Рішення № 120122185, 17.06.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 рокуСправа №160/1533/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

16.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на підставі абз. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначив, що зайнятий постійним доглядом за особою, яка потребують такого догляду, а тому він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 23 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 № 3544-ХІІ, як особа, яка зайнята постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, а, отже, відмова відповідача щодо не надання відстрочки від призову на підставі абз. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є такою, що підлягає визнанню протиправною.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 відкрито провадження у справі № 160/1533/24 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

22.03.2024 ухвалою суду витребувано від ОСОБА_1 :

- дані щодо його працевлаштування (копія трудової книжки), довідку з місця роботи із зазначення режиму трудового дня.

Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- копію заяви зареєстрованої за вхідним №9376 від 22.12.2023 щодо надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як особі яка зайнята постійним доглядом за батьками своїми чи дружини, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду та всі додані до неї копії документів.

Витребувано від Управління праці та соціального захисту населення Інгулецької районної у місті ради:

- дані або документи на підставі яких Управлінням праці та соціального захисту населення Інгулецької районної у місті ради 14.12.2023 було прийнято повідомлення про не призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі №654, яким ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) було відмовлено у виплаті компенсації.

21.05.2024 на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що лікарсько-консультативна комісія вирішує питання, щодо ступення обмеження життєдіяльності дітей-інвалідів, проте не вирішує питання щодо дорослих, за винятком питання травмування на виробництві, при яких лікарсько-консультативна комісія уповноважена виносити рішення про встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві. Отже, у відповідача були відсутні підстави для надання ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII.

23.05.2024 від представника позивача надійшли витребувані ухвалою суду від 22.03.2024 документи.

14.06.2024 від Управлінням праці та соціального захисту населення Інгулецької районної у місті ради також надійшли витребувані ухвалою суду від 22.03.2024 документи.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 , дата видачі 28.10.2006.

Відповідно до змісту Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00042539820 від 01.12.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дитиною ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_3 (мати).

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 06.06.1990, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно змісту висновку ЛКК від 19.12.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Відповідно до змісту акту мешканців квартир будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають разом за адресою: АДРЕСА_2 з 06.02.2004 року по теперішній час.

ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою від 22.12.2023 за вх. №9376 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як особа зайнята постійним доглядом за батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

10.01.2024 ІНФОРМАЦІЯ_8 розглянуто заяву позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

В обґрунтування вказаної відмовити зазначено, що для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як особі, яка здійснює постійний догляд за особою, яка лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує догляду, необхідно додатково подати письмові документи або засвідчені належним чином їх копії, які будуть підтверджувати факт догляду, а саме: довідку про отримання компенсації за надання догляду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 або рішення суду щодо встановлення юридичного факту догляду за матір`ю.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови йому у надані відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, звернувся до суду з даним позовом.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-XII (надалі, також - Закон №3543-XII).

Відповідно до абзацу 4 статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Також абзацом 5 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Позивач вважає, що має право на відстрочку від призову під час мобілізації за сімейними обставинами у зв`язку із здійсненням постійного догляду за особою з зайняті постійним доглядом за своєю матір`ю, ОСОБА_3 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду.

Так, статтею 23 Закону №3543-XII врегульовано правовідносини щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 цієї статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

Обґрунтовуючи необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю, позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена висновком ЛКК закладу охорони здоров`я від 19.12.2023. У цьому документі вказано про те, що ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.

Щодо допустимості висновку ЛКК для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю військовозобов`язаним та надання йому відстрочки від призову на військову службу відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, суд зазначає наступне.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317.

Підпунктом 1 п. 11 Положення встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

В свою чергу, механізм організації роботи та діяльності центральної лікарсько-консультативної комісії Міністерства охорони здоров`я України визначає Положення про центральну лікарсько-консультативну комісію Міністерства охорони здоров`я України, яке затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.04.2014 року №284 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Положення комісія МОЗ:

- розглядає правомірність прийнятих центральними комісіями рішень щодо встановлення інвалідності хворим дітям і дітям віком від 15 до 18 років, потерпілим від нещасних випадків на виробництві, дітям-інвалідам при встановленні ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності;

- розглядає складні та спірні питання щодо встановлення інвалідності хворим дітям і дітям віком від 15 до 18 років, потерпілим від нещасного випадку на виробництві, дітям-інвалідам з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності;

- аналізує обсяги реабілітаційних заходів, строки їх проведення, повноту та ефективність виконання індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда (далі - ІПР);

- коригує у разі необхідності ІПР.

Згідно з пунктом 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ від 09.04.2008 року №189, який зареєстрований в МЮУ 02.06.2021 року за №731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Отже, аналізуючи наведені нормативні акти в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі справа №814/76/16, адміністративне провадження №К/9901/6722/18.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до абз. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь того висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.

Позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за матір`ю, не надав, що свідчить про відсутність підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Отже, висновок ЛКК, наданий позивачем, не може бути визнаний документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивачу може бути надана відстрочка від призову за мобілізацією, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.

У даному випадку, для підтвердження необхідності постійного стороннього догляду за матір`ю, позивач повинен був надати відповідачу висновок медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В даній справі позивач не довів належними та достатніми доказами наявність у нього підстав на надання йому відстрочки від призову на військову службу відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. Ю. Рищенко