Рішення № 12012790, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/23620.09.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Іваненко І.П. (довіреність № Д07/2010/06/25-2 від 25.06.2010р.);

від відповідача: Мазурок О.І. (довіреність № 155/1/23-2067 від 31.05.2010р.);

20.09.2010р. у судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(надалі позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(надалі КП «Київжитлоспецексплуатація», відповідач) 113721, 25 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 4317, 63 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 1077, 21 грн., пеню сумою 5299, 32 грн..

В ході розгляду справи, при врахуванні суми заборгованості за період виникнення з 01.11.2009р. по 01.05.2010р. в розмірі 88721, 25 грн., а також у зв’язку з проведенням часткової сплати боргу, позивачем подано заяву у якій заявлені вимоги про припинення провадження в частині розгляду вимог про стягнення з відповідача 50 000 грн. основного боргу, а в межах поданого позову позивач просив стягнути з відповідача 38721, 25 грн. основного боргу, 3617, 63 грн. інфляційної складової, 894, 33 грн. 3% річних та пені 4049, 67 грн.

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 1538540 від 01.01.1999р. рахувалась заборгованість по оплаті за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2010р. становила 88721, 25 грн. та частково була сплачена після звернення позивача з позовною заявою до суду. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, 3% річних, інфляційних збитків та пені, нарахування якої, передбачено договором.

Відповідач надав відзив на позов, у якому зазначив про необґрунтованість вимог позивача саме через невірне застосування тарифів затверджених Розпорядженнями № 1662 від 27.11.2008р., № 1780/1 від 25.12.2008р., № 127 від 05.02.2009р. що є результатом утворення переплати в попередньому періоді. Суми пені, інфляційної складової та 3% річних відповідач вважає необґрунтованими та нарахованими на необґрунтовану суму боргу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          01 січня 1999р. між АЕК «Київенерго»та Дирекцією по експлуатації нежилих будинків КП «Київжитлоспецексплуатація»укладено договір № 153-8540-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предмет якого визначений у розділі 1 договору і таким є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором.

Згідно з п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількостях та обсягах згідно з додатком №1 до договору, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов’язаний своєчасно сплачувати.

Відповідно до п.5 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ). Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 2, 3 додатку № 4 (Порядок розрахунків за теплову енергію), і такі відповідачем у відношенні суми боргу що виникла за період з 01.11.2009р. по 01.05.2010р. порушені.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року (п. 8.1. договору). За п. 8.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Поданим позивачем розрахунком, що наданий з уточненнями та проведений у відповідності з умовами договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду за договором теплової енергії на суму 135721, 25 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту теплову енергію, з урахуванням зарахованої оплати в сумах 22 000 грн. (28.01.2010р.), 25 000 грн. (26.02.2010р.), 50 000 грн. (04.08.2010р.) в погашення боргу, яка складає 38721, 25 грн..

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З урахуванням умов договору (додаток № 4) строки сплати вартості спожитої теплової енергії у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі, з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення нарахованої за період з 01.11.2009р. по 01.05.2010р. суми основного боргу в розмірі 38721, 25 грн. (при врахуванні часткової сплати).

При цьому суд приймає до уваги доводи відповідача наведені у відзиві на позов, однак вирішення питання про наявність переплати у минулому періоді через наявність порушень державної дисципліни цін АЕК «Київенерго»в частині застосування вільних тарифів на теплову енергію за період з 01.11.2008р. по 01.03.2009р. не є предметом даного позову та не може вирішуватись судом в межах даної справи. Відповідач вправі вирішити питання про повернення (стягнення надлишково сплачених коштів) пред’явивши відповідну вимогу до позивача, і така вимога має стосуватись виключно періоду в якому здійснювалось нарахування за такими тарифами (межі позовних вимог в разі вирішення спору в судовому порядку).

Предметом спору у даній справі являється заборгованість відповідача за договором № 153-8540-9 від 01.01.1999р., що виникла в періоді з 01.11.2009р. по 01.03.2010р.. Зазначена сума боргу згідно представленого суду розрахунку боргу за теплову енергію по договору № 153-8540-9 від 01.01.1999р. виникла в періоді з 01.11.2009р. по 01.05.2010р. та заявляється позивачем до стягнення в межах несплаченого боргу в цьому періоді. .

У вказаному періоді для нарахування плати за відпуск теплової енергії застосовувались тарифи згідно Розпорядження КМДА № 758 від 30.06.2009р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів», які введені в дію з 01.08.2009р. та про що відповідача повідомлено листом за вих. № 048-21-7881/338986/1 від 16.07.2009р. (залучено до справи).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

В силу положень договору (п. 6.3.4) абонент (відповідач у справі) несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених в додатку № 4 договору.

Згідно з п. 7 Додатку № 4 абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) «енергопостачальною організацією»нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем виходячи з облікової ставки встановленої Постановою НБУ від 10.08.2009 № 468 (10, 25%) у відношенні суми боргу що виникла станом на 01.01.2010р. при врахуванні часткових оплат, що зменшує суму у відношенні якої здійснюється обчислення пені - в межах встановленого законом строку (не більше ніж за 6 місяців) та складає 4049, 67 грн. (розрахунок є додатком до заяви про уточнення позовних вимог).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення в перерахуванні коштів за споживання теплової енергії, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 3617, 63 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 894, 33 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Факту прострочення перерахування позивачу коштів по договору № 153-8540-9 від 01.01.1999р. у спірному періоді відповідачем не спростовано, у зв’язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 972, 82 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України, що є підставою для покладення на відповідача витрат по сплаті державного мита понесених з поданням позову про стягнення боргу, який частково в сумі 50000 грн. був сплачений відповідачем після порушення провадження у справі (04.08.2010р. платіжне доручення № 751).

В іншій частині здійснені позивачем витрати по сплаті державного мита не підлягають поверненню на користь позивача, не можуть бути покладені на відповідача, оскільки зменшення позовних вимог у зв’язку невірністю заявленої до стягнення суми, не пов’язане з діями відповідача.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(юрид. адреса: 01034, м Київ, вул. Володимирська 51-А; адреса 04080, м. Київ, вул. Артема 58/2Д р/р № 2600500010883, № 2600100010704 у ВАТ КБ «Хрещатик»МФО 300670, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(ідент. код юрид. особи 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова 31, ідент. код 26187763) 38721, 25 грн. (тридцять вісім тисяч сімсот двадцять одну гривню 25 копійок) боргу за спожиту теплову енергію, 4049, 67 грн. (чотири тисячі сорок дев’ять гривень 67 копійок) пені, 3617, 63 грн. (три тисячі шістсот сімнадцять гривень 63 копійки) інфляційних збитків, 894, 33 грн. (вісімсот дев’яносто чотири гривні 33 копійки) 3% річних, 972, 82 грн. (дев’ятсот сімдесят дві гривні 82 копійки) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 27.09.2010