Постанова № 120144, 06.09.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" вересня 2006 р. Справа № 9/259-АП-06

м.Херсон, зал судового засідання №322, 10 год. 50 хв.

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Муравльовій Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м.Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-експорт", м.Херсон

про визнання недійсною угоди купівлі-продажу

за участю представників сторін:

від позивача: Бондарь А.Ф. –державний податковий інспектор, дор. №3/9/10-039 від 10.01.2006р.

від відповідача: не прибув

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним господарське зобов”язання, вчинене у формі письмового договору від 01.02.2005р. між ТОВ “Альфа-експорт” та АТЗТ “Агротехпостач-збут” як таке, що вчинене з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства - з метою ухилення від оподаткування.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на інформацію ДПА у Миколаївській області, відповідно до якої АТЗТ “Агротехпостач-збут” на податковому обліку не знаходиться, в ЄДРПОУ не значиться, код 13852784 є помилковим, а інформація про реєстрацію цього підприємства відсутня.

Позивачем на підставі ст.ст. 207,208 ГК України також заявлено вимоги про застосування до відповідача наслідків визнання угоди недійсною.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на ті обставини, що при проведенні комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ „Альфа-експорт" за період січень-грудень 2005р. встановлено, що 01.02.2005р. відповідачем було підписано договір купівлі-продажу зрошувальної техніки ДМ „Фрегат" б/н на суму 238000 грн. з АТЗТ „Агротехпостач-збут". Виконання договору підтверджується накладною № 31 від 01.02.05р. на суму 238000 грн., податковою накладною від 01.02.05р. № 31 на суму 238000 грн. Факт оплати за поставлений товар підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера. Загальна сума виконання договору від 01.02.2005р. б/н склала 238000 грн., в тому числі ПДВ - 39666,37 грн., що зазначено в акті перевірки від 05.05.06р. № 1475/23-4/30667059.

ТОВ „Альфа-експорт" вважає, що при віднесенні оскаржуваної суми до податкового кредиту діяло правомірно - одержавши у встановленому порядку податкову накладну № 31 від 01.02.2005р. на суму 238000 грн., відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції від 23 грудня 2004 року N 2287-1V та правомірно включило суму 238000 грн. ПДВ до податкового кредиту так як надана АТЗТ „Агротехпостач-збут" податкова накладна містила всі необхідні реквізити, передбачені пунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону про ПДВ. Частиною другою пункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що відповідальність платника податку настає тільки у випадку включення до податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними.

Відповідач вважає безпідставними посилання позивача на той факт, що вказана в податковій накладній сума податку на додану вартість АТЗТ „ Агротехпостач - збут " не внесена до бюджету, оскільки Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків як і обов'язок перевіряти знаходження контрагента на обліку як платника платником податку на додану вартість.

А той факт, що податкова накладна виписана юридичною особою яка не була зареєстрована, не знаходилась на податковому обліку і не знаходилась в ЄДРПОУ ТОВ „Альфа-експорт" не було відомо і не могло бути відомо .

Відповідач вважає, що його підприємство діяло в межах податкового законодавства і тому у підприємства відсутній будь - який умисел на несплату податків, а отже і на укладання угоди , що суперечить вимогам діючого законодавства. Також відповідач вважає неправомірною вимогу ДПІ у м. Херсоні про застосування наслідків визнання угоди недійсною за ст. 208 ГК України, а саме - стягнути з ТОВ „Альфа-експорт" товар - ДМ „Фрегат", отриманий на підставі оскаржуваного договору, а у разі його відсутності - вартість цього товару у сумі 238000 грн. Свої заперечення відповідач обгрунтовує тими обставинами, що запропонована ДПІ у м.Херсоні реституція може застосовуватись виключно до господарських зобов'язань учасниками яких є суб'єкти господарювання, а так як ЗАТ "Агротехпостач-збут" не було належним чином зареєстроване як юридична особа, не набуло статусу суб'єкта господарювання, то до нього не можуть застосовуватись приписи Господарського кодексу України, що виключає можливість застосування інституту , передбачено ст. ст. 207, 208 ГК України і до підприємства відповідача –ТОВ “Альфа-експорт”, оскільки в даному випадку відсутні господарські відносини взагалі. При цьому не може бути застосована такий вид реституції і з огляду на положення ст. 228 Цивільного кодексу України , оскільки вказана норма не містить положення про адміністративно - правову конфіскацію .

У судовому засіданні 15.08.2006р. розгляд справи відкладався до 29.08.2006р., оголошувались перерви до 10 год. 10 хв. 05.09.2006р., до 10 год. 30 хв. 06.09.2006р., з підстав передбачених ст. 150 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

За угодою купівлі-продажу від 01.02.2005р. ТОВ “Альфа-експорт” (відповідач) було підписано договір купівлі-продажу зрошувальної техніки ДМ „Фрегат" б/н на суму 238000 грн. з АТЗТ „Агротехнопостач-збут" м.Миколаїв.

Виконання договору підтверджується накладною № 31 від 01.02.05р. на суму 238000 грн., податковою накладною від 01.02.05р. № 31 на суму 238000 грн. Факт оплати за поставлений товар підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера. Загальна сума виконання договору від 01.02.2005р. б/н склала 238000 грн., в тому числі ПДВ - 39666,37 грн., що зазначено в акті перевірки ДПІ у м.Херсоні від 05.05.06р. № 1475/23-4/30667059.

Відповідно до наданих позивачем до позовної заяви копій документальних доказів оспорювана угода їх учасниками виконана в повному обсязі на загальну суму 238000 грн. 00 коп.

Розрахунки за отриманий товар за зазначеною угодою відповідачем здійснено готівкою за прибутковими касовими ордерами, що підтверджується наданими до матеріалів справи квитанціями до прибуткового касового ордера (а.с. 35-39).

Матеріали справи свідчать, що ДПІ у м.Херсоні зроблено запит до ДПА у Миколаївській області стосовно АТЗТ “Агротехнопостач-збут”. З отриманих відповідей вбачається, що АТЗТ “Агротехнопостач-збут” на податковому обліку не знаходиться, в ЄДРПОУ не значиться, код 13852784 є помилковим, інформація про реєстрацію цього підприємства відсутня (а.с 28-30).

Суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем у поданій позовній заяві допущено описку в назві підприємства АТЗТ “Агротехпостач-збут”, яка підлягає виправленню на АТЗТ “Агротехнопостач-збут”, оскільки саме ця назва повністю підтверджується як актом перевірки від 05.05.06р. № 1475/23-4/30667059, так і документами доданими до позовної заяви.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов”язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом.

Позов заявлений на підставі ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України до ТОВ “Альфа-експорт”.

Згідно положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, запобігання злочинам та іншим правопорушенням. Для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань; однією із функцій, державних податкових інспекцій районів у містах, передбачена функція по поданню до суду позовів до підприємств про визнання угод недійсними. Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, необхідною умовою для визнання угоди недійсною на підставі ст.207 Господарського кодексу України, і настання відповідних наслідків є наявність умислу на укладення угоди з метою суперечною інтересам держави і суспільства.

Умисел юридичної особи визнається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. З огляду на наведене, посадові особи, що підписували спірний договір та інші документи на виконання договору усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Згідно п.7.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. вирішуючи спори за позовами органів державної податкової служби про визнання угод недійсними, господарські суди повинні враховувати, що дія статті 49 Цивільного кодексу України поширюється на угоди, укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, тобто які порушують основні «принципи існуючого суспільного ладу». До таких, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

У постанові від 28.04.1978р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання юридичних наслідків.

Відповідно до п.19 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 року у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документа, що посвідчує особу, або на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно із статтею 49 ЦК України незалежно від часу їх укладення. Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше. Створення і реєстрація підприємства на підставну особу є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва. Тому угоди, укладені від імені цих підприємств невідомими особами, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Інтерес держави та суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування та відповідних повноважень державних органів.

Згідно п. 2 ст. З Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 цього ж кодексу встановлено, що підприємництво визначається, як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результаті та одержання прибутку.

Як доведено обставинами справи, АТЗТ “Агротехнопостач-збут” на податковому обліку не знаходиться, в ЄДРПОУ не значиться, а його діяльність, яка носить ознаки господарської, здійснювалась без повного відображення спірних операцій в податковому обліку, без сплати до бюджету відповідних податків і з метою приховування оподаткованого доходу.

Отже, сукупність вищезазначених фактичних обставин, а саме: штучне створення умов, які дають можливість уникати відповідальності та не сплачувати податки, дають підстави вважати, що здійснюючі вищевказані господарські операції АТЗТ “Агротехнопостач-збут” діяло з конкретною метою, яка була спрямована на приховування отриманих за угодою грошових коштів від оподаткування. Зазначене свідчить про наявність саме у АТЗТ “Агротехнопостач-збут” при укладанні спірного господарського зобов'язання мети ухилення від сплати податків, яка свідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Таким чином, на підставі ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання з купівлі - продажу від 01.02.2005р., укладене між ТОВ “Альфа-експорт” та АТЗТ “Агротехнопостач-збут “підлягає визнанню недійсним.

Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Стосовно застосування наслідків визнання господарського зобов”язання недійсним у заявленому позивачем контексті: "стягнути з ТОВ “Альфа-експорт” товар-ДМ “Фрегат”, отриманий на підставі оспорюваного договору, а у разі його відсутності –вартість цього товару у сумі 238000 грн." суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне: згідно Роз'яснення ВАС України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Оскільки позовні вимоги позивачем сформовано тільки до ТОВ “Альфа-експорт”, а фактичні обставини справи свідчать, що саме дії АТЗТ “Агротехнопостач-збут “ спрямовані на ухилення від оподаткування і свідчать про необхідність визнання угоди недійсною.

Позивач у відповідності до наданих законодавством повноважень звернувся до

суду за захистом порушеного права держави і суспільства, шляхом визнання угоди недійсною, але за заявленим позовом не довів наявності або відсутності правосуб”єктності у АТЗТ “Агротехнопостач-збут “, заявивши позов лише до ТОВ “Альфа-експорт”.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1978р., при визнанні угоди недійсною суд зобов'язаний застосувати наслідки передбачені ст.49 ЦК УРСР. Таким чином, визнавши угоду недійсною, суд повинен зобов'язати сторони провести реституцію.

Як встановлено судом, саме АТЗТ “Агротехнопостач-збут» мало умисел на укладення спірної угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Враховуючи, що дане підприємство відсутнє, і застосувати правові наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України неможливо, а відповідно і поновити порушене право позивача у вигляді сплати до бюджету податків та зборів з боку АТЗТ “Агротехнопостач-збут» як юридичної особи неможливо, і сам по собі факт визнання недійсною угоди не захищає і не відновлює право позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача - ТОВ “Альфа-експорт” у доход держави товару –ДМ “Фрегат”, отриманого за спірною господарською операцією.

Основним принципом судочинства є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.

Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом.

Таким чином, рішення суду, захищаючи інтереси одного суб'єкта, не може порушувати законних прав та інтересів інших господарюючих суб'єктів.

Частиною 4 статті 13 Конституції України встановлено обов'язок держави забезпечити захист прав усів суб'єктів права власності і господарювання.

Як було встановлено судом по цій справі і вказується самим позивачем у позовній заяві, при укладанні спірних податкових зобов'язань, умисел на ухилення від оподаткування мав саме АТЗТ “Агротехнопостач-збут». Наявності умислу з боку відповідача - ТОВ “Альфа-експорт” не підтверджується, що не оспорюється і самим позивачем. Відповідач є добросовісним набувачем товару, отриманого за спірним зобов'язанням, яке містить ознаки господарського.

В даному випадку, визнання господарської операції недійсною, позбавляє відповідача права власності на придбаний товар, що є порушенням ст. 41 Конституції України, яка гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; та встановлює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Відповідач, як добросовісний набувач позбавляється права власності (володіти, користуватися і розпоряджатися) отриманими товарами і, відповідно, йому будуть завдані матеріальні збитки у вигляді подвійного (без наявності умислу) стягнення вартості товарно-матеріальних цінностей.

Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»у тих випадках, коли сторона діяла умисно в угоді, що укладалася з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, суд на виняток із зазначених загальних правил все виконане такою стороною і належне з неї другій стороні у відшкодування одержаного звертає в доход держави.

Отже, у якості винятку з правил щодо наслідків визнання угоди недійсною на підставі ст. 208 Господарського кодексу України, передбачено стягнення всього виконаного саме з сторони, яка мала умисел на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. В даному випадку такою стороною повинен бути АТЗТ “Агротехнопостач-збут», або особи, які здійснювали від його імені господарську діяльність .

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.96р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як це зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватися на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Враховуючи вищевикладене, у даних правовідносинах і при таких обставинах, що склалися по даній справі, застосування ст.208 Господарського кодексу України в частині стягнення з відповідача вартості товарно-матеріальних цінностей суперечить Конституції України, оскільки застосування наслідків, які встановлені ст. 208 Господарського кодексу України не тільки не поновлює прав позивача, а порушує гарантовані Конституцією права відповідача. Отже, стягнення з відповідача на користь державного бюджету України товарно-матеріальних цінностей, а у разі їх відсутності - еквівалента в грошовій сумі, є неможливим.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представника позивача про час і місце виготовлення постанови суду в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково

2. Визнати недійсним господарське зобов”язання з купівлі-продажу зрошувальної техніки- ДМ “Фрегат”, на суму 238000 грн., укладене 01.02.2005р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Альфа-експорт”, м.Херсон та АТЗТ "Агротехнопостач-збут", м.Миколаїв.

3. В решті позову –відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.В. Ребриста

Постанову складено у повному обсязі 08.09.2006р.