Рішення № 120124963, 26.06.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 рокусправа № 380/8909/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Хмелик І.А.

за участі:

представника позивача Шимін Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Золочівської окружної прокуратури ( вул. Поштова, 7, м. Золочів, Золочівський район, Львівська область, ЄДРПОУ 02910031) в інтересах держави до Буської міської ради Золочівського району Львівської області (пл. 900-річчя Буська, 1, м. Буськ, Золочівського району, Львівської області, код ЄДРПОУ 26307575), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (вул. Винниченка, 18, м. Львів, ЄДРПОУ 38557581), Міністерство культури та інформаційної політики України (вул. І. Франка, 19, м. Київ, ЄДРПОУ 43220275), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави до Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Буської міської ради Золочівського району Львівської області щодо утворення у складі виконавчих органів ради спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини;

- зобов`язати Буську міську раду Золочівського району Львівської області утворити у складі виконавчих органів ради спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Золочівською окружною прокуратурою у межах наданих повноважень відповідно до ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» вивчено інформацію Буської міської ради Золочівського району Львівської області щодо створення спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини та встановлено, що такий не створений міською радою відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини». Вказане нівелює виконання міською радою обов`язків та повноважень, визначених цим Законом.

Ухвалою суду від 29.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень районних державних адміністрацій, відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, належить ті ж повноваження, що і виконавчого органу сільської, селищної, міської ради. На даний час, згідно цієї норми Закону, на території громади реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини здійснює відділ містобудування та архітектури Золочівської районної державної адміністрації, оскільки спеціально уповноважений структурний підрозділ у сфері охорони культурної спадщини, як вбачається з копії листа, долученого до позовної заяви, в Адміністрації, виявляється, також не створений. в долученій до позовної заяви копії Положення про відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства виконавчого комітету Буської міської ради (п.п. 2.1.4., 2.1.5. п. 2.1.) повноваженнями щодо державного контролю за дотриманням законодавства у сфері охорони культурної спадщини, організації охорони, реставрації та використання пам`яток архітектури, історичної забудови, збереження традиційного характеру історико-архітектурного середовища населених пунктів наділений відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства виконавчого комітету Буської міської ради та його посадові особи. Вважає, що питання доцільності створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини у структурі виконавчих органів міської ради може бути розглянуте не раніше втрати відповідних повноважень Золочівською районною державною адміністрацією. При цьому, оскільки спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини буде утримуватись виключно за рахунок коштів міського бюджету, визначальною умовою для прийняття позитивного рішення, буде наявність достатнього фінансового ресурсу у міському бюджеті або надання державою додаткового фінансового ресурсу на такі цілі, як це передбачено ст. 67 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Однак, в умовах воєнного стану, надання субвенцій з державного бюджету на зазначені цілі малоймовірне, а залишки коштів у міському бюджеті, які утворились на кінець 2023 року, на інші видатки, крім визначених статтями 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», п.222 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України органи місцевого самоврядування скеровувати не вправі.

У відповіді на відзив позивач вказав про необґрунтованість пояснень, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву.

У поданих поясненнях представник третьої особи - Міністерства культури та інформаційної політики вказує, що держава в особі її органів влади та громад зобов`язана забезпечувати на своїй території охорону об`єктів культурної та історичної спадщини, вживати заходи для здійснення обліку таких об`єктів, запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечувати їх захист, збереження та утримання, що, головним чином, спрямовано на захист суспільного (публічного) інтересу. Повноваження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини визначені частиною другою статті 6 Закону №1805-ІІІ, а з приписів частин третьої та четвертої цієї статті вбачається, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради щорічно звітують перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини та громадськістю про стан збереження об`єктів культурної спадщини, а сільські, селищні, міські голови призначають на посаду і звільняють з посади керівників відповідних органів охорони культурної спадщини за погодженням з органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону. відповідно до підпункту 11 пункту «б» статті 32 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, молодіжної політики, фізкультури і спорту, утвердження української національної та громадянської ідентичності належить забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання. При цьому, статтею 11 Закону №280/97-ВР визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Таким чином, законодавець наділив органи місцевого самоврядування широким колом повноважень та обов`язків у сфері охорони культурної спадщини. Законодавець підкреслив ключову роль місцевого самоврядування, яка виконується відповідним виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, у питанні збереження об`єктів культурної спадщини, які знаходяться на території відповідної громади. Водночас, відсутність такого виконавчого органу сприятиме як порушенням законодавства про охорону культурної спадщини, що можуть призвести до невідворотних змін у вигляді та традиційному характері міського середовища, так і неможливості контролю Міністерством стану збереження характерного міського середовища, цінної історичної забудови та притягнення винних у порушенні законодавства про охорону культурної спадщини осіб до відповідальності. При цьому, як вбачається із позовної заяви та відповідно до наявної у Міністерства інформації, звернень від Буської міської ради Золочівського району Львівської області щодо погодження створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та призначення його керівника наразі не зафіксовано в базі електронного документообігу МКІП. Просить позов задовольнити.

У поданих поясненнях представник третьої особи - Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації вказує, що частинами третьою та п`ятою статті 3 Закону №1805-ІІІ визначено, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради з питань, передбачених підп. 5 п. «б» ч. 1 ст. 31 і підп. 10 п. «б» ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підконтрольний відповідним органам виконавчої влади. Відтак, держава в особі її органів влади та громад зобов`язана забезпечувати на своїй території охорону об`єктів культурної та а історичної спадщини, вживати заходи для здійснення обліку таких об`єктів, запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечувати їх захист, збереження та утримання, що, головним чином, спрямовано на захист суспільного (публічного) інтересу. Відсутність спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини призводить до відсутності державних механізмів захисту таких об`єктів на території громади та неможливості забезпечення охорони пам`яток історії і культури, збереження та використання культурного надбання. Повідомляє, що станом на сьогодні, звернень від Буської міської ради Золочівського району Львівської області до департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, як органу охорони І культурної спадщини у Львівській області, відповідно до частини 4 статті 6 Закону щодо погодження призначення керівника спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини не надходило. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 21.05.2024 здійснено перехід із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.06.2024.

05.06.2024 підготовче засідання відкладено на 12.06.2024 у зв`язку із відсутністю електропостачання в приміщенні суду.

07.06.2024 представником третьої особи - Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації подано до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

12.06.2024 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 26.06.2024.

26.06.2024 представники відповідачач та третіх осіб у судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про розгляд справи, тому у відповідності до вимог ст. 205 КАС України суд ухвалив продовжити розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» до Списку історичних населених місць по Львівській області, серед інших, включено місто Буськ (дата заснування - 1097 рік) та селище міського типу Олесько (дата заснування - 1366 рік).

Відповідно до інформації Буської міської ради Золочівського району №2347 від 20.11.2023, спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини (відповідний виконавчий орган охорони культурної спадщини) Буською міською радою Золочівського району не утворений внаслідок відсутності такого у їх структурі. Також, Буською міською радою Золочівського району у листі зазначено, що до Львівської ОДА та до Міністерства культури та інформаційної політики України щодо погодження на створення спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України звернення не скеровувались, а відтак, погодження на створення спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини не було. Повноваження, передбачені ч.2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у Буській міській раді Золочівського району покладені на Відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства виконавчого комітету Буської міської ради (п.1.2. Положення).

На запит Золочівської окружної прокуратури №14.54/05-40-1378вих-24 від 27.03.2024 щодо внесення на розгляд депутатських комісій міської ради питання щодо створення спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини, листом Буської міської ради Золочівського району №971 від 02.04.2024 повідомлено, що на даний час відповідне питання не ініційоване.

Також, на запит Золочівської окружної прокуратури від 15.11.2023 Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації листом №16-3737/0/2-23 від 22.11.2023 повідомив, що звернень від Буської міської ради щодо надсилання, переадресування до Міністерства культури та інформаційної політики України погоджень на створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, а також щодо надання погоджень на призначення керівника спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини до Департаменту не надходило. У зв`язку з цим Департаментом повторно 17.11.2023 скеровано лист до Буської міської ради Золочівського району. Окрім цього, Департаментом 27.01.2022 головам районних державних адміністрацій та органам місцевого самоврядування скеровувались листи про необхідність створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.

Золочівська районна військова адміністрація повідомила листом, що відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» для забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини, буде ініціювати створення спеціальних уповноважених органів охорони культурної спадщини територіальних громад, в яких є населені пункти, занесені до Списку історичних населених місць України.

Крім цього, на запит окружної прокуратури від 15.11.2023 Міністерство культури та інформаційної політики України листом №06/35/11039-23 від 13.12.2023 повідомило, що за результатами перевірки актуальної електронної бази документообігу МКІП встановлено, що за погодженням щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини Буська міська рада Золочівського району Львівської області до Міністерства культури та інформаційної політики України не зверталась.

З огляду на те, що відповідачем не утворено спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини відповідно до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Щодо підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у межах спірних правовідносин суд зазначає таке.

За змістом статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Законі України 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У справі, що розглядається, прокурор у позовній заяві зазначив, що охорона об`єктів культурної спадщини є глобальною проблемою, вирішення якої здійснюється за допомогою правових, організаційно-управлінських заходів, що передбачені міжнародними конвенціями та іншими нормативними актами. Комплексне розв`язання проблеми охорони об`єктів охорони культурної спадщини можливе при спільній діяльності світової спільноти на основі застосування запобіжних заходів, що передбачені міжнародно-правовими актами.

Культурна спадщина є важливим ресурсом стратегічного розвитку суспільства держави, вагомою складовою культури людської цивілізації. Ставлення до культурної спадщини є показником рівня розвитку суспільства та духовної зрілості громадян.

Цілеспрямована діяльність органів місцевого самоврядування у пам`яткоохоронній сфері з метою передачі культурних цінностей майбутнім поколінням, їх ефективного використання в суспільному житті сприяє самоідентифікації нації, має соціально значиму функцію підтримки стабільності і сталого розвитку.

Згідно з нормами міжнародного права охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захист таких пам`яток від руйнації, їх збереження для нинішнього і майбутніх поколінь, становить безпосередній державний інтерес.

Нормами міжнародного права закріплено виключну цінність об`єктів культурної спадщини для нинішніх і майбутніх поколінь та визначено їх охорону першочерговим завданням для всього людства.

У свою чергу, чинним законодавством України, зокрема Конституцією України та Законом, імперативно проголошено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, оскільки такі об`єкти є частиною самобутності Українського народу, її історії та культури. Збереження та захист пам`яток забезпечується Державою.

Збереження об`єктів культурної спадщини здійснюється задля можливості їх використання у суспільному житті в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь та є пріоритетним конституційним завданням держави. Оскільки культурна спадщина - це найпотужніша складова формування української ідентичності, її ефективне збереження, відновлення і відповідне використання є одним із провідних завдань держави у сфері культури.

Держава, як гарант цього права, здійснює реалізацію вказаних завдань та їх гарантій, у тому числі через діяльність спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 3 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 03 жовтня 1985 року кожна Сторона зобов`язується: вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Таким чином, нормами міжнародного права закріплено виключну цінність об`єктів культурної спадщини для нинішніх і майбутніх поколінь та визначено їх охорону першочерговим завданням для всього людства.

Статтею 4 цієї Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов`язується, зокрема запровадити відповідні контрольні і дозвільні процедури, необхідні для правової охорони об`єктів архітектурної спадщини.

Відповідно до статті 9 зазначеної Конвенції кожна Сторона зобов`язується забезпечити, щоб відповідний компетентний орган належним чином реагував на порушення законодавства про охорону архітектурної спадщини.

Охорона культурної спадщини є важливим напрямом політики держави, від здійснення якої безпосередньо залежить можливість сталого розвитку суспільства, держави, кожного окремого індивіда.

Належна організація та здійснення охорони об`єктів культурної спадщини в Україні в умовах воєнного стану, який введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, дію якого продовжено на сьогодні, набуває особливої актуальності.

Від початку російської агресії на території України, розпочатої ще у 2014 році, українські пам`ятки культурної спадщини потерпають від вандалізму загарбників та постійно знаходяться під загрозою. Агресія росії супроводжується пересуванням важкої військової техніки, ракетними та авіаударами, артилерійськими обстрілами українських міст та сіл.

У нашій Державі за попередніми підрахунками, станом на 25 червня 2023 року частково пошкоджено або повністю знищено вже понад 664 різних пам`яток та об`єктів культури, (без урахування значної частини об`єктів культурної спадщини, які не доступні наразі для обстежень внаслідок повномасштабного військового вторгнення росії на територію вільної України та окупацією значної площі нашої країни.

Внутрішня політика держави є сукупністю напрямів її діяльності в економічній, соціальній, гуманітарній, науковій, освітній, культурній, демографічній, правоохоронній, військовій та інших найважливіших сферах суспільного життя. Держава повинна забезпечувати розвиток кожного з них однаково.

Усі напрями її внутрішньої політики є важливими для забезпечення національних інтересів України щодо збереження ідентичності Українського народу, сталого розвитку економіки, громадянського суспільства і держави, досягнення зростання рівня та якості життя населення, додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Забезпечення обороноздатності, особливо в умовах відкритого акту агресії проти України з боку російської федерації (далі - рф), є першочерговим завданням держави, від виконання якого залежить можливість ефективного розвитку інших сфер.

Проте це не означає, що інші напрями внутрішньої політики держави повинні залишитися без належної уваги, оскільки в такому випадку втрачається мета та сенс оборонної сфери. Аналогічного підходу дотримувався В. Черчилль під час Другої світової війни.

У своїй промові від 21.02.2022 президент рф засудив Україну, заперечив існування української нації, її історії та культури, а також заклав підґрунтя для військового вторгнення до суверенної держави.

Військова агресія рф проти України, що розпочалася 24.02.2022 і наразі триває, супроводжується діями, які безпосередньо підтримують вказану ідеологію, а саме: вбивствами мирного населення, розгромленням і знищенням міст, інфраструктури, церков, об`єктів культурної спадщини тощо.

Така ситуація пов`язана з попередніми спробами агресора самовільно приєднати та контролювати наш народ, особливо із застосуванням тактики геноциду, подібно як це було за сталінського режиму в 1930-х роках, нагадує боротьбу за українську ідентичність та державність на початку ХХ століття.

Таким чином, в умовах сьогодення питання збереження ідентичності та самобутності нації набуло особливої гостроти, однією з важливих складових якого є охорона культурної спадщини.

Діяльність органів місцевого самоврядування у пам`яткоохоронній сфері з метою передачі культурних цінностей майбутнім поколінням, їх ефективного використання в суспільному житті сприяє самоідентифікації нації, має соціально значиму функцію підтримки стабільності і сталого розвитку.

Відносини, пов`язані з охороною археологічної спадщини України, регулюються Законами України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», «Про музеї та музейну справу», «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним та Земельними кодексами України, Правилами торгівлі антикварними речами (спільний наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства культури і мистецтв України від 29.11.2001 № 322/795, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.01.2020 за №8/63460) тощо.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» покладає на Буську міську раду Золочівського району Львівської області обов`язок щодо створення відповідного виконавчого органу міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, який утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Предметом даного позову є бездіяльність Буської міської ради Львівської області, яка полягає в тому, що відповідачем, заходи, щодо утворення спеціально уповноваженого виконавчого органу охорони культурної спадщини протягом тривалого часу не вживалися та не вживаються, що вказує на неналежне виконання державою свого обов`язку із захисту культурної спадщини, а особливо у період військових дій, коли здійснюється цілеспрямоване знищення культурних цінностей та історичного надбання українського народу.

У даному випадку, порушення допущено самою Буською міською радою Золочівського району Львівської області, яка є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а отже у конкретній справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути лише однією стороною або позивачем, або відповідачем.

Отже, враховуючи те, що позивач та відповідач в даній справі збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем, то з огляду на предмет спору, Буська міська рада Золочівського району Львівської області у даному випадку може бути виключно відповідачем по справі.

При цьому, інший орган, який має повноваження щодо захисту інтересів держави або територіальної громади з вказаного питання, відсутній.

Невиконання Буською міською радою Золочівського району Львівської області вимог законодавства може призвести до порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини в частині забезпечення належного захисту гарантованих державою прав у цій сфері.

Бездіяльність Відповідача сприяє порушенню основних засад державної політики у сфері охорони культурної спадщини, що у свою чергу є порушенням загальнодержавних інтересів та згідно ст. 131-1 Конституції України надає прокурору здійснювати захист таких інтересів у суді.

Такі аргументи позивача суд бере до уваги.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що, при зверненні з цим позовом до суду, прокурор, на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 КАС України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави, вказав, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з ст.5 Закону №280/97-ВР до системи місцевого самоврядування входять виконавчі органи рад.

Частиною 1 статті 10 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч.1 ст.11 Закону №280/97-ВР).

Відповідно до пп.10 п. б ст.32 Закону №280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад делеговано повноваження щодо забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом.

Згідно з ст. 26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм (ст.27 Закону №280/97-ВР).

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ від 08.06.2000 (далі Закон №1805-ІІІ), державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №1805-ІІІ, до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, (далі - органи охорони культурної спадщини), зокрема, належать, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Згідно з п.6 ч.2 ст.6 Закону№1805-ІІІ до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить у тому числі організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини.

Частиною 3 статті 6 Закону №1805-ІІІ встановлено, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради щорічно звітують перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини та громадськістю про стан збереження об`єктів культурної спадщини.

Частиною 3 ст.3 Закону №1805-ІІІ передбачено, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місіть України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Отже, на відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України покладено обов`язок утворення місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади спеціально уповноваженого законом органу охороняти місцеву культурну спадщину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» до Списку історичних населених місць по Львівській області, серед інших, включено місто Буськ (дата заснування - 1097 рік) та селище міського типу Олесько (дата заснування -1366 рік).

Суд встановив, що на запит Золочівської окружної прокуратури Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА повідомив, що звернень від Буської міської ради щодо надсилання, переадресування до Міністерства культури та інформаційної політики України погоджень на створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, а також щодо надання погодження на призначення керівника спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини до Департаменту не надходило.

Із відповіді Міністерства культури та інформаційної політики України, наданої на запит прокуратури, вбачається, що результатами перевірки актуальної бази даних документообігу МКІП, Буська міська рада Золочівського району Львівської області не зверталась до Міністерства за погодженням щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.

Суд встановив, що Буська міська рада Золочівського району Львівської області не утворила спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини.

Не утворення відповідного спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та недотримання порядку призначення його керівника може стати передумовою визнання винесених, прийнятих, виданих неуповноваженим органом/особами розпоряджень, рішень, приписів, постанов, незаконними, а відтак відсутності державних механізмів захисту об`єктів культурної спадщини.

Відтак, відсутність відповідного спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини Буської міської ради Золочівського району Львівської області є порушенням вимог Закону №1805-ІІІ та на переконання суду, унеможливлює належне виконання повноважень, покладених на органи місцевого самоврядування у сфері охорони культурної спадщини на території Буської міської ради.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд робить висновок про задоволення позову повністю.

Оскільки у вказаній справі позивачем є суб`єкт владних повноважень, а доказів понесення витрат пов`язаних із залученням свідків або проведенням експертиз ним не подано, судові витрати, згідно з вимогами ч. 2 ст. 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Буської міської ради Золочівського району Львівської області щодо утворення у складі виконавчих органів ради спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини

3. Зобов`язати Буську міську раду Золочівського району Львівської області утворити у складі виконавчих органів ради спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 02.07.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович