Рішення № 120062915, 28.06.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 р. Справа № 520/9678/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходить військову за контрактом. Мати дружини позивача потребує постійного стороннього догляду. Керуючись підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач направив рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби та долучив до рапорту копії відповідних документів на підтвердження наявності підстав для звільнення. У зв`язку з неотриманням письмової відповіді адвокатом позивача направлено до Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит з проханням надати інформацію щодо розгляду рапорту про звільнення та про результати його розгляду. Вказаний адвокатський запит отримано Військовою частиною НОМЕР_1 , але станом на час подання позовної заяви відповіді на нього не надано. Відсутність рішення за результатами поданого рапорту і адвокатського запиту дають позивачу підстави для звернення до суду позовом у цій справі для захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, без виклику сторін в судове засідання, та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копію ухвали про відкриття провадження надіслано представникам сторін до їх Електронних кабінетів в системі "Електронний суд" та ними отримано, що підтверджено довідками про доставку електронних листів.

20.04.2024 представником відповідача через систему "Електронний суд" надіслано відзив на позов разом з доданими до нього документами, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що подаючи рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 , позивач повинен був не просити прийняти рішення про його звільнення, а просити клопотати перед командиром 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України про прийняття рішення про звільнення зі служби, оскільки Військова частина НОМЕР_1 входить до 9 армійського корпусу, командування якого і приймає рішення про звільнення в цьому випадку. Зазначає, що з огляду на наведені обставини рішення за результатами розгляду рапорту позивача Військовою частиною НОМЕР_1 не приймалось, про що усно повідомлено позивача.

Посилаючись на передчасність звернення позивача до суду за захистом своїх прав, оскільки позивач не дочекався відповіді на рапорт у встановлений термін, який, на думку в/ч НОМЕР_1 , не може перевищувати трьох місяців з дати подання рапорту, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач, з посиланням на приписи Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, доводить, що під час звернення з рапортом встановлений порядок його подання не порушував. Звертає увагу, що посилання Військової частини НОМЕР_1 на передчасність звернення позивача до суду за захистом своїх прав є необґрунтованим.

Від Військової частини НОМЕР_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву наголошувалося не на порушенні позивачем порядку звернення з рапортом, а акцентувалась увага на тому, що позивач, не дочекавшись офіційної відповіді від командування, звернувся до суду.

Представниками сторін надано до суду заяви, в яких просили суд залучити в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 , оскільки саме командувач Військової частини НОМЕР_2 приймає накази про призначення на посаду та про звільнення з військової служби.

Ухвалою суду залучено в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 , у цій справі.

У відзиві на позовну заяву Військова частина НОМЕР_2 зазначила, що станом на 08.04.2024 (дату написання відзиву) командуванням 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (Військовою частиною НОМЕР_2 ) подання на звільнення або інших документів, які б стосувалися звільнення військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 не отримано, відтак Військовою частиною НОМЕР_2 не розглядалася можливість прийняття рішення стосовно звільнення позивача з лав Збройних Сил України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом.

16 лютого 2024 року позивач подав до Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв`язку з необхідністю постійного догляду за хворою матір`ю дружини з наданням нотаріально завірених копій документів на підтвердження наявності підстав для звільнення.

Вказаний рапорт зареєстрований 16 лютого 2024 року у в/ч НОМЕР_1 за вхідним номером 4770.

Вказані обставини Військовою частиною НОМЕР_1 не заперечуються.

В той же час, позивач зазначає, що представником в усній формі повідомлено про відсутність підстав для задоволення рапорту.

Військовою частиною НОМЕР_1 не заперечується, що адвокатом позивача на підставі ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність`направлено до Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит з проханням надати інформацію щодо розгляду рапорту про звільнення та про результати його розгляду, але доказів надання відповіді на нього в/ч НОМЕР_1 не надано.

Позивач, вважаючи, що рішення Військової частини НОМЕР_1 за результатами поданого рапорту порушує його права, звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу`від 25.03.1992 за № 2232-ХІІ (далі також Закон № 2232-ХІІ).

За змістом частини першої та третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 за № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду (абзац 4).

Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За приписами статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 за № 548-XIV, зі службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Відповідно до пункту 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

За приписами пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008 (далі Положення №1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Тобто подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.

Згідно з підпунктом 1 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом З частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до абз. 4 п.241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Згідно з пунктом 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 за №170 (далі - Інструкція №170), визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції №170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Проаналізувавши наведені норми, суд зазначає, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою.

Водночас, вказаними нормативно-правовими актами не встановлено чітких строків розгляду рапорту про звільнення з військової служби.

Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124 (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення - звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Згідно з п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

Отже, строк розгляду рапорту визначений Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України та становить 30 днів з моменту реєстрації документа.

Водночас, вказаними нормативно-правовими актами не визначено порядку здійснення такого розгляду, з огляду на що суд вважає за можливе субсидіарно застосувати до спірних правовідносин у цій частині положення чинного законодавства щодо розгляду звернень громадян.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.10.2018у справі №803/162/16.

Відповідно до п. 1 Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 28.12.2016 за № 735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962, (далі Інструкція № 735) ця Інструкція визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.

Відповідно до приписів Розділу ІІІ Інструкції № 735, посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов`язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об`єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з`ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.

Рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.

Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.

Відповідь за результатами розгляду звернення обов`язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв`язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.

Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення.

З аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на прийняття рішення про звільнення, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.

За матеріалами справи судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 входить до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), командування якого приймає рішення про прийняття на військову службу та звільнення військовослужбовців з військової служби.

Рапорт позивача, поданий до Військової частини НОМЕР_1 , не передався у порядку підпорядкованості до вищого командування та не розглядався Військовою частиною НОМЕР_2 , до повноважень командира якої віднесено вирішення питання звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Фактично Військова частина НОМЕР_1 вважає, що питання звільнення позивача з військової служби вирішується вищим командуванням (у цьому випадку командиром Військової частини НОМЕР_2 ) лише у разі наявності клопотання позивача про передання рапорту до Військової частини НОМЕР_2 , оскільки Військова частина НОМЕР_1 входить до 9 армійського корпусу, командування якого і приймає рішення про звільнення в цьому випадку; у разі відсутності відповідного клопотання рапорт за належністю не передається, рішення за таким рапортом не приймається.

Суд такі міркування Військової частини НОМЕР_1 оцінює критично. Вище суд зазначив свої висновки з приводу застосування положень Статуту ЗСУ, Положення №1153/2008, відповідно до яких подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. У випадку ж відмови клопотати, на переконання суду, рапорт військовослужбовця з обґрунтуванням відмови у будь-якому випадку має передаватися вищому командуванню. Остаточне рішення має прийматися саме тією посадовою особою, яка наділена правом вирішувати питання по суті. Суд ще раз зауважує, що рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.

Судом встановлено, що 26 листопада 2023 року позивачем до належної посадової особи - командира Військової частини НОМЕР_1 подано рапорт про звільнення з військової служби, який зареєстрований 16 лютого 2024 року у в/ч НОМЕР_1 за вхідним номером 4770 .

Факт отримання рапорту також підтверджено представником Військової частини НОМЕР_1 у відзиві на позов.

Враховуючи викладене, за результатом розгляду рапорту військовослужбовця має бути прийняте відповідне вмотивоване письмове рішення протягом 30 днів з моменту реєстрації документу.

Однак, жодних документів на підтвердження фактичного розгляду рапорту позивача та надання відповіді у письмовій формі відповідачами до суду не надано.

Суд зазначає, що норми чинного законодавства покладають на Військову частину НОМЕР_1 обов`язок розглянути рапорт позивача та з клопотанням про задоволення чи з обґрунтуванням відмови у його задоволенні направити рапорт в порядку підпорядкування вищому командуванню, яким за обставин цієї справи є Військова частина НОМЕР_2 .

Проте, командиру Військової частини НОМЕР_2 , до повноважень якого віднесено вирішення питання звільнення ОСОБА_1 з військової служби, рапорт позивача про звільнення з лав Збройних Сил України не передавався.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що Військова частинаА7015 не розглянувши рапорт позивача, допустила протиправну бездіяльність та безпідставно не передала його для розгляду по суті до вищого командування Військової частини НОМЕР_2 .

Водночас, з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 не звертався.

У зв`язку з цим, враховуючи приписи частини другої статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним).

Ураховуючи встановлені під час судового розгляду обставини та приписи чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту позивача, зареєстрованого 16 лютого 2024 року у Військовій частині НОМЕР_1 за вхідним номером 4770 про звільнення з військової служби на підставі підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з покладенням на Військову частину НОМЕР_1 обов`язку розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби та передати його для подальшого розгляду за належністю до Військової частини НОМЕР_2 для прийняття рішення по суті рапорту.

Суд зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 є суб`єктом, який у спірних правовідносинах здійснює публічно-владні управлінські функції, поданий на розгляді суду спір є спором щодо проходження та звільнення з публічної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Посилання Військової частини НОМЕР_1 на передчасність звернення позивача до суду за захистом своїх прав суд відхиляє, оскільки строк розгляду рапорту визначений Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України та становить 30 днів з моменту реєстрації документа.

Суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зареєстрований 16 лютого 2024 року у Військовій частині НОМЕР_1 за вхідним номером 4770 та передати його для подальшого розгляду за належністю до Військової частини НОМЕР_2 для прийняття рішення по суті рапорту.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.