Ухвала суду № 120136019, 25.06.2024, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

Номер провадження 2/356/225/24

Справа № 356/405/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2024 суддя Березанського міського суду Київської області Капшученко І. О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та визнання права власності на майно в порядку спадкування

В С Т А Н О В И В:

До Березанського міського суду Київської області надійшла вказана вище позовна заява.

До відкриття провадження у справі 18.06.2024 від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Городок Я. В. та 21.06.2024 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшли заяви про залишення позовної заяви без руху, обґрунтовані тим, що чинним законодавством не віднесено дружину померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС до категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тому надане позивачем посвідчення № 010148 від 14.07.2023 дружини померлого громадянина із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, не надає їй право на пільги щодо звільнення від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». За таких обставин, просили суд залишити позовну заяву без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України, суддя відкриває провадження за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Проаналізувавши матеріали позовної заяви, заяви представника відповідача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху у зв`язку з тим, що вона подана без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 4ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1ст. 3 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2ст. 133 ЦПК України).

При зверненні до суду в позові представником позивача - адвокатом Вак О. В. зазначено, що позивач ОСОБА_1 має посвідчення ЧАЕС 1 категорії, тому звільнена від сплати судового збору при поданні до суду позову на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Разом з тим, вказані доводи представника позивача є необґрунтованими та відхиляються судом з огляду на наступне.

Так, статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які мають пільгищодо сплати судового збору.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Чіткий і вичерпний перелік громадян, які відносяться до постраждалих від Чорнобильської катастрофи, визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Положення Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не містять норм, які відносять дружину померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою (потерпілого), до категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 цієї статті, надаються дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, або опікуну (на час опікунства) дітей померлого. Дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, а також опікуну дітей померлого видається посвідчення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, зазначена стаття 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачає пільги щодо сплати судового збору.

Вказане вище узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.05.2020 у справі № 160/4401/19 та від 17.12.2021 у справі № 460/713/21.

З наданого посвідчення ОСОБА_1 № 010148 від 14.07.2023, виданого Київською облдержадміністрацією, вбачається, що пред`явник посвідчення має право на пільги і компенсації, передбачені пунктами5,7,8,11,12,20,23і27 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вказана копія посвідчення на першій сторінці у верхньому куті нечітка та містить нерозбірливий текст, та відповідає зразку посвідчення дружина (чоловіка) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих) категорії категорії 1 або 2, смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, опікуна дітей померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2018 № 551 (додаток 14).

Таким чином, самостійно ОСОБА_1 не має статусу громадянина, віднесеного до 1 чи 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а надане представником позивача на підтвердження її статусу посвідчення не надає їй право на пільги щодо сплати судового збору. Інших доказів звільнення від сплати судового збору позивачем не надано.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Ставки сплати судового збору визначені в ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання фізичною особою заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання фізичною особою заяви немайнового характеру розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що при зверненні до суду з позовом позивачем ОСОБА_1 заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру (встановлення факту спільного проживання) та три позовні вимоги майнового характеру (визнання спільною сумісною власністю подружжя домоволодіння, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя та визнання права власності на частину домоволодіння).

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено в розмірі 3 028 грн.

Таким чином, виходячи з визначеної позивачем у позовній заяві ціни позову 2807600,81 грн., на момент звернення до суду з даним позовом розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем, становить: 1) за вимогу немайнового характеру 0,4 х 3 028 грн. = 1 211,20 грн.; 2) за вимоги майнового характеру за максимальною ставкою судового збору 3028 грн. х 5 = 15140 грн.

Таким чином, загальна сума судового збору за подану позовну заяву з урахуваннямвизначеної позивачему позовнійзаяві цінипозову становить 1 211,20 грн. + 15 140 грн. = 16 351,20 грн.

Разом з тим, вимогами п. 3 ч. 3ст.175ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, а також обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно з п.п. 2, 9-10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов`язок покладається на позивача.

Отже, зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен належним чином обґрунтувати у позовній заяві наведену ним ціну.

У відповідності до роз`яснень п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 з наступними змінами і доповненнями, вартість спірного майна визначається за згодою сторін, а при його відсутності по дійсній вартості майна на час розгляду спору.Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за якою майно може бути продане в даному населеному пункті або місцевості.

Відтак, ціна позову визначається від дійсної вартості майна на момент звернення до суду з позовом та повинна бути підтверджена відповідними належними документами.

Вартість майна визначається відповідно до вимогЗакону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно з п. 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженихпостановою Кабінетів Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 розмежовано поняття ринкової та оціночної вартості майна та встановлено, що ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу; оціночна вартість - це вартість, яка визначається за встановленими алгоритмом та складом вихідних даних.

Так, на підтвердження дійсної вартості майна та ціни позову представником позивача до позовної заяви додано довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 21.09.2023 № 201-20230921-0006636522, в якій вказана оціночна вартість об`єкта оцінки - житлового будинку (домоволодіння з приміщенням для індивідуальної трудової діяльності) за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 4211401,22 грн., з якої виходила позивач, визначаючи ціну позову.

Порядок ведення єдиної бази даних звітів про оцінку затверджено Наказом Фондудержавного майнаУкраїни №658від 17.05.2018 (далі - Порядок).

Згідно з пунктами 1,2 розділу І Порядку встановлено, що цей Порядок визначає механізм ведення Фондом державного майна України Єдиної бази даних звітів про оцінку, формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості та реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб`єктами оціночної діяльності (оцінювачами) для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню у випадках, передбаченихПодатковим кодексом України.

Для цілей цього Порядку об`єктом оцінки є нерухоме майно, що належить платнику податку - фізичній особі, та вартість яких підлягає визначенню відповідно доПодаткового кодексу України(крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ вказаного Порядку визначено, що електронне визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, розраховане Модулем Єдиної бази, здійснюється на запити фізичних або юридичних осіб у випадках, визначенихПодатковим кодексом України.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості є чинноювпродовж 30 календарних днів з дня її формування Єдиною базою.

З викладеного вище випливає, що довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформована модулем Єдиної бази автоматично на підставі мінімальних стандартизованих даних про об`єкт нерухомого майна, що включає в себе відомості про загальні категорії, зокрема, тип об`єкта, адресу місця розташування, площу, рік побудови, та не враховує конкретні особливості об`єкта, технічний стан, якість внутрішнього оздоблення та інші фактори, що впливають на його дійсну вартість, за якою майно може бути продане в даному населеному пункті або місцевості.

Окрім того, як прямо зазначено у вказаному Порядку, оціночна вартість майна застосовується лише для цілей оподаткування доходів майна фізичних осіб від продажу власного майна чи отриманого за іншими правочинами, а також прийняття майна у спадщину та застосовується у випадках, визначенихПодатковим кодексом України.

Отже, надана позивачем довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-20230921-0006636522, сформована Єдиною базою даних звітів про оцінку 21.09.2023, втратила чинність по спливу 30 календарних днів з дня її формування Єдиною базою та не є належним доказом на підтвердження дійсної вартості спірного майна на момент пред`явлення позову та, відповідно, дійсної ціни позову.

Таким чином, позивач має належним чином обґрунтувати ціну позову та сплатити судовий збір від цієї ціни в порядку, встановленому законом.

Окрім того, згідно з вимогами ч. 1, 5 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, за змістом ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з вимогами, встановленими ч.ч. 2, 5 вказаної вище статті, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Вказана позовна заява подана до суду в електронній формі через електронний кабінет та як вбачається із переліку додатків до позовної заяви, до неї додано ряд документів в копіях.

Однак в порушення вказаних вимог, вказані копії доданих до позовної заяви документів не засвідчені у встановленому законом порядку.

Окрім того, подані копії документів, а саме копія договору про надання послуг мобільного зв`язку від 07.11.2001, а також посвідчення № НОМЕР_1 від 14.07.2023, нечіткі та містять нерозбірливий текст, що не підлягає візуальному сприйняттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175, 177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вище наведене,суд приходить до висновку, щопозовну заявуслід залишити без руху, надавши позивачу термін для усунення недоліків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 175-177, 185 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та визнання права власності на майно в порядку спадкування - залишити без руху, надавши позивачу строк в 7(сім)днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: І. О. Капшученко