Рішення № 120122086, 17.06.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року Справа № 160/8731/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

04.04.2024 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення від 09.02.2024 № 4381/0901;

- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення від 09.02.2024 №4382/0901.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено фактичну перевірку, за результатами якої складено акт перевірки №318/10-36-09-00-10/3556602275 від 05.01.2024 року, на підставі висновків акту було винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 09.02.2024 № 4381/0901, яким нараховано позивачу штраф у сумі 167570,00 грн та від 09.02.2024 №4382/0901, яким нараховано штраф у сумі 17000,00 грн. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки, оскільки у відповідача були відсутні підстави для призначення та проведення перевірки, відсутні докази отримання посадовими особами контролюючого органу державних коштів для цілей проведення контрольної розрахункової операції. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

08.04.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

29.04.2024 року від Головного управління ДПС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Відповідач вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, та такими, що винесені відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для їх скасування відсутні. Наказ на проведення фактичної перевірки позивача містить конкретне посилання на підставу проведення та зазначено об`єкт, перевірка якого проводилась. Позивач жодним чином не спростовує вчинені ним правопорушення та не надає доказів на підтвердження своєї невинуватості. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

01.05.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

20.05.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що положення пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлюють, що одним із обов`язкових реквізитів наказу є зазначення суб`єкта господарювання, щодо якого призначається перевірка. Відтак, відповідач дійшов помилкових висновків, що для проведення перевірки достатньо зазначити у наказі про проведення перевірки адресу об`єкта, що перевіряється. Неможливість ідентифікації суб`єкта господарювання, щодо якого призначено податкову перевірку має наслідком незаконність наказу про проведення такої перевірки через допущення істотних недоліків при його оформленні, а, відповідно, і податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Київській області винесено наказ від 03.01.2024 року №5-п «Про проведення фактичних перевірок», відповідно до якого на підставі п.п.20.1.4 п.20.01 ст.20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80, п.п.69.2, п.п.69.2-1 та п.п.69.2-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудні 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) призначено фактичну перевірку за адресою: АДРЕСА_1 , з 04 січня 2024 року тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 01 січня 2023 року по останній день перевірки згідно з даним наказом, з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства, що регулює виробництво та обіг підакцизних товарів, за результатами якої складено акт про результати фактичної перевірки №318/10-36-09-00-10/3556602275 від 05.01.2024 року (далі акт).

Відповідно до акту №318/10-36-09-00-10/3556602275 від 05.01.2024 року перевіркою встановлено:

«що в кіоску за адресою: АДРЕСА_1 , що використовується ФОП ОСОБА_1 здійснюється роздрібна торгівля тютюновими виробами за наявності діючої ліцензії. В ході перевірки встановлено факт реалізації однієї пачки сигарет Маllboro за ціною 45,00 грн без марки акцизного податку.

Також, встановлено зберігання тютюнових виробів описаних в Додатку №1 до акту перевірки без марок акцизного податку на загальну суму 83785,00 грн.

Таким чином встановлено порушення ст.11 Закону України від 19.12.1995 р. №481/95-ВР.

Щодо встановленого правопорушення було повідомлено Національну поліцію України за номером «102» та зареєстровано виклик за номером 110034103.

За реалізовані тютюнові вироби фіскальний чек не видавався.»

Перевіркою встановлено порушення статті 10 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

На підставі висновків акту Головним управлінням ДПС у Київській області було винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 09.02.2024 № 4381/0901, яким нараховано позивачу штраф у сумі 167570,00 грн та від 09.02.2024 №4382/0901, яким нараховано штраф у сумі 17000,00 грн.

Позивач вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення із цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно абз. абз. 1-2 п. 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Приписами пп. 75.1.3 п. 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п.80.2 ст.80);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3 п.80.2 статті 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального; (пп.80.2.5 п.80.2 статті 80).

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Главою 8 розділу II ПК України установлені правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в процесі адміністрування податків і зборів. З цією метою нормативно обмежено перелік підстав для призначення та проведення перевірок платників податків контролюючими органами, а також визначено умови проведення відповідних перевірок та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до їх проведення. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що право на призначення та проведення фактичної перевірки за пп. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України виникає у контролюючого органу у випадку отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 по справі № 826/17123/18 зроблено висновок про те, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Однією з підстав позову вказано невідповідність наказу про призначення перевірки законодавчо встановленим вимогам, а саме: наказ не містить найменування та реквізитів платника податку, який перевіряється.

Водночас, суд зауважує, що відсутність у наказі про проведення фактичної перевірки означеної інформації за наявності її у витягу до такого наказу не є безумовною підставою для висновку про незаконність перевірки та прийнятих за її результатом рішень, а тому керуючись закріпленим в статті 9 КАС України принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд також вважає за доцільне надати правовий висновок викладеним в акті перевірки твердженням контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Таким чином, формулювання підстав перевірки в наказі дає цілковите розуміння, що підставою перевірки є здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що перед початком перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області пред`явлені документи, визначені п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України.

Крім того, суд критично відноситься до посилань позивача на порушення процедури проведення перевірки, оскільки такі порушення самі по собі не спростовують вчинення порушень, що стали наслідком накладення на суб`єкт господарювання штрафних санкцій.

Щодо доводів позивача про розрахунок податковим перевіряючим за власні кошти контрольно розрахункової операції під час проведення перевірки суд зазначає, що жодним законодавчим та нормативним документом не визначене порядок проведення контрольних розрахункових операцій та виділення коштів на їх проведення.

Враховуючи вищевикладене, судом не встановлені процедурні порушення посадовими особами контролюючого органу при проведенні перевірки позивача, за наслідками якої були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Щодо виявлених під час перевірки порушень, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено за адресою: АДРЕСА_1 здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Під час перевірки встановлено факт реалізації однієї пачки сигарет Маllboro за ціною 45,00 грн без марки акцизного податку. Також, встановлено зберігання тютюнових виробів описаних в Додатку №1 до акту перевірки без марок акцизного податку на загальну суму 83785,00 грн. Отже, встановлено порушення ст.11 Закону України від 19.12.1995 р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями (далі - Закон України №481/95-ВР).

Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів регулюється Податковим кодексом У країни, Законом України №481/95-ВР та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах» (далі - Положення №1251).

Відповідно до ст.11 Закону України №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.20 Положення №1251 вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої та тютюнові вироби у випадках, визначених п.226.9 ст.226 Податкового кодексу України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження:

пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення;

наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція);

пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів;

відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Згідно і з п.226.9 ст.226 Кодексу вважаються такими, що немарковані алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку.

Абзацом сьомим п.5 Положення №1251 визначено, що на кожну марку наносяться такі реквізити: індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв) або двозначне та однозначне числа (рік і квартал, у якому вироблено марки для тютюнових виробів) через скісну риску та сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака, крім суми акцизного податку з реалізації суб?єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Також п.21. Постанови №1251 передбачено, що для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження, у тому числі під час відкупорювання (розкривання) товару, і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання.

Під час перевірки встановлено зберігання тютюнових виробів, на яких марка акцизного податку взагалі відсутня. Доказів зворотнього до суду не надано.

Суд зазначає, що позивач взагалі не надав до суду доказів на підтвердження відсутності у нього виявлених під час перевірки порушень.

Відповідно до преамбули Закону України №481/95-ВР - цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров?я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України №481/95-ВР - контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції. визначеної законами України.

Згідно пп. 19-1.1.13. п.19-1.1 ст.19-1 Кодексу контролюючі органи виконують функції ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом.

Відповідно до пп.19-1.1.19п. 19-1.1 ст.19-1 Кодексу контролюючі органи забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів.

Згідно із пп.19-1.1.19 п.19-1.1 ст.19-1 Кодексу контролюючі органи забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

При цьому, згідно п. 228.9 ст. 228 Кодексу відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Згідно із підпунктами 14.1.107 та 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Кодексу марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

В п. 226.3 ст. 226 Кодексу визначено, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України (п. 226.5 ст. 226 Кодексу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі - Положення №1251).

Згідно з пунктом 5 Положення №1251 марка для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), вітчизняного виробництва виготовляється у зеленій кольоровій гамі, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, вітчизняного виробництва - червоній, для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), імпортного виробництва - фіолетовій, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, імпортного виробництва - оранжевій, для тютюнових виробів вітчизняного виробництва (з фільтром та без фільтра) - зеленій, для тютюнових виробів імпортного виробництва (з фільтром та без фільтра) - синій кольоровій гамі.

Спеціальним законом, що визначає перелік правопорушень у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів є Закон України №481/95-ВР.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до ст. 11 Закону України №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Згідно із п. 226.2 ст. 226 Кодексу наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно до п. 226.1 ст. 226 Кодексу у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов?язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

На кожну марку наносяться такі реквізити:

слова "УКРАЇНА", "МАРКА АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ", "ТЮТЮНОВІ ВИРОБИ" (для тютюнових виробів);

позначення виду марки, що складається з початкових літер слів "алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція)" - "АВ ЛГП", "алкоголь вітчизняний (виноробна продукція)" - "АВ ВП". "алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція)" - "АІ ЛГП", "алкоголь імпортний (виноробна продукція)" - "АІ ВП", "тютюн вітчизняний з фільтром" - "ТВ ЗФ", "тютюн вітчизняний без фільтра" - "ТВ БФ", "тютюн імпортний з фільтром" - "ТІ ЗФ", "тютюн імпортний без фільтра" - "ТІ БФ";

індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв або двозначне та однозначне числа (рік і квартал, у якому вироблено марки для тютюнових виробів) через скісну риску та сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака.

Виходячи з аналізу наведених норм, порушенням норм Закону України №481/95-ВР щодо правил торгівлі такими напоями є саме виробництво, зберігання, транспортування, реалізація тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку; немаркованими ж вважаються тютюнові вироби, марковані марками акцизного податку, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.

Відтак, з огляду на приписи пункту 226.9 статті 226 Кодексу реалізований та зберігаємий позивачем товар варто вважати немаркованим.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 10 червня 2020 року у справі №808/4108/16.

Отже, контролюючий орган дійшов вірних висновків у акті фактичної перевірки стосовно того, що позивач, у місці здійснення своєї господарської діяльності, порушуючи ст. 11 Закону України №481/95-ВР, п.226.9 ст.226 Кодексу, п.5 Положення №1251 здійснював зберігання підакцизної продукції без марки акцизного податку встановленого зразка.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, м.Київ-151, вул.Святослава Хороброго, буд.5а, код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв