Постанова № 12010622, 26.08.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 серпня 2010 р.Справа №2а-8286/10/8/0170 (15:20) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м.Євпаторії АР Крим № 0001852302/0 від 27.11.2009р., № 0001852302/1 від 21.01.2010р., № 0001852302/2 від 07.04.2010р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку

за участю представників сторін:

від позивача: Аркатова Вікторія Василівна, довіреність № б/н від 15.03.10;

від відповідача: Юсупова Ніяра Іскандерівна, довіреність № 8403/10/10-0 від 02.08.10;

Суть спору: позивач Дочірнє підприємство «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Євпаторії АР Крим № 0001852302/0 від 27.11.2009р., № 0001852302/1 від 21.01.2010р., № 0001852302/2 від 07.04.2010р. про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 180542,00грн., в тому числі 116261,00грн. основного платежу і 64281,00грн. штрафних санкцій, а також про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Євпаторії АР Крим №0000132302/1 від 21.01.2010р. та № 0000132302/1 від 07.04.2010р. в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2658,27грн., в тому числі 1772,17грн. основного платежу та 886,10грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що викладені в акті перевірки № 2188/23-2/02650736 від 18.11.2009р. висновки ДПІ в м. Євпаторії АР Крим про заниження податкових зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, є безпідставними та суперечать чинному податковому законодавству України.

Зокрема, щодо висновків ДПІ в м. Євпаторії про порушення позивачем п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виразилося у не віднесенні позивачем у 2 кв. 2008р. до складу валового доходу з інших джерел суми заборгованості по зобовязаннях, за якою минув строк позовної давності у розмірі 257937грн. по виданому простому векселю, що призвело до заниження валового доходу на суму 257937грн., позивач зазначив, що оскільки ТОВ «Альянс» - власник векселя звернувся до суду про стягнення з позивача (векселедавця) заборгованості за простим векселем № 613244859030 від 10.02.2004р., то відповідно до ст.ст. 264, 267 Цивільного кодексу України сплив строку позовної давності був перерваним до винесення рішення суду, яке набрало законної сили, а тому позивач правомірно до доходів 2 півріччя 2008р. не відносив суму 257937грн. за простим векселем № 613244859030 від 10.02.2004р.

Безпідставними вважає позивач і висновки ДПІ про порушення ним п. 5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виразилося у завищенні валових витрат на суму 248600грн. за рахунок включення до них витрат на юридичні послуги за 2006 рік, які були списані на збитки підприємства, але первинні бухгалтерські документи на придбання робіт (послуг), що підтверджують їх придбання та звязок з веденням фінансово-господарської діяльності, до перевірки не надані, а також висновки ДПІ про завищення валових витрат за 2008р. на суму 30112грн. по рядку 04.10 Декларації «витрати на поліпшення основних фондів» також з підстави її непідтвердження первинними бухгалтерськими документами на придбання будівельних матеріалів, які не сплачені, не отримані, не підтверджують звязок з веденням фінансово-господарської діяльності, ведення та зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Спростовуючи вищевказані висновки відповідача, позивач зазначив, що перевіряючим були надані на дослідження документи на підтвердження витрат, понесених на виконання угод з надання юридичних послуг та ремонтних робіт, а саме: договори, акти виконаних робіт з переліком юридичних послуг, акти приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форм № КБ-3), рахунки, докази здійснення оплати, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” щодо первинних облікових документів, а тому їх слід вважати належними доказами валових витрат.

Позивач також вважає, що у порушення п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, відповідачем за спірними податковими повідомленнями-рішеннями нараховано 116261 грн. основного платежу та штрафні санкції в розмірі 64281грн., що становить більше 50% від суми донарахованого податку та додатково свідчить про протиправність їх застосування.

Щодо висновків ДПІ в м. Євпаторії про порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено податок на додану вартість, то позивач вважає їх необґрунтованими частково - на суму 1772,17грн.

При цьому пояснив, що на вказану суму ним до податкового кредиту віднесені суми ПДВ по податковим накладним минулих періодів, однак, на думку позивача, податковий кредит сформовано ним правильно та відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: до нього віднесені суми на підставі податкових накладних, виписаних платниками ПДВ та належним чином оформлених. До того ж, як стверджує позивач, формування податкового кредиту на підставі спірних податкових накладних відбувалось у податкових періодах, коли мало місце фактичне отримання ним податкових накладних, що підтверджується відповідними реєстрами отриманих податкових накладних.

Вважає, що вимоги ДПІ про необхідність підтвердження дати отримання податкових накладних із запізненням конвертами та журналами вхідної кореспонденції законодавчо необґрунтовані, оскільки відповідачем не наведено жодної норми законодавства, яка б зобовязувала платника податку підтверджувати вказану обставину саме таким чином.

Безпідставними вважає позивач і висновки ДПІ про порушення ним п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки, як пояснив позивач, передбачена в ній скарга, в разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, може бути подана платником податку до податкового органу до податкової декларації за той звітний податковий період, в якому покупець включив до податкового кредиту суми за податковими накладними, які постачальник відмовляється надати або ним порушено порядок їх заповнення, в той час як в даному випадку позивач включав суми ПДВ до податкового кредиту тих звітних періодів, коли ним фактично були отримані від постачальників належним чином оформлені податкові накладні.

Позивач також вважає, що відповідачем не було виявлено та не було констатовано в акті перевірки випадків подвійного віднесення позивачем до податкового кредиту податкових накладних, які заявлені платником у перевірених періодах по операціям, які мали місце у попередніх звітних періодах, а відтак він не може бути позбавлений права на віднесення сплачених ним сум ПДВ до податкового кредиту перевіреного періоду.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.06.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-8286/10/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов (том 1 а.с. 167-170).

Зокрема, щодо оскарженого донарахування податку на додану вартість зазначає, що включення сум ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненнями, до складу податкового кредиту звітного періоду, на який припадає дата отримання податкової накладної, є порушенням норм п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, відповідно до яких датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідач вважає, що згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна повинна бути отримана покупцем у звітному періоді, на який приходиться дата виникнення податкових зобовязань продавця, тобто в момент її складання.

Відповідач також стверджує, що від позивача до ДПІ, у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 вищевказаного Закону, не надходило скарг на постачальників товарів, які надали податкову накладну із запізненням, а тому у перевіреному періоді податковий кредит позивачем завищено.

Всього, як зазначив відповідач, позивач у перевіреному періоді до складу податкового кредиту безпідставно включив суми ПДВ за: 1) податковими накладними за перевірені періоди, які вже були охоплені плановою виїзною перевіркою, за результатами якої складено акт документальної перевірки №01416/2302/02650736 від 29.07.2008р., на загальну суму 1032 грн. (по акту 1950 грн. мінус по рішенню апеляції 918 грн.); 2) податковими накладними, які виписані на інші підприємства, але зареєстровані позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних, на суму 376,58 грн. (по акту 394,41 грн. мінус по рішенню апеляції 17,83 грн.); 3) податковими накладними, які вже були включені до складу податкового кредиту, але вдруге зареєстровані у реєстрі отриманих податкових накладних, на суму 1871,39 грн.

У звязку з цим, відповідач вважає, що донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 3280 грн. та відповідне застосування штрафних санкцій є законним, правомірним та обґрунтованим.

Відносно донарахування податку на прибуток відповідач пояснив, що перевіркою позивача було встановлено заниження задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р. у сумі 299757 грн., а саме по наступним податковим періодам: півріччя 2008р. у сумі 257937 грн.; 3 квартали 2008р. у сумі 257937 грн.; 2008р. у сумі 257937 грн.; півріччя 2009р. у сумі 4460грн.

При цьому, як було встановлено перевіркою, ДП санаторій «Ударник» було видано простий вексель, який був частково погашений 20.08.2004р., але в іншій частині не був предявлений до платежу протягом одного року та не був погашений після закінчення строку позовної давності (трьох років). Тому станом на 01.04.2008р. у позивача обліковується заборгованість у сумі 257937,42 грн., яка є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та згідно з п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону підлягає включенню до складу валового доходу. Однак, у порушення наведених норм, позивач у 2 кварталі 2008р. не відніс до складу валового доходу з інших джерел суму заборгованості по зобовязаннях, за якими минув строк позовної давності, у розмірі 257937 грн. по виданому простому векселю, в результаті чого валовий дохід занижено за півріччя 2008р., 3 квартали 2008р. та 2008р. на суму 257937 грн.

Крім того, відповідач зауважив, що перевіркою було встановлено завищення валових витрат за 2006р. на суму 246800 грн. за рахунок віднесення до їх складу витрат на юридичні послуги, які не були підтверджені первинними бухгалтерськими документами на придбання робіт (послуг), що підтверджують їх придбання та звязок з веденням фінансово-господарської діяльності. За висновком ДПІ, акт приймання-передачі від 30.10.2006р. про надання юридичних послуг по договору б/н від 23.10.2006р. на суму 246800 грн. не підтверджує звязок з веденням фінансово-господарської діяльності санаторію, а свідчить про надання юридичних послуг по скарзі фізичної особи ОСОБА_4, який не мав відносин з позивачем за перевірений період.

Обгрунтовуючи правомірність застосування спірних штрафних санкцій в розмірі 64281 грн., відповідач зазначив, що відповідно до Таблиці «Зведені дані щодо задекларованих та встановлених в ході проведення перевірки сум податку на прибуток» заниження податку на прибуток складає за 3 квартали 2008р. 128652 грн., за 2008р. зменшено збитків на суму 116874 грн. та встановлено заниження податку на прибуток на суму 116261 грн. У звязку з цим вважає, що при розрахунку штрафних санкцій ним не було порушено п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., адже сума недоплати (заниження суми податкового зобовязання) позивачем податку за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р. складає 128562,00 грн., а отже відповідачем дотримані вимоги щодо максимального розміру штрафних (фінансових) санкцій (не більше 50% від суми недоплати) та нараховані штрафні санкції в розмірі 64281 грн.

У судовому засіданні 02.08.2010р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є збільшенням позовних вимог та просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим № 0001852302/0 від 27.11.2009р., № 0001852302/1 від 21.01.2010р., № 0001852302/2 від 07.04.2010р. та № 0001852302/3 від 22.06.2010р. про визначення Дочірньому підприємству «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 180542,00грн., в тому числі 116261,00грн. основного платежу і 64281,00грн. штрафних санкцій; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим №0000132302/1 від 21.01.2010р., №0000132302/2 від 07.04.2010р. та №0000132302/3 від 22.06.2010р. в частині визначення Дочірньому підприємству «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2658,27грн., в тому числі 1772,17грн. основного платежу та 886,10грн. штрафних санкцій; визнати протиправним зменшення Державною податкової інспекцією в м. Євпаторії АР Крим Дочірньому підприємству «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 111825,00грн., у тому числі по періодах: 2008р. на суму 107365,00грн., півріччя 2009р. на суму 4460,00грн. (том 1 а.с. 189).

Під час розгляду даної справи сторони надавали також суду письмові пояснення як щодо правомірності донарахування податку на прибуток за кожним епізодом порушення, так і щодо правомірності донарахування податку на додану вартість (том 1 а.с. 190-193, том 2 а.с. 104-105, 111-112, 114-115).

Зокрема, у поясненнях від 05.08.2010р. щодо донарахування податку на додану вартість позивач зазначив, що він, частково погоджуючись із здійсненим донарахуванням, фактично оскаржує донарахування ПДВ в розмірі 1388,58 грн. (1032 грн. + 356,58 грн.) та застосовані штрафні санкції в розмірі 50% від вказаної суми, тобто в розмірі 694,29 грн. (том 2 а.с. 111-112).

У судовому засіданні 05.08.2010р. позивач, з урахуванням наданих ним пояснень щодо донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість від 05.08.2010р., щодо даного податку зменшив позовні вимоги, виклавши їх в наступній редакції: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим № 0001852302/0 від 27.11.2009р., № 0001852302/1 від 21.01.2010р., № 0001852302/2 від 07.04.2010р. та № 0001852302/3 від 22.06.2010р. про визначення Дочірньому підприємству «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 180542,00грн., в тому числі 116261,00грн. основного платежу і 64281,00грн. штрафних санкцій; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим №0000132302/1 від 21.01.2010р., №0000132302/2 від 07.04.2010р. та №0000132302/3 від 22.06.2010р. в частині визначення Дочірньому підприємству «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2082,87грн., в тому числі 1388,58грн. основного платежу та 694,29грн. штрафних санкцій; визнати протиправним зменшення Державною податкової інспекцією в м. Євпаторії АР Крим Дочірньому підприємству «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 111825,00грн., у тому числі по періодах: 2008р. на суму 107365,00грн., півріччя 2009р. на суму 4460,00грн. (том 2 а.с. 113).

Слухання справи відкладалось в порядку ст. 150 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» має статус юридичної особи з 21.03.1995р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 688211, виданим Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим (том 1 а.с. 158) та Статутом Дочірнього підприємства «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 03.07.2006р., номер запису №11401050003000968 (том 1 а.с. 155-157).

15.10-16.11.2009р. ДПІ в м. Євпаторії АР Крим проведена планова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (надалі ДП «Санаторій «Ударник») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р., за результатами якої складено акт перевірки № 2188/23-2/02650736 від 18.11.2009р. (том 1 а.с. 11-67).

Вказаною перевіркою встановлені наступні порушення позивачем податкового законодавства:

1) п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 116261,00грн., у тому числі по періодах: півріччя 2008р. у сумі 65211грн., 3 квартали 2008р. у сумі 128562,00грн., 2008р. у сумі 116261,00грн.;

2) п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.6.1 п.5.6 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 121334,00грн., у тому числі по періодах: 2008 рік завищення на суму 116874,00грн.; півріччя 2009р. завищення на суму 4460,00грн.;

3) п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого завищено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4215,00грн., у тому числі: за квітень 2008р. завищення у сумі 167,00грн., за травень 2008р. завищення у сумі 528,00грн., за червень 2008р. завищення у сумі 1011,00грн., за липень 2008р. завищення в сумі 2509,00грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Євпаторії АР Крим № 0001852302/0 від 27.11.2009р., яким ДП «Санаторій «Ударник» була визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 180542,00грн., в тому числі 116261,00грн. основного платежу і 64281,00грн. штрафних санкцій, а також № 0001862302/0 від 27.11.2009р., яким ДП «Санаторій «Ударник» була визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 6322,50грн., в тому числі 4215,00грн. основного платежу і 2107,50грн. штрафних санкцій (том 1 а.с. 9-10).

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями (№ 0001852302/0 від 27.11.2009р. про донарахування податку на прибуток в повному обсязі та №0001862302/0 від 27.11.2009р. в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 2658,27грн., в тому числі 1772,17грн. основного платежу та 886,10грн. штрафних санкцій), позивач оскаржив їх в порядку п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, до ДПІ в м. Євпаторії АР Крим, за результатами розгляду якої рішенням ДПІ в м. Євпаторії скарга позивача була задоволена частково, податкове повідомлення-рішення № 0001852302/0 від 27.11.2009р. залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0001862302/0 від 27.11.2009р. скасовано в частині донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 935,00грн. та застосування штрафних санкцій з ПДВ в сумі 468,00грн. (том 1 а.с. 68-72, 73-84).

У звязку з цим, 21.01.2010р. ДПІ в м. Євпаторії були винесені податкові повідомлення-рішення № 0001852302/1 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 180542,00грн., в тому числі 116261,00грн. основного платежу і 64281,00грн. штрафних санкцій, та №0000132302/1 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 4919,50грн., в тому числі 3280,00грн. основного платежу та 1639,50грн. штрафних санкцій (том 1 а.с. 86-87).

Як свідчать матеріали справи, вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до ДПА в АР Крим, за результатами розгляду якої Рішенням ДПА в АР Крим за вих. № 766/10/25-023 від 02.04.2010р. скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Євпаторії АР Крим від 27.11.2009р. № 0001852302/0 (від 21.01.2010р. № 0001852302/1) та від 21.01.2010р. № 0000132302/1, прийняті стосовно ДП «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» та рішення ДПІ в м. Євпаторії № 426/10/25-0 від 21.01.2010р., прийняте за розглядом первинної скарги заявника без змін (том 1 а.с. 88-93, 94-103).

У звязку з цим, 07.04.2010р. ДПІ в м. Євпаторії були винесені податкові повідомлення-рішення № 0001852302/2 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 180542,00грн., в тому числі 116261,00грн. основного платежу і 64281,00грн. штрафних санкцій, та №0000132302/2 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 4919,50грн., в тому числі 3280,00грн. основного платежу та 1639,50грн. штрафних санкцій (том 1 а.с. 105-106).

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПА України, за результатами розгляду якої ДПА України винесено рішення за вих. № 5675/6/25-0515 від 15.06.2010р, яким в задоволенні скарги позивачу також було відмовлено, а податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Євпаторії АР Крим від 27.11.2009р. № 0001852302/0 і № 0001862302/0, з урахуванням рішення ДПІ в м. Євпаторії від 21.01.2010р. № 426/10/25-0 від 21.01.2010р., прийнятого за розглядом первинної скарги заявника (податкові повідомлення-рішення від 21.01.2010р. № 0001852302/1 та №0000132302/1) та рішення ДПА в АР Крим від 02.04.2010р. № 766/10/25-023 від 02.04.2010р., прийняте за результатами повторної скарги (податкові повідомлення-рішення від 07.04.2010р. № 0001852302/2 та №0000132302/2 - залишено без змін (том 1 а.с. 107-112, 113-118).

У звязку з цим, 22.06.2010р. ДПІ в м. Євпаторії АР Крим винесені податкові повідомлення-рішення № 0001852302/3 та №0000132302/3 (том 1 а.с. 183-184).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що зменшені позовні вимоги ДП «Санаторій «Ударник» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 2 ст. 17 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо розгляду адміністративних спорів, до якої віднесені: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи субєктний склад та зміст виниклих між сторонами правовідносин, суд вважає, що спір за цією справою підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 180542,00грн., в тому числі 116261,00грн. основного платежу і 64281,00грн. штрафних санкцій, а також зменшення ДПІ в м. Євпаторії АР Крим позивачу відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 111825,00грн., у тому числі по періодах: 2008р. на суму 107365,00грн., півріччя 2009р. на суму 4460,00грн., суд встановив наступне.

Як вбачається з відображеної на арк. 32 акту перевірки № 2188/23-2/02650736 від 18.11.2009р. таблиці «Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток» (рядок 4 стовпчик 8), в основу донарахування податку на прибуток підприємств в розмірі 116261грн. покладені висновки ДПІ про заниження позивачем обєкту оподаткування на суму 465044грн. (465044грн. х 25% = 116261грн.).

В свою чергу, як слідує з акту перевірки, а також наданих ДПІ в м. Євпаторії АР Крим пояснень, вказана сума заниження обєкту оподаткування в розмірі 465044грн. складається з наступних епізодів: 1) «+» 257937грн. заниження валового доходу через не включення позивачем до його складу у 2 кв. 2008р. суми безповоротної фінансової допомоги, якою є заборгованість по зобовязаннях, за якою минув строк позовної давності (по простому векселю № 613244859030 від 10.02.2004р.) вказане порушення позивач заперечує; 2) «+» 9509грн. завищення валових витрат на суму амортизаційних відрахувань вказане порушення позивач визнає; 3) «+» 246800грн. завищення валових витрат в результаті включення суми витрат на юридичні послуги, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами на придбання робіт (послуг), що підтверджують їх придбання та звязок з веденням фінансово-господарської діяльності вказане порушення позивач заперечує; 4) «+» 30312грн. завищення валових витрат в результаті включення до їх складу суми витрат на будівельні матеріали, яка не підтверджена первинними бухгалтерськими документами на придбання робіт (послуг), що підтверджують їх придбання та звязок з веденням фінансово-господарської діяльності вказане порушення позивач заперечує; 5) «+» 37360грн. заниження валового доходу за 2008р. в результаті не включення отриманих на свої банківські рахунки та використаних у господарській діяльності на власні потреби, а не у спільній діяльності, від ЗАТ «ХХІ Століття» грошових коштів на загальну суму 41820,17грн. (в т.ч. 37360грн. у 2008р. та 4460грн. у першому півріччя 2009р.) вказане порушення позивач заперечує; 6) «-« 116874грн. задекларовані у податковій декларації по податку на прибуток за 2008р. збитки (том 2 а.с. 104-105).

Перевіряючи правильність вказаних висновків ДПІ в м. Євпаторії, судом встановлено наступне.

1) Щодо заниження валового доходу на 257937грн.(заборгованість за векселем).

На стор. 12 акту перевірки вказано, що на порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством у 2 кв. 2008р. не віднесена до складу валового доходу з інших джерел сума заборгованості по зобовязаннях, за якою минув строк позовної давності, у розмірі 257937грн. по виданому простому векселю, в результаті чого валовий доход занижено на суму 257937грн.

Вказане порушення, на думку ДПІ, полягає в тому, що ДП «Санаторій «Ударник» за частково погашеним простим векселем № 613244859030 від 10.02.2004р., який не був предявлений до платежу протягом одного року та не був погашений після закінчення строку позовної давності (трьох років), безпідставно обліковує станом на 01.04.2008р. заборгованість за ним у розмірі 257937,42грн., адже вона є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до п. 1.22 ст. 1 та п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та повинна була бути включена до валового доходу.

Суд з вказаними висновками відповідача не погоджується, з наступних підстав.

П.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

При цьому, відповідно до п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 вказаного Закону безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Як свідчать матеріали справи та було встановлено перевіркою, на підставі акту звірки взаємних розрахунків щодо виконаних ремонтних робіт від 10.02.2004р. між позивачем та підприємством «Курортбуд», з якого слідує, що сальдо на користь останнього складає 307958,28грн., позивач видав підприємству «Курортбуд» простий вексель №613244859030 від 10.02.2004р. на суму 307958,28грн., що підтверджується актом приймання-передачі векселя від 10.02.2004р. З векселя, а також вказаного акту слідує, що дата погашення векселя за предявленням (том 1 а.с. 194-196).

12.02.2004р. між підприємством «Курортбуд» (Продавець) та ТОВ «Альянс КС» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу векселів, відповідно до умов якого Продавець передав у власність Покупця простий вексель №613244859030 від 10.02.2004р. на суму 307958,28грн. з дисконтом 35% від загальної вартості векселя. Отже, відповідно до п.1.5 договору загальна сума договору 200172,88грн. (том 1 а.с. 197).

Ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» визначає, що вексель це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобовязання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

В силу ст. 77 Положення, до простого векселя застосовуються, оскільки вони не є несумісними з природою цього документа, постанови, які стосуються переказного векселя, зокрема: терміну платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42), позову у разі неакцепту або неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54) та позовної давності (статті 70 - 71).

Згідно зі ст. 34, 76 Положення про переказний і простий вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. N 104/1341, а також ст. 76 Женевської Конвенції, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні і прості векселі від 07.06.1930р. №358 (дата приєднання Україною: 07.06.99р., дата набуття чинності Україною 06.01.2000р.), встановлено, що вексель строком за предявленням оплачується при його предявленні. Він повинен бути предявленим до платежу протягом одного року від дня його складання. Векселедавець може скоротити цей строк або обумовити строк більш тривалий. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Враховуючи дату складання векселя - 10.02.2004р., суд погоджується з доводами позивача про те, що строк його предявлення до платежу 10.02.2005р.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про деякі питання практики розгляду спорів, повязаних з обігом векселів» від 08.06.2007р. вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобовязання (ст. 202-211, 215-236, 509-609 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років з дня строку платежу, що визначено ст. 70 Положення про переказний і простий вексель. Відповідно до ст. 78 Положення, векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Таким чином, враховуючи, що останній день платежу за спірним векселем 10.02.2005р., то відповідно строк позовної давності повинен обчислюватися саме з цієї дати, а отже він закінчувався 10.02.2008р.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Альянс КС» через несплату позивачем заборгованості по простому векселю у 2006р. звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з позивача заборгованості, а відповідно до заяви про остаточне внесення уточнень та змін до позовної заяви вхід. № 40 від 04.02.2008р. просив також суд стягнути заборгованість за простим векселем № 613244859030 від 10.02.2004р. (том 1 а.с. 119-123).

В силу ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду АР Крим від 14.10.2009р. по справі № 2-2/1272.2-2007, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2009р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2010р., в позові ТОВ «Альянс КС» було відмовлено (том 1 а.с. 199-204, 255-262, 205-209).

Таким чином, оскільки рішення суду про відмову ТОВ «Альянс КС» в позові про стягнення з позивача заборгованості за простим векселем № 613244859030 від 10.02.2004р. набрало законної сили 22.12.2009р., то суд вважає правомірним відображення позивачем станом на 01.04.2008р. заборгованості за ним у розмірі 257937,42грн., адже підстави для віднесення цієї суми заборгованості до валового доходу виник у позивача не раніше набрання рішенням суду законної сили, тобто не раніше 22.12.2009р., однак вказаний період спірною перевіркою не охоплювався.

2) Щодо завищення валових витрат на 246800грн. (витрати на юридичні послуги).

На стор. 18 акту перевірки зазначено, що на порушення п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством за перевірений період необґрунтовано віднесено до складу валових витрат оплату з надання юридичних послуг у розмірі 246800,00грн., яка не підтверджена первинними бухгалтерськими документами на придбання робіт (послуг), що підтверджують їх придбання та звязок з веденням фінансово-господарської діяльності, ведення та зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

За висновком ДПІ, акт приймання-передачі від 30.10.2006р. про надання юридичних послуг по договору б/н від 23.10.2006р. на суму 246800 грн. не підтверджує звязок з веденням фінансово-господарської діяльності санаторію, а свідчить про надання юридичних послуг по скарзі фізичної особи ОСОБА_4, який не мав відносин з позивачем за перевірений період.

Перевіряючи правомірність вказаних висновків відповідача, суд встановив наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як передбачено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом цієї норми законодавства, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 23.10.2006р. між позивачем по справі (Довіритель) та СПД ОСОБА_6 (Повірений) був укладений договір на надання консультаційних та юридичних послуг, відповідно до п. 1 якого Повірений зобовязався надати Довірителю консультаційні та юридичні послуги з приводу захисту інтересів (представництво) Довірителя в державних органах, у Вищому господарському суді України з питання розгляду касаційного подання прокурора Одеської області та касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006р. по справі № 2-1/5592-2006 (том 1 а.с. 129-130).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору ціна договору 248600грн. включала в себе надання таких юридичних послуг як: вивчення документації, участь у підготовці заперечень на касаційну скаргу та інших необхідних процесуальних документів по справі, участь у розгляді Вищим господарським судом України касаційної скарги. а також досягнення позитивного результату, при якому ВГСУ залишить без задоволення касаційну скаргу та касаційне подання, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006р. по справі № 2-1/5592-2006 залишить без змін.

При цьому, п. 2.1 договору було передбачено право Повіреного залучати для виконання даного доручення третіх осіб.

Надання вказаних послуг у повному обсязі підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 30.10.2006р. (том 1 а.с. 131).

Факт перерахування позивачем за вказаним договором коштів в розмірі 246800,00 грн. відповідачем не заперечується.

Ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, оскільки, як слідує з акту перевірки, позивачем були надані до перевірки первинні документи на підтвердження витрат, понесених на виконання договору з надання юридичних послуг, а саме: договір, рахунок до сплати послуг, акт виконаних робіт з переліком наданих юридичних послуг, докази перерахування коштів, суд доходить висновку про безпідставність висновків відповідача щодо не підтвердження валових витрат в розмірі 246800,00 грн. первинними документами на придбання робіт (послуг), що підтверджують їх придбання та звязок з веденням фінансово-господарської діяльності, ведення та зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

При цьому суд виходить також з того, що відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Рішення ж судів не є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Крім того, п. 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вказує, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи, що податкові органи наділені повноваженнями перевіряти лише правильність нарахування та сплати податків, зборів (обовязкових платежів) на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, суд погоджується з доводами позивача про те, що надані позивачем до перевірки документи є достатніми для визначення правомірності формування валових витрат.

Разом з тим, що стосується висновків ДПІ про те, що акт приймання-передачі від 30.10.2006р. про надання юридичних послуг по договору б/н від 23.10.2006р. на суму 246800грн. не підтверджує звязок з веденням фінансово-господарської діяльності санаторію, а свідчить про надання юридичних послуг по скарзі фізичної особи ОСОБА_4, який не мав відносин з позивачем за перевірений період, то судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006р. по справі № 2-1/5592-2006, за позовом ТОВ «Альянс КС» до ДП «Санаторій «Ударник» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» про розірвання договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29 від 29.07.2003р. та виділення на користь ТОВ «Альянс КС» частки в натурі, яка складає 69/100 у спільному майні ДП «Санаторій «Ударник» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», була частково задоволена апеляційна скарга ДП «Санаторій «Ударник» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», рішення Господарського суду АР Крим від 11.04.2006р. у справі № 2-1/5592-2006 скасовано та прийнято нове рішення, яким в частині позовних вимог про розірвання договору про спільну діяльність провадження у справі припинено, а в решті позовних вимог ТОВ «Альянс КС» відмовлено (том 1 а.с. 210-215).

Таким чином, вказана постанова мала для позивача позитивний результат збереження права власності на частку в натурі, яка складає 69/100 у спільному майні ДП «Санаторій «Ударник» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця».

Проте, як слідує з матеріалів справи, з вказаною постановою суду не погодився ОСОБА_4, який є засновником ТОВ «Альянс КС», та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (том 1 а.с. 216).

Як було встановлено судом, предметом договору на надання консультаційних та юридичних послуг від 23.10.2006р., укладеного між позивачем по справі (Довіритель) та СПД ОСОБА_6 (Повірений), є надання консультаційних та юридичних послуг з приводу захисту інтересів (представництво) Довірителя в державних органах, у Вищому господарському суді України з питання розгляду касаційного подання прокурора Одеської області та касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006р. по справі № 2-1/5592-2006.

Таким чином, з метою встановлення звязку понесених позивачем витрат з господарською діяльністю підприємства, істотним є не встановлення відносин ОСОБА_4 з позивачем за перевірений період, а наявність звязку саме понесених витрат з господарською діяльністю підприємства.

Так, відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З наявної в матеріалах справи копії постанови Вищого господарського суду України від 25.10.2006р. по справі № 2-1/5592-2006 слідує, що касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 21.07.2006р. по справі № 2-1/5592-2006 без змін (том 1 а.с. 217-219).

За таких обставин, суд не вбачає підстав вважати недоведеним звязок понесених позивачем витрат з господарською діяльністю підприємства, а отже висновки відповідача про завищення валових витрат на суму 246800,00 грн. є безпідставними.

3) Щодо завищення валових витрат на 30312грн. (витрат на будівельні матеріали).

На стор. 23 акту перевірки ДПІ зазначила, що на порушення п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємство за перевірений період, у звязку з невірним розрахунком витрат на ремонт, необґрунтовано віднесло до складу валових витрат суму 30112грн. по рядку 04.10 Декларації «витрати на поліпшення основних фондів» (перевіряючими допущено помилку на 200,00грн., адже фактично ці витрати складали 30312,00грн. і ця ж сума зазначена як «відхилення» у таблиці на стор. 23 акту перевірки), яка не підтверджена первинними бухгалтерськими документами на придбання будівельних матеріалів, які не сплачені, не отримані, не підтверджують звязок з веденням фінансово-господарської діяльності, ведення та зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Таке порушення, як слідує з акту, встановлено за договором підряду в капітальному будівництві № б/н від 13.11.2008р., укладеним між ДП «Санаторій «Ударник» (Замовник) та ПП «Рапіт» (Підрядник), предметом якого було визначено виконання будівельно-ремонтних робіт з технічного переоснащення палат спальних корпусів № 1, 3 за адресою: м. Євпаторія, вул. Урицького, 7/3. Так, відповідач, підрахувавши вартість виконаних робіт по актам виконаних робіт, дійшов висновку, що їх загальна вартість складає 92088грн., але позивач у грудні 2008р. оприбуткував витрати виконаних робіт на суму 122400грн., тобто у загальну вартість робіт включив будівельні матеріали замовника на суму 30312,00 грн., які не придбані, не підтверджені первинними документами та не сплачені, а отже необґрунтовано віднесені на валові витрати.

Суд з вказаними висновками ДПІ не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 13.11.2008р. між ДП «Санаторій «Ударник» (Замовник) та ПП «Рапіт» (Підрядник) був укладений договір підряду в капітальному будівництві № б/н, предметом якого є виконання будівельно-ремонтних робіт з технічного переоснащення палат спальних корпусів № 1, 3 за адресою: м. Євпаторія, вул. Урицького, 7/3 (юридична адреса санаторію) (том 1 а.с. 220-235).

У п. 30 договору підряду зазначено, що забезпечення робіт матеріалами та устаткуванням, за винятком передбачених у п. 31 договору, здійснює Підрядник. А в силу п.31 договору Замовник забезпечить постачання матеріалів, перелік яких визначено Додатком 2, та устаткування, перелік якого визначено Додатком 3, і передасть їх Підряднику у строки, визначені графіком передачі.

Як зазначено в акті перевірки та підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в за грудень 2008р., ПП «Рапіт» були виконані підрядні роботи, з урахуванням будівельних матеріалів, на суму 122400грн. (в т.ч. 92088грн. вартість підрядних робіт та 30312,00 грн. вартість будівельних матеріалів замовника) (том 1 а.с. 32, 238-242, 245-249).

В акті перевірки на стор 22 довідково зазначено, що розрахунки з ПП «Рапіт» здійснені у другому кварталі 2009р. (том 1 а.с. 32).

Відповідно до п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються, зокрема, суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

В свою чергу, згідно з п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 даного Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З цього слідує, що за правилом першої події саме сума витрат в розмірі 122400грн. станом на момент її включення до валових витрат (за 2008р.) підтверджувалась актами виконаних робіт форми № КБ-2в за грудень 2008р. і підстав включати до складу валових витрат іншу суму, ніж підтверджена первинними документами (зокрема, 92088грн., на яку вказує відповідач) не існувало.

Разом з тим, як пояснив представник позивача в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, після розрахунків з постачальниками у другому кварталі 2009р. та отримання підтверджуючих документів, до валових витрат 2 кварталу 2009р. вказані витрати віднесені не були, що свідчить про їх заниження на суму 30312грн. у 2 кварталі 2009р., однак відповідач вказану обставину не дослідив, та дійшовши висновку про завищення валових витрат у 2008р. на 30312грн. щодо будівельних матеріалів, він не встановив їх завищення у 2 кварталі 2009р., хоча і перевіряв цей період, що свідчить про порушення відповідачем абз. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., відповідно до якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, висновки перевіряючих про не підтвердження понесених витрат первинними документами не відповідають дійсності і свідчать про відображення перевіряючими в акті перевірки необґрунтованих даних та суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, що не допускається в силу п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205.

4) Щодо заниження валового доходу на суму 41820,17грн. (в т.ч. 37360грн. у 2008р. та 4460грн. у першому півріччі 2009р.) за рахунок грошових коштів, отриманих від ЗАТ «ХХІ Століття».

Як зазначено на стор. 13 акту перевірки, оскільки між позивачем та ЗАТ «ХХІ Століття» укладено договір про спільну діяльність, який обліковується окремо, то отримання від останнього грошових коштів на власний рахунок підприємства та їх використання у власній господарській діяльності свідчить про отримання з листопада 2008р. по квітень 2009р. безповоротної фінансової допомоги, яка підлягає віднесенню до валового доходу у тих звітних періодах, коли вона фактично отримана.

З вказаними висновками ДПІ суд не погоджується.

Так, як свідчать матеріали справи, 14.09.2003р. між ДП «Санаторій «Ударник» (Замовник) та ЗАТ «ХХІ Століття» (Підрядник) був укладений договір підряду № 42, відповідно до якого Підрядник прийняв на себе зобовязання виконати реконструкцію санаторію «Ударник» з використанням власних матеріалів, орієнтовна вартість робіт, включаючи проектно-пошукові роботи, складання проектної документації 3100000,00грн. (том 2 а.с. 1-4)

Згідно з п. 2.3 Додаткової угоди № 1 до вказаного договору від 17.09.2003р. оплата здійснюється на умовах попередньої оплати (том 1 а.с. 5).

В якості попередньої оплати, як зазначено в акті перевірки, позивачем було перераховано 1062000грн. на розрахунковий рахунок підрядника.

Однак, як слідує з наявної в матеріалах справи постанови Вищого господарського суду України від 13.03.2007р. по справі № 2-25/12716-2006, ДП «Санаторій «Ударник» звернулось до Господарського суду АРК з позовом про розірвання договору та стягнення 457241,50грн. зайво отриманих грошових коштів та 400000,00грн. моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 13.10.2006р. по справі № 2-25/12716-2006, залишеним без змін постановою ВГСУ від 13.03.2007р., позов було задоволено частково: розірвано договір підряду № 42 від 14.09.2003р. та стягнуто з ЗАТ «ХХІ Століття» збитки в сумі 914483грн., в решті позовних вимог відмовлено (том 2 а.с. 15-25).

З наявних в матеріалах справи листів Другого ВДВС Київського РУЮ у м. Одесі слідує, що на виконанні у вказаному ВДВС знаходиться наказ Господарського суду АР Крим від 27.06.2007р. по справі № 2-25/12716-2006 про стягнення з ЗАТ «ХХІ Століття» на користь позивача збитків в сумі 914483грн. (том 2 а.с. 36-37).

Під час виконавчого провадження, з посиланням на відповідний наказ Господарського суду АР Крим, на рахунок позивача було перераховано: 06.11.2008р. 196,97грн.; 01.12.2008р. 37162,72грн. (всього за 2008р. 37359,69грн.); 16.04.2009р. 4460,48грн. Тобто, всього 41820,17грн.

Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та відображена в акті перевірки (том 1 а.с. 23).

Відповідно до п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат, або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вказана сума правомірно не була включена позивачем до валового доходу звітних періодів, а висновки відповідача про зворотне безпідставні та нормативно не обгрунтовані.

Як слідує з наданого відповідачем розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача на підставі спірних податкових повідомлень-рішень, штрафні санкції в розмірі 64281,00 грн. застосовані на підставі п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Проте, враховуючи необґрунтоване донарахування відповідачем суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 116261,00 грн., нарахування штрафних санкцій також є неправомірним.

Щодо позовних вимог про зменшення Державною податкової інспекцією в м.Євпаторії АР Крим Дочірньому підприємству «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 111825,00грн., у тому числі по періодах: 2008р. на суму 107365,00грн., півріччя 2009р. на суму 4460,00грн., то судом встановлено, що згідно з актом перевірки, ДПІ було встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 121334,00грн., у тому числі по періодах: 2008 рік завищення на суму 116874,00грн.; півріччя 2009р. завищення на суму 4460,00грн.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на порушеннях податкового обліку вищенаведених господарських операцій, яким вже надана правова оцінка, та про завищення валових витрат на суму амортизаційних відрахувань на суму 9509грн. у 2008р., що було визнано позивачем.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає безпідставним зменшення відповідачем позивачу відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 111825,00грн., у тому числі по періодах: 2008р. на суму 107365,00грн. (116874,00грн. 9509 грн.) та півріччя 2009р. на суму 4460,00грн.

Перевіряючи правомірність податкових повідомлень-рішень відповідача в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1388,58грн. основного платежу та застосування штрафних санкцій в розмірі 694,29грн., що фактично оскаржується позивачем по даній справі, суд встановив наступне.

Як зазначено ДПІ в м. Євпаторії у поясненнях № 8301/10/10-0 від 30.07.2010р., а також в рішенні ДПІ в м. Євпаторії «Про результати розгляду первинної скарги» №426/10/25-0 від 21.01.2010р., сума донарахованого ПДВ в розмірі 3280грн. складається з: 1032грн. (по акту 1950грн. мінус по рішенню ДПІ в м. Євпаторії за результатами розгляду скарги позивача 918грн.) внаслідок включення до податкового кредиту ПДВ по податковим накладним за перевірені періоди, які вже були охоплені плановою виїзною перевіркою (акт № 01416/2302/02650736 від 29.07.2008р.) позивач вказане порушення заперечує; 376,58грн. (по акту 394,41грн. мінус по рішенню ДПІ в м. Євпаторії за результатами розгляду скарги позивача 17,83грн.) - внаслідок включення до податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, виписаним на інші підприємства (ТОВ «Ударник» замість ДП «Санаторій «Ударник») позивач вказане порушення заперечує частково в сумі -356,58 грн.; 1871,39грн. - внаслідок включення до податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, які вже були включені до складу податкового кредиту, але вдруге зареєстровані у реєстрі отриманих податкових накладних позивач вказане порушення визнає та не заперечує.

Так, у рішенні ДПІ в м. Євпаторії «Про результати розгляду первинної скарги» №426/10/25-0 від 21.01.2010р. вказано про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 1032грн. (по акту 1950грн. мінус по рішенню ДПІ в м. Євпаторії за результатами розгляду скарги позивача 918грн.) по податковим накладним за перевірені періоди, які вже були охоплені плановою виїзною перевіркою (акт №01416/2302/02650736 від 29.07.2008р.), тобто по тим податковим накладним, дата складання яких відноситься до вже перевіреного раніше періоду.

Як пояснив позивач, це стосується наступних податкових накладних:

1) № 171 від 29.02.2008р. на суму 57,35грн. (ПДВ 9,56грн.), № 269 від 31.03.2008р. на суму 248,51грн. (ПДВ 41,42грн.), № 8022606 від 26.02.2008р. на суму 528,00грн. (ПДВ 88,00грн.), № 13 від 06.02.2008р. (ПДВ 29,00грн.), ПДВ по яким в розмірі 160,02грн. включені до податкового кредиту за квітень 2008р.;

2) № 8032405 від 24.03.2008р. на суму 528,00грн. (ПДВ 88,00грн.), № 285 від 13.03.2008р. на суму 273,90грн. (ПДВ 45,65грн.), ПДВ по яким в розмірі 38,30грн. включені до податкового кредиту за травень 2008р.;

3) № 5 від 27.02.2008р. на суму 6067,40грн. (ПДВ 1011,23грн.), ПДВ по якій в розмірі 202,02грн. включений до податкового кредиту за червень 2008р.;

4) № 3 від 10.01.2007р. на суму 2668,66грн. (ПДВ 444,78грн.), № 4995/058 від 14.03.2008р. на суму 178,18грн. (ПДВ 29,70грн.), № 217 від 30.01.2008р. на суму 498,00грн. (ПДВ 83,00грн.), № 162 від 25.01.2008р. на суму 478,80грн. (ПДВ 79,80грн.), ПДВ по яким в розмірі 631,99грн. включені до податкового кредиту за липень 2008р. (том 1 а.с. 142-147, 150-154)

Вказані податкові накладні були досліджені перевіряючими, але неправомірно не були прийняті до уваги у звязку тим, що звітні періоди, в яких вони були отримані позивачем та на їх підставі було сформовано податковий кредит, не співпадає зі звітними періодами, коли вони були складені.

Як встановлено судом, у звітних періодах, коли спірні накладні були складені продавцями, але позивачем не отримані, до податкового кредиту відповідні суми ПДВ позивачем не включалися, тобто подвійного включення сум до податкового кредиту різних звітних періодів не відбувалося.

Доказів зворотного ДПІ суду не надано.

Дослідивши вказані податкові накладні, а також проаналізувавши положення Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача в цій частині.

При цьому суд виходить з наступного.

У п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, жодних вимог до часу отримання покупцем податкової накладної, зокрема, що податкова накладна має бути отримана покупцем тільки у звітному періоді, коли вона складена та на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавця, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить.

Крім того, оцінивши доводи відповідача про те, що у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач до податкових декларацій по ПДВ відповідних звітних періодів не надавав заяв до Красноперекопської ОДПІ зі скаргами на постачальника за ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, що могло б стати підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Ч. 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отже, вказаною нормою передбачено право, а не обовязок платника податків отримувача товарів на подачу заяви зі скаргою.

До того ж, виходячи з даної норми, вона подається до податкової декларації за той звітний податковий період, в якому покупець включив до податкового кредиту суми за податковими накладними, які постачальник відмовляється надати або ним порушено порядок їх заповнення.

В даному ж випадку відповідачем не доведено, що позивач включав суми ПДВ до податкового кредиту попередніх звітних періодів, коли податкові накладні були виписані, але фактично не отримані позивачем.

Навпаки, як свідчать матеріали справи, позивачем спірна сума ПДВ включена до податкового кредиту тих звітних періодів, коли ним фактично були отримані від постачальників належним чином оформлені податкові накладні, у звязку з чим положення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проте, жодних застережень відносно того, що при цьому дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є датою складання податкової накладної та повинна співпадати з нею, вказана норма та інші положення вказаного Закону не містять.

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В той же час, спірна сума податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними, які включено позивачем до податкового кредиту у тих звітних періодах, коли їх було фактично отримано підприємством, що підтверджується відповідними реєстрами отриманих податкових накладних (том 1 а.с. 133-141).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що висновки ДПІ в м. Євпаторії про необхідність підтвердження дати отримання податкових накладних із запізненням конвертами та журналами вхідної кореспонденції законодавчо необґрунтовані, оскільки відповідачем не наведено жодної норми законодавства, яка б зобовязувала платника податку підтверджувати вказану обставину саме таким чином.

Крім того, суд вважає, що вказані висновки фактично позбавляють позивача на формування податкового кредиту на підставі належно оформлених та отриманих ним податкових накладних, що не ґрунтується на чинному податковому законодавстві України.

В п. 2.2 Рішення ДПІ в м. Євпаторії «Про результати розгляду первинної скарги» № 426/10/25-0 від 21.01.2010р. також зазначено, що у порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у травні 2008р. до складу податкового кредиту позивачем була необгрунтовано включена сума ПДВ, яка на момент перевірки не підтверджена належним чином оформленими податковими накладними (податкові накладні виписані на інших покупці) на загальну суму 376,58грн.

На підтвердження вказаного порушення відповідач посилається на ряд податкових накладних, виписаних на ТОВ «Ударник» (замість ДП «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»).

Суд вважає, що такі твердження відповідача є частково необгрунтованими, а саме - відносно податкових накладних № 635 від 06.05.2008р. від ПП «Електроконтакт» (ПДВ 230,63грн.) та № 704 від 23.05.2008р. від ПП «Електроконтакт» (ПДВ 125,95грн.), з яких слідує, що вони виписані на ДП «Санаторій «Ударник», а не ТОВ «Ударник», а тому висновки відповідача в частині неправильного формування податкового кредиту на суму 356,58грн. (230,63грн. + 125,95грн.) суперечать фактичним обставинам справи (том 1 а.с. 148-149).

В іншій частині позивач донарахування йому ПДВ не заперечує.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що всього відповідачем протиправно донараховано ПДВ в розмірі 1388,58грн. (1032грн. + 356,58грн.), а оскільки згідно з наданим ДПІ в м. Євпаторії в АР Крим розрахунком штрафних санкцій за актом перевірки, штрафні санкції у спірних податкових повідомленнях-рішеннях з ПДВ застосовані в розмірі 50% від суми донарахування, то суд вважає також протиправним застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 694,29грн. (1388,58грн. х 50%).

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів того, що спірні податкові повідомлення-рішення та зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток здійснено відповідачем законно і обгрунтовано, ДПІ в м. Євпаторії АР Крим суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи, судом 26.08.2010р. проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 31.08.2010р. постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим № 0001852302/0 від 27.11.2009р., №0001852302/1 від 21.01.2010р., № 0001852302/2 від 07.04.2010р. та № 0001852302/3 від 22.06.2010р. про визначення Дочірньому підприємству «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 180542,00грн., в тому числі 116261,00грн. основного платежу і 64281,00грн. штрафних санкцій.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим №0000132302/1 від 21.01.2010р., №0000132302/2 від 07.04.2010р. та №0000132302/3 від 22.06.2010р. в частині визначення Дочірньому підприємству «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2658,27грн., в тому числі 1772,17грн. основного платежу та 886,10грн. штрафних санкцій.

4. Визнати протиправним зменшення Державною податкової інспекцією в м.Євпаторії АР Крим Дочірньому підприємству «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 111825,00грн., у тому числі по періодах: 2008р. на суму 107365,00грн., півріччя 2009р. на суму 4460,00грн. згідно висновків Акту «Про результати планової виїзної перевірки Дочірнього підприємства «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (надалі ДП «Санаторій «Ударник») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р.» №2188/23-2/02650736 від 18.11.2009р.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (97400, АР Крим, м.Євпаторія, вул. Урицького, 7/3) судовий збір у розмірі 03гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.