Постанова № 12011552, 26.10.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 1348/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2010 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Межерицького О.О., відповідача - Павленко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектропостачання" до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектропостачання»(далі за текстом - позивач, ТОВ «Промелектропостачання») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0000592305/0 від 24.02.2009р., № 0000592305/1 від 30.04.2009р., № 0000592305/2 від 27.07.2009р., № 0000592305/3 від 28.10.2009р., якими визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 78203,50 грн., та № 0000602305/0 від 24.02.2009р, № 0000602305/1 від 30.04.2009р., № 0000602305/2 від 27.07.2009р., № 0000602305/3 від 28.10.2009р., якими визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 88699,50 грн., а також скасувати першу податкову вимогу № 1/1419 від 07.12.2009р..

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що формування складу валових доходів при обчисленні податку на прибуток підприємств та складу податкових зобовязань при обчисленні податку на додану вартість здійснювалось ним за правилами, визначеними п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які встановлюють дати виникнення валового доходу та податкових зобовязань відповідно, а тому висновки відповідача про їх порушення є помилковими, оскільки здійснені без дослідження всіх необхідних суттєвих обставин. Висновки відповідача про завищення суми амортизаційних відрахувань у звязку з безпідставністю їх нарахування по придбаному легковому автомобілю вважає необґрунтованими та такими, що не свідчать про заниження суми податку на прибуток за результатами проведеної ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова планової виїзної перевірки, посилається на експертне дослідження. Вважає також необґрунтованими висновки відповідача про заниження суми податку на додану вартість у звязку з завищенням суми податкового кредиту внаслідок відсутності податкової накладної, оскільки дане порушення не призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за результатами перевірки. Вказав, що акт перевірки дотримання вимог податкового законодавства складений ДПІ Дзержинському районі м. Харкова з численними порушеннями, а тому його висновки є незаконними. Звернув увагу на те, що відповідач при проведенні перевірки не виявив порушень, повязаних із заниженням суми валових витрат та податкового кредиту, які мали місце, що свідчить про порушення відповідачем вимог п.п. 4.2.2 (б) Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині обовязку контролюючого органу самостійно визначати суму податкового зобовязання платника податків як у випаду заниження, так і у випадку завищення податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо максимального розміру штрафних (фінансових), який не повинен перевищувати пятдесяти відсотків суми заниження податкового зобовязання.

В судовому засіданні представник позивача доводи адміністративного позову підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова у наданих до суду письмових запереченнях та її представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодились.

В обґрунтування заперечень та власної правової позиції представник відповідача послався на висновки акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 559/2305/30989985 від 09.02.2009р. за результатами перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства. Просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектропостачання»13.06.2000р. пройшов процедуру державної реєстрації у виконавчому комітеті Харківської міської ради та набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи. Позивач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 30989985, на обліку як платник податків знаходиться в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова.

Як встановлено в ході розгляду справи, причиною виникнення спору стали висновки акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 559/2305/30989985 від 09.02.2009р. про заниження сум податкових зобовязань по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість зумовлені неправильним обчисленням дати виникнення валового доходу та податкових зобовязань, помилковим нарахуванням амортизаційних відрахувань та непідтвердженням складу податкового кредиту податковою накладною. За таких обставин суд зазначає, що в спірних правовідносинах слід керуватись нормами спеціальних законів, якими є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закон України «Про податок на додану вартість», враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які визначають правила ведення податкового обліку, і не суперечать положенням спеціальних Законів.

Суд зазначає, що підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені в ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». За змістом вказаної законодавчої норми плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків, яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. В ході розгляду справи судом зясовано, що проведення виїзної планової перевірки ТОВ «Промелектропостачання»було передбачено планом-графіком проведення документальних перевірок субєктів господарювання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на 1-й квартал 2009 року, про що на адресу позивача направлено письмове повідомлення № 17583 від 30.12.2008р.. Направлення на проведення виїзної планової перевірки № 33 від 19.01.2009р. отримане позивачем 19.01.2009р.. Як встановлено судом, наказом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 29.01.2009р. № 47 терміни проведення перевірки були подовжені, в звязку з чим видано направлення № 79 від 30.01.2009р., яке отримане позивачем 30.01.2009р.. Суд відзначає, що вказані дії відповідача узгоджуються з положеннями ст. 11-1 та ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, якими визначено підстави, порядок проведення та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових виїзних перевірок платників податків.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що при проведенні перевірки ТОВ «Промелектропостачання»»відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні, тобто дотримався вимог ч.2 ст. 19 Конституції України.

Результати виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2008р. оформлені актом від 09.02.2009р. № 559/2305/30989985. Суд звертає увагу, що доводи ТОВ «Промелектропостачання»»про порушення відповідачем вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, в частині відсутності повної інформації про субєкта господарювання, який перевіряється, самі по собі не можуть бути достатніми для скасування рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, якщо такі порушення не вплинули на правильність, вичерпність та достовірність висновків перевірки про дотримання платником податків вимог податкового законодавства.

В акті перевірки від 09.02.2009р. № 559/2305/30989985 відповідачем, Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова зроблено висновок про порушення ТОВ «Промелектропостачання»положень п. 4.1 ст. 4, п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8, п.п 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2006р. на 33333,00 грн., за 3 квартал 2008р. на 28182,00 грн. та до завищення податку на прибуток за 1 квартал 2007р. на 14069,00 грн., а також положень п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2006р. на 33333,00 грн., за вересень 2006р. на 1383,00 грн., за грудень 2006р. на 26667,00 грн., за вересень 2008р. на 30894,00 грн. та до завищення податку на додану вартість за жовтень 2006р. на 25166,00 грн., за листопад 2006р. на 9550,00 грн., за січень 2007р.на 12782,00 грн. та за лютий 2007р. на 2218,00 грн.. На підставі висновків акту перевірки від 09.02.2009р. № 559/2305/30989985 та відповідно до п.п. п.п. 4.2.2 (б) п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням встановлених як занижень, так і завищень сум податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях, відповідачем 24.02.2009р. прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000592305/0 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 78203,50 грн., з яких 47446,00 грн. основний платіж, 30757,50 грн. штрафна (фінансова) санкція, та № 0000602305/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 88699,50 грн., з яких 42561,00 грн. основний платіж, 46138,50 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 24.02.2009р. № 0000592305/0 та № 0000602305/0 ТОВ «Промелектропостачання»оскаржило їх в порядку, визначеному п.п. 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»для оскарження рішень контролюючих органів. Рішеннями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 30.04.2009р. № 5882/10/25-007, Державної податкової адміністрації у Харківській області від 14.07.2009р. № 2966/10/25-203 та Державної податкової адміністрації України від 30.09.2009р. № 9688/6/25-0115 скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 24.02.2009р. № 0000592305/0 та № 0000602305/0 - без змін. Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за № 567/5758, відповідач направив на адресу ТОВ «Промелектропостачання»податкові повідомлення-рішення від 30.04.2009р. № 0000592305/1 та № 0000602305/1, від 27.07.2009р. № 0000592305/2 та № 0000602305/2, від 28.10.2009р. № 0000592305/3 та № 0000602305/3 на ті ж суми.

За висновками акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 559/2305/30989985 від 09.02.2009р. позивач в порушення п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»по даті надходження коштів від ТОВ «Союз і К», що є першою з подій, не включив до складу валового доходу 4 кварталу 2006р. 133333,00 грн. та до складу податкових зобовязань грудня 2006р. 26667,00 грн. за платіжними дорученнями № 89 від 27.12.2006р. на суму 100000,00 грн., № 3391 від 28.12.2006р. на суму 10000,00 грн. та № 91 на суму 50000,00 грн.. Позивач стверджує, що в даному випадку кошти в загальній сумі 160000,00 грн. були отримані в межах посередницького договору доручення на закупівлю товарів № 12/21-106-06 від 21.12.2006р. з ТОВ «Союз і К»(а.с.87-а.а.89), а тому вони не є валовим доходом ТОВ «Промелектропостачання». Суд зазначає, що за наявним в матеріалах судової справи договором № 12/21-1 від 21.12.2006р. позивач отримав доручення від імені та за рахунок ТОВ «Союз і К»укласти угоди на придбання товарів за цінами і в кількості, встановленими довірителем, розрахунки з продавцями товарів здійснюються через розрахунковий позивача, по угодам, укладеним повіреним з третіми особами, набуває прав та стає зобовязаним довіритель, що не суперечить вимогам Цивільного Кодексу України. Позивач стверджує, що в межах виконання договору доручення № 12/21-1 від 21.12.2006р. ним придбано лист оцинкований у ЗАТ «Ілліч-Сталь»за контрактом № 1/20/07 від 06.12.2006р. (а.с.91-а.с.92) з урахуванням додаткової угоди від 29.12.2007р. (а.с.93) вартістю 326984,28 грн. відповідно до рахунку № 702314 (а.с.94) та накладної № 3212 від 16.01.2007р. (а.с.95). Поставка товару в адресу ТОВ «Союз і К»листа оцинкованого вартістю 209587,50 грн. здійснена позивачем згідно з видатковою та податковою накладними № 01/16-1 від 16.01.2007р.. Суд зазначає, що відповідно до положень п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. За змістом п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю. Водночас, положеннями п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. При цьому, суд звертає увагу, що не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Відповідно до п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставки управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставки інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Однак, суд знаходить підстави для критичної оцінки доводів позивача щодо отримання в грудні 2006р. коштів в загальній сумі 160000,00 грн. в межах посередницького договору, оскільки укладення договору на придбання товару у ЗАТ «Ілліч-Сталь»06.12.2006р. за контрактом № 1/20/07 не може вважатись таким, що здійснене на виконання договору доручення № 12/21-1 від 21.12.2006р. з ТОВ «Союз і К». Станом на 06.12.2006р. позивач не може вважатись таким, що мав повноваження від ТОВ «Союз і К», які виникли за договором від 21.12.2006р.. Крім того, за договором № 12/21-1 від 21.12.2006р. з ТОВ «Союз і К»позивач отримав повноваження на придбання товару вартістю лише 260000,00 грн., а за контрактом від 06.12.2006р. № 1/20/07 у ЗАТ «Ілліч-Сталь»придбано товару на суму 326984,28 грн.. Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи виписок банку за особовим рахунком позивача грошові кошти від ТОВ «Союз і К»в загальній сумі 160000,00 грн. надійшли саме як оплата за товар. Разом з цим, суд зазначає, що за висновками акту перевірки № 559/2305/30989985 від 09.02.2009р. кошти від ТОВ «Союз і К»в сумі 160000,00 грн., що не були включені ТОВ «Промелектропостачання»до складу валового доходу в 4 кварталі 2006р. в розмірі 133333,00 грн. та до складу податкових зобовязань в грудні 2006р. в розмірі 26667,00 грн. були зайво включені позивачем до складу валового доходу в 1 кварталі 2007р. та до складу податкових зобовязань в січні 2007р. в цих же розмірах. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що за даними обставинами відсутні донарахування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за результатами проведеної відповідачем перевірки, які визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

До таких висновків суд дійшов і за наслідками дослідження доводів акту перевірки № 559/2305/30989985 від 09.02.2009р. про порушення позивачем п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлено дату виникнення податкових зобовязань. Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)платником податку. Відповідач стверджує, що ТОВ «Промелектропостачання»в перевіреному періоді неправильно визначало дату виникнення податкових зобовязань. Актом перевірки № 559/2305/30989985 від 09.02.2009р. встановлено, що позивач включив до складу податкових зобовязань податкові накладні № 08/31-3 від 31.08.2006р. в адресу ТОВ «Вояджер»на суму 200000,00 грн. (ПДВ-33333,33 грн.) у вересні 2006р. замість серпня 2006р., № 09/26-2 від 26.09.2006р. в адресу ТОВ «Вояджер»на суму 130163,40 грн. (ПДВ-21693,90 грн.), № 09/26-4 від 29.09.2006р. в адресу ТОВ «Бекас»на суму 36397,50 грн. (ПДВ-6066,25 грн.) та № 09/27-3 від 27.09.2006р. в адресу ТОВ «Союз і К»на суму 41737,61 грн. (ПДВ-6956,27 грн.) у жовтні 2006р. замість вересня 2006р., № 10/31-3 від 31.10.2006р. в адресу ТОВ «Союз і К»на суму 57300,00 грн. (ПДВ-9550,00 грн.) у листопаді 2006р. замість жовтня 2006р., № 1/30-2 від 30.01.2007р. в адресу ПП «Трансбізнес»на суму 13305,50 грн. (ПДВ-2217,58 грн.) у лютому 2007р. замість січня 2007р.. Виходячи з фактичних обставин справи суд дійшов до висновку, що в даному випадку заниження податкових зобовязань у звязку з неправильним визначенням дати їх виникнення в одному податковому періоді фактично нівелюється їх завищенням в наступному податковому періоді та не призводить до донарахувань податку за наслідками проведеної перевірки.

В акті перевірки від 09.02.2009р. № 559/2305/30989985 зазначено, що позивач безпідставно зменшував скоригований валовий дохід на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих в порушення п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на вартість легкового автомобіля, який не використовується в господарській діяльності ТОВ «Промелектропостачання», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств. До таких висновків відповідач дійшов з огляду на положення п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. З позиції відповідача придбаний легковий автомобіль є невиробничим фондом, як капітальний актив, який не використовуються у господарській діяльності платника податку. Суд вважає такі висновки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова необґрунтованими та такими, що засновані на довільному тлумаченні норм законодавства. Як свідчать матеріали справи, позивач має у власності легковий автомобіль HONDA FCCORD, кузов № НОМЕР_1, що підтверджується договором між ТОВ «Промелектропостачання»та ТОВ «Донбас-Мотор»на гарантійне обслуговування автомобілю № 511 від 04.08.2007р. (а.с.39-а.с.43), накладною № 511 від 05.08.2007р. та технічним паспортом (а.с.244). За змістом п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього відноситься до 2 групи основних фондів. Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, вказаний легковий автомобіль використовується для службових відряджень директора ТОВ «Промелектропостачання»в межах здійснення господарської діяльності позивача, що підтверджується наказами по підприємству про відрядження директора (а.с.45-а.с.51) та подорожніми листами службового легкового автомобіля (а.с.52-а.с.79). Відповідно до п.п 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання. Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься експертне дослідження № 48/2009р., складене 16.06.2010р. на запит позивача від 01.06.2010р. № 06/01-1 (а.с.231) Рожковою Радмилою Геннадіївною, яка відповідно до рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 29.05.2009р. має кваліфікацію судового експерта з правом провадження економічних експертиз, про що свідчить видане свідоцтво № 670 (а.с.243). Відповідно до експертного дослідження № 48/2009р. від 16.06.2010р. (а.с.232-а.с.242) висновки акту перевірки № 559/2305/30989985 від 09.02.2009р. в частині завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань в сумі 66202,00 грн. за період з 3 кварталу 2007р. по 3 квартал 2008р. документально не підтверджуються.

В акті перевірки зазначено, що позивач в січні 2007р. отримав від ПП «Спектр-Південь»на розрахунковий рахунок грошові кошти в сумі 70000,00 грн. за платіжним дорученням № 493 від 31.01.2007р. та з цих підстав відповідачем зроблено висновок про необхідність збільшення валових доходів в першому кварталі 2007р. на суму 58333,00 грн. та податкових зобовязань на суму 11667,00 грн. в січні 2007р.. Суд зазначає, що за змістом п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою збільшення валового доходу та датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів робіт, послуг), що підлягають продажу (поставці), або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку (дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку). Матеріалами справи встановлено, що в даному випадку дата відвантаження товарів є подією, яка сталася раніше. Товар труба електрозварювальна - був відвантажений позивачем в адресу ПП «Спектр-Південь»в липні 2006р. відповідно до видаткової та податкової накладних № 07/15-3 від 15.07.2006р. на суму 70000,00 грн.. Податкова накладна № 07/15-3 від 15.07.2006р. на суму 70000,00 грн. включена позивачем до складу податкових зобовязань липня 2006р., про що свідчить реєстр виданих позивачем податкових накладних. Факт того, що отримані від ПП «Спектр-Південь»на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 70000,00 грн. за платіжним дорученням № 493 від 31.01.2007р. є другою подією для визначення валового доходу та податкових зобовязань, підтверджується також листами ПП «Спектр-Південь»на адресу ТОВ «Промелектропостачання»від 08.07.2006р. № 194 про відстрочення платежу та від 31.01.2007р. № 23 про призначення перерахованих коштів. Вказані обставини, підтверджені належними доказами, спростовують висновки акту перевірки № 559/2305/30989985 від 09.02.2009р. про заниження валових доходів в 1 кварталі 2007р. на суму 58333,00 грн. та податкових зобовязань в січні 2007р. в сумі 11667,00 грн..

Стосовно висновків акту перевірки про подвійне проведення позивачем коригування валових доходів на суму 65250,00 грн. та податкових зобовязань на суму 13050,00 грн. у звязку з поверненням грошових коштів Підприємству «Кіра»суд зазначає наступне. Згідно з приписами п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Вказана норма кореспондується з положеннями п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо відповідного перерахунку валових доходів або валових витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг). Однак, відповідно до акту перевірки позивач у звязку з поверненням грошових коштів на суму 78300,00 грн. (ПДВ 13050,00 грн.) Підприємству «Кіра», розрахунок коригування № 03/05-1 від 05.03.2008р. до податкової накладної № 12/27-1 від 27.02.2007р., коригування валових доходів та податкових зобовязань здійснив двічі. Таке коригування здійснено в квітні та у вересні 2008р., що підтверджується дослідженими в ході судового розгляду деклараціями позивача з податку на додану вартість за квітень та вересень 2008р. з додатками № 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів». ТОВ «Промелектропостачання»в ході розгляду справи судом не надано жодних доказів, які б спростовували факт вчинення вказаного порушення, що призвело до заниження суми податку на прибуток підприємств у розмірі 16312,50 грн. та податку на додану вартість у розмірі 13050,00 грн..

В акті перевірки позивача № 559/2305/30989985 від 09.02.2009р. вказано, що до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за вересень 2008р. ТОВ «Промелектропостачання»включено суму ПДВ в розмірі 17844,00 грн. по контрагенту ТОВ «Акма Трейд», але податкова накладна на вказану суму до перевірки не надана. Судом встановлено, що відповідно до додатку 5 декларації з податку на додану вартість за вересень 2008р. (а.с.194) позивач дійсно включив суму в розмірі 17844,50 грн., запис № 44. Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Суд зазначає, що за приписами п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Позивач включення до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за вересень 2008р. суми в розмірі 17844,00 грн., яка не підтверджена податковою накладною, не заперечує, до матеріалів судової справи податкова накладна на таку суму не надана. За таких обставин суд вважає обґрунтованим висновок ДПІ у Дзержинському районі про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п . 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи позивача з посиланням на податкову накладну ТОВ «СП «Секонд ЛТД»»№ 310 від 23.09.2008р. на суму 327341,02 грн. про недотримання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова вимог п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині обовязку контролюючого органу за даними перевірки самостійно визначити суму податкового зобовязання як у випадку заниження, так і у випадку завищення суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, суд вважає безпідставними. В матеріалах справи відсутні підтверджені належними доказами відомості про те, що ТОВ «Промелектропостачання»в ході проведення перевірки надавало документи, які б свідчили про заниження сум валових витрат та податкового кредиту, а також про те, що такі документи не були враховані в податковому обліку позивача.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова вимог щодо розміру застосованих штрафних (фінансових) санкцій. Згідно з п.п.17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Аналізуючи приписи наведеної норми закону, суд доходить висновку, що сума штрафної (фінансової) санкції не може перевищувати пятдесяти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення цим вимогам закону не відповідають, позаяк сума штрафних (фінансових) санкцій знаходиться поза межею в пятдесят відсотків від суми самостійно визначеного відповідачем податкового зобов'язання з податку.

За приписами п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Відповідно до п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Матеріалами справи встановлено, що першу податкову вимогу № 1/1419 (а.с.29) відносно ТОВ «Промелектропостачання»відповідачем сформовано 07.12.2009р.. В ній вказано суму податкового боргу позивача станом на 07.12.2009р. в розмірі 142865,64 грн., з яких 57854,28 грн. по податку на прибуток підприємств, 85011,36 грн. по податку на додану вартість, що підтверджується даними карток особового рахунку позивача. Доводи позивача про неправомірність першої податкової вимоги № 1/1419 від 07.12.2009р. з огляду на положення п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо неузгодженості податкових зобовязань до розгляду судом справи по суті є безпідставними, оскільки з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, які є предметом розгляду по даній справі та внаслідок несплати яких виникли суми податкового боргу, ТОВ «Промелектропостачання»звернулось лише 12.02.2010р..

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектропостачання" до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги задовольниит частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0000592305/0 від 24.02.2009р., № 0000592305/1 від 30.04.2009р., № 0000592305/2 від 27.07.2009р., № 0000592305/3 від 28.10.2009р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 53734,75 грн., в т.ч. основний платіж 31133,50 грн., санкції 22601,25 грн., та № 0000602305/0 від 24.02.2009р, № 0000602305/1 від 30.04.2009р., № 0000602305/2 від 27.07.2009р., № 0000602305/3 від 28.10.2009р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 42358,50 грн., в т.ч. основний платіж 11667,00 грн., санкції 30691,50 грн..

В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови в письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченими частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 01 листопада 2010 року.

Суддя Шевченко О.В.