Рішення № 12013234, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/13720.09.10 За позовом Об’єднання підприємств "Українська Ліга музичних прав" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Торгівельна мережа»

про стягнення винагороди (роялті) 1 грн

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача: Ховхун Ю. Е.

Від відповідача: Тарасун В. Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Об’єднання підприємств “Українська ліга музичних прав” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Торгівельна мережа»(далі -відповідач) з позовом про стягнення винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань в розмірі 1 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення вимог Закону України “Про авторське право і суміжні права” та Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003р. “Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань” (назва Постанови в редакції Постанови КМ № 450 від 02.04.2009р.) відповідач не уклав з позивачем договір про виплату винагороди за пряме або опосередковане використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань. В той же час, позивач стверджує, що відповідач здійснює комерційне використання об’єктів суміжних прав способом їх публічного виконання, у зв’язку з чим і повинен сплатити позивачеві відповідно до абз. 4 п. 5 розділу ІІ додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р. 2% від доходів, одержаних відповідачем в процесі роботи його торгівельної мережі, протягом періоду з 15.03.2010 року по 27.04.2010 року включно, що становить 1,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що він є уповноваженою організацією, визначеною Державним департаментом інтелектуальної власності здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою та зафіксованих у них виконань за видами комерційного використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою: публічне виконання фонограм, опублікованих з комерційною метою, публічна демонстрація відеограм, опублікованих з комерційною метою. Зазначене підтверджується рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 7/2009-УО від 02.04.2009 р. та Свідоцтвом про визнання організації колективного управління уповноваженою організацією від 02.04.2009 р. № 5/УО, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Ухвалою суду від 31.05.2010 р. порушено провадження у справі № 39/137, призначено справу до розгляду на 14.06.2010 р. о 12:55 год, та в порядку підготовки справи до розгляду витребувано докази.

10.06.2010 року представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

14.06.2010 року відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання про зупинення провадження у справі відповідач обґрунтовує тим, що в провадженні Київського апеляційного адміністративного суду знаходиться справа № 2-а-1749/09/2670. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 року у справі № 2-а-1749/09/2670 вжито заходів до забезпечення позову та, зокрема, зупинено дію наказу Міністерства освіти і науки України від 22.12.2008 року № 1175, заборонено вчиняти дії по зміні існуючого порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, визначених наказом Міністерства освіти і науки України від 21.05.2003 року № 309 “Про затвердження порядку визначення уповноважених організацій колективного управління”. Відповідач вказує, що звертаючись з позовом, позивач обґрунтовує позовні вимоги з посиланням саме на наказ Міністерства освіти і науки України від 22.12.2008 року № 1175 та на видане відповідно до цього наказу свідоцтво, як на підставу виникнення в нього повноважень щодо збору винагороди (роялті) з відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 14.06.2010 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 14.06.2010 р., подав клопотання про залучення письмових доказів. Судом клопотання задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 14.06.2010 р., подав письмові пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду.

Представники сторін в судовому засіданні подали спільне клопотання про продовження термінів розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

В ході розгляду справи виникла необхідність витребування додаткових доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 14.06.2010 р. розгляд справи було відкладено на 05.07.2010 року та продовжено строк вирішення спору.

В судовому засіданні, призначеному на 05.07.2010 року, позивач позовні вимоги підтримав повністю та заперечував проти зупинення провадження у справі № 39/137 до вирішення справи № 2-а-1749/09/2670.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі № 39/137 на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Ухвалою суду від 05.07.2010 р., на підставі ст. ст. 79, 86 ГПК України, було зупинено провадження у справі до вирішення по суті адміністративної справи № 2а-1749/09/2670 та набранням законної сили рішенням суду у зазначеній справі.

16.08.2010 року позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про поновлення провадження у справі, в якому зазначив про усунення обставин, що стали підставою зупинення провадження у справі та надав суду копію постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 р. у справі № 2-а-1749/09/2670.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2010 року поновлено провадження у справі № 39/137 та призначено розгляд справи на 20.09.10 року о 10:00 год.

В судовому засіданні, призначеному на 20.09.2010 року, позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про призначення експертизи та витребування у відповідача доказів, необхідних для проведення експертизи. В судових засіданнях, позивач подане клопотання не підтримав.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, господарський суд призначає судову експертизу для роз‘яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. В ході розгляду справи не виникли питання, для роз’яснення яких необхідні спеціальні знання. За таких обставин, клопотання позивача про призначення експертизи судом відхилено.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.09.2010 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На момент подачі позову Об’єднання підприємств “Українська ліга музичних прав” є уповноваженою організацією колективного управління з повноваженнями щодо збору винагороди (роялті) відповідно до ст. 43 Закону України “Про авторське і суміжні права”.

Відповідно до рішення Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 02.04.2009р. за № 7/2009-УО позивача було включено до Реєстру уповноважених організацій колективного управління, а свідоцтво про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією № 3 від 07.10.2003р., видане позивачу Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, було визнане таким, що втратило чинність та є недійсним з дня прийняття Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України вказаного рішення від 02.04.2009р. за № 7/2009-УО.

В той же час, зібрані у справі докази свідчать, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 року у справі № 2-а-1749/09/2670 вжито заходів до забезпечення позову та, зокрема, зупинено дію наказу Міністерства освіти і науки України від 22.12.2008 року № 1175, заборонено вчиняти дії по зміні існуючого порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, визначених наказом Міністерства освіти і науки України від 21.05.2003 року № 309 “Про затвердження порядку визначення уповноважених організацій колективного управління”. Отже, в результаті винесення даної ухвали, збирати винагороду (роялті), відповідно до ст. 43 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, були уповноважені три організації колективного управління, які мали однакові повноваження.

Діяльність позивача у сфері здійснення ним збору винагороди (роялті) за комерційне використання фонограм і зафіксованих у них виконань способом публічного виконання та за комерційне використання відеограм і зафіксованих у них виконань способом публічного виконання ґрунтується на положеннях ст. 43 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, Постанови Кабінету Міністрів від 18.01.2003 р. № 71 “Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань” (назва Постанови в редакції Постанови КМ № 450 від 02.04.2009 р.), Наказу Міністерства освіти і науки України від 21.05.2003 р. № 309 “Про затвердження порядку визначення уповноважених організацій колективного управління”.

Частина 1 ст. 449 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 35 Закону України “Про авторське право і суміжні права” встановлюють, що об’єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об’єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є, зокрема, фонограми.

Відповідно до ч. 1 ст. 450 Цивільного кодексу України, первинними суб’єктами суміжних прав є, зокрема, виробник фонограми. Суб’єктами суміжних прав є також особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону (ч. 2 ст. 450 Цивільного кодексу України). Аналогічна норма міститься також п п. 1 ст. 36 Закону України “Про авторське право і суміжні права”.

Первинними суб'єктами суміжних прав є, зокрема, виробник фонограми (п. 1 ст. 37 Закону України “Про авторське право і суміжні права”).

Суміжне право виникає внаслідок факту, зокрема виробництва фонограми (п. 2 ст. 37 Закону України “Про авторське право і суміжні права”).

Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей (п. 3 ст. 37 Закону України “Про авторське право і суміжні права”).

До майнових прав виробників фонограм, відповідно до п. 1 ст. 40 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, належить їх виключне право на використання своїх фонограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

а) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм у будь-якій формі і будь-яким способом;

б) розповсюдження серед публіки фонограм та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;

в) комерційний прокат фонограм і їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми або за їх дозволом;

г) публічне сповіщення фонограм та їх примірників через будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;

д) будь-яку видозміну своїх фонограм;

е) ввезення на митну територію України фонограм та їх примірників з метою їх поширення серед публіки.

Згідно ч. 1 ст. 426 Цивільного кодексу України, способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються Цивільним кодексом України та іншим законом.

Використанням фонограми, згідно ч. 1 ст. 454 Цивільного кодексу України є: пряме або опосередковане відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі фонограми; продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника фонограми; оренда оригіналу чи примірника фонограми; забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до фонограми з місця та в час, обраних нею.

Використанням фонограми є також інші дії, встановлені законом (ч. 2 ст. 454 Цивільного кодексу України).

Поняття публічного виконання фонограм, як одного із способів використання об’єктів суміжних прав суб'єктами господарювання під час здійснення ними своєї діяльності, визначене ст. 1 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, відповідно до якої публічне виконання - подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Пунктом 1 ст. 43 Закону України “Про авторське право і суміжні права” передбачено, що допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р. “Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань” в редакції від 02.04.2009р., яка діє на момент прийняття рішення, комерційним використанням опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань є пряме чи опосередковане використання зазначених об'єктів суміжних прав шляхом:

- публічного виконання фонограми або її примірника чи публічної демонстрації відеограми або її примірника;

- публічного сповіщення (публічного повторного сповіщення) зафіксованого у фонограмі або відеограмі та їх примірниках виконання шляхом передачі в ефір;

- публічного сповіщення (публічного повторного сповіщення) зафіксованого у фонограмі або відеограмі та їх примірниках виконання за допомогою проводів (через кабель).

Відповідно до п. 3 розділу ІІ додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р. “Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань” в редакції від 02.04.2009 р., яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до юридичних і фізичних осіб, які здійснюють комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань належать суб'єкти господарювання, що є власниками підприємств та організацій торгівлі.

Згідно п. 1 ст. 43 Закону України “Про авторське право і суміжні права” допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, але з виплатою винагороди, зокрема таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм та їх примірників, як публічне виконання фонограми.

Пунктом 2 ст. 43 Закону України “Про авторське право і суміжні права” встановлено, що збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків.

Наведена норма свідчить, що метою збору винагороди уповноваженою організацією колективного управління є її подальший розподіл між виконавцями та виробниками фонограм.

Відповідно до п. 3 ст. 43 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у п. 1 ст. 43 Закону, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач на момент прийняття рішення є уповноваженою організацією колективного управління з повноваженнями щодо збору винагороди (роялті) відповідно до ст. 43 Закону України “Про авторське і суміжні права”.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р. “Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань” (назва Постанови в редакції Постанови КМ № 450 від 02.04.2009 р.) в редакції від 02.04.2009 р., суб'єкти комерційного використання зобов'язані до початку здійснення комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань укласти з уповноваженою організацією колективного управління, що визначена в установленому порядку МОН, договір про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань (далі - договір про виплату винагороди (роялті).

Зібрані у справі докази свідчать, що між позивачем та відповідачем не було укладено договір про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань.

Крім того, судом встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва знаходилася справа № 20/167-39/58 за позовом Об‘єднання підприємств “Українська ліга музичних прав до Товариства з обмеженою відповідальністю “АРГО - Торгівельна мережа” про зобов‘язання укласти договір про виплату винагороди за комерційне використання об‘єктів суміжних прав у редакції, запропонованій позивачем. Провадження у зазначеній справі було припинено на підставі п. 4 ст. 80, ст. 86 ГПК України у зв‘язку із відмовою позивача від позову та прийняттям відмови господарським судом.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р. до юридичних і фізичних осіб, які здійснюють комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань (далі - суб'єкти комерційного використання), належать суб'єкти господарювання, що є власниками організацій торгівлі; суб'єкти господарювання, що на праві господарського відання володіють, користуються та розпоряджаються або на правах оренди користуються підприємствами та організаціями торгівлі.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач є юридичною особою (ідентифікаційний код 32249009), що отримала торговий патент на право здійснення торговельної діяльності у магазинах «Орсей» та «Парфуа», які знаходяться за адресою: м. Києв, вул. Хрещатик, 52 та магазині «Десижуал», який знаходиться за адресою: м. Києв, вул. Хрещатик, 42-а.

Згідно абз. 4 п. 5 розділу ІІ додатку до вищенаведеної Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р. встановлено, що суб”єктами комерційного використання виплачується винагорода (роялті), яка нараховується згідно з розділом І цього додатка, у подвійному розмірі, починаючи з дати, коли встановлено (зафіксовано) факт комерційного використання такими суб”єктами опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, до дати укладення зазначеними суб”єктами договору про виплату винагороди (роялті) з відповідною уповноваженою організацією колективного управління.

Наведене свідчить, що відповідач зобов’язаний сплачувати винагороду (роялті) у подвійному розмірі у разі комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, без укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань у розмірі 2% від доходів, одержаних в результаті діяльності торговельної мережі відповідача, протягом періоду з 15.03.2010 року по 27.04.2010 року включно, що становить 1,00 грн.

За таких обставин вбачається, що позивач повинен довести, що відповідач повинен був укласти саме з ним договір про сплату винагороди за комерційне використання об’єктів суміжних прав та саме у позивача існує право на стягнення винагороди в подвійному розмірі, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р.

Стаття 33 ГПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 року у справі № 2-а-1749/09/2670 вжито заходів до забезпечення позову та, зокрема, зупинено дію наказу Міністерства освіти і науки України від 22.12.2008 року № 1175, заборонено вчиняти дії по зміні існуючого порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, визначених наказом Міністерства освіти і науки України від 21.05.2003 року № 309 “Про затвердження порядку визначення уповноважених організацій колективного управління”. Отже, в результаті винесення даної ухвали, збирати винагороду (роялті), відповідно до ст. 43 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, були уповноважені три організації колективного управління, які мали однакові повноваження.

Наведене свідчить, що в період з 04.03.2010 року по 13.07.2010 року позивач не був єдиною уповноваженою організацією колективного управління.

При цьому судом враховано, що позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 2% від доходів, одержаних в результаті діяльності торговельної мережі відповідача, саме протягом протягом періоду з 15.03.2010 року по 27.04.2010 року включно.

Позивач не надав суду доказів, які б свідчили, що саме він має право на стягнення з відповідача 2% від доходів, одержаних в результаті діяльності торговельної мережі відповідача, в той час коли такими повноваженнями наділені три уповноважені організації колективного управління.

Крім того, судом враховано, що результатом збору винагороди за використання фонограм (відеограм) є кінцевий розподіл таких коштів серед виконавців, виробників фонограм (відеограм) (ч. 2 ст. 43 Закону України від 23.12.1993 року № 3792-XII “Про авторське право і суміжні права”).

У позовній заяві позивач не наводить ні переліку використаних відповідачем фонограм та зафіксованих у них виконань, ні виконавців, виробників фонограм, серед яких підлягає розподілу зібрана винагороди за використання фонограм та зафіксованих у них виконань.

Надані позивачем акти фіксації публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань № 01/15/03/10 від 15.03.2010 року, № 04/15/03/10 від 15.03.2010 року, № 01/09/04/10 від 09.04.2010 року, № 02/09/04/10 від 09.04.2010 року також не містять жодного переліку переліку використаних відповідачем фонограм та зафіксованих у них виконань, а також даних про виконавців та виробників фонограм.

При цьому суд зазначає, що позов –це юридичний засіб захисту порушеного або оспорюваного суб’єктивного права.

Таким чином, заявлений позивачем позов направлений лише на збір винагороди за використання фонограм та зафіксованих у них виконань та не захищає інтереси виконавців, виробників фонограм (відеограм), на захист інтересів яких безпосередньо і повинен бути направлений зазначений позов.

Крім того, суд звертає увагу, що заявлений позов із обраним способом захисту про стягнення винагороди (роялті) у розмірі 1,00грн. не відповідає теоретичному поняттю позову, оскільки фактично спір пов'язаний із стягненням невідомої позивачу станом на час пред’явлення позову суми, розмір якої позивач намагається встановити шляхом призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи доходу відповідача. Таким чином, позов про стягнення 1,00грн. винагороди (роялті) не направлений на захист порушеного права, а є підготовкою до зміни заявлених позовних вимог, про що позивач і зазначає в позовній заяві.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань у розмірі 2% від доходів, одержаних в в результаті діяльності торговельної мережі відповідача, саме протягом протягом періоду з 15.03.2010 року по 27.04.2010 року включно в сумі 1,00 грн. є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові витрати по сплаті державного мита розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення

24.09.2010 року