Рішення № 12012222, 26.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.10.10 р.                     Справа № 29/37пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Ясинуватський машинобудівний завод”, м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 00211197,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТ МАЙНІНГ УКРАЇНА”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 35610757,

про визнання договору №19/01-ІМУ від 19.01.2009р. недійсним,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Матрас Л.В. – за довіреністю;

від відповідача: Оберемок А.А. – за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.10.2010р. по 19.10.2010р. та з 19.10.2010р. по 26.10.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Ясинуватський машинобудівний завод”, м.Макіївка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТ МАЙНІНГ УКРАЇНА”, м.Донецьк, про визнання договору комісії №19/01-ІМУ від 19.01.2009р. недійсним повністю з моменту його укладання.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неузгодження сторонами суттєвих умов правочину (предмету договору).

На підтвердження наведених обставин Позивач надав копію договору комісії №19/01-ІМУ від 19.01.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.20, 173, 174, 180, 207 Господарського кодексу України, ст.ст.16, 203, 215, 627, 638, 1011 Цивільного кодексу України.

01.05.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області Відповідачем надано відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги не визнано у повному обсязі.

30.05.2010р. представником Позивача надано заву про забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу вчиняти будь-які дії, щодо виконання договору комісії №19/01-ІМУ від 19.01.2009р.

Дана заява судом залишена без задоволення, про що 08.04.2010р. винесено відповідну ухвалу.

30.03.2010р. Відповідачем, на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2010р. по даній справі, представлено копії акту приймання-передачі продукції на комісію від 12.05.2009р., акту приймання-передачі документів від 17.06.2009р., акту приймання-передачі виконаних робіт від 06.10.2009р. та звіту комісіонера від 06.10.2009р.

Також, Відповідачем, 14.09.2010р., для повного та об’єктивного розгляду справи, надані наступні документи: копія ухвали від 12.07.2010р. по справі про банкрутство №5/62б та копію відзиву Позивача №450 від 26.07.2010р. на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТ МАЙНІНГ УКРАЇНА” №09/07-01 від 09.07.2010р. про визнання кредитором по справі №5/62б.

Представник Позивача у судовому засіданні 26.10.2010р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні 26.10.2010р. проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

19.01.2009р. між Відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „ІСТ МАЙНІНГ УКРАЇНА” (Комісіонер) та Позивачем, Відкритим акціонерним товариством „Ясинуватський машинобудівний завод” (Комітент) укладено договір комісії №19/01-ІМУ.

Оцінивши даний правочин, який направлений на виникнення прав та зобов’язань сторін, вбачається, що за своїм змістом він є договором комісії, який підпадає під правове регулювання глави 69 Цивільного кодексу України.

За твердженнями Позивача договір комісії №19/01-ІМУ не відповідає приписам чинного законодавства України та є недійсним на підставі ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки при його укладанні сторонами не погоджено предмету договору.

Однак, з зазначеними доводами суд не може погодитись з наступних підстав.

Як вбачається з приписів ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 1011 Цивільного кодексу України визначено поняття договору комісії, відповідно до якого за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату здійснити одну чи декілька угод від свого імені, але за рахунок комітента.

Приписами ст.1012 Цивільного кодексу України передбачені умови наведеного правочину. Так, договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Одночасно, як вбачається з глави 69 Цивільного кодексу України, для остаточного врегулювання взаємовідносин за даним видом договорів повинно бути узгоджена комісійна винагорода та може бути обумовлено остаточно порядок виконання договору комісії, умови субкомісії, обов’язок комісіонера застрахувати майно. Такі умови, як порядок виконання договору, укладеного комісіонером з третьою особою, відступ від вказівок комітенту, право власності комітенту, право комісіонера на притримання речі, право комісіонера на відрахування з грошових коштів, що належать комітенту, обов’язок комісіонера зберігати майно комітента, звіт комісіонера, прийняття комітентом виконання за договором комісії, право комісіонера на відшкодування витрат, зроблених ним у зв’язку з виконанням договору комісії, право комітента на відмову від договору комісії, право комісіонера на відмову від договору комісії, наслідки смерті фізичної особи або припинення юридичної особи – комісіонера, особливості окремих видів комісії передбачені нормами наведеного кодексу.

Враховуючи наведені норми Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України, істотними умовами договору комісії, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови, за якими комісіонер зобов’язується продати або купити майно, тобто умови про це майно та його ціну.

Відповідно до ч.4 ст.180 Господарського кодексу України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Згідно із ч.5 ст.180 Господарського кодексу України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.7 ст.180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

При цьому, відповідно до п.1 ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Згідно п.1.1 даного договору, Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе зобов’язання за винагороду здійснити від свого імені та за рахунок Комітента зовнішньоекономічну угоду з реалізації машини відбійної МО-4 у комплекті з ЗІП у кількості 2шт., технічні характеристики якої зазначені у додатку №1 до цього договору.

Пунктом 1.2 визначена країна виробництва продукції – Україна, а п.1.3 завод виробника – ВАТ „Ясинуватський машинобудівельний завод”.

Умовами договору визначено строк передачі продукції Комітентом Комісіонеру, власника Продукції, а також строк комісії.

Окрім того, як вбачається з положень правочину, сторони при його укладенні обумовили ціну реалізації продукції, права та обов’язки сторін (у тому числі територію його виконання), порядок передачі продукції на комісію, винагороду комісіонера та порядок розрахунків, примання продукції за кількістю та якістю, гарантії, порядок та строки пред’явлення претензії, відповідальність сторін, форс-мажорні обставини, порядок вирішення суперечок за спірною угодою тощо.

За приписами п.11.7 цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за ним, але не пізніше 31.12.2009р.

Отже, приймаючи до уваги наведене, вбачається узгодження істотних умов спірного правочину та умов необхідних для виконання даного виду договорів, враховуючи звичаї ділового обігу.

Відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Слід зауважити, що спірний договір підписаний обома сторонами і скріплений оригінальними печатками їх підприємств.

При цьому, стосовно дійсності підпису та факту підписання зазначених документів уповноваженою особою з боку Позивача або Відповідача зауважень не надано.

Враховуючи наведені норми закону та викладені обставини, вбачається вільне врегулювання відносин між Відповідачем та Позивачем щодо господарських операцій, які між ними повинні відбутись.

Одночасно, суд встановив, що договір №19/01-ІМУ від 19.01.2009р., який за своєю правовою природою є договором комісії, схвалений юридичною особою – Відкритим акціонерним товариством „Ясинуватський машинобудівельний завод”. Це підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання-передачі продукції на комісію від 12.05.2009р., актом приймання-передачі документів від 17.06.2009р., актом приймання-передачі виконаних робіт від 06.10.2009р. та звіту комісіонера від 06.10.2009р. Ці документи свідчать про виконання укладеного між учасниками процесу договору комісії та прийняття Позивачем результату покладеного на Відповідача доручення за ним, з визначенням розміру винагороди та відшкодуванням витрат, що належить до сплати останньому.

Викладене вказує на те, що між Позивачем та Відповідачем відбувались господарські операції саме у межах договору комісії №19/01-ІМУ від 19.01.2009р.

Окрім того, у відзиві Позивача №450 від 26.07.2010р. на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТ МАЙНІНГ УКРАЇНА” №09/07-01 від 09.07.2010р. про визнання кредитором по справі №5/62б, Відкрите акціонерне товариство „Ясинуватський машинобудівельний завод” визнає наявність заборгованості перед Відповідачем, що виникла на підставі договору комісії №19/01-ІМУ від 19.012.2009р.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписи частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлюють, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Враховуючи наведені норми матеріального права та обставини справи, суд дійшов висновку, що договір №19/01-ІМУ від 19.01.2009р. містить суттєві умови правочину, є укладеним з дотриманням вимог діючого законодавства України та таким, що породжує права та обов’язки сторін і тому вимога Позивача про визнання даної угоди недійсною з мотивів не урегулювання сторонами її суттєвих умов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 46-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд –

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „Ясинуватський машинобудівний завод”, м.Макіївка Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТ МАЙНІНГ УКРАЇНА”, м.Донецьк, про визнання договору комісії №19/01-ІМУ від 19.01.2009р. недійсним повністю з моменту його укладання відмовити.

2.          У судовому засіданні 26.10.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3.          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя                               

Повний текст підписано 29.10.2010р.