Постанова № 12011598, 29.10.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

___________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2010 р. Справа № 2-а-11563/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченка К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

підприємства Дар’ївської виправної колонії УДДУ ПВП в Херсонській області (№10)

до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

          У липні 2009 року підприємство Дар’ївської виправної колонії УДДУ ПВП в Херсонській області (№10) (надалі-позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області (надалі - ДПІ), в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 19.06.09р. №0003591501/0, №0003581501/0, №0003601501/0, якими позивачу нараховані штрафні санкції за затримку сплати узгоджених податкових зобов’язань із земельного податку та № 0003661501/0 про нарахування штрафної санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

          Згідно заяви позивача від 16.07.10р. про доповнення позову та пояснень представника позивача в судовому засіданні позовні вимоги ґрунтуються на тому, що ДПІ неправомірно застосувала спірними рішеннями штрафні санкції, оскільки позивач своєчасно сплачував поточні податкові зобов’язання із земельного податку та з податку на додану вартість, зазначаючи у платіжних документах в якості призначення платежу про сплату податку за певний податковий період, але ДПІ самостійно змінювала призначення платежу та зараховувала сплачені позивачем суми податку у рахунок погашення недоїмки за інші періоди.

Відповідно до письмових заперечень на позовну заяву, ДПІ вважає, що до позивача правомірно застосовані штрафні санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями на підставі п. 17.1.17 Закону № 2181-ІІІ.

Представник ДПІ в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву та додатково пояснив, що ДПІ мало підстави самостійно зараховувати сплачені позивачем суми податків на погашення боргів позивача за попередні періоди, посилаючись при цьому на п.7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до наступного.

          На підставі акту «Про результати перевірки дотримання граничних строків подання податкової звітності, дотримання граничних строків нарахування та сплати авансових внесків на суму частини прибутку (доходу), нарахування та сплати платежів до бюджету» від 19.06.2009 р. №241/15/08680974 ДПІ винесло відносно позивача наступні податкові повідомлення-рішення від 19.06.2009р., які оскаржує позивач:

- №0003591501/0 про нарахування штрафу в сумі 141,28 грн. за затримку сплати на 87 календарних днів узгодженого податкового зобов’язання з земельного податку в розмірі 706,4 грн.;

- №0003581501/0 про нарахування штрафу в сумі 2268,48 грн. за затримку сплати на 390 календарних днів узгодженого податкового зобов’язання з земельного податку в розмірі 4536,96 грн.;

- №0003601501/0 про нарахування штрафу в сумі 74,11 грн. за затримку сплати на 29 календарних днів узгодженого податкового зобов’язання з земельного податку в розмірі 741,1 грн.;

- № 0003661501/0 про нарахування штрафу в сумі 121385,22 грн. за затримку сплати на 787 календарних днів узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 242770,39 грн..

До матеріалів справи додані додатки до акту від 19.06.2009 р. №241/15/08680974, в яких ДПІ виклала розрахунки нарахованих спірними рішеннями штрафних санкцій.

Позивач надав суду копії платіжних документів про сплату податку на землю, починаючи з 28.01.2008р. по 26.09.2008р., та податку на додану вартість, починаючи з 27.09.2007р. по 15.05.2009р..

Зміст наданих позивачем платіжних документів свідчить про те, що всі платіжні документи, за виключенням платіжних документів №394 від 26.05.08р., №565 від 24.07.08р., №678 від 16.09.2008р., №17 від 26.11.08р., №23 від 28.11.08р., №К21/м/55 від 22.12.08р., № К21/F/92 від 15.01.09р., №48 від 19.02.09р., №176 від 13.03.09р., №160 від 27.03.09р., №160 від 27.03.09р., №167 від 30.03.09р.,№ 305 від 01.06.09р. – по ПДВ та №121 від 18.02.08р., №395 від 26.05.08р., №566 від 24.07.08р. та №705 від 26.09.08р. – по податку на землю, мають чітке визначення виду податку та періоду, за який цей податок сплачується.

Проаналізувавши розрахунки штрафних санкцій та надані позивачем копії платіжних документів про сплату ПДВ та податку на землю, суд встановив, що ДПІ, незважаючи на визначення позивачем конкретних податкових періодів, за які сплачувались податки, відносило сплачені позивачем суми на погашення недоїмки з цих податків, яка обліковувалась згідно картки особового рахунку позивача за попередні податкові періоди.

Стосовно такого зарахування ДПІ сплачених позивачем податків суду зазначає наступне.

Відповідно до п.5.3.1.п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з п.3 ч.1, ч.3. ст..9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов’язкових) платежів зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових) платежів у встановлені законом терміни. Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості.

Таким чином, перерахувавши платіжними документами суми податку на додану вартість та податку на землю, позивач виконав свої зобов’язання зі сплати цих податків саме за той період, який вказаний ним у платіжних документах.

Пунктом 7.7.ст.7 Закону № 2181-ІІІ визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашених податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях.

Законом № 2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платником податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку та строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відповідно до пп..17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ підставою для застосування встановлених цим пунктом штрафних санкцій є несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим законом, у відсотковому розмірі, який обчислюється виходячи із несплаченої суми і залежить від періоду затримки.

Таким чином, ДПІ не мало правових підстав направляти сплачені позивачем суми податку на додану вартість та податку на землю, щодо яких позивач у платіжних документах чітко визначив податковий період, за який цей податок сплачується, у рахунок погашення недоїмки з цього податку за інші періоди.

Що стосується сплачених позивачем сум податку на додану вартість та податку на землю, щодо яких у платіжних документах не визначений податковий період, за який цей податок сплачується, то суд вважає, що такі суми могли бути зараховані ДПІ у рахунок погашення недоїмки з цих податків за інші періоди із нарахування позивачу відповідних штрафних санкцій на підставі п. 17.1.17 Закону № 2181-ІІІ.

Разом з тим слід зазначити, що суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, і не може самостійно нарахувати податки, збори, штрафні (фінансові) санкції. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону.

В даному випадку суд позбавлений можливості відокремити ту частину штрафних санкцій за спірними рішеннями, яка нарахована неправомірно, від тої частині санкцій, яка нарахована позивачу правомірно, а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області від 19.06.2009р. №0003591501/0, №0003581501/0, №0003601501/0, № 0003661501/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства Дар’ївської виправної колонії УДДУ ПВП в Херсонській області (№10) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 листопада 2010 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 2.11.1