Рішення № 120089511, 24.06.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 рокуСправа №160/10191/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.04.2024 року № 046350015773 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 28.03.2024 р.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області протиправно відмовило у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника через недостатній страховий стаж. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та зазначає, що ч.1ст.36 Закону №1058-ІVвизначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за якою пенсія у зв`язку з втратою годувальникапенсіонера призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/10191/24. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

14.05.2024 через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач-1 не погоджується з доводами позовної заяви, просить звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Станом на час звернення за призначенням пенсії 28.03.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повних 60 років.

Виходячи зі ст. 26 вказаного закону право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 не менше 31 років.

Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 06 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону №1058.

Позивачка не є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону України №1058 (65 років).

03.06.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Відповідач-2, не погоджується із заявленими вимогами з наступних підстав.

Пенсійний вік утриманця визначається відповідно до статті 26 Закону №1058-IV в залежності від набутого ним страхового стажу.

У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частини першою-третьою статті 26 Закону №1058-IV, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Порядком № 22-1 передбачено, що для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника необхідно подати, зокрема, документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.04.2024 №046350015773 позивачці відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника, оскільки страховий стаж позивачки становить 24 роки 6 місяці 24 дні, замість необхідного 30 (відповідно до п. 2.3 розділу ІІ Порядку №22-1).

Зарахування періоду роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, призначення (проведення перерахунку) та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.08.1985 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 .

19.02.2022 чоловік позивача помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 22.02.2022 Відділом реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро).

Відповідно до довідки голови правління ОСББ «Садовніченко, 4» від 09.03.2022 №1, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент смерті її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкали разом за адресою: АДРЕСА_1 і вели спільне господарство.

Відповідно до копії довідки МСЕК №6381 ОСОБА_2 було призначено ІІ групу інвалідності.

Позивач звернулася 28.03.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, який рішенням №046350015773 від 05.04.2024 відмовив у призначенні пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 згідно зі ст. 36 Закону №1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу заявниці -31рік.

Страховий стаж особи становить 24 роки 6 місяців 24 дні.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, позивач звернулась за захистом свої порушених прав і інтересів з позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел,визначені Законом України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058).

На підставі частини другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058 встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Частиною 2 статті 36 даного Закону передбачено, що непрацездатними членами сім`ї померлого годувальника вважаються зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 36 зазначеного Закону,до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1статті 38 Закону № 1058-ІVпенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26цього Закону, - довічно.

Таким чином, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років визначається як загальний пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок.

За таких обставинпозивач, як дружина померлого годувальника, яка на час звернення до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії у зв`язку втратою годувальника досягла 60-річного віку, тобто передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»віку, у розумінні приписів пункту 1 частини 2статті 36 Закону №1058-ІVє непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника (її чоловіка), тому має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Суд зазначає, що положенняст. 36 Закону №1058, яким визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, не пов`язують право на такий вид пенсії з наявністю певного страхового стажу утриманця, а тому позиція відповідачів про недостатність у позивача страхового стажу, є безпідставною.

Посилання відповідачів на положенняст..26 Закону №1058, якою визначено умови призначення пенсії за віком, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки у спірному випадку дослідженню підлягає не наявність у позивачки права на призначення пенсії за віком, а про наявність права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, які є різними видами пенсії, у розумінні ч.1ст.9 Закону №1058, та з різними умовами призначення.

Спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.04.2024 року № 046350015773 не містить інших підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії.

Суд вважає необхідним також звернути увагу на те, що за ч 3 ст. 44Закону №1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

З аналізу вказаних норм випливає, що у випадку ненадання всіх необхідних документів для призначення пенсії, органи Пенсійного фонду України уповноважені витребовувати такі документи, при цьому така вимога передує винесенню рішення щодо призначення пенсії, а не висувається після прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії.

Разом з тим, суд відмовляє у позовних вимогах зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяви позивача про призначення пенсії по суті, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, отже не є належним відповідачем у даній справі.

З урахуванням наведеного, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, то і обов`язок призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 28.03.2024 покладається на відповідача-2.

Суд відхиляє позицію відповідачів, що вимоги позивача призначити пенсію є формою втручання в дискреційні повноваження Пенсійного Фонду та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

У постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 , від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21, Верховний Суд сформулював такий висновок, за яким у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Судом встановлено, що відмова відповідача-2 у призначенні позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника була обґрунтована відсутністю у позивача страхового стажу, що в даному випадку є безпідставним

Відповідачем, як органом, що призначає пенсії, не вимагалось дооформлення поданих позивачем документів для призначення пенсії, у тому числі заяви про призначення пенсії, чи подання додаткових документів.

Тобто, позивачем, як суб`єктом звернення, було дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника , а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача призначити пенсію.

Вказане узгоджується також з правовими висновками Верховного Суду у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 480/4288/21.

Відповідно до вимогст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі під час розгляду справи не надали.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3ст.139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовною заявою до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн., що підтверджується квитанцією ІD6462-3198-4025-2211 від 16.04.2024.

З урахуванням наведеного, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 у сумі 484,48 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до 1- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Г.Чекірди, буд. 10, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.04.2024 року № 046350015773 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Г.Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 28.03.2024 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Г.Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в строки, передбаченістаттею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона