Рішення № 120114566, 02.07.2024, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 липня 2024 року Справа № 903/458/24

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: Корнійчук І.М. виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

взяв участь прокурор: Скучинський Л.Є. - службове посвідчення №071755 від 01.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/324/24 за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів в розмірі 227107,89 грн,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2024 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури сформував в системі Електронний суд позов в інтересах держави в особі Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут, в якому просить суд:

1. Визнати недійсною додаткову угоду від 01.09.2021 № 1 до Договору від 24.02.2021 № 23-21/388, визнати недійсною додаткову угоду від 19.10.2021 № 2 до Договору від 24.02.2021 № 23-21/388, визнати недійсною додаткову угоду від 17.11.2021 № 3 до Договору від 24.02.2021 № 23-21/388, визнати недійсною додаткову угоду від 29.11.2021 № 4 до Договору від 24.02.2021 № 23-21/388, визнати недійсною додаткову угоду від 30.11.2021 № 5 до Договору від 24.02.2021 № 23-21/388.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вул. Єршова, буд. 11А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради кошти в сумі 227107,89 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вул. Єршова, буд. 11А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Волинської обласної прокуратури 14837,29 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідно до ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України додаткові угоди № № 1-5 до Договору від 24.02.2021 № 23-21/388 є недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі, а тому є всі підстави вважати, що кошти, які сплачені Управлінням гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради за товар, як надміру сплачені та підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалою суду від 09.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвала суду від 09.05.2024 доставлена відповідачу до електронного кабінету 09.05.2024 об 18:25 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Строк для подачі відзиву до 24.05.2024.

24.05.2024 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

28.05.2024 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури сформував в системі Електронний суд відповідь на відзив, в якій простить відхилити заперечення, наведені ТОВ «Волиньелектрозбут» у відзиві на позов. Позовні вимоги задовольнити.

Протокольною ухвалою від 04.06.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті.

Представник позивача в призначене судове засідання не з`явився, 01.07.2024 сформував в системі «Електронний суд» заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Прокурор в судовому засіданні просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в задоволенні позову просила суд відмовити.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2021 на веб-сайті електронної системи публічних закупівель «Prozorro» Управлінням гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради оприлюднено оголошення UA-2021-01-03-000092-а про проведення відкритих торгів на закупівлю електричної енергії (ДК 021:2015:09130000-5), зокрема, 1367847,7 кВт/ год з терміном поставки товарів до 31.12.2021 та очікуваною вартістю закупівлі 4 130 900 грн.

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ» (код ЄДРПОУ 42159289), з яким 24.02.2021 укладено договір № 23-21/388 про постачання електричної енергії споживачу (далі Договір, а.с.21-30).

Пунктами 1.1, 1.3, 1.4 Договору передбачено, що Договір укладено за результатами здійснення процедури закупівлі згідно із Законом України «Про публічні закупівлі», а також положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ. Умови цього Договору розроблені та узгоджені Сторонами відповідно до умов тендерної документації Споживача та змісту тендерної пропозиції Постачальника з урахуванням положень Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ. Даний договір укладено у формі єдиного документа, підписаного Сторонами відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України з урахуванням абзацу третього пункту 3.1.7 ПРРЕЕ.

Відповідно до п. 2.3 Договору кількість (обсяг) електричної енергії, яка постачається за цим Договором, визначено у Додатку 1 та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Строк (термін) поставки товару по 31 грудня 2021 року. Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена Додатком 2 до цього Договору (п.п. 3.1, 3.3 Договору).

Згідно п. 5.1. загальна ціна (сума) Договору становить 3282834,00 грн, у т.ч. ПДВ 547 139,00 грн. Ціна за одиницю товару визначається у додатку 2 до Договору, що є його невід`ємною частиною, та становить 2,399999 грн/кВт* год, з яких: 1,706069 грн/ кВт* год ціна електричної енергії як товару; 0,29393 грн/кВт* год величина регульованих тарифів; 0,399999 грн ПДВ.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що ціна за одиницю товару за цим Договором може змінюватись з дотриманням Сторонами норм, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформлюються додатковою угодою, у порядку, визначеному у Додатку 3 до цього Договору. До зміни ціни за одиницю товару Постачальник зобов`язаний постачати електричну енергію за ціною, яка зазначена у Договорі у чинній редакції.

Відповідно до п. 4 Додатку 3 до Договору зміна умов Договору оформляється Сторонами шляхом підписання Додаткової угоди, яка набуває чинності з моменту її підписання Сторонами (якщо Сторони не погодять інший термін (строк) набрання чинності Додатковою угодою) та є невід`ємною частиною Договору.

Пунктами 6 - 7 Додатку 3 до Договору визначено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених пп. 1 8 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII.

Істотні умови Договору можуть змінюватись у випадку зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. У цьому випадку зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі РДН) та на внутрішньодобовому ринку (далі ВДР) та інші показники, які склались у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені на офіційному сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних, передбачених цим підпунктом, Сторонами визнаються наступні документи: завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» https://www.oree.com.ua/index.php/main/get_by_id/500.

Так, окрім визначення документів, які можуть бути підтвердженням факту коливання ціни на електроенергію, пунктом 7 Додатку 3 до Договору також встановлено чіткий механізм визначення нової (зміненої) ціни за одиницю електричної енергії у п. 7.2 наведено відповідну формулу, зі змісту якої вбачається, що для обрахування нової (зміненої) ціни беруться:

1) вартість електричної енергії як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії на день укладення Договору (останньої Додаткової угоди про зміну ціни);

2) середньозважена ціна на РДН і ВДР за місяць, що передує зміні ціни за одиницю електричної енергії;

3) середньозважена ціна на РДН і ВДР за місяць, у якому укладено Договір (остання Додаткова угода про зміну ціни).

Поряд з цим, ні листи-пропозиції ТОВ «Волиньелектрозбут», ані додані до них документи, не містять дослідження наведених вище показників та визначення нової ціни за узгодженою сторонами формулою.

Отже, на момент укладення та підписання договору №23- 21/388 від 24.02.2021 про постачання електричної енергії сторонами узгоджені та визначені всі істотні умови угоди, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Поряд з цим, за час виконання вказаного договору у вкрай короткий термін (з 01 вересня до 30 листопада 2021 року) до нього на підставі додаткових угод п`ять разів вносились зміни в частині підвищення ціни за одиницю товару (внаслідок чого ціну товару в загальному збільшено на 52%), зокрема:

1) додатковою угодою від 01.09.2021 № 1 ціну електричної енергії з 01.09.2021 збільшено з 2,399999 грн/кВт* год до 2,605422 грн/кВт*год (на 8,5 %);

2) додатковою угодою від 19.10.2021 № 2 ціну електричної енергії з 01.10.2021 збільшено з 2,605422 грн/кВт* год до 2,829478 грн/кВт*год (на 8,6 % у порівнянні з ціною, визначеною згідно додаткової угоди № 1, та на 17,9 % у порівнянні з ціною відповідно до первісного договору);

3) додатковою угодою від 17.11.2021 № 3 ціну електричної енергії з 01.11.2021 збільшено з 2,829478 грн/кВт* год до 3,076906 грн/кВт*год (на 8,7 % у порівнянні з ціною, визначеною згідно додаткової угоди № 2, та на 28 % у порівнянні з ціною відповідно до первісного договору);

4) додатковою угодою від 29.11.2021 № 4 ціну електричної енергії з 11.11.2021 збільшено з 3,076906 грн/кВт* год до 3,349052 грн/кВт*год (на 8,8 % у порівнянні з ціною, визначеною згідно додаткової угоди № 3, та на 39,5 % у порівнянні з ціною відповідно до первісного договору);

5) додатковою угодою від 30.11.2021 № 5 ціну електричної енергії з 12.11.2021 збільшено з 3,349052 грн/кВт* год до 3,648386 грн/кВт* год (на 8,9 % у порівнянні з ціною, визначеною згідно додаткової угоди № 4, та на 52 % у порівнянні з ціною відповідно до первісного договору).

Підставами для укладення перелічених вище додаткових угод на підтвердження наявності підстав для укладення додаткових угод, якими збільшено договірну ціну на електроенергію, ТОВ «Волиньелектрозбут» надано цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, а також відомості з офіційного сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» про середньозважені ціни купівлі-продажу за жовтень та листопад 2021 року.

Відповідно до інформації Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради на виконання згаданого вище договору ТОВ «Волиньелектрозбут» упродовж лютого-листопада 2021 року поставлено 977958 кВт*год електричної енергії, за що з місцевого бюджету сплачено 2574206,11 грн.

Сторонами послідовно збільшувалась вартість електроенергії за відсутності доказів, що його вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для ТОВ «Волиньелектрозбут».

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Поряд з цим, як зазначено у відзиві Відповідачем, укладення додаткових угод № 2 від 19.10.2021, № 3 від 17.11.2021, № 4 від 29.11.2021 та № 5 від 30.11.2021 ініційовано листами № 01-8/3083, № 01-8/3084, № 01-8/3383, які датовані однією датою 05.10.2024.

Крім цього, як зазначено у позові, згідно п. 7 Додатку 3 до Договору регламентовано, що нова (змінена) ціна, розрахована відповідно до п.п. 7.2, 7.3 цього Додатку (якими визначено механізм розрахунку нової (зміненої) ціни за одиницю електричної енергії) застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.

За наслідками аналізу наведених вище норм законодавства та умов Договору можна прийти до висновку, що нова (змінена) ціна на електроенергію повинна застосовуватись з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому укладено додаткову угоду. Крім цього, така ціна повинна бути незмінною до завершення звітного періоду (календарного місяця), що свідчить про можливість укладення однієї додаткової угоди про зміну ціни упродовж місяця.

Поряд з цим, як зазначалось у позові, що не спростовано відповідачем, всупереч зазначеному, чотирма додатковими угодами до Договору від 24.02.2021 дату, з якої застосовується змінена ціна, визначено наперед з чисел місяця, що передують даті укладення таких додаткових угод, а саме: додатковою угодою від 19.10.2021 № 2 визначено застосування нової ціни з 01.10.2021; додатковою угодою від 17.11.2021 № 3 з 01.11.2021; додатковою угодою від 29.11.2021 № 4 з 11.11.2021; додатковою угодою від 30.11.2021 № 5 з 12.11.2021. Лише додатковою угодою від 01.09.2021 № 1 передбачено, що змінена ціна застосовується з 01.09.2021.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладанні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, відповідно до котрої вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

У відповідності до ч. 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави встановлює Закон України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).

Згідно зі ст. 1 Закону, договір про закупівлю це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Вказаним Законом також чітко окреслено механізм зміни істотних умов договору, укладеного за результатами проведення публічної закупівлі.

В силу вимог ч. 4 ст. 41 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/ пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

За наслідками аналізу вказаних норм законодавства можна прийти до висновку, що зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема збільшення ціни за одиницю товару, є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Як зазначалося вище, Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради та ТОВ «Волиньелектрозбут» упродовж короткого терміну часу (з 01 вересня до 30 листопада 2021 року) дійшли згоди підписати п`ять додаткових угод до Договору, якими збільшили вартість електроенергії з 2,399999 грн/кВт*год до 3,648386 грн/ кВт*год (на 52 %), що в свою чергу призвело до фактичного зменшення предмету закупівлі обсяг поставленої електроенергії зменшився на 28 %.

Всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 5.3 Договору, п. п. 6 - 7 Додатку 3 до Договору додатковими угодами ціну електричної енергії збільшено більш як на 10 % на 52%.

Поряд з цим, ТОВ «Волиньелектрозбут» неналежним чином обґрунтовано наявність підстав для зміни ціни за одиницю електричної енергії.

На підтвердження коливання ціни електроенергії на ринку при ініціюванні укладення додаткових угод до Договору від 24.02.2021 ТОВ «Волиньелектрозбут» надано:

1) додаткової угоди від 01.09.2021 № 1 цінову довідку Харківської торговопромислової палати від 12.08.2021 № 1869/21, у якій порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за липень (01.07-31.07) 2021 року та першу декаду (01.08- 10.08) серпня 2021 року та зазначено, що відсоток коливання ціни склав +47,30 %;

2) додаткової угоди від 19.10.2021 № 2 цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 11.10.2021 № 2515/21, у якій порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за вересень (01.09-30.09) 2021 року та першу декаду жовтня (01.10-10.10) 2021 року та зазначено, що відсоток коливання ціни склав +15,12 %;

3) додаткової угоди від 17.11.2021 № 3 цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 28.10.2021 № 2697/21, у якій порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за 1 декаду жовтня (01.10-10.10) 2021 року та за 2 декаду жовтня (11.10-20.10) 2021 року та зазначено, що відсоток коливання ціни склав +10,66 %;

4) додаткової угоди від 29.11.2021 № 4 цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 18.11.2021 № 2939/21, у якій порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за жовтень (01.10-31.10) 2021 року та за 01 листопада 2021 року та зазначено, що відсоток коливання ціни склав +25,00 %;

5) додаткової угоди від 30.11.2021 № 5 інформацію ДП «Оператор ринку» про середньозважені ціни купівлі-продажу за 20 днів жовтня 2021 року та вересня 2021 року, у якій графічно порівняно середньозважені ціни на РДН та ВДР.

Як зазначалося вище, п. 7 Додатку 3 до Договору визначено, що у якості документального підтвердження даних про коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України», передбачених цим підпунктом, Сторонами визнаються наступні документи: завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» https://www.oree.com.ua/index.php/main/get_by_id/500.

Поряд з цим, у листах-пропозиціях ТОВ «Волиньелектрозбут» лише констатовано факт стрімкого зростання ціни на електроенергію, при цьому жодним чином не проаналізовано та не наведено дані роботи «ринку на добу наперед» та «внутрішньодобового ринку» станом на дату укладення первісного договору та кожної з п`яти додаткових угод. Надані ТОВ «Волиньелектрозбут» документи (інформація ДП «Оператор ринку» та цінові довідки торгово-промислової палати) за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру, а тому не можуть слугувати належним доказом факту коливання ціни на електричну енергію, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, в них відсутній аналіз вартості ціни станом на дату укладення Договору та кожної з додаткових угод чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку у звітному періоді, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Переліку інших підтверджуючих документів, окрім наведених у п. 7 Додатку 3 до Договору, сторонами не визначено, а тому цінові довідки торгово-промислової палати ще й з цих підстав не можуть в належний, узгоджений сторонами спосіб, посвідчувати коливання цін на ринку електроенергії (незалежно від наведеної в них інформації).

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №924/1240/18 зазначив, що надані постачальником довідки торгово-промислових палат не є належними доказами на підтвердження коливання ціни на пальне, оскільки, вказані документи лише констатують рівень загальних ринкових цін на пальне на певну дату та не доводять їх коливання.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Аналогічної правової позиції у тотожних правовідносинах дотримується Верховний Суд у постановах від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18.

Верховний Суд у постанові № 927/491/19 від 18.06.2021 зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Так, ст. 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Поряд з цим, середньозважені ціни на РДН та ВДР (ОЕС), опубліковані на сайті ДП «Оператор ринку» свідчать про те, що підняття ціни на електроенергію було прогнозованим.

Дані про середньозважені ціни РДН та ВДР (ОЕС), опубліковані на сайті ДП «Оператор ринку», свідчать про зростання ціни на електроенергію упродовж осіннього періоду 2021 року, однак воно не мало таких стрімких масштабів у порівнянні з підняттям ціни на електроенергію згідно додаткових угод. Більше цього, у період укладення додаткових угод до Договору від 08.09.2021 вбачалась тенденція до зниження ціни на електроенергію, незначне зростання ціни відбулось на початку листопада 2021 року.

Зокрема, у листопаді 2021 року, упродовж якого укладено 3 додаткові угоди, подекадне зростання/зниження середньозважених цін на електроенергію виглядало наступним чином:

1) перша декада друга декада листопада:

- РДН v - 0,93% (з 3 374,95 грн/МВт*год до 3 343,41 грн/МВт*год);

- ВДР v - 4,90% (з 3 602,71 грн/МВт*год до 3 426,36 грн/МВт*год);

2) друга третя декада листопада:

- РДН v - 4,49% (з 3 343,41 грн/МВт*год до 3 193,21 грн/МВт*год);

- ВДР v - 9,35% (з 3 426,36 грн/МВт*год до 3 105,91 грн/МВт*год);

3) третя декада листопада перша декада грудня:

- РДН v - 3,5 % (з 3 193,21 грн/МВт*год до 3 082,72 грн/МВт*год);

- ВДР v - 2,8 % (з 3 105,91 грн/МВт*год до 3 017,81 грн/МВт*год).

Частинами 1, 2 ст 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як зазначалося вище, відповідно до пунктів 5.3, 5.4 Договору ціна за одиницю товару за цим Договором може змінюватись з дотримуванням Сторонами норм, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформлюються додатковою угодою, у порядку, визначеному у Додатку 3 до цього Договору. До зміни ціни за одиницю товару Постачальник зобов`язаний постачати електричну енергію за ціною, яка зазначена у Договорі у чинній редакції.

Згідно п. 7 Додатку 3 до Договору регламентовано, що нова (змінена) ціна, розрахована відповідно до п.п. 7.2, 7.3 цього Додатку (якими визначено механізм розрахунку нової (зміненої) ціни за одиницю електричної енергії) застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.

За наслідками аналізу наведених вище норм законодавства та умов Договору можна прийти до висновку, що нова (змінена) ціна на електроенергію повинна застосовуватись з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому укладено додаткову угоду. Крім цього, така ціна повинна бути незмінною до завершення звітного періоду (календарного місяця), що свідчить про можливість укладення однієї додаткової угоди про зміну ціни упродовж місяця.

Всупереч зазначеному, чотирма додатковими угодами до Договору від 24.02.2021 дату, з якої застосовується змінена ціна, визначено наперед з чисел місяця, що передують даті укладення таких додаткових угод, а саме: додатковою угодою від 19.10.2021 № 2 визначено застосування нової ціни з 01.10.2021; додатковою угодою від 17.11.2021 № 3 з 01.11.2021; додатковою угодою від 29.11.2021 № 4 з 11.11.2021; додатковою угодою від 30.11.2021 № 5 з 12.11.2021. Лише додатковою угодою від 01.09.2021 № 1 передбачено, що змінена ціна застосовується з 01.09.2021.

З огляду на усе вищевказане, дані додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу підлягають визнанню недійсними на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі».

Крім цього, у випадку недійсності додаткової угоди від 01.09.2021 № 1 додаткові угоди від 19.10.2021 № 2, від 17.11.2021 № 3, від 29.11.2021 № 4, від 30.11.2021 № 5 також суперечать п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», п. 5.3 Договору, п. п. 6 - 7 Додатку 3 до Договору та мають бути визнані судом недійсними, оскільки за наслідками їх укладення ціну електричної енергії збільшено понад 10%, а саме:

-додатковою угодою від 19.10.2021 № 2 на 17,9 % у порівнянні з ціною відповідно до первісного договору;

-додатковою угодою від 17.11.2021 № 3 на 28 %;

-додатковою угодою від 29.11.2021 № 4 на 39,5 %;

-додатковою угодою від 30.11.2021 № 5 на 52 %.

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Поряд з цим, Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради, яке мало беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, без надання письмових заперечень ТОВ «Волиньелектрозбут» про збільшення ціни підписало додаткові угоди, внаслідок чого вартість поставленого товару збільшилась, а його обсяг за договором істотно зменшився. Це, відповідно, призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів.

Разом з цим, очікувана вартість згаданої закупівлі становила 4 130 900 грн. Поряд з цим, ТОВ «Волиньелектрозбут» з метою здобуття перемоги у тендері подано значно нижчу цінову пропозицію 3 282 834,00 грн, що, в свою чергу, призвело до значного заниження вартості 1 кВт*год електроенергії.

Таким чином Управління втратило можливість скористатися пропозицією іншого учасника відкритих торгів (ТОВ «Статус Енерго»), однак електроенергію по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогло, натомість було вимушене оплачувати її за ціною, яка значно вища від встановленої первісним договором.

Перемога у відкритих торгах та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення внаслідок так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Дана правова позиція викладена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 № 927/491/19.

З правової позиції, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, вбачається наступне: «Із системного тлумачення норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що при укладенні у вересні-листопаді 2021 року Управлінням гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради та ТОВ «Волиньелектрозбут» спірних додаткових угод №№ 1-5 порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», безпідставно змінено істотні умови Договору та не дотримано процедуру їх укладення, кожного разу при укладенні всіх додаткових угод сторонами Договору, належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни на електроенергію на ринку після укладення первісного Договору або попередньої додаткової угоди.

З урахування усього зазначеного вище, додаткові угоди від 01.09.2021 № 1, від 19.10.2021 № 2, від 17.11.2021 № 3, від 29.11.2021 № 4, від 30.11.2021 № 5 підлягають визнанню недійсними на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», п. 5.3 Договору, п. п. 6 - 7 Додатку 3 до Договору.

Судом враховано позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у п.п. 49-51 постанови від 22.06.2022 у справі №917/1062/21, відповідно до якої, у справі, що переглядається, прокурор у підставах позову зазначає про визнання недійсними додаткових угод до договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» в редакції після набрання чинності Законом №114-ІХ. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не врахував, що на час оголошення тендеру (19.01.2021), укладення договору (28.02.2021) та додаткових угод №1, №2 (01.03.2021) діяв Закон «Про публічні закупівлі» саме у редакції Закону №114-IX (з відповідними змінами), який не пов`язував нікчемність договору зі зміною істотних умов договору про закупівлю з порушення ч. 5 ст. 41 цього Закону. Тому Верховний Суд погоджується зі скаржником про правильність висновку суду першої інстанції, який визнав додаткові угоди недійсними та помилковість рішення суду апеляційної інстанції, який вважав такі угоди нікчемними відповідно до Закону «Про публічні закупівлі».

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 227109,89 грн. суд зазначає наступне.

Законом України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон) встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції.

Положеннями ст.3 Закону визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям та зловживанням.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України «Купівля-продаж».

Недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором від 24.02.2021.

Відповідно, отримана ТОВ «Волиньелектрозбут» оплата за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з нього.

Відповідно до підписаних сторонами актів приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за строк дії договору ТОВ «Волиньелектрозбут» поставило Управлінню гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради 977 958 кВт*год.

Управлінням гуманітарної політики проведено оплату поставленої ТОВ «Волиньелектрозбут» електроенергії на загальну суму 2 574 206,11 грн.

Розрахунок суми надмірно сплачених Управлінням гуманітарної політики коштів ТОВ «Волиньелектрозбут» згідно Договору виглядає наступним чином: фактично сплачена сума грошових коштів за отриману електроенергію (з урахуванням підвищення ціни відповідно до додаткових угод) належна до сплати сума грошових коштів за фактично отримане паливо за ціною, що передбачена Договором від 24.02.2021 = надмірно сплачена сума грошових коштів.

Згідно згаданих вище актів приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії:

1) фактично сплачена сума - 2 574 206,11 грн.

2) сума, яка мала б бути сплачена без підвищення ціни договору: 977 958 кВт*год * 2,399999 грн/кВт*=2 347 098,22 грн.

3) сума надмірно сплачених коштів становить: 2 574 206, 11 грн 2 347 098,22 грн =227 107,89 грн.

Таким чином, за результатами виконання вказаного правочину ТОВ «Волиньелектрозбут» внаслідок укладення додаткових угод та збільшення договірної ціни отримано 227107,89 грн, сплачених Управлінням гуманітарної політики за товар, який так і не було поставлено продавцем.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій . осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не Передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та

Відповідно до ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 16.02.2023 у справі № 903/366/22 та у справі № 927/188/22 від 07.02.2023.

Оскільки спірні Додаткові угоди підлягають визнанню недійсними відтак, підстава для оплати продукції за такою ціною фактично відпала, відповідач повинен повернути управлінню гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради грошові кошти в розмірі 227107,89грн. як надміру сплачені.

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.

Порушення чинного законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

У постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно п. 1.1, 1.4, 1.5 Положення про Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради, затвердженого рішенням Камінь-Каширської міської ради, Управління є виконавчим органом Камінь-Каширської міської ради. Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із своїм найменуванням, штамп, інші реквізити відповідно до чинного законодавства, право відкривати відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України та інших фінансових установах згідно із законодавством, укладає господарські договори і угоди. Управління є головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцевий бюджет Камінь-Каширської міської ради.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема, і тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

З урахуванням наведеного, Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради у даному випадку наділене повноваженнями на звернення до суду з позовом про визнання додаткових угод до Договору від 24.02.2021 недійсними та повернення коштів, надмірно сплачених з бюджету на їх виконання.

Поряд з цим, при наявності беззаперечних порушень інтересів територіальної громади вказаний орган місцевого самоврядування бездіє у вказаних спірних правовідносинах та не вживає дієвих заходів до усунення порушень вимог законодавства у сфері публічних закупівель.

Листом від 03.04.2024 № 160/01- 29/2-24 Управління звернулося до Камінь-Каширської окружної прокуратури з проханням звернутися до суду, у зв`язку з неможливістю сплати судового збору, що свідчить про відсутність наміру звертатись до суду з відповідним позовом самостійно.

У вказаній справі інтереси держави потребують невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, а також з урахуванням необхідності якнайшвидшого повернення коштів до бюджету та подальшого їх використання на потреби територіальної громади.

Враховуючи вище обставини щодо обізнаності Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради про порушення інтересів держави та територіальної громади, та беручи до уваги характер наданої останнім інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в його інтересах та наміру звертатись до суду самостійно, є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 927/636/21 зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, адже Рада є стороною спірних правочинів, яка є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів. Порушення інтересів держави обґрунтовано укладенням Радою оспорюваних додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки. Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Ради щодо захисту порушених інтересів держави.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на останнього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 01.09.2021 № 1 до Договору від 24.02.2021 № 23-21/388, визнати недійсною додаткову угоду від 19.10.2021 № 2 до Договору від 24.02.2021 № 23-21/388, визнати недійсною додаткову угоду від 17.11.2021 № 3 до Договору від 24.02.2021 № 23-21/388, визнати недійсною додаткову угоду від 29.11.2021 № 4 до Договору від 24.02.2021 № 23-21/388, визнати недійсною додаткову угоду від 30.11.2021 № 5 до Договору від 24.02.2021 № 23-21/388.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (вул.Єршова, буд. 11А, м. Луцьк, 43026, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради (вул.Шевченка, 8, м.Камінь-Каширський, Волинська область, 44501, код ЄДРПОУ 43981367) кошти в сумі 227107,89 грн (двісті двадцять сім тисяч сто сім гривень 89 коп).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (вул. Єршова, буд. 11А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄРДПОУ 02909915) 14837,29 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять сім гривень 29 коп) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.07.2024.

СуддяІ. О. Гарбар