Рішення № 12013598, 17.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/2417.09.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм"

                    в особі ліквідатора Дяченка С.В.

До           Приватного підприємства "Укрмедфарм"

Про                    стягнення 62 937,39 грн.

Суддя: Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:                    Пархомчук Р.І. (Дов.)

Від відповідача:          Бишевець І.Б. (Дов.)

У судовому засіданні 17.09.2010 за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм" в особі ліквідатора Дяченка С.В. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Відповідача - Приватного підприємства "Укрмедфарм" 62937,39 грн. основного боргу, 629,37 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач не оплатив поставлений Позивачем товар по товарно-транспортним накладним №№ 40684, 40721, 40805 від 13.03.2006р. на загальну суму 62937,39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2010 р. порушено провадження у справі № 57/24 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.09.2010р.

03.09.2010р. в судовому засіданні судом оголошена перерва на 17.09.2010р.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник Відповідача - Приватного підприємства "Укрмедфарм" надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність боргу перед Позивачем, оскільки між Позивачем та Відповідачем проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 62929,16 грн., що підтверджується Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.03.2006р. Крім того, у відзиві на позовну заяву Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в зв’язку з пропуском Позивачем строку позовної давності.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва по справі № 43/184 від 14.09.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Захарчука Віталія Степановича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2009р. достроково припинено обов’язки ліквідатора боржника Захарчука В.С. та призначено ліквідатором боржника по справі № 43/184 - арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича.

Статтею 3 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) на арбітражного керуючого покладено обов'язок захисту майна боржника та наділено правом звернення до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно статей 23, 25 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. Ліквідатор з дня свого призначення виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб тощо.

Таким чином, арбітражний керуючий (ліквідатор) Дяченко С.В. має право заявляти позов в інтересах Позивача.

В ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм" було встановлено наступне.

13 березня 2006 року Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм" передав, а Відповідач - Приватне підприємство "Укрмедфарм" отримав медикаменти (далі - товар) на загальну суму 62937,39 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи:

- накладна № 40684 від 13.03.2006р. на суму 59168,31 грн.;

- накладна № 40721 від 13.03.2006р. на суму 3001,85 грн.;

- накладна № 40805 від 13.03.2006р. на суму 767,23 грн.

Факт передачі товару Відповідачу підтверджується також довіреностями, копії яких знаходяться в матеріалах справи:

- довіреність серії ЯЛЧ № 232215 від 14.03.2006р.;

- довіреність серії ЯЛЧ № 232217 від 13.03.2006р.

Як вбачається з матеріалів справи, товар прийнятий Відповідачем згідно товарно-транспортних накладних №№ 40684, 40721, 40805 від 13.03.2006р. на суму 62937,39 грн., мав бути оплачений Відповідачем з відстрочкою платежу 1 день від дати отримання товару (дати накладної), про що прямо зазначено у накладних.

Проте, Відповідач - Приватне підприємство "Укрмедфарм" не оплатив вартість отриманого товару.

На день розгляду справи заборгованість Відповідача складає 62937,39 грн. та підтверджується доданими до позовної заяви документами.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.

Таким чином вимоги Позивача про стягнення з Відповідача боргу в розмірі 62937,39 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Викладені у відзиві на позовну заяву посилання Відповідача на Акт звірки від 17.03.2006р. та Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.03.2006р., як на докази відсутності у Відповідача заборгованості перед Позивачем, судом відхиляються, оскільки зазначені Акти не є первинними документами, які спростовують факт наявності заборгованості останнього по сплаті вартості товару за спірними накладними, а тому не є належними та допустимими доказами у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Інших доказів, що підтверджують факт зарахування Позивачем заборгованості Відповідача в рахунок існування зустрічної заборгованості Позивача перед Відповідачем суду не надано.

Стосовно зарахування зустрічних однорідних грошових вимог слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог не допускається в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому розділом ІІІ Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено черговість задоволення вимог кредиторів банкрута.

Оскільки постановою Господарського суду м. Києва по справі № 43/184 від 14.09.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм" визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру, то задоволення кредиторських вимог Позивача відбувається в порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог приведе до виконання зобов’язань боржника-банкрута перед кредитором, без дотримання порядку, передбаченого розділом ІІІ Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, зарахування однорідних грошових вимог в даному випадку суперечить закону. Проте, слід зазначити, що Відповідач не позбавлений права звернутись до Господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з Позивача.

Щодо спливу позовної давності, про застосування якої заявлено Відповідачем, судом встановлено наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

П. 27 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8-211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарських кодексів України" визначено, що: "Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, якщо позивач звертається до суду з доводами про наявність поважних причин пропущення позовної давності та просить задовольнити позов, то таке звернення не можна вважати заявою про застосування строків позовної давності."

Враховуючи те, що Позивачем наведені поважні причини пропущення позовної давності, суд не приймає до уваги заяву Відповідача про застосування строків позовної давності.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

В зв’язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі 629,37 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Укрмедфарм" (02068, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 16/37, Н/П № 4; ідентифікаційний код 30183067; р/р 26000301276004 в філії "Харківське відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Києві", МФО 322205; або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм" (юридична адреса: 03142, м. Київ, вул. Чорнобильська, буд. 18, к. 81; ідентифікаційний код 32048022; р/р 26007301243499 в Київському міському відділенні Промінвестбанку, МФО 322250) 62937 (шістдесят дві тисячі дев’ятсот тридцять сім) грн. 39 коп. основного боргу, 629 (шістсот двадцять дев’ять) грн. 37 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя                               О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 28.09.2010р.