Вирок № 120139878, 02.07.2024, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/485/24

Справа № 643/2039/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2024

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, українця, громадянина України, який має середню освіту, непрацюючого, неодруженого, дітей на утриманні немає, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз 21.02.2017 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 09.09.2022 року з Роменської ВК Сумської області у зв`язку з відбуттям строку покарання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення,визнаного судомдоведеним.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи не зняті та не погашені у встановлений законом порядку судимості, знову вчинив новий умисний корисливий злочин проти власності за наступних обставин, а саме: 06.02.2024 року близько 12:27 години, у період дії в Україні воєнного стану, який було введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022, строк дії якого було продовжено Указом Президента України від 06 листопада 2023 №734/2023 терміном на 90 діб, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у торговельному залі магазину «Аврора», де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «Вигідна покупка», розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , діючи повторно, в умовах воєнного стану, за раптово виниклим злочинним умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи при цьому корисливу мету незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, знаходячись біля стелажів з виставленим товаром на продаж, звідки непомітно для оточуючих взяв навушники ТМ «Havit» TW976 вартістю 399,00 грн. та навушники ТМ «Wireless» v5.0 TWS5 вартістю 399,00 грн.

Після чого, ОСОБА_4 , утримуючи при собі викрадений товар на загальну суму 798, 00 грн., не сплативши його на касі, направився до виходу з приміщення магазину, перетнув касову зону та вийшов з магазину, таким чином вчинив усі дії, які вважав необхідними для реалізації свого єдиного злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, однак не довів його до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки при спробі залишити місце скоєння кримінального правопорушення з викраденим майном, останній був зупинений співробітниками поліції, які припинили його злочинні дії.

Тобто, ОСОБА_4 вчинив усі дії, які він вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але не довів їх з причин, які не залежали від його волі.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений.

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, вказані дії ОСОБА_4 суд кваліфікує як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Обвинувачений ОСОБА_4 заявив у судовому засіданні, про те, що визнає себе винним у скоєному ним кримінальному правопорушенні та бажає надати суду показання, пояснив, що не має наміру в майбутньому вчиняти кримінальні правопорушення.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Представник потерпілої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, надав суду в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Ураховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції - роз`яснивши обвинуваченій положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких у такому випадку він буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив, що 06.02.2024 року вдень зайшов до магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , взяв дві пари навушників та не заплатив за них і пішов далі. Гроші у нього були при собі, але був умисел саме вкрасти ці навушники. Однак потім, він був зупинений співробітниками поліції, які припинили його злочинні дії.

Крім того, обвинувачений у судовому засіданні визна провину у вчиненому ним злочині та просив суд призначити мінімальне покарання. Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю.

Судом також було досліджено документи, які стосуються особи обвинуваченого та речових доказів, а саме: копія паспорта, довідка КНП «Міського психоневрологічного диспансеру №3» ХМР, відповідно до якої обвинувачений впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою не звертався, довідка КНП «Обласний наркологічний диспансер» про те що, обвинувачений на обліку не перебуває, вимога про судимості обвинуваченого, постанова про визнання речовими доказами та долучення їх до кримінального провадження щодо предмета злочину двох пар навушників та диску CD-R, акт щодо вартості експертизи, ухвала слідчого судді про арешт речових доказів та про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Мотиви призначення покарання.

Прокурор у судовому засіданні просив призначити обвинуваченій покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі.

Сторона захисту просила суд призначити мінімальне покарання із звільненням обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням строком на три роки.

Обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, в ході судового розгляду судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, в ході судового розгляду судом не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушення, який є тяжким; особу винного, який раніше судимий; відсутність пом`якшуючої обставини покарання та обтяжуючої покарання обставини, визнання вини обвинуваченим під час судового розгляду, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд призначає їй покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі.

Вирішуючи питання про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням положень ст. 75 та 76 КК України, суд дійшов висновку про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства, позаяк обвинувачений раніше неодноразово судимий, раніше звільнявся від відбування покарання з випробуванням, але на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив, не працює, не має законних джерел отримання заробітку та вчинив умисний тяжкий злочин.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Призначене покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобіганню вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Суд не бере до уваги доводи сторони захисту щодо винного каяття обвинуваченого, активного сприяння розкриттю злочину та добровільного відшкодування шкоди, з таких причин.

Суд вважає, що визнання вини обвинуваченим ще не може свідчити про його щире каяття, оскільки предмет кримінального правопорушення був повернутий не ним, а працівниками поліції, які його затримали.

Згідно висновків Великої Палати Верховного суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Однак матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження того, що обвинувачений вживав заходів для виправлення наслідків вчиненого, а викрадене майно було повернуто потерпілому внаслідок дій правоохоронних органів.

Крім того, сторона захисту не зазначила яким чином обвинувачений активно сприяв розкриттю злочину, з огляду на те, що його злочин був припинений працівниками поліції.

Також, суд не вбачає і добровільного відшкодування шкоди, позаяк викрадене майно було повернуто потерпілому внаслідок дій правоохоронних органів.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку.

Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання, тобто з 06.02.2024 року, відповідно до ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 08.02.2024 року.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання час перебування під вартою, з моменту його затримання, тобто з 06.02.2024 року по день набрання цим вироком законної сили, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку, що один день перебування під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, що суд вважає окремою підставою для залишення без змін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили у разі засудження обвинуваченого до реального покарання у вигляді позбавлення волі з метою забезпечення виконання вироку.

За таких обставин, суд відповідно до ст. 374 КПК України вирішив, що запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведену судову товарознавчу експертизу за актом № 1328 у розмірі 757 гривень 20 копійок стягнути з ОСОБА_4 на користь Держави.

Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлявся.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (пять) років;

Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання, тобто з 06.02.2024 року, відповідно до ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 08.02.2024 року.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання час перебування під вартою, з моменту його затримання, тобто з 06.02.2024 року по день набрання цим вироком законної сили, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку, що один день перебування під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлений.

Процесуальні витрати за проведену судову товарознавчу експертизу за актом № 1328 у розмірі 757 гривень 20 копійок стягнути з ОСОБА_4 на користь Держави.

Арешт накладений на майно, вилучене під час затримання ОСОБА_4 , а саме: навушники TM Hevit TW976 та навушники ТМ Wireless v5.0 TWS5, який накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 12.02.2024 року - скасувати

Речові докази, а саме: навушники TM Hevit TW976 та навушники ТМ Wireless v5.0 TWS5 вважати повернутими потерпілому.

Речовий доказ CD-R диск із записом подій в магазині Аврора - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя - ОСОБА_1