Рішення № 12013296, 22.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/34422.09.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоУправління освіти Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації

Простягнення 5055629,57 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Гаркавенко С.В.., дов. № ДО7-2010/06/03-1 від 03.06.2010 р.

Від відповідача: Ситнікова Г.А., дов. № 1197/31від 02.09.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Управління освіти Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення 4791206, 92 грн. основного боргу, 203472, 77 грн. інфляційної складової боргу та 60949, 88 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 310282 від 02.02.2004 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою суду від 14.07.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/344 та призначено її розгляд на 16.08.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 16.08.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 14.07.2010 р. надав витребувані документи, а також довідку про надходження коштів за спожиту від АЕК “Київенерго” теплоенергію.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.07.2010 р., згідно з яким Управління освіти Солом’янської районної у місті Києві державної адміністрації 21.07.2010 р. отримало ухвалу про порушення провадження у даній справі від 14.07.2010 р.

Враховуючи наведене, у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 14.07.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 37/344 до 15.09.2010 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.09.2010 р. повідомив суду про часткову сплату суми основного боргу та заявив клопотання, в якому просив зменшити суму основного боргу та нарахування пені, у зв’язку з добровільною оплатою частини основного боргу.

Представник позивача заперечив проти даного клопотання.

У судовому засіданні 15.09.2010 р. судом було оголошено перерву до 22.09.2010 р. для дослідження наданих сторонами доказів у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2010 р. позовні вимоги підтримав в частині непогашеної суми основного боргу, просив їх задовольнити.

Представник відповідача визнав позовні вимоги частково, надав копії платіжних доручень, з яких стало відомо про часткову сплату суми основного боргу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Управлінням освіти Солом’янської районної у місті Києві державної адміністрації (абонент) був укладений договір № 310282 від 02.02.2004 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація постачає теплову енергію у вигляді гарячої пари на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.3.1 договору № 310282 від 02.02.2004 р. передбачено, що споживач зобов’язується додержуватися кількості спожитої теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до пункту 4 додатку № 1 до вищевказаного договору, дата зняття абонентом показників приладів обліку –по 25 число поточного місяця; надання звіту в РВТ № 7 – не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Згідно з п 5.1. договору № 310282 від 02.02.2004 р. визначення кількості спожитої енергії проводиться по приладах обліку .

В додатку 4 до договору № 310282 від 02.02.2004 р. визначено порядок розрахунків за теплову енергію.

Пунктом 2 зазначеного додатку передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового(один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 додатку № 4 до договору, відповідач оплачує вартість використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявлену кількість, ця кількість перевищення самостійно оплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 310282 від 02.02.2004 р., тоді як відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.06.2009 р. до 01.06.2010 р. у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 4791206,92 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, табуляграмами споживання та відомостями обліку.

Враховуючи наведене, позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 4791 206 грн. основного боргу, 203472,77 грн. інфляційної складової боргу та 60949,88 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 310282 від 02.02.2004 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати заборгованості у розмірі 4791206,92 грн. за спожиту теплову енергію відповідач у встановлений договором строк та у повному обсязі не виконав.

Позивач у судовому засіданні 22.09.2010 р надав довідку про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплову енергію від Управління освіти Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації, а відповідачем були надані платіжні доручення з яких вбачається, що відповідачем був погашений основний борг у розмірі 4101811,83 грн., тому провадження в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 689395,09 грн. основного боргу за договором № 310282 від 02.02.2004 р., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в цій частині визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 203472, 77 грн. інфляційної складової боргу та 60949, 88 грн. трьох відсотків річних за період з 01.10.2009 р. до 01.06.2010 р. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 310282 від 02.02.2004 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом було встановлено, що позивач при даному розрахунку не врахував того, що індекс інфляції у квітні та травні 2010 становив відповідно 99,7 % та 99,4 %, у зв’язку з чим судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Управління освіти Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації підлягають 160786,81 грн. інфляційних нарахувань.

Враховуючи наведене, згідно з розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 160786,81 грн. інфляційних нарахувань та 60949,88 грн. річних відсотків.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Управління освіти Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Пітерська, 12, ідентифікаційний код 26064150) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) 689 395 (шістсот вісімдесят дев’ять тисяч триста дев’яносто п’ять) грн. 09 коп. основного боргу, 160 786 (сто шістдесят тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 81 коп. інфляційної складової боргу, 60 949 (шістдесят тисяч дев’ятсот сорок дев’ять) грн. 88 коп. трьох відсотків річних, 25 284 ( двадцять п’ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 70 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження в частині стягнення 4101811,83 грн. основного боргу припинити.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.