Рішення № 120125155, 01.07.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3573/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову від 03.10.2023 року ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 , пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області із заявою і документами щодо призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, рішенням №2539 від 14.11.2023 року Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивачці відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника, у зв`язку з відсутністю серед наданих документів документу, що підтверджує факт перебування на утриманні померлого годувальника.

На думку позивачки вказане рішення органу пенсійного фонду є протиправним та таким що порушує Конституційне право позивачки на пенсійне забезпечення, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом про його скасування.

Ухвалою суду від 07.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у відповідача по справі - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), а також подані позивачем протягом 2023 року звернення про призначення/перерахунок пенсії, звернення про отримання інформації з доданими до них документами та рішення, прийняті за результатом розгляду таких звернень.

Від відповідача до суду 28.02.2024 року надійшов відзив на позовну заяву в якому представник пенсійного фонду не погоджується з позовними вимогами позивача, вважає їх не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що позивачем не надано довідку уповноважених органів з місця проживання про перебування члена сім`ї на утриманні померлого годувальника або рішення суду про перебування на утриманні, а відповідно до довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 28.09.2023 року №649 ПФ/01-25 за відомостями Департаменту, відсутня будь-яка інформація стосовно реєстрації місця проживання ОСОБА_2 на території міста Одеси, тому для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника правових підстав немає, про що позивача було повідомлено листом Головного управління.

З урахуванням викладеного представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

06.03.2024 року від позивачки до суду надійшла відповідь на відзив в якій остання наполягала, що рішення відповідача перешкоджає у реалізації конституційного права позивачки на пенсію. Право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України, однак відмова у призначенні позивачці пенсії, у зв`язку з втратою годувальника обмежує її у конституційному праві. Так, позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.09.1980 року уклала шлюб з ОСОБА_2 , у шлюбі народилося двоє дітей, сину було встановлено інвалідність 1-ї групи, наразі він є непрацездатним та потребує догляду, її чоловік працював та отримував пенсію та ці кошти позивачка витрачала на оплату квартири і комунальних послуг, придбання одягу, продуктів харчування. 23.09.2015 року чоловік позивачки помер. На думку позивачки, вона має право на призначенні пенсії, у зв`язку із втратою годувальника оскільки вона є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника, а саме дружиною, яка досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України №1058-IV.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника померлого чоловіка ОСОБА_2 .

Рішенням №2539 від 14.11.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено позивачці у призначенні пенсії. Зі змісту спірного рішення вбачається, що розглянувши заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення пенсії в разі втрати годувальника померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсійний орган дійшов висновку про відмову в призначені пенсії, оскільки відповідно до ст. 30 Закону Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім`ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або є особами з інвалідністю.

Для призначення пенсії згідно з п. 3 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 року №10-1) подається заява: свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим; документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником; документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника; паспорт (п.1 розділу ІІ); документ про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номеру облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) (п. 1 розділу ІІ); заява про виплату пенсії на поточний рахунок банку.

У зв`язку з тим, що заявником не надано довідку уповноважених органів з місця проживання про перебування члена сім`ї на утриманні померлого годувальника або рішення суду про перебування на утриманні, а згідно повідомлення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 28.09.2023 року №648 ПФ/01-25 за відомостями Департаменту, відсутні будь-яка інформація стосовно реєстрації місця проживання гр.. ОСОБА_2 на території міста Одеси, для призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 правових підстав немає.

Не погоджуючись з вказаним рішення пенсійного фонду позивачка звернулася з даним позовом до суду про визнання його протиправним та зобов`язання відповідача призначити їй пенсію по втраті годувальника.

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника визначає Закон №2262-ХІІ (далі Закон - №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ч.1 ст.10 Закону № 1058-IV.

Згідно з п.3 ч.1 ст.45 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

За змістом ч.2 ст.36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Відповідно ч.3 ст.36 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно статті 30 Закон у№2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

Зі змісту цих норм вбачається, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять правил, згідно з якими до непрацездатних членів сімї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім`ї, прикладом якого є спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов`язків.

Зазначені в Законі №1058-ІV поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. За частиною 1 статті 21 Сімейного Кодексу України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі статтею 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У законодавстві про пенсійне забезпечення однозначно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина.

У розумінні пункту 1 частини 2статті 36 Закону №1058-ІV право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб2, затвердженим постановою Правління ПФУ України від 30.01.200 7р. (далі- Порядок №3-1).

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку №3-1 до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи:

1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась);

2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю/ з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія;

3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;

4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу;

5) документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу;

6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу;

7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5-7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);

8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);

9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.

Пунктом 13 розділу 2 Порядку №3-1 визначено, що за документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймаються:

1) відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт;

2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника.

Отже факт перебування на утриманні підтверджується відомостями про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або іншими документами, виданими відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт або рішенням суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника.

При цьому позивачкою не надано жодного із перелічених документів.

З огляду на викладене суд вважає, що вичерпною і достатньою умовою для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, є статус подружжя такого годувальника, оскільки аналіз наведених положень Закону України №1058-IV дає підстави для висновку, що умовами для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника є: наявність статусу подружжя померлого; досягнення заявником пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; перебування заявника на утриманні померлого годувальника.

А отже, помилковим є твердження позивача, що вичерпною і достатньою умовою для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, є статус подружжя такого годувальника та досягнення пенсійного віку передбаченого статтею 26 цього Закону.

В спірному випадку, позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника з тих підстав, що нею не надано до органу Пенсійного фонду документу, що підтверджує факт перебування на утриманні померлого годувальника, а саме докази проживання разом з годувальником за однією адресою.

З цього приводу суд зауважує, що дійсно оскільки позивач досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України №1058-ІV, і на час смерті її чоловіка ОСОБА_2 (який, як зазначає позивачка в позові працював та отримував пенсію), перебувала на його утриманні, обов`язковою умовою для призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника є визнання позивачку такою, що була на утриманні померлого годувальника.

За правилами пункту 2.11 Порядку №22-1 документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку

З огляду на те, що позивач документів, що засвідчують факт перебування її на утриманні померлого годувальника, органу Пенсійного фонду не подала, суд приходить до висновку, що у останнього були відсутні правові підстави для прийняття рішення про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі №643/7576/17 та у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2022 року у справі №280/5940/21.

Отже, право позивачки на призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, не підтверджено належними та допустимими доказами.

А отже спірне рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, як наслідок, відсутні підстави зобов`язувати призначати пенсію.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення №281/466/20, оскільки в межах розгляду вказаної справи позивачем було документально підтверджено факт проживання разом з годувальником, при цьому в межах даної справи позивачем взагалі не надано жодного доказу на підтвердження проживання з годувальником.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити, що позивачка не позбавлена права звернутись повторно до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із відповідною заявою про призначення пенсії по втраті годувальника з відповідним пакетом документів.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відтак, зважаючи на вищевикладене, а саме: надання позивачем до пенсійного органу неповного пакету документів, які вимагаються законодавством при призначенні пенсії по втраті годувальника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви.

Зважаючи на відмову в задоволенні позовних вимог, питання про відшкодування судових витрат у даній адміністративній справі не вирішується у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 241, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83);

Суддя П.П. Марин

.