Рішення № 120092933, 01.07.2024, Харківський окружний адміністративний суд

'Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 липня 2024 року № 520/11067/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військова частина НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, та за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року протиправною;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, та за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року.

Ухвалою судді від 01.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 01.01.2016 - 30.11.2018 йому не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Відповідач листом від 20.03.2024 №225/56/503/фс повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018, з чим позивач не згодний.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством. Зазначив, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Крім того, відповідач повідомив, що індексація за період з 01.12.2018 по 29.10.2021 нараховувалась та виплачувалася позивачу, враховуючи індекси інфляції, оприлюднені Держстатом. Посилався також на порушення позивачем строків звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді оперативного чергового командного пункту військової частини НОМЕР_2 , військове звання майор, був звільнений зі служби у запас згідно наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 23.10.2021 №657 та виключений зі списків особового складу частини з 31.10.2021 року згідно наказу Командира військової частини НОМЕР_2 від 29.10.2021 №238.

На фінансовому забезпеченні позивач перебував у військовій частині НОМЕР_2 та отримував грошове забезпечення.

Позивачу індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 виплачена не була.

Позивач через свого представника звернувся до військової частини НОМЕР_2 із запитом від 07.03.2024, у якому, зокрема, просив надати інформацію про причини та підстави не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року; надати довідку про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року помісячно, із зазначенням базового місяця який застосовано до розрахунку індексації грошового забезпечення; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, та за період з 01.03.2018 по 30.12.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року.

Відповідач листом від 20.03.2024 №225/56/503/фс повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018. Крім того, відповідач повідомив, що індексація за період з 01.12.2018 року по 29.10.2021 року нараховувалась та перераховувалась на картку разом з грошовим забезпеченням.

Відповідачем надано довідки про нараховані та виплачені суми індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 року по 29.10.2021 року, відповідно до яких за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 позивачу індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті йому індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця за спірний період з 01.01.2016 по 28.02.2018 січень 2008 року, з 01.03.2018 - 30.11.2018 - березень 2018 року, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

На момент розгляду справи до суду також не надано доказів виплати індексації за спірний період.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог та доводам відповідача, суд виходить з таких норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Предметом спору у даній справі є наявність обов`язку у відповідача здійснити нарахування та виплату сум індексації грошового забезпечення військовослужбовців за спірний період.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі також - Закон № 1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ (в редакції, яка діє з 01.01.2015, а щодо відсоткового значення порогу індексації з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі з 01.01.2016 - 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 01.01.2015) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі - з 01.01.2016 - 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Так, у зв`язку із збільшенням посадових окладів за посадами військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 для всіх військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється виходячи з березня 2018 року як базового місяця.

При цьому, згідно з п. 5 Порядку № 1078 підстави для нарахування індексації після зміни тарифних окладів з 01.03.2018 з урахуванням індексів інфляції, оприлюднених Держстатом, виникли для позивача лише у грудні 2018 року, з огляду на що позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 задоволенню не підлягають.

Щодо виплати індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується з 01 грудня 2015 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141 внесено зміни у вищевказаний пункт та викладено його в такій редакції: «виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік».

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, суд враховує, що статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.

З огляду на зазначене, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для виплати позивачу за період з січня 2016 року по 28.02.2018 року індексації грошового забезпечення не приймаються судом до уваги як належне обґрунтування нездійснення вказаних виплат.

Як вбачається з довідок від 18.03.2024, відповідач не заперечує невиплату позивачу індексації за період з січня 2016 по 28 лютого 2018.

З урахуванням зроблених висновків, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано доводи позивача стосовно того, що індексація грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 протиправно не нараховувалась та не виплачувалась, чим порушені його права.

Щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування індексації із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, суд зазначає наступне.

З вказаного приводу Верховним Судом в Постанові від 22 березня 2023 року у справі № 380/1730/22 зроблено такі висновки:

«49. … Верховний Суд вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про передчасність позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування індексації із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, виходячи з того, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача, як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Вказаний висновок суд апеляційної інстанції обґрунтовував тим, що указані дії є дискрецією роботодавця, при тому, що предметом даного спору, є саме перевірка бездіяльності/дій відповідача щодо ненарахування позивачу індексації, а питання базового місяця обчислення, на думку суду цієї інстанції, пов`язується вже з виконанням рішення суду.

58. Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник

59. Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

62. Так, якщо на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх "місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013).

63. Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

64. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013) є січень 2008 року.

65. З наведеного слідує логічний висновок, що у спірному періоді (з 01.01.2016 до 01.03.2018) повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.».

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Станом на день момент виникнення спірних правовідносин строки звернення до суду застосовувались з урахуванням положень ч. 1,2 ст. 233 КЗпП України, редакція якої мала наступний зміст:

«Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».

З 19.07.2022 набрала чинності нова редакція вказаної норми, в якій назву та частини першу і другу статті 233 викладено в такій редакції:

"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Таким чином, положення статті 233 КЗпП України дійсно викладені в редакції, що не має положень щодо можливості звернення до суду без обмеження строком.

В той же час, відповідно до п. 1 глави ХІХ КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Постановою КМУ від 19.08.2022 р. № 928 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236) дію карантину продовжено на всій території України до 30.04.2023 року

Карантин на території України був скасований з 01.07.2023.

Отже, новою редакцією ст. 233 КЗпП України визначено тримісячний строк звернення із заявою про вирішення трудового спору, який законом продовжено у зв`язку з дією карантину до 01.07.2023.

З вказаного приводу Верховним Судом у Постанові від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23 зазначено, що "до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 (адміністративне провадження № Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

На момент звільнення позивача зі служби цивільного захисту та виключення його з кадрів Державної служби України надзвичайних ситуацій (13.01.2021) частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Втім, судом апеляційної інстанції помилково застосовано редакцію частини другої статті 233 КЗпП України, чинну на момент постановлення оскаржуваного судового рішення.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанцій дійшов помилкового висновку, що на спірні правовідносини розповсюджуються положення частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022), оскільки право позивача на звернення до суду із цим позовом, відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), не обмежене будь-яким строком, а ураховуючи, що станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, тому строк, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022), не підлягає застосуванню, оскільки такий продовжено на строк дії карантину, який закінчився 30.06.2023".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, позивач, направивши позовну заяву до суду 23.04.2024, звернувся до суду в межах строку, встановленого чинним законодавством України, з огляду на що, вказані доводи відповідача є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Позивач в прохальній частині позову просив суд також вирішити питання про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з таких приписів діючого законодавства.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України ).

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, п. 269).

За приписами ч. 5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст.134 КАС України).

Отже, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, має визначатися згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та підтверджуватися доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Тобто, договором про надання правової допомоги має бути визначено вартість робіт (послуг) адвоката.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат представником позивача надані до суду копії:

- договору про надання правової допомоги б/н від 05.03.2024 між позивачем та Адвокатським бюро "Острицький";

- ордер від 16.04.2024, сформований на підставі ордеру про надання правової допомоги № Серія АН №1397814 від 2024-04-15;

- акту виконаних робіт від 22.04.2024;

- квитанції від 06.03.2024 на суму 5000 грн.

Відповідно до умов договору від 05.03.2024 він складений між Адвокатським бюро «Острицький», в особі керуючого Острицького Андрія Олеговича, що діє на підставі Статуту Бюро, далі за текстом - Бюро, та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), далі за текстом - Клієнт, про надання правової допомоги по адміністративній справі щодо не виплаті Клієнту індексації грошового забезпечення військовослужбовця в належному розмірі.

Зміст справи, характер доручення та місце його виконання: Клієнт доручає Бюро надати йому професійну правничу допомогу у справі щодо не виплаті Клієнту індексації грошового забезпечення військовослужбовця в належному розмірі, представляти інтереси Клієнта у всіх судових інстанціях, організаціях, установах, вчиняти усі без винятку дії без будь-яких обмежень для виконання повноважень за цим договором.

Бюро доручає ведення справи: адвокату Острицькому Андрію Олеговичу, посвідчення адвоката № 5650 від 30.10.2019 року, якій діє на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Сторони погодили вартість надання правової допомоги в межах дії договору про надання правової допомоги.

Вартість надання правової допомоги визначена у відповідності до рішення Ради адвокатів Харківської області від 21 березня 2018 року № 17.

Вартість представлення інтересів клієнта (надання правової допомоги) у відповідності до предмету договору справи становить фіксовану суму 12 000 (дванадцять тисяч) гривень як оплачується Клієнтом по етапах виконання робіт:

1. Надання правничої допомоги в суді першої інстанції - 5000 (п`ять тисяч) гривень;

2. Надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції - 4000 (чотири тисячі) гривень;

3. Надання правничої допомоги в суді касаційної інстанції - 3000 (три тисячі) гривень.

Розмір гонорару успіху визначається за окремою домовленістю.

Клієнт зобов`язаний здійснювати оплату вартості правової допомоги до початку чергового етапу робіт.

В разі відсутності оплати Бюро вважається вільним від обов`язків виконання робіт за цім договором.

Про виконання робіт складається акт".

Наданий до суду Акт надання послуг професійної правничої допомоги складений між Адвокатським бюро «Острицький», в особі керуючого Острицького Андрія Олеговича, що діє на підставі Статуту Бюро, далі за текстом - Бюро, та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), далі за текстом - Клієнт, про виконання робіт за договором від 05.03.2024 про наступне.

Адвокат виконав, а Клієнт прийняв роботи, щодо надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до чинного законодавства в разі фіксованої суми вартості професійної правничої допомоги детальний опис виконаних робіт Бюро (Адвокатом) не наводиться.

Загальна вартість виконаних робіт складає 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

ПДВ не передбачено.

Клієнт не має претензій стосовно якості, строків виконання та об`єму виконаних робіт."

Як вбачається з автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду", на розгляді Харківського окружного адміністративного суду перебуває справа №520/11066/24 за позовом позивача до Військової частини НОМЕР_2 , де представником позивача так само виступає адвокат Острицький А.О. У вказаній справі адвокат також представляє позивача на підставі договору про надання правничої допомоги від 05.03.2024 (предмет позову зазначений "щодо невиплати Клієнту грошового забезпечення військовослужбовця в належному розмірі з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020 та на 01.01.2021").

Водночас, вказані договори не містять номерів, які б ідентифікували та відрізняли їх один від іншого.

До матеріалів справи № 520/11066/24 додано акт виконаних робіт від 22.04.2024 ідентичний тому, що наданий у справі, що розглядається.

З актів виконаних робіт не вбачається, на виконання якого саме договору складено вказаний Акт, за умов існування двох договорів між позивачем та Адвокатським бюро «Острицький» від 05.03.2024, які різняться тільки предметом позову.

Також вказаним актом підтверджуються витрати, понесені позивачем у суді апеляційної інстанції, проте дана справа на апеляційному розгляді не перебувала, відтак, наданий представником позивача акт не підтверджує виконання послуг за договором про надання правової допомоги, укладеним між позивачем та Адвокатським бюро «Острицький» з приводу захисту прав позивача в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Доказів на підтвердження виконання договору та згоди сторін щодо його виконання в повному обсязі щодо наданих послуг в суді першої інстанції до матеріалів справи не додано.

Крім того, суд зазначає, що у квитанції від 06.03.2024, яку надано на підтвердження оплати позивачем послуг за договором, не зазначено реквізитів, зокрема й дати договору, на виконання якого проведено таку сплату, з огляду на що не є можливим ідентифікувати договір, на виконання якого сплачено послуги на адресу адвоката.

Відтак, вказана квитанція не доводить сплату послуг саме за договором про надання правової допомоги від 05.03.2024, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Острицький» на ведення даної справи.

Суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, з урахуванням викладеного, зазначені вище витрати на правничу допомогу, заявлені позивачем у позові, не можуть вважатися фактично наданими та доведеними, а відтак не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

В задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.07.2024.

Суддя Білова О.В.