Рішення № 120128538, 01.07.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року справа № 580/5081/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.04.2024 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.13.1993;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 05.04.2023 року, пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області № 28/23-00-10-02-19 від 03.04.2023, та № 29/23-00-10-02-19 від 03.04.2023.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що отримує пенсію за віком згідно Закону № 1058. При цьому, зазначив, що працював на різних посадах, зокрема в податкових органах, віднесених до посад державної служби, має достатній стаж державної служби у зв`язку із чим набув право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII Про державну службу у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, оскільки в нього наявні всі необхідні умови, що передбачають таке право. Разом з тим, відповідач-1 протиправно відмовив у переведенні позивача на пенсію державного службовця.

Ухвалою від 31.05.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17.06.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача-2 просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що Головне управління є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність інших територіальних органів Пенсійного фонду, а тому не є належним відповідачем у даній справі. Публічно-правовий спір між Головним управлінням та позивачем відсутній.

25.06.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача-1 просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши, що станом на 01.05.2016 стаж на посадах державної служби складає 8 років 9 місяців 9 днів, стаж роботи на посадах, на яких були присвоєні спеціальні звання інспектора податкової служби, згідно Закону 889 не зараховуються до стажу державної служби. На момент звернення Позивачем не дотримано обов`язкових вимог чинного законодавства для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723 на підставі пункту 2 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VII. Також зазначив, що відповідно до ст. 90 Закону № 889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058.

Крім того, звернув увагу, що нарахування та виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання, перебування особи. І вимоги в цій частині пред`являються саме до Головного управління ПФУ в Черкаській області. Відповідно до пункту 4.10 Порядку № 22-1 при наявності підстав для призначення (перерахунку) пенсії пенсійним органом, який має призначати та виплачувати пенсію, є територіальний орган Пенсійного фонду за місцем проживання (реєстрації)/ фактичного місця проживання особи. У цьому випадку таким органом є Головне управління ПФУ в Черкаській області.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 позивач працював, зокрема:

- з 18.08.1993 по 25.11.1996 працював в Державній податковій інспекції по м. Ватутіне Черкаської області (з 18.08.1993 прийнятий на посаду державного податкового інспектора відділу оподаткування державних підприємств; 18.08.1993 присвоєно спеціальне звання Інспектор податкової служби ІІІ рангу; з 03.01.1994 переведений на посаду старшого державного ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб; 01.08.1994 - присвоєно персональне звання Інспектор податкової служби ІІ рангу; 13.03.1995 позивач прийняв присягу державного службовця; з 01.08.1995 переведений на посаду начальника відділу по контролю за впровадженням ЕККА на підставі рішення конкурсної комісії; з 29.08.1996 переведений на посаду старшого державного ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб);

- з 26.11.1996 по 03.08.1997 - в Державній податковій адміністрації по м. Ватутіне Черкаської області (з 26.11.1996 призначений на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб);

- з 04.08.1997 по 06.10.1997 - в Звенигородсько-Ватутінській Державній податковій адміністрації Черкаської області (з 04.08.1997 призначений на посаду старшого державного податкового інспектора відділу документальних перевірок);

- з 25.08.1998 по 02.06.2007 - в Черкаському обласному центрі зайнятості (з 25.08.1998 призначений на посаду державного інспектора праці (спеціаліст І категорії); 25.09.1998 присвоєно 13 ранг державного службовця; з 29.03.2000 призначений на посаду державного інспектора праці (головний спеціаліст); 25.09.2000 присвоєно 12 ранг державного службовця; з 01.03.2001 переведений на посаду головного спеціаліста-державного інспектора праці облінспекції; 25.09.2002 присвоєно 11 ранг державного службовця; з 26.08.2003 призначений на посаду головного спеціаліста інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість обласного центру зайнятості);

- з 25.03.2009 по 05.03.2012 - в Державній податковій інспекції по м. Ватутіне Черкаської області (з 25.03.2009 призначений на посаду головного державного податкового інспектора з питань організаційно-розпорядчої та кадрової роботи; 25.03.2009 присвоєно спеціальне звання Інспектор податкової служби І рангу);

- з 06.03.2012 по 01.07.2013 - в Катеринопільській об`єднаній Державній податковій інспекції Черкаської області (з 06.03.2012 призначений на посаду головного державного податкового інспектора з питань організаційно-розпорядчої роботи);

- з 02.07.2013 по 22.07.2015 - в Звенигородській об`єднаній Державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Черкаській області (з 02.07.2013 призначений на посаду головного державного інспектора з питань організації діяльності та контролю виконання документів; 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання Інспектор податкової та митної справи І рангу);

- з 23.07.2015 по 28.03.2016 в Звенигородській об`єднаній Державній податковій інспекції ГУ ДФС України у Черкаській області (з 23.07.2015 призначений на посаду старшого державного інспектора Ватутінського відділення);

- з 20.11.2017 по 26.09.2018 в Звенигородській об`єднаній Державній податковій інспекції ГУ ДФС України у Черкаській області (з 20.11.2017 призначений на посаду головного державного інспектора з питань організації роботи);

- з 27.09.2018 по 02.09.2019 в Головному управлінні ДФС України у Черкаській області (з 27.09.2018 призначений на посаду старшого державного інспектора Звенигородської ДПІ Звенигородського управління; з 22.10.2018 переведений на посаду завідувача сектору організаційного забезпечення Звенигородського управління; 22.10.2018 присвоєно чергове спеціальне звання Радник податкової та митної справи ІІІ рангу);

- з 03.09.2019 по 10.02.2023 в Головному управлінні ДПС України у Черкаській області (з 03.09.2019 призначений на посаду завідувача сектору забезпечення роботи Звенигородського управління; 03.09.2019 присвоєно 6 ранг державного службовця; з 08.09.2020 переведений на посаду головного державного інспектора Звенигородського відділу організації роботи організаційно-розпорядчого управління; з 14.01.2021 призначений на посаду головного державного інспектора Звенигородського відділу організації роботи організаційно-розпорядчого управління; з 19.07.2022 переведений на посаду головного державного інспектора Звенигородського відділу організації роботи управління організації роботи).

05.04.2023 позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про переведення на пенсію відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітної плати.

Рішенням від 07.04.2023 № 971090163944 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило позивачу у переведенні на пенсію згідно статті 37 Закону № 3723-XII, зазначивши, що посадові особи органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, Законом України Про державну службу, КМУ не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Станом на 01.05.2016 позивач не перебував на посадах державної служби, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та не має 20 років стажу на зазначених посадах, права на призначення пенсії згідно Прикінцевих положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ у нього немає.

Позивач оскаржив вказане рішення у судовому порядку.

Рішенням від 06.07.2023 у справі № 580/2943/23 Черкаський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницький області № 971090163944 від 07.04.2023 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницький області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.04.2023 про призначення, здійснення нарахування і виплати ОСОБА_1 пенсії державного службовця, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Вказане рішення суду набрало законної сили 11.10.2023.

24.11.2023 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу № 3723 у розмірі 60% заробітку, зазначеного у довідках Головного управління ДПС у Черкаській області від 03.04.2023 № 28/23-00-10-02-19, № 29/23-00-10-02-19.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області у порядку екстериторіальності рішенням від 30.11.2023 відмовлено у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу у розмірі 60% заробітку, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж державної служби.

Позивач оскаржив вказане рішення у судовому порядку.

Рішенням від 25.01.2024 у справі № 580/12248/23 Черкаський окружний адміністративний суд визнати протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.11.2023 у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ Про державну службу. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2023 про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ Про державну службу, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

Вказане рішення суду набрало законної сили 09.04.2024.

На виконання вказаного рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянуло заяву позивача та прийняло рішення від 25.04.2024 про відмову у перерахунку пенсії, зазначивши, що період роботи ОСОБА_1 в органах податкової служби з 12.08.1977 по 24.04.1979, з 18.08.1993 по 06.10.1997, з 25.03.2009 по 28.03.2016, з 20.11.2017 по 10.02.2023 неможливо зараховувати до стажу державної служби для призначення пенсії по Закону України Про державну службу, так як ОСОБА_1 в цей період працював на посадах, на яких були присвоєні спеціальні звання інспектора податкової служби. Станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не працював на посадах державної служби і його стаж на посадах державної служби на 01.05.2016 складає 8 років 9 місяців 9 днів. Право на перерахунок пенсії згідно рішення суду у ОСОБА_1 відсутнє, так як станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не працював на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та не набув 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців.

Рішення відповідача-1 про відмову у здійсненні переведення на пенсію відповідно до Закону № 889-VIII позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII).

Відповідно до п. 2 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Згідно п. 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII) для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV (60 років), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відмовляючи у призначенні позивачу пенсії відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу, відповідач заперечив зарахування до стажу державної служби позивача періодів його роботи на посадах в податкових органах, зазначивши про не віднесення їх до категорій посад державної служби.

Суд зазначає, що дійсно, стаття 25 Закону № 3723-XII (Класифікація посад) не передбачає зарахування до стажу державної служби періоду роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби. Поряд із цим, зарахування проходження військової служби до цього стажу передбачається актами Кабінету Міністрів України.

Так, відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (який діяв до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Крім того, відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу.

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Враховуючи викладені обставини, суд доходить висновку про необхідність включення періодів роботи позивача з 12.08.1977 по 24.04.1979, з 18.08.1993 по 06.10.1997, з 25.03.2009 по 28.03.2016, з 20.11.2017 по 10.02.2023 згідно відомостей трудової книжки позивача та довідки Головного управління ДПС України у Черкаській області від 30.03.2023 № 55/23-00-11-01-24, до стажу державної служби, що враховується при призначенні пенсії.

Присвоєння посадовим особам податкових органів спеціальних звань, а не рангів державного службовця, не скасовує викладених вище положень щодо включення спірних періодів роботи до стажу державної служби.

З урахуванням зазначеного, суд зазначає про наявність у позивача станом на 01.05.2016 більше 10 років стажу на посадах державної служби.

Таким чином, оскільки позивач досяг пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058 (60 років), має наявний страховий стаж (обставина не заперечується відповідачем, крім того позивачу призначено пенсію за віком згідно Закону № 1058) при цьому позивач має стаж на посаді державної служби станом на 01.05.2016 більше 10 років, суд доходить висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії за віком, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 3723-XII.

Вказаний висновок суду відповідає правовому висновку Великої Палата Верховного Суду, висловленому у постанові від 13.02.2019 у справі № 822/524/18.

Висновки Великої Палати Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про протиправність відмови відповідача-1 у переведенні позивача з пенсії за віком, призначеної згідно Закону № 1058 на пенсію за віком державного службовця, у зв`язку із чим для належного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.04.2024 № 26718/03-16.

Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд також враховує спосіб захисту порушеного права обраний Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та вважає за доцільне зобов`язати відповідача-1 (як органу, який прийняв протиправне рішення) прийняти рішення про призначення позивачу з 24.11.2023 (дата повторного звернення позивача із заявою про перехід на пенсію державного службовця, яку розглядав відповідач 1) пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

Доводи позивача щодо зобов`язання призначити пенсію з 05.04.2023 суд вважає необґрунтованими, оскільки подавши 24.11.2023 повторно заяву про призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, позивач ініціював новий склад правовідносин, що є предметом дослідження у межах цієї справи.

Також суд зазначає, відповідно до п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок 22-1), після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, у спірних правовідносинах нарахування та виплату пенсії буде здійснювати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за місцем проживання позивача. Разом з тим, суд зазначає про передчасність позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити нарахування й виплату пенсію у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, згідно довідок Головного управління ДПС у Черкаській області № 28/23-00-10-02-19 від 03.04.2023, та № 29/23-00-10-02-19 від 03.04.2023, оскільки у спірних правовідносинах пенсія позивачу наразі не призначена. При цьому, суд зазначає, що рішення суду не може залежати від настання певних обставин (умовне рішення). Оскільки відповідач-1 ще не ухвалював рішення щодо призначення позивачу пенсії на виконання цього рішення суду, у суду відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Крім того, за наслідками розгляду цієї справи суд дійшов висновку про доцільність встановлення судового контролю за виконанням цього рішення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Так, під час розгляду цієї справи суд врахував фактичні обставини, що склалися у правовідносинах позивача із органами Пенсійного фонду щодо призначення йому пенсії, а також взяв до уваги висновки відповідача-1 у спірному рішенні щодо не зарахування служби позивача на посадах у податкових органах, попри висновки суду у судових рішеннях у справах № 580/2943/23, № 580/12248/23, у зв`язку із чим зазначає, що у суду виникли підстави встановити контроль за виконанням судового рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то частина понесених позивачем судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.04.2024 № 26718/03-16 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 24.11.2023 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ Про державну службу.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 580/5081/24 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області подати до Черкаського окружного адміністративного суду звіт про виконання вказаного рішення у місячний строк з дня набранням ним законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач-1 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548);

3) відповідач-2 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 01.07.2023.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК