Рішення № 120054213, 26.06.2024, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/3239/23

2-др/689/5/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Кульбаби А.В.,

з участю: секретаря судового засідання - Лебеденко О.М.,

представника позивача адвоката Поляк М.В.,

представника відповідача адвоката Вонсович О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду в смт. Ярмолинці в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою представника позивача адвоката Поляка П.П. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу,

встановив:

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 22 травня 2024 року позов позивача ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором № HMJ0GI0000006023 від 13 березня 2008 року, укладений між ЗАТ КБ «ПРИТВАТБАНК» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу Стожик Н.В., зареєстрований у реєстрі за № 711. Вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 6779341, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, зареєстровано: 13.03.2008 року приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу Стожик Н.В., підстава обтяження: договір іпотеки, 710, 13.08.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу Стожик Н.В., об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 21432857, власник: ОСОБА_1 , Код: АДРЕСА_2 .; заявник: ОСОБА_2 . Вилучено з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку: реєстраційний номер обтяження: 67779424, тип обтяження: іпотека, зареєстровано: 13.03.2008 року реєстратором: приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу Стожик Н.В., підстава обтяження: договір іпотеки, 710, 13.08.2008 року, приватний нотаріус Ярмолинецького районного нотаріального округу Стожик Н.В., об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 21432857, іпотекодержатель: ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Код: 14360570, Дніпропетровська область, м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), вулиця Набережна перемоги, 50, іпотекодавець: ОСОБА_1 , Код: АДРЕСА_2 .; розмір основного зобов`язання: 80000 грн.; строк виконання: 13.03.2023.

На адресу суду від представника позивача адвоката Поляка П.П. 27 травня 2024 року надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У заяві зазначив, що для підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які позивач ОСОБА_1 поніс у зв`язку із розглядом справи № 689/3239/23, суду надав: копію договору про надання юридичної (правничої) допомоги № 405/23 від 16 листопада 2023 року, укладеного між Адвокатським Об`єднанням «Поляк і партнери» та ОСОБА_1 . Згідно п. 4.1. Договору вартість послуг, що надаються адвокатським об`єднанням, становить 40 % розміру місячної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу, якщо інший порядок розрахунків не зазначений в дорученні (угоді); звіт (акт) про надані послуги позивачу у зв`язку із розглядом справи № 689/3239/23 від 24 травня 2024 року; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 24/23/11 від 24 листопада 2023 року на суму 13400 грн.; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 24/23/11 від 24 листопада 2023 року на суму 13400 грн.; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 29/24/01 від 29 січня 2024 року на суму 11360 грн.; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 02/24/04 від 2 квітня 2024 року на суму 2840 грн.; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 06/24/05 від 6 травня 2024 року на суму 2 840 грн.; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 24/24/05 від 24 травня 2024 року на суму 2 840 грн. Вказані докази в своїй сукупності вказують на те, що позивач ОСОБА_1 поніс судові витрати на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи № 689/3239/23 у розмірі 33280 грн. Так, у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат від 23 листопада 2023 року було вказано, що сума судових витрат, які позивач поніс та очікував понести у зв`язку із розглядом даної справи, становить 29 480 грн. Водночас, позивачу в результаті надано правничу допомогу на суму 33280 грн. Таке збільшення суми понесених позивачем витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи обґрунтоване збільшенням кількості часу, витраченого на підготовку та участь в судовому засіданні, на 30 хв. та необхідністю підготовки клопотання про витребування доказів (30 хв.). Крім цього, у 2024 році зросла вартість 1 години роботи адвоката, що також призвело до збільшення витрат, які поніс позивач. Вважає, що сторона позивача з об`єктивних причин не могла передбачити вказані вище витрати на етапі подання позовної заяви та підготовки попереднього (орієнтовного) розрахунку.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Мельник В.М. зазначила, що витрати на правову допомогу представника позивача є завищеними. Вважає, що заявлена орієнтовна сума витрат на правничу допомогу у сумі 29480 грн. є завищеною, скільки справа є типовою та не потребує багато часу для підготовки позовної заяви і направлення її до суду. Тому просить суд зменшити ці витрати до 1000 грн. (а.с. 51-55, № 689/3239/23).

На адресу суду від представника відповідача адвоката Вонсович О.А., 19 червня 2024 року та 26 червня 2024 року надійшли письмові заперечення на клопотання про ухвалення додаткового рішення. У запереченнях адвокат зазначила, що клопотання задоволенню не підлягає. Так, посилається на постанову Великої Палата Верховного Суду від 8 червня 2021 року по справі № 550/936/18, згідно якої визначено критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме: їх дійсність, необхідність та розумність їх розміру. Згідно іншої постанови Верховного Суду, викладеної у постанові від 5 лютого 2019 року у справі № 906/194/18, відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності як само зайнятої особи, у Книзі обліку доходів та витрат. У справі № 758/9989/16-ц від 31 січня 2024 року Верховний Суд вказав, що апеляційний суд вірно зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі. Аналогічний висновок наявний у справі № 344/12148/23 від 11.04.2024р. Вказала, що з тексту договору № 405/23 про надання юридичної (правничої) допомоги від 16.11.2023р. не вбачається, що зазначений договір укладений саме по справі № 689/3239/23. Натомість, містить загальні положення зі строком дії до 16.11.2028р. При цьому позивачем не надано доручення клієнта з наданням допомоги по зазначеній справі, що виключає можливість задоволення таких витрат. Позивачем в порушення п. 4.4. Договору не надано доказів сплати витрат, а надані квитанції не відповідають умовам договору. Зазначає, що клопотання представника позивача про витребування доказів було відхилено судом, отже ці витрати не були необхідні. Стверджує, що представником позивача значно завищено час участі у судових засіданнях. Отже, витрати на правову допомогу в розмірі 33 280 грн. є неспівмірними із складністю справи, наданих адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось) і не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Крім цього, зазначеній справі вже передували судові спори по справі № 689/455/17, де ціна позову була 65283, 97 грн. Зважаючи на незначну складність вказаної справи, ціну позову, невеликі обсяги матеріалів по справі та кількість підготовлених позивачем процесуальних документів, які не є великої складності, заява про відшкодування судових витрат із зазначеними сумами є завищеним розміром таких витрат. Просила суд відмовити у задоволенні клопотання про доручення доказів понесених судових витрат та про стягнення витрат на правничу допомогу, а у випадку встановлення судом підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, зменшити їх розмір, що підлягає розподілу між сторонами. У своїх письмових запереченням від 26.06.2024р. представник відповідача зазначила, що в порушення ч. 1 ст. 246 ЦПК України представник позивача не зазначив поважних причин неподання доказів щодо понесення витрат на правову допомогу. Оскільки клопотання від 24 травня 2024 року подане представником позивача про долучення доказів понесення судових витрат та ухвалення додаткового рішення не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, то такі витрати не можуть бути покладені на відповідача та не підлягають задоволенню. Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 31.01.2024р. у справі № 755/9989/16-ц та від 11.04.2024р. у справі № 344/12148/23. Крім цього, вказала, що у тексті договору про правову та допомогу та у квитанціях відсутні будь-які посилання на те, що правнича допомога надавалася адвокатом саме по справі № 689/3239/23. Відтак не можуть бути покладені на відповідача витрати на правничу допомогу. Зазначене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 227/2301/21 від 22 травня 2024 року.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Поляк П.П. підтримав вимоги своєї заяви. Пояснив, що між адвокатським об`єднанням та позивачем укладено договір про надання правової допомоги і ніхто не має права втручатися у відносини, що виникли між адвокатом та клієнтом. Копії договору та квитанції про оплату юридичних послуг не були долучені до закінчення судових дебатів, оскільки ЦПК України передбачає надання лише попереднього розрахунку. Крім цього, витрати стягуються як ті, які стороною вже сплачені, так і ті, які мають бути сплачені. Повноваження представника позивача посвідчувалося договором про надання правової допомоги та ордером, який наявний в матеріалах справи. Ствердив, що п. 2.1. договору передбачає надання Клієнтом доручення на надання правничої допомоги в усній формі. Грошові кошти на рахунок адвокатського об`єднання вносилися через касовий апарат, що є належним отриманням грошових коштів. Також зазначив, що доводи представника про тривалість судового засідання 20 хв. і тому витрати на правову допомогу за участь в судовому засіданні тривалістю 1 година не підлягають задоволенню, не заслуговують на увагу. Так, представник позивача здійснює підготовку до судового засідання, запускає відео конференцію, витрачає час на дорогу до офісу тощо. Тобто, витрати часу на судове засідання значно збільшуються, що узгоджується із практикою Верховного Суду.

Представник позивача адвокат Поляк М.В. в судовому засіданні підтримала заяву свого колеги. Суду пояснила, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано договір про надання правничої допомоги, ордер на ведення справи, наявний в матеріалах справи, та звіт про надані послуги позивачу, підписаний клієнтом та адвокатським об`єднанням. Зазначений звіт є невід`ємною частиною договору. Вважає посилання представника на завищеність проміжку часу надання правової допомоги непереконливим, адже під час підготовчого судового засідання представник відповідача (адвокат Мельник В.М.) просила відкласти судове засідання у зв`язку із можливістю мирного врегулювання спору, однак відповідач на це не погодився. Зазначила, що справа розглядалася в порядку загального позовного провадження, що свідчить про складність справи. Представником позивача повністю виконані вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо подання до закінчення судових дебатів у справі заяви про подання протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі доказів сплати судових витрат на правову допомогу. Крім цього, зазначила, що з поважних причин не подали докази сплати витрат до закінчення судових дебатів, адже представник позивача проживає в селищі Ярмолинці Хмельницької області, а представники позивача перебувають в м. Чернівці.

Представник відповідача адвокат Вонсович О.А. заперечила щодо задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Суду пояснила, що в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу представником позивача не обґрунтовано причин неподання доказів понесення витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, що є порушенням ч. 1 ст. 246 ЦПК України. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.01.2024р., 11.04.2024р. Зазначила про необґрунтованість та не співмірність витрат. Договір про надання правової допомоги є загальним і у ньому немає посилання на справу № 689/3239/23. В порушення п. 4.4. Договору оплата за надані послуги (гонорар) здійснена не на рахунок адвокатського об`єднання. Ціна позову (спір виник щодо 26000 грн.) є невисокою, а справа не є складною. Вважає витрати на правничу допомогу завищеними, оскільки представник позивача приймав участь у відеоконференції тривалістю не 1 годину, а лише 20 хв.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення необхідно задоволити частково.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що 16 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та Адвокатським Об`єднанням «Поляк та партнери» було укладено договір про надання юридичної (правничої) допомоги. Відповідно до п.п. 4.1.-4.4. Договору Винагорода за послуги, що надаються АО (гонорар), визначається за згодою АО та клієнта в межах 40 % розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленої за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу, якщо інший порядок розрахунків не зазначений в дорученні (угоді) до даного договору. При визначенні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката або іншої особи, яка виконує доручення (угоду). Підставою для виплати гонорару є звіт (акт надання послуг), який повинен містити інформацію про вид наданої послуги; час, витрачений на виконання; понесені фактичні витрати. Клієнт оплачує гонорар в національній валюті України гривні шляхом перерахування відповідної суми на рахунок АО не пізніше 5-ти днів з моменту отримання ним звіту (акту надання послуг). Ця обставина підтверджується копією договору № 405/23 про надання юридичної(правничої) допомоги від 16.11.2023р.

Згідно із п. 3.1. Договору підставою для виплати гонорару є звіт (акт надання послуг), який повинен містити інформацію про вид наданої послуги; час, витрачений на виконання; понесені фактичні витрати. Відповідно до звіту (акту) про надані послуги позивачу у зв`язку із розглядом справи № 689/3239/23 від 24 травня 2024 року АО надало Клієнту такі види правничої допомоги: підготовка позовної заяви про визнання іпотеки припиненою тощо 13400 грн. (23.11.2023р.); ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготовка відповіді на відзив, направлення відповіді на відзив до суду (05.01.2024р.), підготовка клопотання про витребування доказів (11.01.2024р.), підготовка та участь у підготовчому судовому засіданні (11.01.2024р., 14.03.2024р.), підготовка та участь у судовому засіданні по суті (25.04.2024р., 22.05.2024р.) 19 880 грн. Отже, сума судових витрат на правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи № 689/3239/23, становить 33280 грн. за 12 годин роботи адвоката. Зазначений звіт (акт) підписаний Клієнтом ( ОСОБА_1 ) та Керуючим партнером ОСОБА_3 . Зокрема, позивачем ОСОБА_1 сплачено Адвокатському Об`єднанню «Поляк і партнери» 13400 грн. відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 24/23/11 від 24.11.2023р., 11360 грн. відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 29/24/01 від 29.01.2024р., 2840 грн. відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 02/24/04 від 02.04.2024р., 2840 грн. відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 06/24/05 від 06.05.2024р., 2840 грн. відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 24/24/05 від 24.05.2024р., а всього 33280 грн. Відповідно до вимог п. 2.1. Договору представником позивача надано суду копію доручення (угоди) № 1 до договору про надання правової допомоги № 405/23 від 16.11.2023р.

Вищевказані докази є належними та допустимими.

Судом також встановлено, що представником позивача виконано вимоги ч. 1 ст. 134 ЦПК України та разом із позовною заявою подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, від 23 листопада 2023 року (а.с. 41 справи № 689/3239/23).

Судом встановлено, що представник позивача адвокат Поляк М.В. 11 січня 2024 року, 14 березня 2024 року, приймала участь в судовому засіданні Ярмолинецького районного суду Хмельницької області (а.с. 85-86, 97-98 справа № 689/3239/23); представник позивача адвокат Поляк П.П. 25 квітня 2024 року та 22 травня 2024 року приймав участь в судовому засіданні Ярмолинецького районного суду Хмельницької області в режимі відеоконференцзв`язку (а.с. 105-106, 110-111, № 689/3239/23).

Згідно зістаттею 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VIпередбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно достатті 19 Закону № 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1статті 134 ЦПК Україниразом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістомстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Проаналізувавши подані позивачами копії договору доручення № 27/02-1/20 про надання правничої допомоги, розрахунок наданих послуг, акт про оплату послуг від 30 лютого 2020 року та адвокатські запити, надані як доказ підготовки документів до подання позову у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що позивачі довели понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

В судовому засіданні представник відповідача заявила клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт тощо. Зазначила, що вищевказана справа не є складною, а тривалість надання та вартість послуг є завищеними.

Отже, суд, виходячи із критерію реальності понесення адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, беручи до уваги посилання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, враховуючи що справа розглядалася в порядку загального позовного провадження та перебувала у провадженні суду з 28 листопада 2023 року по 3 червня 2023 року, представники позивача підготували та подали позовну заяву до суду, відповідь на відзив, клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконфереції, чотири рази приймали участь у підготовчому судовому засіданні та розгляді справи по суті, при чому, двічі в режимі відеоконференції, тому суд приходить до переконання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 20000 грн.

На переконання суду, зазначені витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 грн. відповідають критерію реальності адвокатських витрат, є дійсними та потрібними, а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини цієї справи.

Твердження представника відповідача про те, що у тексті договору про правову та допомогу та у квитанціях відсутні будь-які посилання, що правнича допомога надавалася адвокатом саме по справі № 689/3239/23 і, як наслідок, не можуть бути покладені на відповідача витрати на правничу допомогу, суд до уваги не бере та відхиляє.

Так, дійсно у п. 12.40. Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 227/2301/21 від 22 травня 2024 року зроблено висновок про те, що у тексті договору та квитанції відсутні будь-які посилання на те, що правнича допомога надавалась адвокатом саме у справі № 227/2301/21. Інших доказів, які б свідчили про пов`язаність договору, а відповідно й сплаченого позивачем гонорару із цією справою, суду не надано. Приведення у тексті відзиву на касаційну скаргу опису робіт, наданих адвокатом, таким доказом бути не може.

Водночас, по даній справі № 689/3239/23 повноваження представників позивача адвокатів Поляка П.П. та Поляк М.В. підтверджуються ордерами на надання правничої (правової) допомоги, що видані на підставі договору про надання правової допомоги № 405/23 від 16 листопада 2023 року (а.с. 42, а.с. 60 зворот справи № 689/3239/23). А згідно п. 4.3. Договору підставою для виплати гонорару є звіт (акт надання послуг), який повинен містити інформацію про вид наданої послуги; час, витрачений на виконання; понесені фактичні витрати. Відповідно, зазначений звіт (акт) про надані послуги позивачу у зв`язку із розглядом справи № 689/3239/23 від 24 травня 2024 року, що підписаний як керуючим партнером Поляк М.В., так і клієнтом ( ОСОБА_1 ) досліджений судом, він містить інформацію про дату виконання доручення, вид наданої послуги, кількість витраченого часу та понесені фактичні витрати (33280 грн.).

Отже, судом встановлено, що правова допомога Адвокатським Об`єднанням «Поляк і партнери» надавалася позивачу ОСОБА_1 саме по справі № 689/3239/23 і грошові кошти в сумі 33280 грн. (сплачені відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордера (№ 24/23/11 від 24.11.2023р.; № 29/24/01 від 29.01.2024р.; № 02/24/04 від 02.04.2024р.; № 06/24/05 від 06.05.2024р.; № 24/24/05 від 24.05.2024р.) є витратами на правову правничу допомогу, що перераховані позивачем Адвокатському Об`єднанню саме по даній цивільній справі № 689/3239/23.

Тому суд приходить до переконання, що вищезазначена Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 227/2301/21 від 22 травня 2024 року не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Доводи представника відповідача про те, що оскільки клопотання від 24 травня 2024 року подане представником позивача про долучення доказів понесення судових витрат та ухвалення додаткового рішення не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, то такі витрати не можуть бути покладені на відповідача та не підлягають задоволенню. Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 31.01.2024р. у справі № 755/9989/16-ц та від 11.04.2024р. у справі № 344/12148/23.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Єврепейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Судом встановлено, що представниками позивача повністю дотримані вимоги припису частини 8 статті 141 ЦПК України, а саме: представником позивача зава про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу разом із доказами (копією договору про правову допомогу) подана до суду 27 травня 2024 року, тобто протягом 5 днів після ухвалення рішення суду (а.с. 112-122 № 689/3239/23). До закінчення судових дебатів представник відповідача 25 квітня 2024 року заявив про намір стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 105-106 № 689/3239/23).

На переконання суду, вказана норма ЦПК України є доступною, чітко сформульованою та передбачуваною і, як встановлено судом, сторона позивача повністю виконала алгоритм дій, що передбачений приписом ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України не передбачено обов`язку сторони подавати заяву, в якій обґрунтувати поважність причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, адже, в даному випадку, витрати можуть бути уже понесеними, або мають бути лише сплаченими у майбутньому.

Зокрема, у частині 1 статті 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, частина 1 статті 246 ЦПК України прямо не зобов`язує сторону подавати заяву про обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.

Суд також враховує, що стаття 141 ЦПК України розташована у главі 8 «Судові витрати», а стаття 246 ЦПК України у параграфі 4 «Судові дебати та ухвалення рішення», що свідчить про те, що стаття 141 ЦПК України є спеціальною нормою по відношенню до статті 246 ЦПК України, отже застосуванню підлягає саме спеціальна норма Закону.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки при застосуванні норми права до спірних правовідносин є право суду враховувати або не враховувати висновки Верховного Суду, тому суд не враховує висновки, що викладені у Постановах Верховного Суду від 31.01.2024р. у справі № 755/9989/16-ц та від 11.04.2024р. у справі № 344/12148/23.

Посилання представника відповідача на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 33280 грн. не є співмірним із ціною позову суд розцінює критично та відхиляє, адже дана позовна заява містила лише 3 позовні вимоги немайнового характер, а не майнового характеру.

Доводи представника відповідача про те, що представники позивача заявили завищену кількість витраченого часу на судові засідання, що не співпадає із відомостями, зазначеним в протоколах судових засідань, то суд зазначає наступне.

Так, згідно сталої практики Верховного Суду до складу витрат на правову допомогу входять також витрати представника (адвоката), пов`язані із витратами на проїзд до суду, очікування судового засідання, підготовка до відеоконференції тощо, а не лише чітко фіксований проміжок часу, витрачений адвокатом під час розгляду справи (згідно протоколу судового засідання).

Інші твердження представника відповідача судом враховані при розгляді судом клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та розмір таких витрат зменшено судом із 33280 грн. до 20000 грн.

Таким чином, необхідно стягнути з Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, к/р 32009100400 в управління НБУ в Дніпропетровській області; рахунок № НОМЕР_1 , МФО № 3056299) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .; проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. (двадцять тисяч гривень).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 77-81, 137, 141, 258-259, 263-265, 270 ЦПК України,

вирішив:

Заяву представника позивача адвоката Поляка П.П. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

Стягнути з Акціонерного ТоваристваКомерційний Банк«ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, к/р 32009100400 в управління НБУ в Дніпропетровській області; рахунок № НОМЕР_1 , МФО № 3056299) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .; проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000грн. (двадцять тисяч гривень).

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 28 червня 2024 року.

Суддя А.В. Кульбаба