Ухвала суду № 120126612, 24.06.2024, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3103/24

Провадження № 1-кс/0203/1939/2024

УХВАЛА

24 червня 2024 року слідчий суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника власника майна ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №42024040000000287,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся прокурор з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №42024040000000287, в якому, з урахуванням доповнень від 21.06.2024 року, просить суд:

- задовольнити клопотання та застосувати захід забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту (шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном) на тимчасово вилучене 17.06.2024 року під час проведення особистого обшуку ОСОБА_5 в ході здійснення його затримання майно, а саме:

- мобільний телефон Apple iPhone 13, у чохлі зеленого кольору, без ідентифікуючих ознак;

- папку чорного кольору з різними процесуальними документами, в тому числі: клопотання про повернення арештованого майна від 17.06.2024 року на ім`я судді Бабушкінського р/с від ОСОБА_6 на 3-х аркушах та протокол допиту свідка ОСОБА_6 з підписами ОСОБА_6 на 2-х арк., без зазначення дати;

- грошові кошти купюрами номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна у кількості 3-х штук, які мають наступні серії на номер: АД9678870, ЗВ0564797, ГВ3454036 та купюри номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна у кількості 47 штук імітаційних засобів, які мають наступні серії та номер: ГК7784501;

- грошові кошти купюрами номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна у кількості 12-ти (дванадцяти) штук, які мають наступні серії та номер: ВЕ1425356, АА5788432, АП0274129, АА9121217, ЕИ2675863, ЄИ2174480, ХЖ9666305, ЕГ7446858, ГЛ3229644, АВ4321929, АА5134838, АН8535231.

За пояснення прокурора, у ході проведення особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_5 під час його затримання у нього було виявлено та вилучене майно, що є предметом неправомірної вигоди та може бути речовим доказом в рамках кримінального провадження. На думку прокурора, відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому ст. 208 КПК України, та під час її особистого обшуку не може вважатися порушенням кримінального процесуального закону. Так, з посиланням на судову практику ВС, він зазначив, що не будь-яке формальне дотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим.

Тому за твердженнями прокурора, з метою проведення експертизи, збереження вилучених матеріальних об`єктів, які є речовим доказом у кримінальному провадженні та забезпечення виконання завдань кримінального провадження в цілому, необхідно накласти арешт на майно, на яке вказує прокурор. Оскільки у разі його повернення є достатні підстави вважати, що воно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене, перетворене чи відчужене, що може значно перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.06.2024 року, судову справу №3103/24, провадження №1-кс/0203/1939/2024, було розподілено слідчому судді ОСОБА_1 та передано канцелярією суду 19.06.2024 року.

Чергове судове засідання з розгляду клопотання було призначене судом на 24.06.2024 року, в яке з`явились прокурор та захисник власника майна.

Під час судового засідання прокурор підтримав вимоги клопотання, з урахуванням їх доповнень та уточнень, та просив суд їх задовольнити, підстави звернення до суду з клопотанням пояснив суду таким чином, як про це вказано вище. Також прокурор вказав, що дійсно особистий обшук підозрюваного проходив за відсутності захисника, відомості у протоколі затримання підозрюваного про час прибуття захисників не відповідає дійсності, бо вони прибули в інший час, чи раніше, чи пізніше, він не пам`ятає. Водночас підозрюваному було роз`яснено право на захист, яким він скористався та зателефонував захисникам. Його захисників чекали та вони прибули пізніше, їх було допущено до проведення слідчих (процесуальних) дій. Проводилась відеозйомка.

При цьому прокурор наголосив на тому, що протокол обшуку та протокол затримання підозрюваного були складені в один день 17.06.2024 року. Особистий обшук підозрюваного був проведений з дотриманням ч. 3 ст. 208 КПК України з метою збереження речових доказів. Прокурор зазначив, що у клопотанні про доповнення та уточнення вимог клопотання про арешт майна він вказав на необхідність накладення арешту на всі речі, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, в тому числі грошові кошти, які з технічних підстав помилково не були вказані у клопотанні. Прокурор пояснив, що поняті, які брали участь під час вручення грошових коштів, є студентами, на підтвердження чого він надав копії студентських квитків. Речі, виявлені та вилучені у ході особистого обшуку, були опечатані після прибуття захисників. Негласні слідчі (розшукові) дії ще не розсекречені.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що докази, надані прокурором, є недопустимими, в силу вимог ст. 87 КПК України. Оскільки у ході затримання підозрюваного та його особистого обшуку стороною обвинувачення було порушено право на захист підозрюваного. Тому захисник просив суд надати оцінку цьому факту та допустимості наданих прокурором доказів. Також захисник зазначив, що відеозапис переривався, протокол вручення грошових коштів не є засекреченим, хоча він є секретним доказом. Особистий обшук підозрюваного слід було проводити з дотриманням вимог статей 36 та 208 КПК України, та захисників слід було чекати ще три години. На думку захисника, поняті, які були присутні під час складання протоколу про вручення грошових коштів, є зацікавленими особами, бо вони є курсантами. Речі, виявлені та вилучені у ході особистого обшуку, не були опечатані.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення та думки прокурора, захисника, вивчивши доводи прокурора, викладені в клопотанні, та дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши норми КПК України, дійшов таких висновків.

Слідчим суддею встановлено та матеріалами клопотання підтверджено, що у провадженні Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, на досудовому розслідуванні перебуває кримінальне провадження №42024040000000287 від 10.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42024040000000287 здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 17.06.2024 року, прокурор у кримінальному провадженні №42024040000000287, 17.06.2024 року о 12 годині 05 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , затримав особу, підозрювану у вчиненні злочину: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; підстави затримання: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

За змістом протоколу вказано, що на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, був проведений особистий обшук ОСОБА_5 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено, зокрема: мобільний телефон Apple iPhone 13, у чохлі зеленого кольору, без ідентифікуючих ознак; папку чорного кольору з різними процесуальними документами, в тому числі: клопотання про повернення арештованого майна від 17.06.2024 року на ім`я судді Бабушкінського р/с від ОСОБА_6 на 3-х аркушах та протокол допиту свідка ОСОБА_6 з підписами ОСОБА_6 на 2-х арк., без зазначення дати; грошові кошти купюрами номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна у кількості 3-х штук, які мають наступні серії на номер: АД9678870, ЗВ0564797, ГВ3454036 та купюри номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна у кількості 47 штук імітаційних засобів, які мають наступні серії та номер: ГК7784501; грошові кошти купюрами номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна у кількості 12-ти (дванадцяти) штук, які мають наступні серії та номер: ВЕ1425356, АА5788432, АП0274129, АА9121217, ЕИ2675863, ЄИ2174480, ХЖ9666305, ЕГ7446858, ГЛ3229644, АВ4321929, АА5134838, АН8535231, які запаковано у сейф-пакет ДБР №S1014842.

Відповідно до постанови прокурора від 17.06.2024 року про визнання речовими доказами, було визнано у кримінальному провадженні №42024040000000287, зокрема: вилучені 17.06.2024 року під час затримання в порядку ст. 208 КПК України дізнавача СД Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , якого було затримано прокурором в порядку ст. 208 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме:

- мобільний телефон Apple iPhone 13, у чохлі зеленого кольору, без ідентифікуючих ознак;

- папку чорного кольору з різними процесуальними документами, в тому числі: клопотання про повернення арештованого майна від 17.06.2024 року на ім`я судді Бабушкінського р/с від ОСОБА_6 на 3-х аркушах та протокол допиту свідка ОСОБА_6 з підписами ОСОБА_6 на 2-х арк., без зазначення дати;

- грошові кошти купюрами номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна у кількості 3-х штук, які мають наступні серії на номер: АД9678870, ЗВ0564797, ГВ3454036 та купюри номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна у кількості 47 штук імітаційних засобів, які мають наступні серії та номер: ГК7784501;

- грошові кошти купюрами номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна у кількості 12-ти (дванадцяти) штук, які мають наступні серії та номер: ВЕ1425356, АА5788432, АП0274129, АА9121217, ЕИ2675863, ЄИ2174480, ХЖ9666305, ЕГ7446858, ГЛ3229644, АВ4321929, АА5134838, АН8535231.

У ході судового засідання судом було оглянуто відеозапис, здійснений під час затримання та особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_5 17.06.2024 року, яким зафіксовано, зокрема, що під час затримання підозрюваного був відсутній захисник.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу першого частин 1, 2, 3, 4, 5, 10 статті 170 Кримінального процесуальногокодексу України(далі КПКУкраїни),арештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомкримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченомупунктом 1частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до положень статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень статті 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до частин 2, 3 статті 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Слідчий,прокурор,інша уповноваженаслужбова особапід часзатримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов`язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1, частини 3 статті 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема, у випадках, передбаченихчастиною п`ятою статті 171,частиною шостоюстатті 173 цього Кодексу , у разі скасування арешту.

Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Відповідно до частини 5 статті 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до частини 6 статті 173 КПК України, ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

Згідно з частиною 1 статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до частини 4 статті 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно допункту 4частини 5статті 173КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Відповідно до положень статті 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння, порушення права особи на захист.

Відповідно до положень статті 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Відповідно до положень частини 1 статті 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченомустаттею 278цього Кодексу, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаютьсяглавою 37цього Кодексу.

Відповідно допунктів 1,2частини 1,частини 3статті 208КПК України,уповноважена службоваособа маєправо безухвали слідчогосудді,суду затриматиособу,підозрювану увчиненні злочину,за якийпередбачене покаранняу видіпозбавлення волі,лише увипадках: 1)якщо цюособу засталипід часвчинення злочинуабо замахуна йоговчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбаченихчастиною сьомою статті 223істаттею 236цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 236 КПК України, обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження.

Обшук особи здійснюється особами тієї самої статі у присутності адвоката, представника на вимогу такої особи. Неявка адвоката, представника для участі у проведенні обшуку особи протягом трьох годин не перешкоджає проведенню обшуку. Хід і результати особистого обшуку підлягають обов`язковій фіксації у відповідному протоколі.

Відповідно до правової позиції ВС, викладеної в постановах ККС ВС від 15.06.2021 року, справа №204/6541/16-к, та від 01.11.2022 року, справа №344/2995/15-к, особистий обшук особи під час затримання визнається судом складовою частиною затримання особи в порядку статті 208 КПК. Для оцінки допустимості доказів, отриманих під час фактичного затримання особи, зокрема доказів, знайдених у ході особистого обшуку особи, слід виходити з того, чи було саме затримання законним у значенні статті 208 КПК, а саме чи існували обставини, які давали підстави для затримання. Суд зазначив, що не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Навіть, якщо докази отримані в той час, коли сталося порушення того чи іншого права, однак це порушення прямо не впливало на отримання доказу, а лише співпадало у часі, це не є достатньою підставою для висновку, що докази отримані внаслідок такого порушення.

Таким чином, для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів. Відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому статтею 208 КПК, та під час її особистого обшуку не може вважатися порушенням кримінального процесуального закону. Тому відсутність роз`яснення права на захисника в обставинах затримання і особистого обшуку не призвело до обмеження у користуванні правовою допомогою, оскільки ці дії могли бути проведені без участі захисника.

При цьому у теорії кримінального процесуального права, допустимість доказів це їх придатність для використання у кримінальному процесі за формальними ознаками, на відміну від вимоги щодо належності, тобто придатності для використання за змістом.

Аналіз викладеного вище дає суду підстави для висновку про те, що визнання доказів недопустимими належить до виключної компетенції суду під час судового розгляду кримінального провадження. Водночас на стадії досудового розслідування слідчий суддя може оцінити достатність зібраних доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

Таким чином, суд відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість доказів, наданих прокурором, та твердження сторони захисту про порушення права на захист під час затримання, проведення особистого обшуку підозрюваного, в рамках вирішення слідчим суддею клопотання прокурора про арешт майна з метою збереження речових доказів.

У ході судового розгляду клопотання прокурора про арешт майна слідчим суддею була встановлена наявність визначених КПК України підстав для задоволення заявленого прокурором клопотання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Оскільки прокурором доведено, з огляду на вимоги ст. ст. 98, 167 КПК України, що вилучене у ході особистого обшуку підозрюваного майно має ознаки речових доказів та може мати зв`язок з предметом кримінального правопорушення, а також наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним уст.98КПК України.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне у повному обсязі задовольнити клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням доповнень до нього, з метою збереження речових доказів.

Керуючись статтями 167, 168, 170, 171, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №42024040000000287 задовольнити повністю.

Накласти арешт на майно, вилучене під час проведення особистого обшуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ході його затримання 17.06.2024 року на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України (протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 17.06.2024 року), а саме на:

- мобільний телефон Apple iPhone 13, у чохлі зеленого кольору, без ідентифікуючих ознак;

- папку чорного кольору з різними процесуальними документами, в тому числі: клопотання про повернення арештованого майна від 17.06.2024 року на ім`я судді Бабушкінського р/с від ОСОБА_6 на 3-х аркушах та протокол допиту свідка ОСОБА_6 з підписами ОСОБА_6 на 2-х арк., без зазначення дати;

- грошові кошти купюрами номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна у кількості 3-х штук, які мають наступні серії на номер: АД9678870, ЗВ0564797, ГВ3454036 та купюри номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна у кількості 47 штук імітаційних засобів, які мають наступні серії та номер: ГК7784501;

- грошові кошти купюрами номіналом по 500 (п`ятсот) гривень кожна у кількості 12-ти (дванадцяти) штук, які мають наступні серії та номер: ВЕ1425356, АА5788432, АП0274129, АА9121217, ЕИ2675863, ЄИ2174480, ХЖ9666305, ЕГ7446858, ГЛ3229644, АВ4321929, АА5134838, АН8535231, з метою збереження речових доказів.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст ухвали слідчого судді складено та оголошено 28.06.2024 року о 16:30 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_1