Рішення № 120127631, 02.07.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 липня 2024 року № 520/2836/22

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп. НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (м.Харків, вул. Я.Мудрого,26, ЄДРПОУ 34952393) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

установив

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просить суд: визнати дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Козловської В.В. щодо прийняття постанов від 05.07.2021 та від 23.09.2021 про арешт коштів боржника ВП 65961917 незаконними;зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Козловську В.В. скасувати постанову від 05.07.2021 про арешт коштів боржника ВП 65961917;зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Козловську В.В. скасувати постанову від 23.09.2021 про арешт коштів боржника ВП 65961917.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем вчинено протиправні дії/ винесено рішення про арешт коштів, оскільки рахунок позивача є таким, що використовується для виплати заробітної плати.

Відповідач ухвалу отримав, відзив на позовну заяву, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. У відповідності до частини 4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Перевіряючи оскаржувані рішення дії відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 25.12.20219 між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір № 654968280 на суму 5000 грн, строком на 30 днів.

Відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги за вказаним договором відступлено ТОВ «ФК «Олналйн Фінанс».

31.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського територіального округу видано виконавчий напис 84508 про звернення стягнення з позивачки на користь ТОВ « ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості у сумі 34107 грн. за кредитним договором № 654968380 від 25.12.2019.

02.07.2021 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби СМУ Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65961915 з виконання виконавчого напису № 84508 від 31.10.2020.

У межах вказаного провадження відповідачем 05.07. та 23.09.2021 винесено постанови про арешт коштів боржника, де зазначено « накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та /або стягнення на які заборонено законом та належать боржнику

04.02.2022 на електронну адресу відповідача направлено заяву про зняття арешту.

Відповідно до статті 41, 46 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися, зокрема, своєю власністю.

Статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами першою, восьмою статті 48 Закону №1404-VIII передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно з частиною третьою статті 52 Закону №1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до частин першої-шостої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII визначено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

Згідно зі статтею 68 Закону №1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до статті 70 Закону №1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432; далі - Інструкція).

Пунктом 8 Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Статтею 18 Закону №1404-VIII передбачено обов`язок виконавців здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. При цьому, правом виконавця є:

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

-отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Отже, враховуючи обмеження в накладенні арешту, передбачені Законом №1404-VIII, та враховуючи наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на пенсійні виплати, виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов`язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відстуності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби. Без здійснення такої перевірки виконавець може своїми діями позбавити боржника права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності заходів примусового виконання рішень, передбачений статтею 2 Закону №1404-VIII.

Вказаний правовий висновок щодо повноважень виконавчої служби виокремлювати такі банківські рахунки висвітлено в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №916/1572/19, від 17 січня 2020 року у справі №340/1018/19.

Відповідачем не наданло доказів накладення арешту саме на заробітні виплати, тоді як згідно заяви № 295665046 від 26.05.2021 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, заявки про зарахування заробітної плати (копії яких містяться у матеріалах справи), рахунок на який накладено арешт, є таким, що використовується для виплати заробітної плати

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані постанови про накладення арешту, не довів, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства, в межах наданих йому повноважень, а тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Суд також зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача задоволенню не підлягають, оскільки у справі прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії, яке є актом індивідуальної дії та саме воно породжує для позивача відповідні права та обов`язки, тоді як скасування оскаржуваної посанови з урахуванням положень КАС України є належним способоми захисту порушеного права.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 210 КАС України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 272, 287 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Козловської В.В. від 05.07.2021 та від 23.09.2021 про арешт коштів ВП 65961917

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Зоркіна Ю.В.