Постанова № 12010644, 01.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.11.10Справа №2а-13108/10/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Дубініній А.В., за участю: представника відповідача Колб І.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо житлово-комунального підприємства Молочненської сільської ради про стягнення санкцій.

Суть спору. До окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з позовом Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів до житлово-комунального підприємства Молочненської сільської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 9421 гривень.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала та зазначила, що санкції не нараховувалися, так як ЖКП Молочненської сільської ради надавало до центру зайнятості звіти про працевлаштування інвалідів, а також в 2009 році були працевлаштовані 2 інваліда.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи достатньо, суд вважає можливим на підставі ст. 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника позивача за наявними в справі матеріалами.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши в судовому засіданні всі матеріали справи, оцінив наявні доказі в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 7 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” від 21.03.1991 року № 875 контроль за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Правовий статус, повноваження та умови діяльності зазначено Фонду визначені Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року № 1434.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 N 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Пунктом 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів встановлені основні завдання Фонду, до яких відносяться реалізація у межах своєї компетенції державної політики у сфері соціального захисту інвалідів; контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Правовий статус Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів визначений Положенням про Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого Наказом директора Фонду соціального захисту інвалідів № 16 від 01.03.2007 року. Пунктом 1 Положення встановлено, що відділення являється територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, а відповідно до пункту 12 Положення відділення має статус юридичної особи, та реалізує завдання, визначені пусток 3 Положення, до яких належать здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, судом встановлено, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів являється територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, яке визнано урядовим органом державного управління.

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” від 21.03.1991 року № 875 відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

З метою реалізації зазначених завдань пунктом 5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів Фонд наділений правами проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів. Фонд також відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Таким чином, судом встановлено, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами являється органом виконавчої влади та, відповідно, субєктом владних повноважень.

Частиною дев'ятою, десятою статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” від 21.03.1991 року № 875 встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону, вирішуються відділеннями Фонду в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді. Отже, позивачами у зазначеній категорії справ виступають відділення Фонду.

Таким чином, Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцям, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” від 21.03.1991 року № 875, реалізують владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку частиною 9 статті 20 Закону.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установлено законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що 22.08.2000 року житлово-комунальне підприємство Молочненської сільської ради зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим Сакською районною державною. адміністрацією, ідентифікаційний номер 30873402, що підтверджується довідкою Державного комітету статистики №05.3-8.1/1977 від 10.08.2010 року.

Таким чином, судом встановлено, що житлово-комунальне підприємство Молочненської сільської ради є субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязана виконувати обовязки, покладені на неї законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок, підстави та умови участі субєктів господарювання в реалізації державний гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” від 21.03.1991 року № 875.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” від 21.03.1991 року № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” від 21.03.1991 року № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 4 статті 20 Закону встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Українивід 31 січня 2007 року № 70роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судом встановлено, що відповідач ЖКП Молочненської сільської ради використовує найману працю, та відповідно до Закону подає Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік №4076 від 12.04.2010 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ЖКП Молочненської сільської ради складає 19 осіб, фонд оплати праці становить 179000 гривень, середньорічна заробітна плата 9500 гривень.

В звіті зазначено, що кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.. 19 Закону складає 0 осіб, фактично працевлаштовано 0 осіб, сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем не визначена.

Судом встановлено, що на підставі повідомлення № 04-4/2303 від 29.06.2010 року позивачем проведена планова невиїзна перевірка ЖКП Молочненської сільської ради на предмет виконання вимог ст.. 19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідно до акту перевірки від 15.07.2010 року встановлені розбіжності у показниках звіту та визначено:

- кількість інвалідів, що повинні працювати на робочих місцях має складати 1 особа (19 осіб х 4%),

- фонд оплати праці становить 179000 гривень,

- середньорічна заробітна плата працівника 9421 гривень (179000/19),

- сума адміністративно-господарських санкцій 9421 гривень (9421 грн х 1 особу).

Судом встановлено, що акт перевірки був отриманий представником відповідача відповідно до поштового повідомлення № 160710.

Суд зазначає, що розрахунок адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році, здійснений позивачем вірно.

Таким чином, відповідач відповідно до частини 1 статті 20 Закону повинен сплатити Фонду адміністративно-господарські санкції в розмірі 9421 гривень, що також підтверджується актом перевірки відповідача та розрахунком суми позову КРВ Фонду соціального захисту інвалідів.

Судом також встановлено, що відповідач належним чином не інформував відповідні державні фонди з працевлаштування про вільні робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, що підтверджується довідкою Сакського міськрайонного центру зайнятості від20.10.2010 року №2506, відповідно до якої у період з 01.01.2009 року до 01.01.2010 року ЖКП Молочненської сільської ради лише 31.03.2009 року була надана інформація про наявність 2 вакантних місця, але які не є спеціальними місцями для інвалідів. У 2009 році інформація про потребу в робітниках з числа осіб з обмеженими фізичними можливостями за формою №3-ПН не надавалася.

Відповідно до п.4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. №420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005р. за №1534/11814 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН “Звіт про наявність вакансій”.

У абзаці 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН “Звіт про наявність вакансій”, зазначено, що відповідно до Закону України “Про зайнятість населення”підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Однак відповідач щомісячних звітів про наявність вільних робочих місць за 2009 рік до центру зайнятості не подавав, отже не вживав заходів щодо працевлаштування інвалідів. При цьому суд не враховує при визначенні адміністративно-господарських санкцій факт, що позивачем надавалися звіти до центру зайнятості у 2009 році стосовно вакансій на інші місця, які не є робочими місцями, утвореними для працевлаштування інвалідів.

Під час розгляду справи відповідач заявив, що санкції в 2009 році не нараховувалися, так як в ЖКП Молочненської сільської ради були працевлаштовані два інваліда, що підтверджується наступними документами:

1.Відповідно до наказу № 06-ОК від 16.03.2009 року ОСОБА_2 прийнята тимчасовим працівником для підготовки до курортно-літнього сезону. Приказ виданий на підставі заяви від 16.03.2009 року. На підтвердження факту інвалідності надана довідка № 352 про стан здоровя доньки ОСОБА_2 та корінець медичного висновку від 08.10.2003 року.

2. Відповідно до наказу № 09-ОК від 01.04.2009 року ОСОБА_3 прийнятий тимчасовим працівником для підготовки до курортно-літнього сезону. Приказ виданий на підставі заяви від 01.04.2009 року. На підтвердження факту інвалідності надана довідка МСЕК № 017562.

В судовому засіданні представник відповідача уточнила, що працівники були прийняти на роботи тимчасово, та в серпні 2009 року після закінчення курортного сезону були звільнені, в штат підприємства вони не включалися, трудова книжка не оформлювалася.

Відповідно до частини 5 статті 19 Закону виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Тобто, підприємство є таким, що виконало норматив, якщо був працевлаштований саме інвалід на основне місце роботи.

Порядок визначення статистичної кількості працівників встановлений Наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005 року «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників».

Пунктом 1.1. Інструкціїї передбачено, що вона містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці. Дія Інструкції поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (далі - підприємства), а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Згідно п. 1.9. Інструкції показники кількості працівників у формах державних статистичних спостережень відображаються у цілих одиницях.

Пунктом 3.2.5. Інструкції передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Відповідно до п. 3.2.1 Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок, що працівник, вважається таким, що працював на підприємстві протягом року, якщо він працював більш одного місяця, що розраховується на підставі зазначених пунктів Інструкції.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 інвалідом не являється, а ОСОБА_3 працював у відповідача менш шістьох місяців, суд зазначає, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів ЖКП Молочненської сільської ради не виконаний, а тому адміністративно-господарські санкції нараховані вірно.

При цьому суд вважає необхідним визначити, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення Фондом адміністративно-господарських санкцій підприємств, установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Судом встановлено, що у визначений Законом строк відповідачем адміністративно-господарські санкції в розмірі 9421 гривень не сплачені, тому ЖКП Молочненської сільської ради порушені вимоги статей 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ”, отже позов Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Вступна та резолютивна частини постанови були оголошені у судовому засіданні 01.11.2010 року, постанова у повному обсязі складена та підписана 02.11.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з житлово-комунального підприємства Молочненської сільської ради (ідентифікаційний номер 30873402) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 9421 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.