Рішення № 120125270, 01.07.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/35710/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Верещака Олексій Миколайович, звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради (далі відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо неприйняття рішення з питання розгляду по суті клопотання (заяви) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:66:011:0001), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

зобов`язати Одеську міську раду розглянути по суті клопотання (заяву) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:66:011:0001), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та прийняти відповідне рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся з клопотанням до Одеської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:66:011:0001), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На момент звернення до суду із вказаним позовом від відповідача не надходило будь- яких рішень з питання розгляду клопотання позивача.

Бездіяльність відповідача щодо не розгляду клопотання позивач вважає протиправною, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 25.12.2023 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.01.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.

Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що 29.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:66:011:0001), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

За дорученням заступника міського голови від 31.08.2023 № 31-П-2512ел попередній розгляд клопотання ОСОБА_1 було доручено уповноваженому виконавчому органу міської ради у сфері земельних відносин Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради.

Так, рішенням Одеської міської ради від 30.11.2022 № 1008-VIII затверджено Положення про Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (знаходиться у публічному доступі за посиланням: https://omr.gov.ua/ua/city/departments/departament-zemelnih-resursov-odesskogo- gorodskogo-soveta/polojenie/) (далі Положення), відповідно до п. 1.1 якого Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради. Департамент є правонаступником повноважень Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у сфері регулювання земельних відносин.

Таким чином, Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради є уповноваженим виконавчим органом ради з попереднього розгляду клопотань осіб про надання дозволу на розробку проєктів землеустрою.

Листом від 08.09.2023 № 01-26/482 Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради повідомив ОСОБА_1 про неможливість надання дозволу на розробку проєкту землеустрою у зв`язку із забороною, встановленою пп. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідно до пп. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

На момент звернення ОСОБА_1 із клопотанням від 29.08.2023 і до теперішнього часу встановлена імперативна заборона на надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо безоплатного відведення земельних ділянок у власність.

Таким чином, відсутність підстав, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, позбавляє Одеську міську раду можливості прийняти рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо безоплатного відведення земельної ділянки у приватну власність.

Водночас імперативна заборона, встановлена пп. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, унеможливлює прийняття рішення про надання дозволу на розробку відповідного проєкту землеустрою.

Враховуючи вищенаведене, Одеська міська рада позбавлена можливості прийняти будь-яке з можливих рішень за наслідком розгляду клопотання позивача. Отже, винесення на розгляд пленарного засідання сесії Одеської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 29.08.2023 протягом дії воєнного стану не є можливим.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

11.03.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про стягнення судових витрат, у якій позивач просить:

стягнути з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 грн;

встановити спосіб та порядок виконання рішення в частині стягнення з Одеської міської ради витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн з рахунків Виконавчого комітету Одеської міської ради.

27.03.2024 до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Відповідач зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям пропорційності та розумності, оскільки зміст правничої допомоги зводився до адаптування шаблонної позовної заяви до обставин даної справи. З урахуванням вищенаведеного, Одеська міська рада заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу оскільки останні не підтверджені належними доказами, не є реальними та співмірними.

Щодо встановлення способу виконання рішення суду відповідач зазначає, що у даній справі відповідачем є Одеська міська рада, тоді як до Виконавчого комітету Одеської міської ради позовні вимоги у даній справі не заявляються.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду, сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, органи самоорганізації населення.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради є окремими органами місцевого самоврядування, кожен з яких може виступати самостійним учасником судової справи, тоді як заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є намаганням ОСОБА_1 замінити відповідача у справі, до якого не заявлено жодної позовної вимоги по суті справи. Наведена заява ОСОБА_1 не лише не відповідає положенням КАС України, а й порушує права іншої юридичної особи, яка не є учасником спірних правовідносин.

Відповідач просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35000 грн; відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу виконання рішення суду у справ №420/35710/23 шляхом стягнення судових витрат з Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:66:011:0001), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

До заяви додано: копії паспорта та ідентифікаційного номера, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, викопіювання з містобудівної документації детальний план території, з підписом заявника; копія посвідчення учасника бойових дій.

За дорученням заступника міського голови від 31.08.2023 № 31-П-2512ел попередній розгляд клопотання ОСОБА_1 було доручено уповноваженому виконавчому органу міської ради у сфері земельних відносин Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради.

Листом Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради № 01-26/482 від 08.09.2023 позивачу повідомлено, що під час дії воєнного стану відповідно до підпункту 5 пункту 27 «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - Кодекс), безоплатна передача земель комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Положення зазначеного підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Статтею 14 Конституції України гарантовано право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною другої статті четвертої ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями статті 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до статі 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Згідно зі статтею 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частинами третьою, четвертою статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України, частиною шостою якої передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

За змістом абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), звертаються до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, до якого додаються визначені ЗК України документи.

Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, позивач звернувся до Одеської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, до якого долучив документи визначені нормами ЗК України.

Відповідачем не встановлено порушень щодо поданих позивачем документів.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З аналізу зазначених норм права випливає, що рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність належить до виключних повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Рішення, дії або бездіяльність міської ради щодо надання земельних ділянок можуть бути оскаржені до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо безоплатного відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:66:011:0001), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідь на вказану заяву надана Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради листом № 01-26/482 від 08.09.2023, у якому повідомлено, що відповідно до пп. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Одеська міська рада не прийняла жодне із передбачених законодавцем рішень у спосіб та строки встановлені законом, оскільки питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях ради.

Тому суд прийшов до висновку, що відповідач, як орган місцевого самоврядування, допустив протиправну бездіяльність у зв`язку з неприйняттям всупереч вимогам частини сьомої статті 118 ЗК України жодного рішення за результатами розгляду заяви позивача щодо земельної ділянки комунальної власності, а відтак така бездіяльність відповідача є протиправною.

Водночас суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який на теперішній час триває.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року № 2145-IX (далі - Закон № 2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України.

Так, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28.

У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом

Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 7 квітня 2022 року.

З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, із 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Суд враховує, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Зі змісту підпункту 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України слідує, що цим підпунктом не встановлюється на період дії воєнного стану заборона розгляду відповідними органами державної влади і органами місцевого самоврядування клопотань про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатною передачею земель державної, комунальної власності у приватну власність.

Натомість цим положенням ЗК України встановлено додаткову до визначених статтею 118 ЗК України підставу для відмови у задоволенні відповідних клопотань.

Таким чином, у період дії воєнного стану відповідач не лише має повноваження щодо розгляду клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, а й зобов`язаний їх розглядати у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

При цьому відповідач також зобов`язаний приймати рішення про відмову у задоволенні клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безпосередньо на підставі підпункту 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, оскільки іншої альтернативи правомірної поведінки органу місцевого самоврядування в даному випадку не існує.

Отже, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Одеської міської ради розглянути по суті клопотання (заяву) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:66:011:0001), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та прийняти відповідне рішення з урахуванням вищевказаних висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у сумі 35000,00 грн, то суд зазначає таке.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Судом встановлено, що 31.10.2023 між ОСОБА_1 та адвокатом Верещакою Олексієм Миколайовичем укладений договір про надання правової (правничої) допомоги № 142-10/2023.

Згідно пунктами 6.1, 6.3 договору № 142-10/2023 віл 31.10.2023 даний договір є платним. Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару, та у формі гонорару успіху, у розмірах, що зазначені в Додатку 1 до даного договору, котрий є його невід`ємною частиною.

Оплата гонорару та гонорару успіху здійснюється у розмірі, що зазначений в Додатку 1 до даного договору, котрий є невід`ємною частиною, згідно рахунку виставленого Адвокатом, в 30-денний строк з дати вступу в законну силу рішення по справі про стягнення таких витрат, безготівковому порядку на рахунок Адвоката.

Відповідно до Додатку № 1 до договору про надання юридичною допомоги № 142-10/2023 від 31.10.2023 вартість послуг становить:

гонорар за підготовку позовної заяви та направлення її до суду 15000,00 грн;

гонорар за підготовку апеляційної скарги та направлення її до суду 15000,00 грн;

гонорар за підготовку касаційної скарги та направлення її до суду 15000,00 грн;

участь у судовому засіданні 4000,00 грн;

відрядження або виконання угоди в неробочий час, а також, якщо клієнт наполягає на терміновості виконання доручення 2000,00 грн;

витрати понесені у зв`язку з виконанням договору за домовленістю сторін;

гонорар успіху 20000,00 грн.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору, позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, рахунок-фактуру № 42 від 08.03.2024 на суму 35000,00 грн та акт прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 08.03.2024, відповідно до якого сторони засвідчують факт прийому Клієнтом виконаних Адвокатом робіт, в рамках виконання розділу 1 договору про надання юридичної допомоги № 142-10/2023 від 31.10.2023, які включають в себе:

гонорар за підготовку позовної заяви та направлення її до суду 15000,00 грн;

гонорар успіху 20000,00 грн.

Загальна вартість робіт склала 35000,00 грн.

Слід зазначити, що згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Такий самий висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 січня 2023 року у справі №280/3242/19, від 19 січня 2023 року у справі №1.380.2019.003790, від 30 листопада 2022 року у справі №520/11678/21.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір був обґрунтованим. Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем до відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, складність юридичних питань, які були предметом дослідження в суді, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги частково необґрунтованим та, як наслідок, завищеним, а, відтак, таким, що підлягає зменшенню. Розумно обґрунтованими, на думку суду, є витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Одеської міської ради, оскільки дана сума є співмірною до предмету спору і ціни позову, складності даної справи та об`єму виконаних робіт.

Відтак, суд доходить висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської міської ради витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Щодо встановлення способу та порядку виконання рішення суду в частині стягнення з Одеської міської ради витрат на професійну правничу допомогу шляхом стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу з рахунків Виконавчого комітету Одеської міської ради суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 378 КА України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наразі відсутні підстави для встановлення способу та порядку виконання рішення суду.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо неприйняття рішення з питання розгляду по суті клопотання (заяви) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:66:011:0001), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зобов`язати Одеську міську раду (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) розглянути по суті клопотання (заяву) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:66:011:0001), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний