Рішення № 12013434, 23.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/22523.09.10 За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»

Про стягнення 13100,71 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Калінчук В.В. –представник за довіреністю № 044/24-47 від 12.01.10.

Від відповідача Ніколаєнко В.В. представник за довіреністю № 1875 від 07.06.10.

Рішення прийнято 23.09.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 31.08.10. по 16.09.10., з 16.09.10. по 23.09.10.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором оренди житлового приміщення № 3896 від 07.10.05. в сумі 13100,71 грн. (6684,09 грн. –матеріальні збитки, 6416,62 грн. – неустойка).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору оренди житлового приміщення № 3896 від 07.10.05. своєчасно не звільнив орендоване приміщення та не передав його по акту приймання-передачі позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.10. порушено провадження у справі № 30/225; розгляд справи було призначено на 31.08.10. о 14-50.

В судовому засіданні 31.08.10. відповідачем подано письмові заперечення на позов, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю. Відповідач вказує на те, що в якості доказів за нанесення шкоди позивач надав заяву № 044/24-2791 від 20.03.08. про припинення дії Договору оренди № 3896 з 07.10.05., яка не є належним доказом у справі, оскільки не містить адреси ТОВ «Україна житло-сервіс»та належних доказів її направлення відповідачу. Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»зазначає, що з наданого повідомлення про вручення поштового відправлення 20.03.08. вбачається, що поштова кореспонденція була направлена за адресою: 02100, м. Київ, вул. Краківська, 3, але згідно свідоцтва про державну реєстрацію, довідки з ЄДРПОУ АА № 341754 та Договору оренди № 3896 вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 02094, м. Київ, Дніпровський район, проспект Юрія Гагаріна, 14-А.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем в односторонньому порядку змінено умови орендної плати, що не передбачено умовами Договору, оскільки при здійсненні розрахунків розміру збитків позивач використовував розмір орендної плати в розмірі 11,00 грн. за 1 кв. м, але згідно п. 2.2 Договору, її розмір встановлено в сумі 5,28 грн. за 1 кв. м.

В судовому засіданні 31.08.10. позивачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, відповідно до якого зазначає, що відповідач неодноразово звертався до позивача при врегулюванні питань, які виникали при укладанні договорів оренди де вказував адресу для листування: 02100, м. Київ, вул. Краківська, 3 (лист від 03.11.05. № 1337, лист від 31.07.06. № 1049), в зв’язку з чим позивачем було надіслано відповідачу заяву про припинення строку дії Договору оренди від 20.03.08. № 044/24 - 2791 (повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.03.08. № 04781880 саме за адресою: 02100, м. Київ, вул. Краківська, 3.

Крім того позивач вказує на те, що на вимогу Господарського суду міста Києва по справі № 16/243 відповідачем надано довідку від 28.07.20. № 144 юр про юридичну та фактичну адресу: 02100, м. Київ, вул. Краківська, 3, в зв’язку з чим позивач вважає, що зазначені докази підтверджують обставини, що відповідач дійсно знаходиться за вказаною вище адресою, та ним було отримано від позивача зазначену вище заяву про припинення строку дії Договору оренди житлового приміщення № 3896 від 07.10.05.

В судовому засіданні 31.08.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.09.10. о 11-50.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

14.09.10. позивачем до початку розгляду справи по суті через канцелярію Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 12974,32 грн. неустойки.

В судовому засіданні 16.09.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.09.10. о 12-40.

В судовому засіданні 23.09.10. позивач підтримав свої уточненні позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 23.09.10. відповідачем подано письмові заперечення на заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»вказує на те, що при нарахуванні неустойки за період з 11.03.08. по 31.08.10. позивач порушив вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, де зазначено, що нарахування неустойки припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним. Відповідач зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, щодо вимог про стягнення неустойки передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

Відповідач вказує на те, що відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. 13.01.10. ТОВ «Україна житло-сервіс»сплатило кошти за користування житловим приміщенням, в зв'язку з чим переривання перебігу позовної давності для стягнення неустойки за користування житловим приміщенням не відбулося, а тому відповідач вказує на те, що неустойка може бути нарахована за період з 09.08.09. по 09.02.10. і повинна складати 2 623,08 грн.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/225.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської Ради від 01.03.01. № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" було створено комунальне підприємство "Спецжитлофонд".

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.01. № 2419 «Про будинки Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», будинок № 10 по вул. Борщагівській закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»на праві повного господарського відання, як будинок маневреного фонду.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.05. між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального значення «Спец житлофонд»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло - сервіс»(Орендар) укладено Договір оренди житлового приміщення № 3896 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець надає, а Орендар, на визначений у п. 5.1 термін, приймає в орендне користування житлове приміщення з характеристикою, викладеною у п. 1.2, оплатою, визначеною у розділі 2.

Згідно п. 1.2 Договору визначено, що предметом Договору є житлове приміщення: квартира № 175 у будинку № 10 на вул. Борщагівській, з характеристикою: житлова площа –25,3 кв. м, загальна площа 41,4 кв. м.

У відповідності до п. 5.1 Договору, сторони погодили строк дії даного Договору з 07.10.05. по 01.04.06.

Позивач вказує на те, що в зв'язку з тим, що після закінчення строку дії Договору відповідач продовжував користуватись спірним житловим приміщенням, у відповідності до вимог п. 2. ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України, строк дії Договору було продовжено з 02.04.06. до 25.09.06., з 26.09.06. до 21.03.07., з 22.03.07. до 14.09.07., з 15.09.07. до 10.03.08.

Позивач зазначає, що оскільки строк дії Договору закінчився 10.03.08., відповідачу засобами поштового зв'язку було направлено заяву про припинення строку дії Договору від 20.03.08. № 044/24 - 2791 (повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.03.08. № 04781880).

Відповідно до п. 5.3. Договору сторони визначили, що після закінчення терміну дії Договору, або у випадку відмови Орендаря від оренди житлового приміщення, житлове приміщення передається Орендодавцю за актом прийому - передачі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що після закінчення строку дії Договору відповідач орендоване житлове приміщення не звільнив та продовжував ним безпідставно користуватись з 11.03.08. по 31.31.08.10., в зв’язку з чим позивач на підставі норм ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 12974,32 грн.

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»також зазначає, що при обстеженні спірного приміщення комісією позивача було виявлено, що його займає родина гр. Мартинової Л.І., заселена відповідачем на підставі договору, про що комісією складено акт від 28.05.09.

Листом від 15.06.09. № 044 24 - 2482 (повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.06.09. № 07587643) відповідачу було запропоновано взяти участь у роботі комісії позивача на предмет цільового використання житлових приміщень у буд. № 10 по вул. Борщагівській, але як зазначає позивач, у день перевірок вказаних житлових приміщень зазначеною комісією представник відповідача не з'явився.

За наслідками зазначеної вище перевірки, комісією позивача було виявлено, що житлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 10, кв. 175 займає родина гр. Мартинової Л.І., у зв'язку з чим, за участю мешканця вказаної квартири комісією Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»було повторно складено акт обстеження житлового приміщення від 22.06.09. Також комісією позивача було складено акт обстеження зазначеного житлового приміщення від 31.08.10.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що вони не визначають обов'язку для орендодавця процедуру припинення договору оренди, а регулюють наслідки відсутності волевиявлення орендодавця протягом обумовленого терміну. При цьому відповідне волевиявлення орендодавця може бути висловлено ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Таким чином, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що в зв’язку з закінченням строку дії Договору (10.03.08.), на адресу відповідача позивачем було направлено заяву про припинення строку дії Договору від 20.03.08. № 044/24 - 2791 (повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.03.08. № 04781880).

Слід зазначити, що зазначену вище заяву № 044/24-2791 від 20.03.08. про припинення дії Договору оренди позивачем було направлено на фактичну адресу відповідача: 02100, м. Київ, вул. Краківська, 3, яка міститься в листах Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло - сервіс»: лист від 03.11.05. № 1337, лист від 31.07.06. № 1049 (належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи).

Крім того, слід також зазначити, що відповідно до листа № 144-юр від 28.07.10. (належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи), Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна житло - сервіс»зазначило свою фактичну адресу: м. Київ, вул. Краківська, 3.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивач належним чином повідомив позивача про припинення дії Договору оренди житлового приміщення № 3896 від 07.10.05.

Судом встановлено, що відповідач після закінчення строку дії Договору оренди житлового приміщення № 3896 від 07.10.05. житлове приміщення не звільнив та не передав його по акту приймання-передачі позивачу, в зв’язку чим порушив умови Договору оренди житлового приміщення № 3896 від 07.10.05.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Розмір такої неустойки встановлюється у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення. Тобто при розрахунку неустойки наймодавцеві необхідно підрахувати вартість одного дня користування річчю, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення повернення речі.

Таким чином, за умовою вказаної вище правової норми позивач має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, оскільки нормами ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення зобов’язання.

Крім цього, слід зазначити що відповідно до п. 3.2.5. Договору, сторонами погоджено, що Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування житловим приміщення за кожний місяць прострочення його звільнення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при регулюванні спірних орендних правовідносин, ст. 785 Цивільного кодексу України є спеціальною по відношенню до ст. 232 Господарського кодексу України (яка є загальною та обмежує строк нарахування штрафних санкцій у всіх випадках, якщо інше не встановлено договором, або законом).

Щодо тверджень відповідача про те, що орендна плата за користування спірного приміщення становила 5,28 грн. за один кв. м, а позивач неправомірно змінив суму орендної плати, збільшивши її з 5,28 грн. за один кв. м на 11,00 грн. за один кв. м, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 2.2 Договору № 3896 оренди житлового приміщення від 07.10.05., сторонами було чітко визначено, що розмір орендної плати за користування спірним приміщенням становить 5,28 грн. на місяць за 1 кв. м загальної площі, та складає 218,59 грн., у т. ч. ПДВ 36,43 грн.

З розрахунку позивача вбачається, що при нарахуванні неустойки він застосовував розмір орендної плати в сумі 218,59 грн., як це передбачено умовами Договору оренди житлового приміщення № 3896 від 07.10.05. (п. 2.2).

Таким чином, зазначені вище твердження відповідача щодо завищеного розміру орендної плати не підтверджуються доказами та спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що відповідач в порушення покладеного на нього Законом та Договором обов’язку, своє зобов’язання щодо повернення орендованого приміщення не виконав, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»(02094, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, 14-А, код ЄДРПОУ 32772152) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) 12974 (дванадцять тисяч дев’ятсот сімдесят чотири) грн. 32 коп. - неустойки, 129 (сто двадцять дев’ять) грн. 74 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) 00 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 29.09.10.