Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 червня 2024 року м. Київ № 320/23833/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо відмови у складанні та направленні до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 58 916, 60 грн. (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот шістнадцять гривень шістдесят копійок);
- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та подати до Головного управління державної казначейської служби у місті Києві про повернення ОСОБА_1 помилково сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 58916,60 грн (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот шістнадцять гривень шістдесят копійок), із зарахуванням грошових коштів на наступні банківські реквізити: Установа банку: АТ «УніверсалБанк» МФО банку: 322001; Отримувач платежу: ОСОБА_1 НОМЕР_3; РНОКПП отримувача: НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування») особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов`язкове пенсійне страхування, у зв`язку з чим позивачем було подано до відповідача заяву про повернення помилково сплачених коштів. Однак, відповідачем було відмовлено в задоволенні зазначеної заяви. Така відмова, на думку позивача, є протиправною та необґрунтованою, а тому вважає, що сплачена позивачем сума збору підлягає поверненню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також, вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві. Також суд витребувати від позивача та від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві докази по справі, а саме довідку про підтвердження зарахування до Державного бюджету України збору з операції придбання (купівлі- продажу) нерухомого майна ОСОБА_1 за квитанцією від 21.03.2018 №0.0.993701593.1.
Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві проти позову заперечувало та подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову. Зазначило, що заявлені позивачем вимоги подані з пропуском строку звернення до адміністративного суду а тому підлягають залишенню без розгляду, оскільки позивач сплатив 21.03.2018 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, поза межами 1095 днів з дня виникнення підстав для повернення помилково сплачених коштів.
Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надало пояснення до позову, в яких зазначило, що за результатами нерегламентованої вибірки в ручному режимі з автоматизованої системи обліку бюджетних надходжень Державної казначейської служби України АС «Є-Казна» щодо перерахування ОСОБА_1 коштів в сумі 58 916,60 грн встановлено перерахування 21.03.2018 на рахунок № НОМЕР_2 , призначення платежу: «*;101;НОМЕР_1;НОМЕР_4; Сплата збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна; ОСОБА_2 », згідно меморіального ордеру від 21.03.2018 № @2PL661468.
До суду від позивача надійшли докази направлення на адресу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21.03.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С. В., зареєстрованим в реєстрі за № 457, придбано у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки податковим агентом при посвідчені Договору купівлі-продажу виступив нотаріус, 21.03.2018 на відповідний бюджетний рахунок було перераховано 58 916,60 грн сплаченого позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості нерухомого майна з операції придбання нерухомого майна згідно з копією квитанції від за квитанцією від 21.03.2018 №0.0.993701593.1.
Відповідно до відомостей витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 21.03.2018 квартира за адресою: АДРЕСА_1 є нерухомим майном, яке було придбане позивачем.
Вважаючи, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивач звернулася до відповідача із заявою від 06.12.2022 з проханням здійснити подання до територіального управління Державної казначейської служби у місті Києві для повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло у розмірі 58 916,60 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 20.12.2022 № 2600-0603-8/168865 повідомило позивачу про наявність права у ОСОБА_1 звернутися до контролюючого органу із заявою про повернення помилково сплачених коштів протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми
Збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачено 21.03.2018р., а тому ОСОБА_1 мала право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про повернення помилково сплачених коштів до березня 2021 р. Отже, враховуючи викладене, заява про повернення збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 відповідно до квитанції від 21.03.2018р. № @2PL661468 у розмірі 58916,60 грн. подана до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з пропущенням строків звернення, тому задоволенню не підлягає.
Незгода позивача із відмовою у поверненні сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 58 916,60 грн з огляду на придбання нею житла вперше, стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом. Як було зазначено вище, порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з пунктом 8 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для таких суб`єктів встановлюються у розмірі 1 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону (п. 10 ст. 4 Закону України "України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування").
Відповідно до пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пункт 18 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.98 № 1740 передбачає, що повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Згідно з п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Підпунктом 7 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №460/2011/, передбачено, що казначейство України здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.
Згідно з додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету», контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету НОМЕР_4 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна», покладений на Пенсійний фонд України».
У відповідності до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2, яким установлено, зокрема, механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Як було встановлено судом, відповідач у листі від 20.12.2022 зазначив, що ОСОБА_1 мала право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про повернення помилково сплачених коштів до березня 2021 року. При цьому в обґрунтування власної позиції відповідач посилається на положення статті 257 Цивільного кодексу України та пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України.
Разом з тим, зазначені норми не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли між сторонами.
По-перше, стаття 257 Цивільного кодексу України стосується строків позовної давності у цивільних правовідносин. По-друге, пункт 1.4. статті 1 Податкового кодексу України, вказує, що встановлення і скасування зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, їх розмірів та механізмів справляння здійснюються відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування».
Тобто Податковий кодекс України не врегульовує питання строків подання заяви про повернення помилково сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки правові підставі для звернення містяться в Законі України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування».
При цьому варто зазначити, що Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» не визначає строків подання заяви про повернення помилково сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви позивача про повернення помилково сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з пропущенням строків на її подання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 58916,60 грн. з підстав, що не відповідають положенням чинного законодавства.
При цьому, вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо відмови у складанні та направленні до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не підлягають задоволенню оскільки самі по собі дії відповідача у даному випадку не створюють правових наслідків для позивача. При цьому, правові наслідки для позивача виникли саме з огляду на прийняття відповідачем відмови, яка викладена у листі від 20.12.2022 № 2600-0603-8/168865.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відтак, з метою належного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, викладену у листі від 20.12.2022 № 2600-0603-8/168865 у складанні та направленні до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 58 916, 60 грн.
Проте, вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача сформувати та надати позивачу подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктами 15-2, 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 № 1740 (у редакції Постанови № 866) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що позивачем було подано разом із заявою про повернення збору весь пакет документів, визначений пунктом 15-2 Порядку № 1740, а відповідачем було його досліджено. Тож, суд не може підміняти собою виконання таким органом покладених на нього функцій перевірки дотримання позивачем положень Порядку №1740, що є дискреційними повноваженнями відповідача, тому зобов`язання відповідача підготувати та надати позивачу подання про повернення коштів, у даному випадку є передчасним.
З огляду на встановлені в ході розгляду даної справи обставини, суд дійшов висновку, що з метою належного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про повернення помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 58916,60 грн сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з квитанцією № 0.0.993701593.1 від 21.03.2018, з урахуванням висновків суду.
Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження наданими до матеріалів справи письмовими доказами, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією наявною у матеріалах справи. Відтак, враховуючи часткове задоволення позову, а також ту обставину, що вимоги позивача носять немайновий характер а також ту обставину, що не надається за можливе визначити розмір задоволених вимог пропорційно до розміру судового збору, суд дійшов висновку, що сума судового збору в розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 29, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 263 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, викладену у листі від 20.12.2022 № 2600-0603-8/168865 у складанні та направленні до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 58 916, 60 грн.
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про повернення помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 58916,60. сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з квитанцією № 0.0.993701593.1 від 21.03.2018, з урахуванням висновків суду.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.
Судове рішення № 120066563, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 28.06.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 320/23833/23. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: