Рішення № 120062101, 28.06.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2024 р. № 400/5459/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тяннікової А.С., представника позивача Валентової К.В., представника відповідача Суслової М.В. а правилами позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ з особливостями, передбаченими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу

за позовомМиколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20,м. Миколаїв, 54001, доВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), просп. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, провизнання протиправною та скасування постанови від 22.05.2024 ВП № 74890886,ВСТАНОВИВ:

Миколаївська міська рада (далі Рада або позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 22.05.2024 за виконавчим провадженням № 74890886 про накладання штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Відповідачем у позові Рада вказала Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), при тому, що спірну постанову було винесено державним виконавцем відділу примусового виконання рішень цього Управління.

У частині третій статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

З урахуванням цього, в ухвалі про відкриття провадження у справі суд зазначив відповідачем відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), далі Відділ або відповідач.

На обґрунтування позовних вимог Рада, зокрема, зазначила, що невиконання рішення обумовлено поважними причинами, що виключає накладення штрафу.

Відділ подав відзив на позовну заяву (арк. 64-66), в яких вимоги адміністративного позову заперечив. Згідно з відзивом, у державного виконавця були законні підстави для винесення спірної постанови. Також у відзиві Відділ вказав, що позивач не скористався ані правом на відкладення проведення виконавчих дій, ані правом на відстрочку виконання рішення. В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що зазначення у тексті відзиву як відповідача Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) обумовлено певними складнощами у користуванні системою «Електронний суд».

До суду надійшов відзив (арк. 80-82) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який суд не врахував при прийнятті рішення, оскільки відповідачем у справі, згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі, є Відділ.

В судовому засіданні представник Ради вимоги позову підтримала, представник Відділу просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Як встановлено судом, постановою від 22.04.2024 у справі № 400/8134/21 Верховний Суд задовольнив позов ОСОБА_1 до Ради та зобов`язав Раду затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , площею 816 кв.м, кадастровий номер 4810137200:09:072:0015.

25.04.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист (боржник - Рада, стягувач ОСОБА_1 ).

30.04.2024 ОСОБА_1 подав до Відділу заяву про примусове виконання рішення, до якої додав виконавчий лист (арк. 76).

01.05.2024 головний державний виконавець Відділу Брушковська Олена Василівна винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74890886 (арк. 16), у пункті 2 якої вказала, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

З урахуванням норм Земельного кодексу України та норм Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280), виконання боржником рішення суду вимагало прийняття Радою на пленарному засіданні відповідного рішення.

Листом від 17.05.2024 № 6880/02.02.01-40/02/012/24 (далі Лист, арк. 28) Рада повідомила Відділ про підготовку, на виконання рішення суду, проєкту відповідного рішення, про включення проекту до порядку денного та винесення його на розгляд дистанційного засідання 32 позачергової сесії Миколаївської міської ради VIII скликання на 13.05.2024. Проте, як вказав позивач, за результатами відкритого голосування відповідне рішення депутатами Ради прийнято не було.

До Листа були додані: проєкт рішення «Про надання у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер 4810137200:09:072:0015) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (забудована земельна ділянка)»; проєкт порядку денного та регламенту роботи сесії (13.05.2024); витяг з протоколу сесії; витяг зі стенограми сесії; результати відкритого голосування (арк. 17-27).

Суд зауважив, що, згідно з протоколом, загальна чисельність депутатів 54, були присутні на сесії 33, за порядок денний проголосували 34, результати голосування щодо проєкту рішення: «за» - 10, «проти» - 3, «утрималися» - 29.

Згідно із стенограмою, «за» проєкт рішення проголосували 10, «проти» - 3, «утрималися» - 16.

Відповідно, у строк, встановлений державним виконавцем, Рада рішення суду не виконала.

22.05.2024 головний державний виконавець Відділу Брушковська О.В., за результатами розгляду Листа, склала Акт державного виконавця, в якому зазначила про невиконання рішення суду та вказала, що «… станом на 22.05.2024 боржником не надано доказів, що рішення суду не виконано з поважних причин …» (арк. 31).

22.05.2024 головний державний виконавець Відділу Брушковська О.В. винесла постанову у ВП № 74890886 про накладення на Раду, на підставі статей 63, 75 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404), штрафу на користь держави у розмірі 5 100 грн (далі Постанова, арк. 32-33). Крім того, Постановою боржник був зобов`язаний виконати рішення протягом десяти робочих днів та був повідомлений про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Як повідомили представники сторін, станом на 27.06.2023 рішення суду не виконано.

Заперечення Ради проти накладення штрафу полягають у тому, що «… Миколаївським міським головою та виконавчими органами Миколаївської міської ради вжито усіх необхідних та залежних від них заходів задля своєчасного виконання … судового рішення … відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Регламенту та Закону України «Про виконавче провадження», а саме у стислі строки підготовлено відповідний проєкт рішення … включено його до проєкту порядку денного пленарного засідання Ради та винесено на розгляд депутатів… Однак за результатами відкритого голосування відповідне рішення депутатами … прийнято не було …».

На думку позивача, ним, у межах встановленого державним виконавцем строку, вчинено всі дії, що були необхідними для голосування депутатами за проєкт відповідного рішення, а результати цього голосування є об`єктивною обставиною, що перебуває поза межами відповідальності боржника у виконавчому провадженні. Відповідно, наявні поважні причини невиконання рішення суду, які державний виконавець не врахував.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі статтею 1291 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб, і підлягає виконанню. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як вказано у частині четвертій статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом, зокрема, є Закон № 1404.

Частиною першою статті 75 Закону № 1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Факт невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк є доведеним.

Відповідно до частини першої статті 76 Закону № 280, органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України.

Згідно з частиною першою статті 45 Закону № 280, сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Відповідно до статті 18 («Обов`язки депутата місцевої ради у раді та її органах») Закону України від 11.07.2002 № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон № 93), депутат місцевої ради зобов`язаний додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів; брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень.

Суд відхилив посилання позивача на статтю 20 Закону № 93. Розгляд і вирішення депутатами питань, віднесених до відання відповідної ради, «… на основі колективного і вільного обговорення …», по-перше, не стосується виконання судових рішень, по-друге, передбачає все ж таки вирішення питань (прийняття рішення).

Те, що депутати Ради не проголосували за проєкт відповідного рішення, тобто, свідомо ухилилися від виконання рішення суду, не є поважною причиною невиконання.

Суд зауважив, що виконання рішення суду полягало саме у прийнятті відповідного рішення, відповідно, депутати, що входять до складу Ради, мали, по-перше, взяти участь у пленарному засіданні і забезпечити кворум, що був необхідним для прийняття рішення. Поважні причини відсутності 21 депутата з 54 ані державному виконавцю, ані суду не повідомлені. По-друге, всі присутні депутати (33) мали взяти участь у голосуванні. Поважні причини того, що з 33 присутніх участь у голосуванні взяли 29, ані державному виконавцю, ані суду не повідомлені. По-третє, депутати мали виконати рішення суду затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , тобто проголосувати «за». Альтернативні результати голосування змістом постанови Верховного Суду не передбачалися.

Станом на 22.05.2024 позивач не надав державному виконавцю ані доказів виконання рішення суду, ані доказів поважності причин його невиконання, тому суд визнав, що накладення штрафу на Раду відповідає вимогам Закону № 1404.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Миколаївської міської ради до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 22.05.2024 ВП № 74890886 про накладення штрафу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна