Рішення № 120091115, 28.06.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2024 рокусправа № 380/1004/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_2 від 23 червня 2023 року №1976-ОД «Про результати проведення службового розслідування для встановлення причин та умов відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2022 року №1372 ОКП» в частині пункту 11.

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо утримання в липні 2023 року з грошового забезпечення ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за вересень 2022 року в розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок).

- стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за вересень 2022 року в розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на різних посадах та з 25.03.2023 виключений зі списків особового складу вказаної військової частини та всіх видів забезпечення. В січні 2024 року позивачу стало відомо, про те, що командир військової частини НОМЕР_2 виніс наказ від 23.06.2023 року №1976-ОД «Про результати проведення службового розслідування для встановлення причин та умов відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2022 року №1372 ОКП» та на його підставі в липні 2023 року утримав при виплаті позивачу заборгованості з грошового забезпечення за травень-червень 2022 року грошову суму в розмірі 30000,00 грн. Вважає противоправним спірний наказ відповідача в частині, що стосується позивача (пункт 11), оскільки проведеним відповідачем службовим розслідуванням не підтверджено наявність в його діях складу дисциплінарного проступку.

Ухвалою суду від 19.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що старший сержант ОСОБА_1 , військовослужбовець військової служби по мобілізації, 06 березня 2022 року призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 06 березня 2022 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , призначений на посаду командира відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Під час проведення службового розслідування щодо невиконання військовослужбовцями військової частини бойового наказу, відібрано пояснення в позивача, в якому він пояснив, що відмовився виконати бойове розпорядження, оскільки з 28.09.2022 року перебував в навчальному центрі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та з даним розпорядженням не був ознайомлений, тому виконати розпорядження щодо виїзду в зону зосередження не представлялось можливим. Відповідач зазначає, що навчальний центр « ІНФОРМАЦІЯ_2 » є частиною структурного підрозділу військової частини НОМЕР_2 « ОСОБА_2 », а не являється окремою військовою частиною чи відокремленим підрозділом, як це намагається пояснити позивач. Бойове розпорядження №1372 ОКП від 30 вересня 2022 року було доведено йому на ранковому шикуванні особового складу 03 жовтня 2022 року тимчасово виконуючим обов`язки командира 2 механізованого батальйону молодшим лейтенантом ОСОБА_3 , що підтверджується поясненнями інших військовослужбовців. Шикування особового складу проводиться тричі на день. Присутність на шикуванні ОСОБА_1 підтверджується журналом вечірньої перевірки.

Звертає увагу, що позивачем вже вдруге не було виконано бойове розпорядження, за фактом невиконання бойового наказу щодо нього вже внесені відомості в ЄРДР №62023140120000091 за ч.4 ст.402 ККУ. Ним було подано позовну заяву щодо скасування наказу про результати службового розслідування щодо невиконня виконання бойового наказу, проте рішенням Львівського окружного суду від 09 жовтня 2023 року по справі №380/3634/23 в позові йому було відмовлено.

Згідно медичної характеристики, позивач за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 за медичною допомогою не звертався. Амбулаторно не лікувався. На підставі довідки Військово-лікарської комісії №525/2 від 28.07.2022 року визнаний обмежено придатним до військової служби на підставі статті 4 «б», 54 графи ІІ Розкладу хвороб. Поставлено діагноз: Хронічний вірусний гепатит С, вірусний гепатит В з помірним порушенням функції печінки. ЖКХ. Хронічний калькульозний холецистит, фаза ремісії. Біліарний панкреатит, ремісія без порушення функції підшлункової залози. Вторинна часткова адентія обох щелеп з відсутністю 12 зубів. Жувальна ефективність за Агаповим 54%. Пониження гостроти зору до 0,7 правого, 0,8 лівого ока внаслідок простого короткозорого астегматизму ступеня 0,75 Д правого ока, 1,0 Д лівого ока при гостроті зору з корекцією 1,0 на кожне око. Під динамічним наглядом частини не перебував. Висновок: службові обов`язки виконувати може.

Щодо виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, вказує, що згідно п.14 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України №260 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» - виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану - до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника). Пунктом 14 розділу XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затверджених наказом Міністерства оброни України від 07 червня 2018 року №260 встановлено, що військовослужбовцям додаткова винагорода не виплачується. До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які, зокрема, відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).

Зазначає, що накладення дисциплінарного стягнення є правом, а не обов`язком командира військової частини, а сам факт невиконання бойового розпорядження позивачем згідно «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оброни України від 07 червня 2018 року №260 вже є підставою позбавлення його додаткової винагороди.

Крім цього, наказ № 1976-ОД від 23 червня 2023 року «Про результати проведення службового розслідування для встановлення причин та умов відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини А0998від 30.09.2022 року №1372ОКП» відносно позивача міг бути оскаржений позивачем та заінтересованими особами протягом місяця до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - військова частина НОМЕР_4 . Однак позивач не скористався своїм правом на оскарження. Беручи до уваги матеріали службового розслідування, відповідач вважає, що військовою частиною було всебічно та належно проведено розслідування, згідно якого наказом командира військової частини НОМЕР_2 факти відмови виконання бойового наказу (відмови та вибувати в район та виконувати бойові розпорядження) підтверджено, усі стягнення накладено згідно чинного законодавства. Просить відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив та додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що позивач не відмовлявся від виконання бойового наказу; наведені відповідачем доводи та докази не підтверджують факту ознайомлення позивача 03.10.2022 із бойовим розпорядженням від 30.09.2022, оскільки позивач не проходив службу у 2-му механізованому батальйоні, а був переведений в 1-й стрілецький батальйон. На думку представника позивача, відповідач діяв протиправно, вирішивши утримати з позивача додаткову винагороду, так як законодавство не встановлює такого випадку утримання додаткової винагороди як невиконання вимог бойового наказу командира військової частини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , до 25.05.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 по мобілізації.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.03.2023 №78 позивач виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із подальшим проходженням ним військової служби у військовій частині НОМЕР_5 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2022 №1440-АД призначено службове розслідування для з`ясування причин і умов невиконання військовослужбовцями, в тому числі позивачем, вимог бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 30 вересня 2022 року №1372 ОКП щодо вибуття в район зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_2 для виконання завдань, а також встановлення ступеня вини військовослужбовців та посадових осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

23.06.2023 командира військової частини НОМЕР_2 винесено наказ №1976-ОД «Про результати проведення службового розслідування та з`ясування причин та умов відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2022 року №1372 ОКП», відповідно до якого, під час проведення службового розслідування встановлено, що згідно наданих копій медичних документів та пояснення старшого сержанта ОСОБА_1 , стало відомо, що він не вибув в район зосередження підрозділів, у зв`язку із відрядженням в навчальний центр в село Вербляни згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.09.2022 року №265, з розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2022 року №1372 не ознайомлений. З 01 жовтня 2022 року переведений в І стрілецьким батальйон. Згідно рішення військово-лікарської комісії старший сержант ОСОБА_1 , являється обмежено придатним до військової служби.

Відповідно до вказаного наказу, причинами та умовами, що сприяли невиконанню військовослужбовцями вимог бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2022 №1372 щодо вибуття в район зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_2 для виконання за призначенням є порушення вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби збройних Сил України з боку, зокрема, старшого сержанта ОСОБА_1 , які не вибули в район зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_2 для виконання завдань за призначенням, тим самим не виконали вимоги бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2022 року №1372 ОКП.

Згідно п. 11 наказу від 23.06.2023 №1976-ОД помічнику командира військової частини НОМЕР_2 з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби за невиконання вимог бойовою наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2022 року №1372 OKIП доручено утримати додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 р. №168 старшому сержанту ОСОБА_1 за вересень 2022 року в повному обсязі та провести коригування раніше виплаченого грошового забезпечення. Суму переплати грошового забезпечення в розмірі 30 000,00 гривень старшому сержанту ОСОБА_1 занести в книгу обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_2 , а також в книгу обліку нестач військової частини НОМЕР_2 . Командиру мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 доручено направити копію матеріалів службового розслідування до командира військової частини НОМЕР_5 для прийняття рішення про притягнення до повної матеріальної відповідальності старшого сержанта ОСОБА_1 .

Вважаючи протиправним пункт 11 наказу відповідача від 23.06.2023 №1976-ОД, позивач звернувся до суду із даним позовом.

При вирішенні спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до положень Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII, організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232 в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно ч. 4 ст. 2 Закону №2232, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.14 ст. 2 Закону №2232, виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, за приписами ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV (далі Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.

Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Згідно ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до вимог ст. 26 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах (ст. 27 Статуту).

Частиною 4 статті 24 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Статтями 83 - 86 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 13.12.2017 за №1503/31371 (далі Порядок №608).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №608 виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов`язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).

Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 Розділу III Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Згідно п. 3 розділу IV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

На підставі пунктів 1-4 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (пункт 2 розділу VI Порядку №608).

Згідно з вимогами п.3 розділу VІ Порядку №608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Відповідно до вимог ст. 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку (ст.98 Дисциплінарного статуту).

Також, ст.92 Дисциплінарного статуту встановлено, що якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира.

Судом з матеріалів справи встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.06.2023 №1976-ОД «Про результати проведення службового розслідування та з`ясування причин та умов відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2022 №1372 ОКП за невиконання вимог бойового наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2022 №1372 ОКП утримано додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» старшому сержанту ОСОБА_1 за вересень 2022 року в повному обсязі та проведено коригування раніше виплаченого грошового забезпечення. Суму переплати грошового забезпечення в розмірі 30000 грн старшому сержанту ОСОБА_1 занесено в книгу обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_2 , а також в книгу обліку нестач військової частини НОМЕР_2 .

Втім, суд зазначає, що жодних дисциплінарних стягнень, які передбачені ст. 48 Дисциплінарного статуту, відповідачем до позивача не застосовувалось. Не містить відомостей про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, передбаченого п. 48 Статуту, і оскаржуваний наказ №1976-ОД.

Також, суд зазначає, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 1340/4847/18.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 380/3045/21 від 01.11.2022.

Отже, у відповідача були відсутні підстави для утримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів від 28.02.2022 №168 з грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 84 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Приписами статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Отже, службове розслідування у будь-якому випадку не може тривати більш ніж 2 місяці.

Відповідно до матеріалів справи, службове розслідування призначено наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2022 року № 1440-АД «Про призначення службового розслідування для з`ясування причин і умов невиконання вимог бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 30 вересня 2022 року № 1372 ОКП».

Згідно абз. 2 п. 3 розд. ІІІ Порядку № 608 днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акту службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування

Спірний наказ №1976-ОД підписано командиром військової частини НОМЕР_2 23 червня 2023 року.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що службове розслідування всупереч вимог абз. 3 п. 85 Дисциплінарного статуту тривало більш ніж 8 (вісім) місяців, внаслідок чого відповідачем порушено строк накладення дисциплінарного стягнення.

Також суд звертає увагу, що відповідачем не надано належної оцінки поясненням позивача, наданим в ході службового розслідування, про те, що: позивач не вибув в район зосередження підрозділів, у зв`язку із відрядженням в навчальний центр в село Вербляни згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.09.2022 року №265; позивач з 01 жовтня 2022 року переведений в І стрілецьким батальйон; позивач згідно рішення військово-лікарської комісії являється обмежено придатним до військової служби. Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

З огляду на вказане, суд висновує, що пункт 11 оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.06.2023 року № 1976-ОД «Про результати проведення службового розслідування та з`ясування причин та умов відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2022 року № 1372 ОКП» не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом зроблено висновок про протиправність пункту 11 спірного наказу від 23.06.2023 року № 1976-ОД, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо утримання в липні 2023 року з грошового забезпечення позивача додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. за вересень 2022 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, та стягнення з відповідача на користь позивача такої винагороди за вересень 2022 року.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

У свою чергу, суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З урахуванням зазначеного, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, робить висновок, що позов належить задовольнити повністю.

Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 11 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 23 червня 2023 року №1976-ОД «Про результати проведення службового розслідування для встановлення причин та умов відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 30.09.2022 року №1372 ОКП».

3. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо утримання в липні 2023 року з грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за вересень 2022 року в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за вересень 2022 року в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 28.06.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович