Рішення № 12015086, 22.09.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2010 р.Справа № 14/71-1313 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінагрохім" вул. Маяковського, 5, с.Сосонка, Вінницький район, Вінницька область,23218

до Державного підприємства "Мишковицький спиртзавод" вул. Січових Стрільців, 1, с.Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область,47732

про cтягнення заборгованості в сумі 672558,90 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: Третяка А.М., довіреність № 09/10 від 10.09.10 р.;

Відповідача: не з'вився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінагрохім" звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод" про стягнення заборгованості в сумі 672558,90 грн.

          Свої позовні вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленої продукції, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість в сумі 672558,90 грн., яка і є предметом судового розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України (що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення).

За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз’яснено.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

15.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінагрохім" - Продавець (позивач по справі) та Державним підприємством "Мишковицький спиртзавод" - Покупець (відповідач по справі) укладено Договір №15/10/08/4, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця зерно (далі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його вартість, в кількості, за ціною та на умовах зазначених і погоджених сторонами у Специфікаціях, доданих до даного Договору та які є його невід'ємною частиною.

На виконання умов Договору, а також специфікацій №1 від 15.12.2009 р., №2 від 25.01.2010 р., №3 від 26.03.2010 р. позивач в період з грудня 2009 р. по квітень 2010 р. здійснив поставку відповідачу Товару (зерно жита) в кількості 832,83 тон на загальну суму 842558,90 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними та дорученнями на отримання товару (копії знаходяться в матеріалах справи).

Згідно п.3.2. Договору, розрахунок за поставлений товар проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок "Продавця" згідно виставленого рахунку.

На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінагрохім" було надано відповідачу рахунки на оплату поставленого товару на загальну суму 842558,90 грн., що підтвержується підписом уповноваженої особи відповідача на екземплярах рахунків позивача та відбитком печатки відповідача.

Однак, відповідачем зобов'язання по Договору щодо оплати вартості поставленого товару виконані частково на суму 185792,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №36 від 18.01.2010 р., № 92 від 28.01.2010 р., № 109 від 02.02.2010 р., № 194 від 04.03.2010 р., № 243 від 17.03.2010 р., № 332 від 30.04.2010 р. та № 385 від 31.05.2010 р., зважаючи на що останнім допущено станом на 28.07.2010 р. заборгованість на суму 672558,90 грн.

          У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи Акту звірки взаєморозрахунків станом на 17.06.2010 р. між ТОВ "Вінагрохім" і ДП "Мишковецький спиртовий завод", складеного та підписаного уповноваженими представниками сторін, заборгованість відповідача перед ТОВ "Вінагрохім" складає 672558,90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'зок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем було направлено відповідачу лист №10/л від 15.07.2010 р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар, проте вищевказаний лист залишено без уваги, а вимогу щодо оплати 672558,90 грн. Державним підприємством "Мишковецький спиртовий завод" на дату звернення до суду (03.08.2010 р.) не виконано.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, товариством не надано, а судом не здобуто.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінагрохім" про стягнення з відповідача - Державного підприємства "Мишковицький спиртзавод" - 672558,90 грн. основного боргу за поставлений товар підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені у встановленому порядку відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінагрохім" (с. Сосонка, вул. Маяковського, 5, Вінницька область, Вінницький район, код ЄДРПОУ 32811966, р/р26006055301706 в ВФ КБ "ПриватБанк", МФО 302689) на користь Державного підприємства "Мишковецький спиртовий завод" (с.Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 00375154, р/р 260073590 в ТОД "Райффайзен банк Аваль", МФО 33801 - 672558 (шістсот сімдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 90 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінагрохім" (с. Сосонка, вул. Маяковського, 5, Вінницька область, Вінницький район, код ЄДРПОУ 32811966, р/р26006055301706 в ВФ КБ "ПриватБанк", МФО 302689) на користь Державного підприємства "Мишковецький спиртовий завод" (с.Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 00375154, р/р 260073590 в ТОД "Райффайзен банк Аваль", МФО 33801 - 6726 (шість тисяч сімсот двадцять шість) грн. 00 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. коп. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 08.10.2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя