Рішення № 12013278, 27.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/27627.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ревард”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельний стандарт”

про стягнення заборгованості в розмірі 12508,36 грн.

                                                                                Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Сергієнко Ю.П.- директор, Пастушенко О.Д.–представник за довіреністю № 1/09-юр від 01.01.2010р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельний стандарт” заборгованості за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) в розмірі 12508,36 грн., в тому числі 11204,28 грн. –основний борг, 558,74 грн. пені, 145,60 грн. 3% річних, 599,94 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2010р. порушено провадження по справі № 53/276, розгляд справи призначено на 27.09.2010р.

24.09.2010р. через відділ Діловодства Господарського суду надійшов уточнений розрахунок позовних вимог наданий позивачам, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 12163,51 в тому числі 9900,00 грн. –основний борг, 1074,50 грн. пені, 280,00 грн. 3% річних, 909,01 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 27.09.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги відповідно до наданих уточнень, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвали суду від 09.09.2010р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 09.09.2010р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.09.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості позивач надав послуги відповідачу по оренді бульдозера та доставці бульдозера, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № ОУ-Н000438 від 30.09.2009р., № ОУ-А000499 від 20.10.2009р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні). Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) скріплені печатками сторін та підписані без зауважень.

Відповідач за отримані послуги розрахувався частково, що підтверджується належним чином завіреними копіями виписок з рахунку позивача за 09.09.2009р. та за 17.09.2009р.

Матеріали справи свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача претензію № 65/2009 від 10.11.2009р. з вимогою погасити заборгованість за надані послуги в розмірі 9900,00 грн. На доказ направлення претензії позивач надав суду належним чином завірену копію фіскального чеку поштового відділення № 2048 від 10.11.2009р., № 2049 від 10.11.2009р. та описів вкладення в цінний лист від 10.11.2009р.

Однак, відповідач відповіді на вищевказану претензію не надавав та заборгованість за поставлену продукцію не сплатив.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 20.11.2009р. оплати позивачу борг в повному обсязі за надані послуги.

Однак, відповідач, як у строк до 20.11.2009р., так і на дату прийняття рішення, свого обов’язку щодо оплати в повному обсязі отриманих послуг не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 9900,00 грн.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов’язання в повному обсязі щодо по оплати отриманої згідно накладних продукції, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 9900,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 9900,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача пені в розмірі 1074,50 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати наданих послуг.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1074,50 грн. за несвоєчасну оплату за надані послуги задоволенню не підлягають, як такі, що не обґрунтовуються вимогами закону.

Позивач в позовній заяві заявив про стягнення з відповідача 280,00 грн. 3% річних нарахованих у період з 21.11.2009р. по 27.09.2010р. та 909,01 грн. –збитків від інфляції нарахованих у період з листопада 2009р. по серпень 2010р.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          При дослідженні наданого позивачем розрахунку 3 % річних та збитків від інфляції, суд встановив, що позивач неправильно розрахував 3% річних та збитки від інфляції. Таким чином, суд наводить власний розрахунок 3% річних та збитків від інфляції.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

990021.11.2009 - 27.09.20103113 %253.06

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

21.11.2009 - 31.08.201099001.053524.7010424.70 Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 253,06 грн. та збитків від інфляції в сумі 524,70 грн. підлягають задоволенню за розрахунком суду.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за надані послуги підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована наявність та не доведено припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельний стандарт” (03134, м. Київ, вул. Якутська, 7-А; ідентифікаційний код 32854198, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія “Ревард” (03124, м. Київ, вул. Василенка, 7-А; ідентифікаційний код 34770204) 9 900 (дев’ять тисяч дев’ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 253 (двісті п’ятдесят три) грн. 06 коп. –3% річних, 524 (п’ятсот двадцять чотири) грн. 70 коп. збитків від інфляції, 106 (сто шість) грн. 60 коп. витрат по сплаті державного мита, 201 (двісті одна) грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

          4. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.

Повне рішення складено 28.09.2010р.