Рішення № 12014547, 07.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2010 р. Справа № 10/107-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Марценюк О.М.

розглянувши справу № 10/107-10

за позовом комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового

фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», м. Київ;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж»,

м. Біла Церква;

про                     стягнення 76 043,42 грн.

Представники сторін:

від позивача:          Калінчук В.В., довіреність № 044/24-47 від 12.01.2010р.;

від відповідача:           не з‘явився.

обставини справи:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(надалі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж»(надалі –відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 76043,42 грн., з яких: 20104,40 грн. –заборгованість за оренду житлового приміщення за період з 01.01.2009р. по 02.06.2009р., 21707,22 грн. –пеня за неналежне виконання зобов’язань за Договором № 3505 на оренду жилого приміщення, укладеного 15.01.2005р., 11410,60 грн. –заборгованість за фактичне користування житловим приміщенням у період з 03.06.2009р. по 30.09.2009р. та 22821,20 грн. –неустойки за несвоєчасне повернення об’єкту оренди.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2010р. порушено провадження у справі №10/107-10, розгляд якої призначено на 15.06.2010р.

В судовому засіданні 15.06.2010р. присутнім представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі та надано витребувані судом документи.

Ухвалою від 15.06.2010р. суд відклав розгляд справи на 06.07.2010р., у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням витребуваних судом документів.

02.07.2010р. через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку з перебуванням останнього у відпустці та відсутністю у позивача іншого представника.

Відповідач 06.07.2010р. через канцелярію господарського суду подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає частково в сумі 20104,40 грн. заборгованості з орендної плати та заперечує проти позовних вимог в іншій частині, посилаючись на те, що, по-перше, сума пені розрахована без урахування вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996р., по-друге, позивачем не надано належним та допустимих доказів фактичного користування відповідачем житловим приміщенням після припинення дії договору оренди, а тому є безпідставними нарахування орендної плати за фактичне користування в сумі 11410,60 грн. та неустойки в розмірі 22821,20 грн.

Ухвалою від 06.07.2010р. суд відклав розгляд справи на 20.07.2010р., у зв’язку з нез’явленням представника позивача у судове засідання та необхідністю витребування нових доказів по справі.

Представники сторін 20.07.2010р. подали клопотання про залучення до матеріалів справи нових доказів.

Під час розгляду справи представником позивача було заявлено усне клопотання про перенесення розгляду справи.

При цьому, представники сторін звернулись до суду з клопотанням про продовження строку вирішення спору, відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України.

На підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена перерва до 03.08.2010р.

30.07.2010р. через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшли заперечення на відзив та пояснення до позову по справі.

Представник позивача у судове засідання 03.08.2010р. не з’явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Ухвалою від 03.08.2010р. господарський суд відклав розгляд справи на 07.09.2010р.

В судове засідання 07.09.2010р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, хоча відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою від 03.08.2010р. При цьому, про час і дату проведення наступного судового засідання представника відповідача також було повідомлено в засіданні суду 03.08.2010р. під розписку.

В судовому засіданні 07.09.2010р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області –

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 01.03.2001р. № 217/1194 було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001р. № 2419, будинок № 48-Б по вул. Горького (на даний час Антановича) закріплено за КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»на праві повного господарського відання.

15.01.2005р. між позивачем –комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», як орендодавцем, та відповідачем –товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж», як орендарем, було укладено договір оренди житлового приміщення № 3505 (далі –договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар на визначений у п. 6.1 термін, приймає в орендне користування житлове приміщення (п. 1.1 договору).

Згідно умов договору оренди, сторони погодили, що житлове приміщення: квартира № 40 у будинку № 48-Б по вул. Антоновича, з характеристикою: житлова площа –67,9 кв.м., загальна площа –96,7 кв. м. (п. 1.2.); на підставі рішення Київради від 27.05.2004р. № 262/1472 «Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства «Спецжитлофонд», договором встановлена плата за оренду житлового приміщення, яку сплачує орендар у сумі 18,0 грн. на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 1740,60 грн. (п. 2.1.1.); орендні платежі та оплата комунальних послуг сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю житлового приміщення за Актом прийому-передачі (п. 2.1.7.); звільнити житлове приміщення, яке надано в оренду, після закінчення обумовленого цим договором терміну його дії. Невиконання цього дає орендодавцю право вимагати від орендаря сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування житловим приміщенням за кожний місяць прострочення (п. 4.2.5); термін дії договору: з 15 січня 2005р. до 01 липня 2005р. (п. 6.1. договору).

Згідно з Актом прийому-передачі житлового приміщення (додаток № 1 до договору № 3505 від 15.01.2005р.), підписаного представниками сторін та посвідченого печатками, орендодавець здав, а орендар прийняв у користування квартиру № 40 на вул. Антоновича, 48-Б для тимчасового проживання співробітників.

В подальшому строк дії договору оренди було пролонговано додатковими угодами: від 20.10.2006р. № 1 з 01.01.2007р. по 30.06.2007р.; від 09.07.2007р. № 2 з 01.07.2007р. по 01.09.2007р.; від 03.10.2007р. № 3 з 02.09.2007р. по 29.02.2008р.; від 06.03.2008р. № 4 з 01.03.2008р. по 31.07.2008р.; від 28.08.2008р. № 5 з 01.08.2008р. по 31.12.2008р.

У зв’язку з тим, що заяви про припинення строку дії договору оренди після закінчення його строку дії 31.12.2008р. від сторін не надходило, тому у відповідності з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, договір оренди вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто Договір оренди житлового приміщення № 3505 від 15.01.2005р. діяв з 01.01.2009р. по 02.06.2009р.

На підставі Додаткової угоди № 1 від 20.10.2006р. були внесені зміни до п.п. 2.1.1. Договору оренди житлового приміщення № 3505 від 15.05.2005р. та встановлено розмір орендної плати в сумі 2901,00 грн. на місяць.

Відповідно до п. 2.1.2 договору, орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця. За несвоєчасне внесення орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен прострочений день.

Всупереч взятим на себе зобов’язанням відповідач систематично порушував умови договору оренди в частині внесення плати за оренду житлового приміщення, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.06.2008р. по 02.06.2009р. у загальній сумі 20104,40 грн. Зазначена сума заборгованості в повному обсязі була визнана відповідачем під час розгляду справи.

Частиною першою статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Вимогами статті 134 Господарського кодексу України визначено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюється Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 20104,40 грн. підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення зобов’язань позивач, на підставі п. 2.1.2. договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 21707,22 грн., які нарахована згідно з умовами договору із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення на суму заборгованість, що виникла за період лютий, березень, квітень, травень та червень (2 дні) 2009 року, окремо по кожному періоду.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов’язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого розмір пені за порушення грошового зобов’язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Така ж позиція викладена у п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування пені за прострочку платежу та задовольняє її в сумі 1336,39 грн. за наступним розрахунком:

1) 2901 грн. –заборгованість за лютий 2009р., період прострочки з 11.02.2009р. по 11.08.2009р.;

- 2901 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) х 2 х 124 дн. (з 11.02.2009р. по 14.06.2009р.) : 100 : 365 = 236,53 грн.;

- 2901 грн. х 11% х 2 х 58 дн. (з 15.06.2009р. по 11.08.2009р.) : 100 : 365 = 101,42 грн.

2) 2901 грн. –заборгованість за березень 2009р., період прострочки з 11.03.2009р. по 11.09.2009р.;

- 2901 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) х 2 х 96 дн. (з 11.03.2009р. по 14.06.2009р.) : 100 : 365 = 183,12 грн.;

- 2901 грн. х 11% х 2 х 58 дн. (з 15.06.2009р. по 11.08.2009р.) : 100 : 365 = 101,42 грн.

- 2901 грн. х 10,25% х 2 х 31 дн. (з 12.08.2009р. по 11.09.2009р.) : 100 : 365 = 50,51 грн.

3) 2901 грн. –заборгованість за квітень 2009р., період прострочки з 11.04.2009р. по 11.10.2009р.;

- 2901 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) х 2 х 65 дн. (з 11.04.2009р. по 14.06.2009р.) : 100 : 365 = 123,99 грн.;

- 2901 грн. х 11% х 2 х 58 дн. (з 15.06.2009р. по 11.08.2009р.) : 100 : 365 = 101,42 грн.

- 2901 грн. х 10,25% х 2 х 61 дн. (з 12.08.2009р. по 11.10.2009р.) : 100 : 365 = 99,39 грн.

4) 2901 грн. –заборгованість за травень 2009р., період прострочки з 11.05.2009р. по 11.11.2009р.;

- 2901 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) х 2 х 35 дн. (з 11.05.2009р. по 14.06.2009р.) : 100 : 365 = 66,76 грн.;

- 2901 грн. х 11% х 2 х 58 дн. (з 15.06.2009р. по 11.08.2009р.) : 100 : 365 = 101,42 грн.

- 2901 грн. х 10,25% х 2 х 92 дн. (з 12.08.2009р. по 11.11.2009р.) : 100 : 365 = 149,90 грн.

5) 193,40 грн. –заборгованість за два дні червня 2009р., період прострочки з 11.06.2009р. по 11.12.2009р.;

- 193,40 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) х 2 х 4 дн. (з 11.06.2009р. по 14.06.2009р.) : 100 : 365 = 0,5 грн.;

- 193,4 грн. х 11% х 2 х 58 дн. (з 15.06.2009р. по 11.08.2009р.) : 100 : 365 = 6,76 грн.

- 193,4 грн. х 10,25% х 2 х 122 дн. (з 12.08.2009р. по 11.12.2009р.) : 100 : 365 = 13,25 грн.

6) Всього: 236,53 грн. + 101,42 грн. + 183,12 грн. + 101,42 грн. + 50,51 грн. + 123,99 грн. + 101,42 грн. + 99,39 грн. + 66,76 грн. + 101,42 грн. + 149,9 грн. + 0,5 грн. + 6,76 грн. + 13,25 грн. = 1336,39 грн.

Крім того, 04.06.2009р. позивач направив на адресу відповідача рекомендованим листом заяву про припинення дії договору оренди № 3505 від 15.01.2005р., якою позивач, на підставі ч. 2 статті 17 та ч. 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», заявив про припинення зазначеного договору та вимагав у 20-денний термін з дня отримання заяви звільнити орендоване приміщення, здавши його згідно з актом прийому-передачі.

Проте, як стверджує позивач, відповідач у встановлений строк орендоване приміщення не звільнив та не повернув його за Актом прийому-передачі. Фактично приміщення було звільнено 02.10.2009р., що підтверджується Актом про звільнення житлового приміщення від 02.10.2009р., складеного працівниками КП «Спецжитлофонд», та Актом, складеного станом на 01.10.2009р. комендантом гуртожитку, який затверджено 19.10.2009р. У зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача за фактичне користування житловим приміщенням за період з 03.06.2009р. по 30.09.2009р. плату в сумі 11410,60 грн. та неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, на підставі п. 4.2.5 договору та ч. 2 ст. 785 ЦК України, в сумі 22821,20 грн.

Однак, під час розгляду справи відповідач заперечував факт несвоєчасного звільнення приміщення та посилався на те, що умовами договору не визначено саме його обов’язку складати акт прийому-передачі приміщення, у разі припинення договору оренди.

Частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичне користування відповідачем житловим приміщенням у період з 03.06.2009р. по 30.09.2009р. та звільнення відповідачем приміщення саме 01.10.2009р., оскільки надані суду акти складені в односторонньому порядку без участі представників відповідача.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що після закінчення терміну дії договору або у випадку відмови орендаря від оренди жилого приміщення, воно передається орендодавцю за актом прийому-передачі. Зі змісту даного пункту договору не вбачається обов’язку саме орендаря складати акт прийому-передачі приміщення.

Крім того, до матеріалів справи не додано доказів запрошення представників відповідача для складання акту прийому-передачі приміщення та ухиляння останнього від повернення приміщення, у зв’язку з закінченням строку дії договору оренди, а отже не спростовано твердження відповідача, що він звільнив приміщення 05.06.2009р.

Також не є належним доказом банківська виписка про часткову сплату відповідачем заборгованості у вказаний період, оскільки у призначенні платежу міститься посилання на декілька договорів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що законодавством України не врегульоване питання відносно обов’язку орендаря по внесенню саме орендної плати за час фактичного користування майном.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за фактичне користування житловим приміщенням за період з 03.06.2009р. по 30.09.2009р. плати в сумі 11410,60 грн. та неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 22821,20 грн. задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги викладені вище обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 55, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Глиняна, 49-А; код 30615572) на користь комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34; код 31454734) 20104 грн. 40 коп. –заборгованість за оренду житлового приміщення, 1336 грн. 39 коп. - пені, 214 грн. 41 коп. –державного мита та 66 грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

А.І. Привалов Дата складення та підписання рішення в повному обсязі –13.09.2010р.