Рішення № 120148646, 25.06.2024, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3151/23

Провадження № 2/369/920/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25.06.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Кубарській Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/3151/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/3151/23.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником автомобіля марки «Фольцваген», модель «Пасат», державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, 2013 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

08.10.2020 року близько 10 год. 04 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Інфініті QX 50, державний номерний знак НОМЕР_3 , на автодорозі сполучення «с. Музичі с. Новосілки» в межах Києво-Святошинського району Київської області, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням транспортного засобу та допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «Фольцваген», модель «Пасат», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача, в результаті чого, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

Позивач вказує, що своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 11.3 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.10.2020 року у справі № 369/13081/20 ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. на користь держави.

Постанова набрала законної сили.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна», що стверджується копією полісу № НОМЕР_4 , який був чинним на час ДТП, остання на підставі заяви позивача здійснила часткове відшкодування спричиненого матеріального збитку у розмірі 107986,75 грн.

Згідно висновку № 05/11 складеного судовим експертом Новоселецьким В.А. від 08.02.2021 року, вартість відновлювального ремонту КТЗ марки «Фольцваген», модель «Пасат», державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, на момент проведення дослідження складає 301770,92 грн.

Вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ «Фольцваген», модель «Пасат», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент проведення дослідження складає 160665,19 грн.

Різниця між вартістю матеріального збитку, завданого як власнику автомобіля марки «Фольцваген», модель «Пасат», державний номерний знак НОМЕР_1 та страховим відшкодуванням, виплаченого ПрАТ СК «ПЗУ Україна» складає 160665,19 грн - 107986,75 грн = 52678,44 грн.

Крім того, позивач зазначав, що відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Позивач зауважує, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 08.10.2020 року з вини відповідача ОСОБА_2 , який грубо порушив правила дорожнього руху, він протягом тривалого часу морально страждає, адже ситуація в якій він опинився є для нього психотравмуючою, стан його здоров`я погіршився, вказує, що не може нормально виконувати ні домашню роботу, ні працювати. Позивач зауважує, що відчуває постійні болі в області серця, фізичну, емоційну втому та підвищення артеріального тиску. Депресивний настрій пов`язаний з несправедливим відношенням до нього з боку відповідача, його байдужість та бездіяльність, позбавив позивача активної, продуктивної роботи. Позивач зазначає, що відчуває себе постійно пригніченим, а сідаючи в автомобіль чи громадський транспорт, відчуває тривогу і страх за себе, адже постійно пригадує як позашляховик виїхав на зустрічну смугу руху та врізався в його автомобіль.

Позивач вказує, що ситуація в якій він опинився, залишається для нього психотравмуючою та вимагає від нього додаткових зусиль для подолання страхів, депресії та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір душевних страждань позивач оцінюю в 30000,00 грн.

На підставі вище наведеного, позивач просив суд, стягнути з відповідача на його користь 52678,44 грн як різницю між фактичним розміром спричиненого матеріального збитку та страховою виплатою, 30000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, 4000,00 грн витрати за проведення експертного дослідження, а також понесені судові витрати.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_3 № 500 від 30.10.2023 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/3151/23 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 року вказану справу передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В.

31.10.2023 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області постановлено справу № 369/3151/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди - прийняти до свого провадження. Призначити підготовче судове засідання.

02.11.2023 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області постановлено закрити підготовче провадження у справі № 369/3151/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди. Призначити справу до розгляду по суті.

08.04.2024 року представником позивача через канцелярію суду зареєстровано клопотання про здійснення розгляду справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

25.06.2024 року сторони та третя особа в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача та ухвалити у справі заочне рішення за згодою позивача.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наведених нижче підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.10.2020 року у справі № 369/13081/20 ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. на користь держави.

Постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до вимог п. п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна», що стверджується копією полісу № НОМЕР_4 , який був чинним на час ДТП, остання на підставі заяви позивача здійснила часткове відшкодування спричиненого матеріального збитку у розмірі 107986,75 грн.

Згідно висновку № 05/11 складеного судовим експертом Новоселецьким В.А. від 08.02.2021 року, вартість відновлювального ремонту КТЗ марки «Фольцваген», модель «Пасат», державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, на момент проведення дослідження складає 301770,92 грн.

Вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ «Фольцваген», модель «Пасат», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент проведення дослідження складає 160665,19 грн.

Різниця між вартістю матеріального збитку, завданого як власнику автомобіля марки «Фольцваген», модель «Пасат», державний номерний знак НОМЕР_1 та страховим відшкодуванням, виплаченого ПрАТ СК «ПЗУ Україна» складає 160665,19 грн - 107986,75 грн = 52678,44 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 згаданої статті збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1187 ЦК України транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною 2 згаданої статті шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім того, статтею 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Оскільки позивач звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди.

Стороною відповідача не надано доказів в розумінні положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин.

Таким чином, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу 52678,44 грн різниці між фактичним розміром спричиненого матеріального збитку та страховою виплатою.

Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007 року).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі № 761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до моральних страждань.

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Оскільки діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, які пов`язані з пошкодженням належного його майна, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 гривень.

Крім цього, для визначення розміру матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок страхового випадку, позивачем замовлено звіт про оцінку КТЗ.

За послуги з проведенням звіту позивач сплатив 4000,00 грн.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн в дохід держави, так як позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій на підставі п. 13, ч. 1, ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 267, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) 52678 (п`ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят вісім) грн 44 коп різниці між фактичним розміром спричиненого матеріального збитку та страховою виплатою, 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп відшкодування моральної шкоди та 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп витрат на проведення експертизи.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) в дохід держави 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 коп судового збору за подання позовної заяви.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 03.07.2024 року.

Суддя А.В. Янченко