Рішення № 120139608, 03.07.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12154/23

н/п 2/953/1269/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання Півоваровій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 953/12154/23 за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з теплопостачання та гарячу воду, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача КП «Харківські теплові мережі» Вірютіна О.В. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якого просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги опалення у сумі 72177,18 грн. та судовий збір.

В обґрунтуванняпозовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідач є власником квартири, яка знаходитьяс за адресою: АДРЕСА_1 . КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідноЗакону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІ від 09.11.2017 рокута "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Проте, обов`язку щодо повної та своєчасної сплати за надані послуги відповідач не здійснює, що призвело до утворення заборгованості за період з 01.12.2017 по 31.01.2022 в розмірі 72 177грн.18коп.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2023 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

03.07.2024 від представника позивача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій він просить відмовити у стягненні заборгованості за період з 01.12.2017 по 07.12.2020 (а.с.63).

Представни.к позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглядати за його відсутності та у разі неявки відповідача розглядати справу з винесенням заочного рішення (а.с.2).

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином (а.с.22), відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач та його представник не з`явилися у судове засідання без повідомлення причин, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило, однак неодноразово надходили заяви про відкладення судового засідання.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, а також те, що подальше відкладення розгляду даної справи буде порушувати права позивача на своєчасний судовий розгляд справи, суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є власницею квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з централізованою системою теплопостачання, яке здійснює КП "Харківські теплові мережі", що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.4).

Відповідач є споживачем послуг теплової енергії шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

В матеріалах справи міститься Відомость нарахувань та сплати за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, з якої вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 , мається заборгованість, що виникла за період з 01.12.2017 по 31.01.2022 в розмірі 72177,18 грн. (а.с. 3).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначеніЗаконом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зіст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно матеріалів справи, КП «ХТМ» надаються послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, а відповідач, в свою чергу, споживають зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов`язань.

У частині першійстатті 19Закону №1875-ІVпередбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, разом з тим відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 20 цього Законуспоживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьоїстатті 20Закону № 1875-ІVобов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини третьоїстатті 20Закону №1875-ІVспоживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з пунктом 3 частини другоїстатті 21Закону №1875-ІVвиконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18).

Приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України«Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.

Окрім цього, відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.68 ЖК України, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться, крім квартирної плати, за затвердженими у встановленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або до затверджених нормативів (норм) споживання.

Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги встановлені ст.31Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.

Згідно з п. 8 «Правил надання населенню послуг по водо-теплопостачанню і водовідводу», послуги надаються відповідно до умов договору. Але це не означає, що під час відсутності такого договору, відповідач має право користуватися послугами, що фактично надаються і не оплачувати їх.

Частиною 6статті 19 Закону України «Про теплопостачання»передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до вимогстатті 25 Закону України «Про теплопостачання»у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Це випливає з положенняст. 11 ЦК Українивідповідно до якої, цивільні права і зобов`язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян.

Такими діями відповідача є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.

Згідност. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідност. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписамист. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Оскільки відповідач офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовився від послуг, які надавало їм КП «Харківські теплові мережі», то в нього виник обов`язок сплатити ці послуги.

Відповідач належним чином свої зобов`язання щодо оплати послуг з централізованого опалення та підігріву холодно води для потреб гарячого водопостачання не виконував, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносив.

Доказів того, що послуги відповідачу не надавались, що він не користувався наданими послугами і потреби в таких послугах не мав, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку, що зроблені позивачем розрахунки заборгованості є обгрунтованими, та підстав їм не довіряти у суду не має.

Розрахунок боргу, наданий позивачем, сумніву не викликає та приймається судом.

Досліджуючи вимоги позивача в частині періоду виниклої заборгованості, суд зазначає наступне.

Так, позивач просить стягнути заборгованіть за період з 01.12.2017 по 31.01.2022.

Представник відповідача просить застосувати строки позовної давності і відмовити позивачу в частині стягнення заборгованості за період з 01.12.2017 по 07.12.2020.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 відбулася 08.05.2019.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Тобто новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду викладену у постанові від 1 вересня 2020 року у справі №686/6276/19 (провадження № 61-604св20).

В матеріалах справи відсутні докази щодо того, що відповідач брала на себе обов`язок зі сплати боргів попереднього власника.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані відповідачам послуги з теплопостачання та гарячу воду за період з 01.12.2017 по 31.01.2022 є обґрунтованими та доведеними.

Проте наявні підстави для відмови позивачу у позові в частині стягнення заборгованості за період з 01.12.2017 по 07.05.2019 у зв`язку із тим, що відповідач набула права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 08.05.2019, а тому стягненню підлягає заборгованість, яка утворилась за період з 08.05.2019 по 31.01.2022.

Окрім цього, суд зазначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно із частинами третьою, четвертоюстатті 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Застосування судом строків позовної давності можливе лише за заявою відповідача, зробленою до винесення рішення по справі, відповідачем таке клопотання заявлено.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина другастатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакціїЗакону України від 30 березня 2020 року № 540-IXперелічені всістатті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦКУкраїнищодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставістатті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.

Також, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з огляду на приписи статей256,257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, який неодноразово був продовжений, введенний Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022 воєнний стан на території України, пункти 12, 19Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною заявою, період нарахування останнім заборгованості, а також дату набуття права власності відповідачем, суд приходить до висновку, що стягненню підлягає заборгованість з 01.06.2019 по 31.01.2022.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за надані послуги за опалення за період з 01.06.2019 по 31.01.2022 у розмірі 41 471 грн. 27 коп.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як напідставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимогст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що несплата відповідачем боргу за надані послуги позивачу КП Харківські теплові мережі" є порушенням зобов`язань, враховуючи відсутність заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги КП Харківські теплові мережі " підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь КП «ХТМ» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1542,23 грн. (2684 грн. Х 57,46%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 13, 15, 16, 76-78, 81, 141, 223, 263, 265 ЦПК України, ст. 68 ЖК України, Законом України«Про житлово-комунальні послуги», суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимогиКомунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_3 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України») заборгованість за опалення за період з 01.06.2019 по 31.01.2022 у розмірі 41 471 (сорок одна тисяча чотириста сімдесят одна) гривень 27 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження м. Харків, вул. Мефодіївська буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_3 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України») витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 542 (одна тисяча п`ятсот сорок дві) гривня 23 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень його проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Повне судове рішення складено та підписано 03.07.2024.

Суддя Колесник С.А.