Рішення № 12012782, 24.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/30624.09.10 За позовом           Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронні системи України»

про           стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились;

24.09.2010р. у судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міське комунальне підприємство «Хмельницьктеплокомуненерго»(надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронні системи України»(надалі ТОВ «Електронні системи України», відповідач) заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.01.2009р. по 01.04.2010р. в сумі 8279, 09 грн., нарахувань за встановленим індексом інфляції в сумі 735, 79 грн., 3% річних в сумі 181, 93 грн., пені в сумі 959, 15 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 1891/343 від 21.03.2008р. рахується заборгованість по оплаті за використану теплову енергію, яка станом на 01.04.2010р. становила 8279, 09 грн. та є несплаченою відповідачем. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, 3% річних, інфляційних збитків та пені, нарахування якої, передбачено договором.

В судове засідання призначене згідно ухвали суду від 30.08.2010р. представник позивача не з’явився, однак враховуючи виконання вимог суду, докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі. Згідно заяви отриманої судом 16.09.2010р. розгляд справи позивач просив провести без його участі при повному підтриманні позовних вимог.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 18.08.2010р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи 24.09.2010р., що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 30.08.2010р..

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          21 березня 2008р. між МКП «Хмельницьктеплокомуненерго»та ТОВ «Електронні системи України»укладено договір № 1891/343 на постачання теплової енергії, згідно з яким енергопостачальна організація (позивач у справі) взяла на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач у справі) зобов’язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Порядок розрахунків за договором встановлений у розділі 6 договору, та згідно з п. 6.1, 6.2, 6.3 розрахунок за теплову енергію, що споживається проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів; розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем як попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця, остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Договір набуває чинності з 21.03.2008р. та діє до 21.03.2009 року (п. 10.1. договору). За п. 10.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Спір у справі виник через наявність заборгованості відповідача за спожиту енергію в періоді з 01.01.2009р. по 01.04.2010р. в сумі 8279, 09 грн.. Поданим позивачем розрахунком, що проведений у відповідності з умовами договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду за договором, теплової енергії на суму 13279, 14 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту теплову енергію, з урахуванням зарахованої оплати в сумах 4000 грн. (02.10.2009р.), 1 000 грн. (28.12.2009р.), в погашення боргу, яка складає 8279, 09 грн..

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Довідкою з банку за вих. № 763 від 10.09.2010р. (Хмельницька філія ПАТ «Брокбізнесбанк») підтверджені оплати, що надійшли від відповідача на рахунок позивача в періоді з 01.01.2009р. по 01.09.2010р. за спожиту енергію по договору, і такі відповідно враховані позивачем при розрахунку суми заборгованості що є предметом даного спору.

З урахуванням умов договору (п. 6.3) строки сплати вартості спожитої теплової енергії у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі, з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення нарахованої за період з 01.01.2009р. по 01.04.2010р. суми основного боргу в розмірі 8279, 09 грн. (при врахуванні часткової сплати).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно з п. 7.2.3 договору несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію –пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем у відношенні боргу за відповідний період виходячи з облікових ставок встановлених Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395 (12% в періоді нарахування пені по 15.06.2009р.), Постановою НБУ від 12.06.2009р. № 343 (11% в періоді з 15.06.2009р.), Постановою НБУ від 10.08.2009р. № 468 (10, 25%) - в межах встановленого законом строку (не більше ніж за 6 місяців щодо кожного платежу) та складає 959, 15 грн. (розрахунок є додатком до позовної заяви).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення в перерахуванні коштів за споживання теплової енергії, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 735, 79 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 181, 93 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Факту прострочення перерахування позивачу коштів по договору № 1891/343 від 21.03.2008р. у спірному періоді, відповідачем не спростовано, у зв’язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронні системи України»(03061, м. Київ, пр-т. Відрадний 95, р/р 26004880173821 в «Укрсоцбанку»м. Києва, МФО 315018, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32373688) на користь Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго»(29000, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна 5, р/р 26004600015051 в Хмельницькій філії «Брокбізнесбанку»м. Хмельницького, МФО 315858, ідент. код 03356571) 8279, 09 грн. (вісім тисяч двісті сімдесят дев’ять гривень 09 копійок) основного боргу, 959, 15 грн. (дев’ятсот п’ятдесят дев’ять гривень 15 копійок) пені, 735, 79 грн. (сімсот тридцять п’ять гривень 79 копійок) інфляційних збитків, 181, 93 грн. (сто вісімдесят одну гривню 93 копійки) 3% річних, 102 грн. (сто дві гривні) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 27.09.2010