Рішення № 120129599, 26.06.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15068/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання - Майор Ю.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Ужгород справуза адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серія ЕАТ № 7581743 від 23.08.2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції , ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії EAT № 7581743 від 23.08.2023 року.

Мотивуючи позовнівимоги вказуєна те,що 23.08.2023 року командиром взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Закарпатській області Шимко П.Р. відносно ОСОБА_1 було винесенопостанову про накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожнього руху, зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїЕАТ № 7581743 від 23.08.2023 року,якою позивачавизнано винниму вчиненні правопорушення передбаченого ч.1ст.121-3КУпАП ізнакладенням адміністративного стягнення увигляді штрафув розмірі1190,00грн.

У зазначеній постанові вказано, що позивач 23.08.2023 року о 03:34:53 по АДРЕСА_1 керував транспортним засобом з непрацюючим заднім лівим габаритним фонарем, передній номерний знак був заклеєний прозорою стрічкою та при цьому з не підсвіченим заднім номерним знаком у темну пору доби, чим порушив п.2.9.в. ПДР узв`язку зчим відносно ньогобула винесенапостановапроадміністративне правопорушеннясеріїЕАТ № 7581743 від 23.08.2023 року якою притягнутойого доадміністративної відповідальностіза ч.1ст.121-3 КпАП України знакладенням адміністративногостягненняу виглядіштрафувсумі 1190,00гривень запорушення п.2.9. «в» ПДР України.

Позивач з винесенням постанови не згідний, вважає, оскаржувану постанову незаконною та необгрунтованою. Вважає, що працівник поліції притягнувйого до відповідальності не маючи на те підстав. Позивач вказує, що постанова винесена з порушенням законодавства.

Позивач вказуєна те,що постанова не містить і до неї не додано, жодних доказів у розумінні ст. 251 КУпАП щодо винуватості ОСОБА_1 в учиненні адміністративного правопорушення. Зазначає,що у справі відсутні будь-які докази вчиненого правопорушення, а тому рішення поліцейського ОСОБА_2 про винуватість позивача у порушенні правил дорожнього руху і накладення на нього адміністративного стягнення грунтується виключно на його власних надуманих судженнях та припущеннях.

Позивач зазначає, що зважаючи на відсутність посилань на наявність доказів у тексті самої постанови, надання таких доказів у подальшому суб`єктом владних повноважень виключатиме їх належність та допустимість.

Вказує на те, що поліцейським було винесено оскаржувану постанову з процесуальним порушенням, оскільки він повинен був здійснити розгляд справи в приміщенні управління поліції, з розглядом клопотань водія, роз`ясненням йому прав та надання можливості водію скористатись правовою допомогою, а не в будь-якому іншому місці, зокрема на місці зупинки транспортного засобу.

Позивач посилається на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, №337/346/17 від 08.04.2020 року, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Позивач вказуєна те,що в порушення вимог ст.283 КУпАП, постанова не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення та про те, яким технічним засобом було зафіксовано порушення. Позивач вказує, що постанова винесена з порушенням законодавства. Зазначає, що будь-яких доказів, які б свідчили про порушення позивачем правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано.

Вважає,що йоговина увчиненні правопорушенняналежним чиномне доведена .

Вказав на те, що жодних доказів про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП немає, а будь-який відеозапис з нагрудних камер поліцейських не може бути визнаний належним та допустимим доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, з огляду на відсутність в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото чи відеозапис.

Наголошує на тому, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова серії EAT № 7581743 від 23.08.2023 року, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

На підставі вищенаведеного позивач вважає, що оскарженою постановою порушено його права, свободи та законні інтереси, оскільки ОСОБА_1 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності та безпідставно накладено адміністративне стягнення. З посиланням на викладене просить суд скасувати постанову про накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїEAT № 7581743 від 23.08.2023 р.; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення ; стягнути сплачений штраф та повернути сплачений судовий збір.

18.04.2024рокупредставниквідповідача подавдосудувідзив наадміністративнийпозов про скасуванняпостановиусправі проадміністративнеправопорушенняу якомузазначивнаступне.

23.08.2023 року біля 03:34 год. екіпажом патрульної поліції було помічено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 з неосвітленим заднім номерним знаком в темну пору доби. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, саме порушення вимог п. 2.9.в ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 121-3 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Інспектор виніс постанову та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 1190 грн., відповідно до санкції статті.

Відповідач зазначає, що заміна лампочки після зупинки автомобіля поліцейськими, а також «перегоряння» під час руху, не перевірка перед початком руху не виключає вчинення адміністративного правопорушення та не звільняє водія від відповідальності.

Вказує на те, що при цьому, відповідач ніяк не довів, що прилади працювали.

Відповідач звертає увагу суду на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтується його вимоги.

Вказує на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення його від адміністративної відповідальності. Користуючись наданими правами щодо оскарження дій правоохоронних органів позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності.

Вказує на те, що відповідно до ч.3ст.254 КУпАПпротокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбаченихст.258 цього кодексу.

Згідно з ч.2 та ч.4ст.258 КУпАПпротокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідач вважає, що посилання позивача на порушення законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Позиція сторін по справі:

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися. Представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримують повністю та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідачаДепартаменту патрульної поліції у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надіслав до суду відзив.

Відповідач ОСОБА_2 у призначене судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

11.09.2023 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду позовну заяву залишено без руху.

24.10.2023 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду позовну заяву повернуто позивачу.

10.01.2024 року ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду залишено апеляційну скаргу без руху.

06.02.2024 року ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження.

08.03.2024 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду скасовано ухвалу про повернення позовної заяви та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

15.04.2024 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження по справі № 308/15068/23 та призначено справу до розгляду.

Уданійсправізаходизабезпеченнядоказівтазабезпеченняпозовусудомнезастосовувалися.

Провадженняу справіухвалоюсуду незупинялося,атомуне булопідстав дляйого поновлення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, наякихґрунтуєтьсяпозов, об`єктивнооцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішенняспорупосуті, враховуючипринципи рівності сторін, суд дійшов наступного висновку.

Так, спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто,особливістюадміністративногосудочинстваєте,щотягардоказування в спорі покладаєтьсянавідповідача-суб`єктавладнихповноважень, який повинен надати докази, що свідчатьпроправомірністьйогодій,законністьприйнятихрішень.

Відповідно до вимог ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно із ст.77 КАС Україникожна сторонаповинна довеститі обставини,на яких ґрунтуються їївимоги тазаперечення. Вадміністративних справахпро протиправність рішень, дійчибездіяльності суб`єктавладнихповноваженьобов`язокщодо доказування правомірності свогорішення, діїчи бездіяльностіпокладаєтьсянавідповідача.

Надаючиправовуоцінкуспірнимправовідносинам,щовиниклиміжсторонамиу справі, суд виходитьзнаступного.

Спірні правовідносини регулюютьсяКодексом України про адміністративні правопорушення(далі-КУпАП),ЗакономУкраїни «Про Національну поліцію»,Правилами дорожнього руху, що затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306(далі -ПДР) та ст.286КАС України.

Згіднозп.8ч.1ст.23ЗаконуУкраїниПроНаціональнуполіцію,поліція відповідно до покладених нанеїзавданьувипадках,визначених законом,здійснює провадження усправах про адміністративні правопорушення,приймаєрішенняпро застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом11частини1статті23 цьогоЗаконувизначено,що поліціявідповіднодо покладених нанеїзавдань регулюєдорожнійрухта здійснюєконтроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасникамитаза правомірністю експлуатації транспортних засобівна вулично-дорожніймережі.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно доЗакону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306(із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно дост.14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативно правових актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Увідповідностідо ст.283 КУпАПрозглянувшисправупро адміністративне правопорушення, орган (посадоваособа)виноситьпостановупосправі.

Як встановленосудом,23.08.2023 року командиром взводу капітаном поліції ОСОБА_3 УПП в Закарпатській області винесенопостанову усправі проадміністративне правопорушеннясерія ЕАТ № 7581743 від 23.08.2023 року,якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальностіза вчинення23.08.2023р. адміністративного правопорушення,передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАПусфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване нев автоматичному режимі з накладенням адміністративного стягнення увигляді штрафув розмірі1190,00 гривень, а самеза порушеннявимог п. 2.9.в. ПДР України.

Відповіднодоп.2.9.в ПДР - водієві забороняється керувати транспортнимзасобом,не зареєстрованимв уповноваженомуоргані МВС,або таким,що непройшов відомчуреєстрацію вразі,якщо закономвстановлена обов`язковістьїї проведення,а такожбез номерногознака абоз номернимзнаком,що: неналежить цьомузасобу; невідповідає вимогамстандартів; закріпленийне вустановленому дляцього місці; закритийіншими предметамичи забруднений,що недає змогичітко визначитисимволи номерногознака звідстані 20м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповіднодоч. 1 ст. 121-3 КУпАП ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) керування абоексплуатація транспортногозасобу безномерного знака,з номернимзнаком,що неналежить цьомузасобу абоне відповідаєвстановленим зразкамабо вимогам,з номернимзнаком,закріпленим уне встановленомудля цьогомісці,перевернутим чинеосвітленим,закритим іншимипредметами (втому числіпрозорими),з нанесеннямпокриття абозастосуванням матеріалів,що перешкоджаютьчи ускладнюютьйого ідентифікацію,забрудненим номернимзнаком,якщо таказабрудненість недає можливостічітко визначитисимволи абобуквено-числовукомбінацію номерногознака звідстані двадцятиметрів,а таксамо вчиненняінших дій,спрямованих наумисне приховуванняномерного знака,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповіднодост.222цьогоКодексу,органиНаціональноїполіціїрозглядають справи, зокрема, про порушенняправилдорожньогоруху,втомучисліза ч.1ст.121-3 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За загальним правилом відповідно до ч. 1ст. 254 КУпАПу разі виявлення ознак адміністративного правопорушення уповноважена на те посадова особа або орган публічної влади складає протокол про адміністративне правопорушення встановленої форми та змісту. Протокол про адміністративне правопорушення за своєю сутністю є процесуальним документом, в якому фіксується факт вчинення діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення, особа, в діянні якої вбачаються такі ознаки. Саме за допомогою складання протоколу про адміністративне правопорушення здійснюється ініціювання початку провадження у справі про адміністративне правопорушення та визначаються подальші його межі, зокрема, правовою кваліфікацією та фабулою обвинувачення відповідно до інкримінованого адміністративного правопорушення.

У той же час чинним законодавством передбачено спеціальні випадки, в яких складання протоколу про адміністративне правопорушення не здійснюється. Необхідність зазначених висновків обумовлено різними причинами, серед яких спрощення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, за умови, якщо як складання протоколу, так і розгляд справи здійснюється одними і тими ж самими уповноваженими особами.

Відповідно до ч.3ст.254 КУпАПпротокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбаченихст.258 цього кодексу.

У ч. 4, 5ст. 258 КУпАПзазначається, щоу випадках,передбачених частинамипершою тадругою цієї статті,уповноваженими органами (посадовими особами)на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповіднодо вимогстатті 283цього Кодексуабо залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбаченихстаттею 132-2 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 256 цього Кодексу,крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогостаттею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбаченихстаттею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, оскільки справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.121-3 КУпАП, належить до компетенції органів Національної поліції України, то у відповідності до ч. 2ст. 258 КУпАПуповноважені посадові особи, які діють від імені органів Національної поліції, не складають протокол про адміністративне правопорушення, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова про адміністративне правопорушення або залишається відповідне повідомлення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому суд звертає увагу, що навіть заперечення особи щодо постанови про адміністративне правопорушення, накладеного стягнення чи наявності у її діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.121-3 КУпАП, не вимагають від уповноваженої особи органів Національної поліції складати протокол про адміністративне правопорушення у відповідності до ч. 5ст. 258 КУпАП, оскільки адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.121-3 КУпАП, є правопорушенням у сфері безпеки дорожнього руху, що фіксується не в автоматичному режимі, та підпадає під передбачені законодавством винятки, коли навіть за наявності заперечень особи протокол про адміністративне правопорушення все одно не складається.

На підтвердження цього суд також звертає увагу на положення п. 4Розділу І Інструкції № 1395- у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Таким чином, ані положеннямиКУпАП, ані положеннямиІнструкції № 1395, що визначає спеціальний порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких відноситься до компетенції органів Національної поліції, не передбачено вимоги щодо складання протоколу у разі виявлення у діях особи ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.121-3 КУпАП.

На основі вищевикладеного, суд не приймає доводи позивача про порушення порядку провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з не складанням протоколу та приймає доводи відповідача щодо відсутності законодавчого обов`язку у працівників поліції складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.121-3 КУпАП, навіть у випадку оскарження особою допущеного порушення чи накладеного стягнення.

Відповідно доп.10розділу ІІІІнструкціїз оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративніправопорушення усферізабезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані невавтоматичномурежимі, затвердженоїнаказомМВСУкраїни№1395від 07.11.2015, поліцейський оцінює доказизасвоїмвнутрішнімпереконанням,що ґрунтується навсебічному, повномуі об`єктивному дослідженні всіх обставин справи вїх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так,відповіднодост.288КУпАП, перевірказаконностіта обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушеннясудом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративногосудочинстваУкраїни.

Суд,здійснивши перевіркурішення субєктавладнихповноваженьщодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2ст.2Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, вважаєза необхідне зазначитинаступне.

Згіднозп.1ст.247КУпАПобов`язковоюумовоюпритягненняособидоадміністративної відповідальності єнаявністьподіїіскладуадміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначенанормавстановлюєобовязоксуб`єкта владнихповноваженьщодо доказування правомірності своїхрішень,дійчи бездіяльності.Оскільки позивачпроти вчинення правопорушення заперечує,відповідачзобовязаний податидоказина спростування таких заперечень. Позивач заперечує факт порушення ним ПДР.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КпАП).

Всилуст.7КУпАПніхтонеможе бутипідданий заходу впливувзв`язкуз адміністративним правопорушеннямінакшеякнапідставахівпорядку,встановлених законом. Провадженняв справах про адміністративніправопорушенняздійснюєтьсяна основісуворого додержання законності. Застосуванняуповноваженими нате органами і посадовимиособами заходів адміністративного впливу провадитьсявмежах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАПвстановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимогстатті 245 КУпАПщодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зст.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Приприйняттіпостановипронакладенняадміністративногостягненнязаправиламист.252 КУпАП визначенообовязоквідповідачапровестиоцінкунаявнимдоказам,повно і об`єктивно дослідити всі обставинисправивїх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже,притягненняособи доадміністративної відповідальності, можливе лишеза наявності події адміністративногоправопорушеннятавиниособиуйоговчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Отже,знаведенихнормвбачається,щоправовоюпідставоюдляпритягненняособидоадміністративноївідповідальностієнаявністьскладувчиненогоадміністративного правопорушення, щомає підтверджуватисяналежнимиідопустимимидоказами.

Відповіднодоч.4ст.258КУпАПувипадках,передбаченихчастинамипершоюта другою цієї статті, уповноваженимиорганами(посадовимиособами)намісцівчинення правопорушення виноситься постановаусправіпроадміністративне правопорушення відповіднодовимог статті 283 цьогоКодексу.

Відповідно доп.1,2«Інструкціїзоформленняполіцейськимиматеріалівпроадміністративні правопорушенняусферізабезпеченнябезпекидорожнього руху,зафіксовані невавтоматичномурежимі» затвердженоїнаказомМВС№1395від07.11.2015р.,розглянувшисправупроадміністративне правопорушення,поліцейський виноситьпостановупосправіпро адміністративнеправопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідатистатті 283КУпАП.

Згідно зстаттею 283 КУпАПрозглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адмінстягнення у вигляді штрафу.

В порушення приписів ст.283 КУпАП постанова від 23.08.2023 року не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа), уповноважена на розгляд справ про адміністративні правопорушення, в тому числі, інспектор поліції, мають діяти із дотриманням вимог законодавства.

ПриписамиКодексу України про адміністративні правопорушеннявстановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

ПрицьомуКодексомУкраїнипроадміністративніправопорушеннявстановлюється чітка стадійність притягненняособидовідповідальності:виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формуваннядоказовоїбази (матеріалівсправи), розгляд справипро адміністративне правопорушення.

Тобто,післявиявленняфактувчиненняправопорушенняпрацівникполіціїзобов`язаний зібрати належнітадопустимідоказитакогоправопорушення.

Позивач у позовній заяві заперечує обставини, вказані у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, заперечує факт порушення нимправил дорожнього руху, вказує, що факт порушенняПДРне зафіксовано.

Так,зізмістуоскаржуваноїпостанови серії ЕАТ №7581743 від 23.08.2023року слідує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Toyota Auris, д.н.з. НОМЕР_1 , з непрацюючим заднім лівим габаритним фонарем, передній номерний знак був заклеєний прозорою стрічкою та при цьому з непідсвіченим заднім номерним знаком у темну пору доби, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, за яке на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 1190,00 гривень.

Представником відповідача на адресу суду подано клопотання про долучення доказів по справі, згідно якого було додано відеозапис знагрудних камерпрацівників поліції, щодо події, яка відбувалася 23.08.2024 року.

Однак, відеозапис не внесено відповідачем як доказ в оскаржувану постанову.Таким чином, даний відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

З постанови у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що порушення не зафіксоване свідками, показаннями технічнихприладівта технічних засобів, що мають функціїфото-ікінозйомки, відеозапису чизасобівфото-і кінозйомки, відеозапису,що за наявності не спростованого твердження позивача про відсутність порушення ним ПДР, є підставою вважати постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Крімтого,оскаржуванапостановавграфі7неміститьвказівки про долучення до постанови відеозапису, показання технічнихприладів, яким зафіксовано правопорушення, якдоказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, із зазначенням технічного засобу, якимйогоздійснено.

Окрімтого,в порушення вимог ч.3ст.283 КУпАП оскаржувана постанованеміститьвказівки про долучення до постанови відеозапису, показання технічнихприладів, яким зафіксовано правопорушення, якдоказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, із зазначенням технічного засобу, якимйогоздійснено.

Пунктом 24Постанови ПленумуВерховного Судувід23.12.2005р. №14«Пропрактику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини протибезпеки руху та експлуатаціїтранспорту,атакожпроадміністративніправопорушеннянатранспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

При розгляді даної справи, суд враховує правову позицію , викладену у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №338/1/17, згідно якої спостереження працівником поліції повинно бути зафіксоване на матеріальному носії.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує при прийняті рішенняу данійсправі правовупозиціюВерховного СудуУкраїни ускладі колегіїсуддів Касаційногоадміністративногосуду викладенуупостанові усправі №524/9716/16-а від13.02.2020року,згідно якої -уразі відсутностівоскаржуваній постановіпо справі проадміністративне правопорушенняпосиланьнатехнічний засіб,за допомогою якого здійснено відеозапис,такийвідеозаписзгідно звимогамист.74КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановіВерховного Судуускладіколегії суддівКасаційногоадміністративногосуду у справі№524/1284/17від 19.02.2020року.

Порядоквикористанняфототавідеотехнікивстановлюєтьсяп.9ч.1ст.31таст.40ЗаконуУкраїни«Пронаціональнуполіцію».

Прицьомунормастатті31ЗаконуУкраїни«Пронаціональнуполіцію»єзагальноюнормою, яка безпосередньонерегламентуєпорядокзастосуваннятехнічнихприладів та технічних засобів.

Згіднозстаттею31Закону№580-VIII,поліціяможе застосовуватипревентивні заходи, серед яких:перевіркадокументівособи;опитуванняособи;зупинення транспортногозасобу; застосування технічних приладівітехнічнихзасобів, щомаютьфункції фото-ікінозйомки, відеозапису, засобів фото-ікінозйомки,відеозапису.

Спеціальноюнормою,якарегламентуєпорядокзастосуваннятехнічнихприладівта технічних засобів,щомаютьфункції фото-ікінозйомки,відеозапису,чизасобів фото-ікінозйомки, відеозапису єст.40ЗаконуУкраїни«Пронаціональнуполіцію».

Пункт2частини1ст.40ЗаконуУкраїни«Пронаціональну поліцію» чітко встановлює порядок використаннятехнікив правовідносинахщодо безпекидорожнього руху,види техніки таумовиїї використання.

В частинідоводівпредставникавідповідача проврахуваннясудом компактдиску із відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського, на якомузафіксовано факт вчинення позивачем адміністративногоправопорушення,судзазначаєнаступне.

Відповіднодостатті283КУпАП,розглянувшисправупроадміністративнеправопорушення,орган(посадоваособа)виноситьпостановупосправі.

Постановаповиннамістити:найменуванняоргану(посадовоїособи),якийвиніспостанову, дату розглядусправи;відомостіпроособу,щодоякоїрозглядаєтьсясправа; опис обставин, установлених при розглядісправи;зазначеннянормативногоакта,який передбачає відповідальність задане адміністративне правопорушення; прийнятепосправірішення.

Постановапосправіпроадміністративнеправопорушенняусферізабезпеченнябезпекидорожньогоруху,крімданих, визначенихчастиноюдругоюцієїстатті, повиннамістити відомості про:дату,часімісцевчиненняадміністративногоправопорушення;транспортнийзасіб,якийзафіксовановмомент вчинення правопорушення (марка,модель,номернийзнак); технічний засіб, яким здійсненофотоабо відеозапис; розмірштрафутапорядокйого сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення тапорядокйого оскарження; відривну квитанціюіззазначенням реквізитівта можливих способів оплати адміністративного стягнення увиглядіштрафу.

Приписамич.3ст.283КУпАПчіткопередбаченоімперативнийобов`язоквідповідачащодозазначеннятехнічногозасобу,якимздійсненофото-абовідеозаписупостанові посправіпро адміністративне правопорушенняусферізабезпеченнябезпекидорожньогоруху.

В силу вимог ч.ч. 1-3ст 70 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зоруст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно,слідзазначитипровідсутністьналежнихдоказіввчиненняпозивачемправопорушеннявстановленогоч.1 ст. 121-3КУпАП,оскільки відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, поданийвідповідачемнапідтвердженняфакту порушення позивачемправилдорожнього руху,не може вважатися належним та допустимим доказом у зв`язку зтим,що оскаржувана постановасерії ЕАТ №7581743 від 23.08.2023 року пропритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посиланьнатехнічний засіб,за допомогою якогоздійсненодану фіксацію правопорушення. Інших доказів правомірності винесення оскарженої постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідачем не надано.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач ОСОБА_1 заперечує факт порушення нимправил дорожньогорухута зазначає на неповноту та необ`єктивність з`ясування фактичних даних по справі, відсутність доказів його вини.

Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься лише постанова у справі про адміністративне правопорушення від 23.08.2023 року, якою позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1ст.121-3 КУпАП.

Незважаючи на заперечення гр. ОСОБА_1 факту порушенняПДРпри винесенні оскаржуваної постанови поліцейським всуперечст.245 КУпАПне було вжито заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідженні всіх обставин справи.

Вищенаведені обставини дають підстави дійти висновку, що відповідачем всупереч положень Кодексу України про адміністративні правопорушенняне проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених приписами ст.ст.278,279 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною 2статті 251 КУпАПвстановлено, що обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Позивач заперечив факт дослідження відповідачем будь-яких обставин під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та дослідження доказів на підтвердження вини останньої.

Судзвертаєувагу,щопроцесуальнийобов`язокщододоказуванняправомірностівинесенняпостановипропритягненняособидоадміністративної відповідальностівідповідно доположеньдіючогона час виникненняспірних правовідносинпроцессуального законодавствапокладено на відповідача.

При цьому,судзазначає, що складення постанови з дотриманням вимогст.283КУпАПнеє достатнімдоказомпідтвердженнявчиненного особою правопорушення,оскількисамепособіописання адміністративногоправопорушення неможебутиналежнимдоказомвчинення особоютакого порушення. Така постановапосвоїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованогоправопорушення,якому передуєфіксування цього правопорушення.

Наведенийвисновокузгоджуєтьсяіз позицієюВерховногоСуду,викладеноюу постанові від26 квітня 2018рокуусправі№338/1/17.

Відповідно дост.280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз законодавчихнорм,запереченняпозивачащодо вчинення адміністративного правопорушення дає підстависудудійти висновку, що відповідач,яксуб`єктвладних повноважень, повинен бувзібрати докази, якіб підтверджували наявністьскладу правопорушеннята спростувати позицію позивача, однакдоказівтого, що ОСОБА_1 порушив вимоги ПДР України не надано, про наявність таких не зазначено у оскаржуваній постанові.

Виходячиізнаведеного,шляхомспівставленнязібранихпосправідоказів,зврахуванням встановленогоКАСУкраїниобов`язкудоказуванняправомірностісвогорішення,діїчибездіяльності,судприйшовдовисновкупро недоведеність винипозивачав скоєнні адміністративного правопорушення.

Такимчиномсуд,враховуючи правову позицію викладену у вищезазначених постановах Верховного Суду, вважає,щовідповідачемнедоведенофактувчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, оскількизнаявнихусправідоказівне вбачається , що позивачем порушено правила дорожнього руху.

Увідповідностідоч.3ст.62КонституціїУкраїни,усісумнівищододоведеностівиниособи тлумачаться наїїкористь.

ВсвоїхрішенняхЄвропейськийсудз правлюдини,юрисдикціяякогопоширюється навсі питання тлумаченняізастосуванняКонвенції (п.1ст.32Конвенції)неодноразово наголошував, що судприоцінці доказів керуєтьсякритерієм доведення «поза розумним сумнівом».Таке доведення може випливатизі співіснування достатньо вагомих, чіткихіузгодженихміж собою висновків абоподібних неспростованих презумпцій щодофактів:(п.45РішенняЄСПЛ усправі «Бочаров проти України» від 17.06.2011р.,заява№21037/05;заява №38683/06;п.75 Рішення ЄСПЛу справі «Огороднік протиУкраїни» від 05.05.2015р., заява№29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛу справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013р.,заява№12167/04).

Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В порушення законодавчих положень відповідачем не з`ясовано всіх обставин справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимогст. 280 КУпАП.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповіднодоч.2ст.2КАСУкраїниусправахщодо оскарженнярішень, дійчи бездіяльності суб`єктіввладнихповноважень адміністративнісуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1)на підставі,умежахповноваженьта успосіб,що визначені Конституцієюта законами України; 2)звикористаннямповноваженнязметою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобтозурахуваннямусіх обставин, що маютьзначення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;7) здотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючивсім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансуміжбудь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод таінтересів особи іцілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особина участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобтопротягом розумного строку.

Повноваження адміністративногосудуусправахз приводурішень,дійчи бездіяльності суб`єктів владнихповноваженьщодопритягнення доадміністративної відповідальності, визначені ст.286КАС України.

Так,відповіднодоч.3ст.286КАСУкраїни,за наслідкамирозглядусправиз приводу рішень, дійчибездіяльності суб`єктіввладнихповноважень усправах про притягненнядо адміністративної відповідальності місцевийзагальнийсуд як адміністративний маєправо:1) залишити рішеннясуб`єкта владнихповноважень без змін, апозовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень інадіслати справу нановийрозгляддо компетентного органу(посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноваженьі закрити справупро адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення вмежах, передбачених нормативним актомпро відповідальність заадміністративне правопорушення, зтим, однак,щобстягненнянебулопосилено.

Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний.

Напідставіаналізунормзаконодавстватаобставинсправи,суд дійшов до висновку щовірним способом відновленняпорушенихправпозивачаєскасування постанови по справі про адміністративне правопорушеннясеріїЕАТ № 7581743 від 23.08.2023 року, тазакриття провадження усправі,щовідповідаєположеннямч.3 ст.286 КАС України.

Що стосується вимог позивача про стягнення сплаченого ним штрафу у сумі 1190,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1ст. 296 КУпАПскасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Відповідно до положеньст. 304 КУпАПпитання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Повернення коштів сплачених позивачем на виконання штрафу має здійснюватися на підставі Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженогоНаказом Міністерства фінансів України № 787 від 03 вересня 2013 року«Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» .

Відповідно до вимог п. 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів, затвердженогоНаказом Міністерства фінансів України №787 від 3 вересня 2013 року, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до п. 5 Порядку № 787 від 03 вересня 2013 року повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Відповідач є контролюючим органом у розумінні положень п. 5 Порядку, оскільки саме на виконання його рішення (постанови) було сплачено штраф позивачем.

Помилково сплачений адміністративний штраф може бути повернуто управлінням держказначейства у визначеному порядку лише на підставі висновку органу, який застосував адміністративне стягнення (штраф). Тобто фізичній особі необхідно звернутися до відповідного органу з письмовою заявою про надання висновку про повернення помилково сплаченого адміністративного штрафу.

Враховуючи викладене, а також враховуючи той факт, що повернення таких коштів здійснюється управлінням держказначейства на підставі висновку органу, який застосував адміністративне стягнення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Підсумовуючи вказане,з оглядунавстановленівсудовомузасіданніобставинитавизначенівідповіднодонихправовідносини,враховуючи те,що начас розглядусправи тавинесення постанови по суті заявлених позовних вимог, відповідачем доказів щодо правомірності свого рішення суду надано не було, не було надано відповідних доказів, які б підтверджували скоєння позивачем зазначеного правопорушення, будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суда відсутні, суд приходить до висновку, що порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності,передбаченої КУпАП,недотриманнявимогщодосвоєчасного,всебічного,повногоіоб`єктивногоз`ясуваннявсіхобставинсправитаналежногодокументуванняобставинадміністративногоправопорушення,єпідставоюдляскасуванняпостановисеріїЕАТ№ 7581743від 23.08.2023року,якою ОСОБА_1 визнановиннимувчиненніадміністративногоправопорушення,передбаченогоч.1ст.121-3 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 гривень.

Відповідно дост.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 3ст.286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1ст.139 КАС Україниякщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 536,80 грн., що підтверджується відповідною квитанцієювід 04.09.2023 року.

Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню, на користь позивача, судовий збір в сумі 536,80грн.

На підставі ст. ст.6-14, 25,32,77,205, 241,243 -246,250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.33, ч.2 ст.122, ст.ст.247, 251, 258,268,280,283,284КУпАП, суд, -

ухвалив:

Адміністративнийпозов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серія ЕАТ № 7581743 від 23.08.2023 року - задовольнити.

Скасуватипостановуусправіпроадміністративнеправопорушеннясерії ЕАТ № 7581743 від 23.08.2023 року пропритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчиненняадміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.121-3 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 536,80 грн.

Відповідноч.2ст.271КАСУкраїникопіїсудовихрішеньусправах,визначених цією статтею, невідкладно видаютьсяучасникамсправиабонадсилаютьсяїм,якщовони не були присутні підчас його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ч. 4 ст.286КАСУкраїни у десятиденний строк із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 );

Відповідач: Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження : вул.Федора Ернста, 3, м.Київ, 03048);

Відповідач: ОСОБА_2 (місце роботи: АДРЕСА_3 ).

Дата складання повного тексту рішення 01.07.2024.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца