Рішення № 120074678, 18.06.2024, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4008/24

2/296/2150/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Драча Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Алексеєнко В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою

В С Т А Н О В И В:

Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в сумі 11475,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 вересня 2019 року у м. Житомирі по вул. Басейній, поблизу будинку №3 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «ЗИЛ 130» д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та скоїв наїзд на транспортний засіб марки «NISSAN РRIMASTER» д.н.з. НОМЕР_2 , також ОСОБА_1 залишив місце ДТП. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив ДТП, внаслідок якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Богунського районного суду міста Житомира від 03 жовтня 2019 року по справі №295/14196/19 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Також зазначено, що на час вчинення ДТП відповідач не мав при собі чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не повідомив про його наявність, тому МТСБУ прийняло рішення здійснити регламентну виплату на користь потерпілої особи в сумі 10675,40 грн. 04.12.2019 МТСБУ відшкодувала завдану школу в загальному розмірі 11475,40 грн., тому виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.

Крім цього у позові зазначено, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом, оскільки по всій території України запроваджено воєнний стан.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 20.05.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

У позовній заяві представник позивача просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

18.06.2024 відповідач по справі ОСОБА_1 подав до суду заяву в якій зазначив, що не визнає позовні вимоги та просить суд застосувати строки позовної давності.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що Постановою Богунського районного суду міста Житомира від 03 жовтня 2019 року по справі №295/14196/19 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 13 вересня 2019 року близько 15 год. 30 хв. у м. Житомирі по вул. Басейній, поблизу будинку №3 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «ЗИЛ 130» д.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на транспортний засіб марки «NISSAN РRIMASTER» д.н.з. НОМЕР_2 та залишив місце ДТП. В результаті ДТП водій завдав матеріальні збитки та пошкодження транспортним засобам.

24.09.2019 ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту № 26/10/19 про оцінку вартості (розміру) заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного ФОП ОСОБА_3 вартість (розмір) збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу NISSAN РRIMASTER» д.н.з. НОМЕР_2 становить 10363,26 грн.

Відповідно до наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України від 04 грудня 2019 року № 13131 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 » фінансовий департамент було зобов`язано сплатити на рахунок ОСОБА_2 10675,40 грн.

05 грудня 2019 року МТСБУ здійснило виплату на рахунок ОСОБА_4 відшкодування у розмірі 10675,40 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 1155867.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Первісне (основне) деліктне зобов`язання та зобов`язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, в силу презумпції вини завдавача шкоди відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Судом встановлено, що 05 грудня 2019 року МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій у ДТП особі - ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_1 на час вчинення ДТП не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому МТСБУ має право зворотної вимоги до відповідача у порядку частини першої статті 1191 ЦК України.

Разом з тим, при суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі - з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування, з огляду на таке.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.

При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Отже, первісне (основне) деліктне зобов`язання та зобов`язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.

Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 у справі № 6-2806цс16.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною п`ятою статті 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі виплачено МТСБУ 05 грудня 2019 року, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати. Враховуючи, що до суду з цим позовом МТСБУ звернулося 23 квітня 2024 року (відповідно до відбитку штампу на конверті), а відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності до вимог позивача, суд приходить до висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Посилання позивача на запровадження в Україні воєнного стану, як на підставу пропуску встановленого законом строку позовної давності, терміном в три роки, суд до уваги не приймає, оскільки сам по собі факт введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року не є підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом для вчинення процесуальної дії.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави…» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У постанові Верховного суду від 21 липня 2022 року у справі № 127/2897/13-ц (провадження № 61-6420ск22) зроблено висновок, що у кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Питання поновлення строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

На такі обставини позивач не посилається, зазначає лише про запровадження воєнного стану в Україні як підставу для продовження строку подання відповідного позову, що унеможливлює вирішення питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами до відповідача в межах встановленого законом трирічного строку.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду з даним позовом розмірі

На підставі викладеного, керуючись статтями 253, 261, 1166, 1187, 1191 ЦК України, статтями 22, 38, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуючий суддя Ю. І. Драч