Ухвала суду № 120105581, 21.06.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 червня 2024 року Справа №160/12959/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпровського державного університету внутрішніх справ (р/р UА 268201720313221003201017468, код 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 42568 грн. 10 коп.

Згідно з положеннями частини 8 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою-шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Суд вказує, що згідно з довідкою за підписом начальника відділу судової статистики, аналітичної роботи та інформаційно-технічного забезпечення суду від 24.04.2024 №647 за даними КП «ДСС» судді ОСОБА_2 у період з 20.05.2024 по 23.05.2024 надійшло на розгляд 243 судових справ. Крім того, застосування стабілізаційних та аварійних відключень світла, відсутність Інтернет зв`язку, що унеможливлювало доступ до КП «ДСС», кількість оголошених повітряних тривог на території міста Дніпра, а також перебування головуючого судді Юхно І.В. у відпустці з 29.05.2024 по 30.05.2024, об`єктивно вплинули на дотримання судом строків вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається здня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд наголошує, що ЄСПЛ сформовано правозастосовчу практику, відповідно до якої право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV є джерелом права під час розгляду справ судом.

Суд також наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Верховний Суд щодо строків звернення до суду з позовом неодноразово вказував (зокрема, постанова від 15 квітня 2020 року у справі № 15/2973/18, постанова від 22 квітня 2020 року у справі № 811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Водночас, положеннями частини 5статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд звертає увагу, у постанові від 29 квітня 2020 року по справі № 560/1942/19 (адміністративне провадження № К/9901/1530/20) Верховний Суд наголосив, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України.

Відтак, спір виник з приводу стягнення спричиненої державі шкоди, а тому даний спір стосується проходження відповідачем публічної служби, навіть якщо притягнення особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувалося після звільнення особи.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верхового Суду від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16, у якій вона відступила від висновків, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі № 533/934/15-ц, від 20.06.2018 у справі №815/5027/15, 03.10.2018 у справі № 755/2258/17.

Водночас, що стосується дати, з якої має обраховуватися місячний строк звернення до суду з вимогами, які є предметом позову у цій справі, суд зазначає таке.

Так, Верховний Суд у справі № 560/1389/20 (постанова від 21.01.2021), вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.

У постанові від 01.02.2024 у справі № 400/210/21 Верховний Суд, аналізуючи положення частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 7 Порядку № 964 виснував, що право на звернення до суду у позивача у цій справі (правовідносини у якій є подібними до правовідносин у цій справі) може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

Отже, строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби, у даному випадку, необхідно обчислювати з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування.

Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.04.2024 у справі № 620/13591/23 (№ в ЄДРСР 118464619).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Підставою для звернення з цим позовом стали положення статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», згідно з частиною 4 та 5 якої особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Матеріали позову свідчать про те, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 20.09.2021 №508 о/с «По особовому складу» прибулого з Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ рядового поліції ОСОБА_1 призначено на посаду відповідну поліцейського.

В подальшому, 12.12.2023 позивач звернувся до начальника ГУНП з рапортом про звільнення його зі служби в поліції за власним бажанням з 05.01.2024, на підставі якого наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 05.01.2024 №9 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №3 Дніпровського районного управління поліції звільнено зі служби в поліції з 05.01.2024.

Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області під особистий підпис відповідачеві вручене повідомлення від 05.01.2024 №43/20-45 про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, згідно з яким останній зобов`язаний протягом 30 діб з момент його отримання відшкодувати Міністерству внутрішніх справи в особі Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в повному обсязі за весь період навчання. Тобто, строк на добровільну сплату відповідачем означених сум до 04.02.2024.

З огляду на вищевикладене, місячний строк на звернення до суду з цим позовом необхідно обчислювати з 05.02.2024 (з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування). Проте, з позовною заявою щодо стягнення з ОСОБА_3 витрат, пов`язаних з його утриманням у Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 17047,97 грн, звернувся лише 20.05.2024 (більше ніж через 3,5 місяці), тобто з порушенням місячного строку звернення до суду.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС Україниу разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.

В порушення наведених норм позивачем разом з адміністративним позовом не було надано заяви/клопотання про поновлення цього строку та надано доказів поважності причин його пропуску.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.

Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Окрім цього, частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне запропонувати позивачеві надано до суду уточнений адміністративний позов, який містить реєстраційний номер облікової картки платника податків представника позивача, а також його копії для направлення відповідачу в справі.

На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути наступні недоліки шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити, що за приписами частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Юхно