Рішення № 120042548, 28.06.2024, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/4938/23

Номер провадження 2-а/585/10/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання - Ковган О.В.,

Справа № 585/4938/23, провадження № 2-а/585/10/24

Позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі:інспектор Роменського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області Науменко Валерій Володимирович, Головне управління Національної поліції в Сумській області

розглянув у залі судових засідань у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача Головного управління національної поліції в Сумській області Бащук Олег Романович.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом до інспектора Роменського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області Науменка В.В., Головного управління національної поліції у Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги мотивує тим, що постановою серії ЕНА №1100951 від 10.12.2023 його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.2 ст. 122 КУпАП за те, що 10.12.2023 о 14:03:49 год. в м. Ромни по вул. Г. Роменщини, 69 він ( ОСОБА_1 ) керуючи транспортним засобом ВАЗ 21099 номерний знак НОМЕР_1 при з`їзді з перехрестя з круговим рухом на перший з`їзд нібито не увімкнув відповідний показчик повороту, а саме: правий, чим порушив вимоги п.9.2.б ПДР. Указане не відповідає дійсності, і йому не відомо, з яких причин інспектор зробив такий висновок, оскільки показчик повороту він вмикав, так як знає, що це необхідно робити задля своєї безпеки і безпеки інших учасників дорожнього руху. Із прийнятим відповідачем рішенням не погоджується, тому звернувся до суду та просить скасувати винесену відносно нього постанову, а провадження закрити.

Від Головного управління національної поліції надійшов відзив на позов, в якому представник управління заперечує проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що позивач дійсно допустив ПДР у вказаний у постанові день та час, на підтвердження чого долучає відеозапис. Поліцейський зупинив водія, роз`яснив йому права та обов`язки та в подальшому склав відносно позивача постанову про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП серії ЕНА №1100951. Наданий відповідачем відео доказ є допустимим доказом вчиненого позивачем правопорушення, оскільки запис здійснювався зі службового автомобіля патрульної поліції, так із нагрудної камери поліцейського. Як вбачається з матеріалів справи, складаючи оскаржувану постанову поліцейський, як доказ притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП посилається на відео з власної боді-камери та камери службового автомобіля. Долучений відеозапис доводить вину позивача у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, оскільки містить докази, які підтверджують факт не подання позивачем покажчику повороту відповідного напрямку. Посилаючись на практику Верховного Суду та норми законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, просить в задоволенні позову відмовити.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

12 грудня 2023 року судом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с.12).

09 січня 2024 року підготовче провадження закрито і розгляд справи призначено по суті на 05.02.2024 на 14 год. 30 хв. (а.с.19).

Позивач надав суду заяву, в якій просить про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав.

Відповідачі до суду не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, представником відповідача 2 було заявлено клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції, яке було задоволено судом, але на відео конференцію останній не з`явився.

Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 246 КАС України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1100951 від 10.12.2023 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 510 грн. за порушення ч.2 ст. 122 КУпАП.

В постанові зазначено час та місце скоєння, суть та обставини правопорушення: 10.12.2023 о 14:03:49 год. в м. Ромни по вул. Г. Роменщини, 69 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ 21099 номерний знак НОМЕР_1 при з`їзді з перехрестя з круговим рухом на перший з`їзд не увімкнув відповідний показчик повороту, а саме: правий, чим порушив вимоги п.9.2.б ПДР Порушення попереджувальних сигналів перед перестроювання, поворотом, розворотом (а.с.4).

Під час розгляду справи судом досліджено відеозапис з відеореєстратора патрульного автомобіля та з боді-камери патрульного поліцейського, на якому зображено рух транспортного засобу під керуванням позивача, який, керуючи автомобілем ВАЗ 21099 у вказаний у постанові день та час, при з`їзді з перехрестя з круговим рухом на перший з`їзд не увімкнув правий показчик повороту, показчик ним був увімкнений лише після подачі працівником поліції вимоги про зупинку, тобто вже після виконання маневру з`їзду з перехрестя з круговим рухом (а.с.58).

Посилання на здійснення відеозапису, із зазначенням пристрою, за допомогою якого такий запис здійснений в оскаржуваній постанові відсутнє.

З досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин вбачається, що між сторонами склались правовідносини з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про національну поліцію».

Норми права, застосовані судом:

Згідно п.1ч.1ст.2КАС Україниу справахщодо оскарженнярішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноваженьадміністративні судиперевіряють,чи прийняті(вчинені)вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно ст.5КАС Україникожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися доадміністративного суду,якщо вважає,що рішенням,дією чибездіяльністю суб`єктавладних повноваженьпорушені їїправа,свободи абозаконні інтереси,і проситипро їхзахист шляхом: 1)визнання протиправнимта нечиннимнормативно-правовогоакта чиокремих йогоположень; 2)визнання протиправнимта скасуванняіндивідуального актачи окремихйого положень; 3)визнання дійсуб`єкта владнихповноважень протиправнимита зобов`язанняутриматися відвчинення певнихдій; 4)визнання бездіяльностісуб`єкта владнихповноважень протиправноюта зобов`язаннявчинити певнідії; 5)встановлення наявностічи відсутностікомпетенції (повноважень)суб`єкта владнихповноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Статтею 7 КАС України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, встановлюють Правила дорожньогоруху України, затверджені постановою КабінетуМіністрів Українивід 10.10.2001р.№1306 (далі ПДР України).

Відповідно до статті 14ЗУ «Продорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Відповідно до п.9.2.б ПДР Україниводій повиненподавати сигналисвітловими покажчикамиповороту відповідногонапрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

В ч. 1 ст.9КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 ст.122КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до статті 222КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, передбачені статтею 122 ч.2 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до статті 245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В свою чергу, згідно з п.1 ст.247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 248КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно із п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону УкраїниПро Національну поліцію, поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; забезпечення дотримання правил дорожнього руху(ч. 1ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно дост. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 245 КУпАПвстановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ізст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно дост. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Частиною 1 ст.72КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Мотиви суду.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожного окремо та в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судовим розглядом встановлено, щооскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1100951, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. зач. 2 ст.122 КУпАП, за те, що він10.12.2023 о 14:03:49 год. в м. Ромни по вул. Г. Роменщини, 69 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21099 номерний знак НОМЕР_1 при з`їзді з перехрестя з круговим рухом на перший з`їзд не увімкнув відповідний показчик повороту, а саме: правий, чим порушив вимоги п.9.2.б ПДР Порушення попереджувальних сигналів перед перестроювання, поворотом, розворотом (а.с.4).

Як зазначає відповідач 2 у відзиві на позов, в основу оскаржуваної постанови покладено відеозапис, здійснений на боді камеру працівника поліції, який був долучений до відзиву на позов. Проте, оскаржувана позивачем постанова не містить посилання на технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис .

Так, у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі 524/9716/16-а викладена позиція про те, що у постанові про порушення ПДР обов`язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото-чи відеозапис порушення.

До того ж такий доказ має бути обов`язково вказаний у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення зафіксоване як в автоматичному режимі так і не в автоматичному режимі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в постанові від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17.

Приписами частини 3 статті 283КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Таким чином, досліджений в судовому засіданні відеозапис, доданий до відзиву, не може вважатися належним доказом, оскільки, як указано вище, оскаржувана позивачем постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, не містить відповідного посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16-а(2-а/337/154/2016), адміністративне провадження № К/9901/29775/18, вбачаться, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.

Із наданого відеозапису, навіть у разі посилання на нього у постанові, і у випадку визнання його судом належним і допустимим доказом, на думку суду, не можливо достеменно та поза розумним сумнівом дійти висновку і про те, що Відповідачем 1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення були дотримані норми Конституції України, КУпАП, та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, щодо права на захист .

Так, з відеозапису вбачається, що працівником поліції, який розглядав справу відносно позивача, не роз`яснив останньому його прав, чим порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, що стало порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, при винесенні оскаржуваної постанови Відповідач 1 не запитав, чи є у водія якісь клопотання, заперечення. Поліцейський відразу після того, як водій пред`явив йому посвідчення водія, розпочав складати оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача.

Стаття 6 Конвенції - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

Отже, з досліджених в судовому засіданні доказів, суд вбачає, що відповідачами не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем п. 9.2.в. Правил дорожнього руху, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, адже, відеозапис, який покладений відповідачем в основу оскаржуваного рішення, не є належним, допустими та достовірним доказом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду із прав людини, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже таким чином суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ч.І ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.(«Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08. рішення від 20.09.2016р.)

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачами у встановленому порядку не доведено обґрунтованості прийняття оскаржуваної постанови з урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття, що є підставою для її скасування.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справу про адміністративне правопорушення.

Також судом застосовані норми процесуального права, які регулюють порядок ухвалення рішення: ст. ст. 241-246, 250 КАС України.

Суд вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , до інспектора Роменського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області Науменка Валерія Володимировича, Головного управління Національної поліції у Сумській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Cкасувати постанову серії ЕНА №1100951 від 10.12.2023 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.2 ст. 122 КУпАП, а провадження по справі закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається на підставі ч. 4 ст. 286 КАС України, протягом десяти днів з дня складання його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження .

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 1: Інспектор Роменського РВП ГУНП в Сумській області Науменко Валерій Володимирович, адреса: 42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Коржівська, 107.

Відповідач 2: Головне управління Національної поліції в Сумській області, адреса: м. Суми, вул. Г. Кодратьєва, 23, код ЄДРПОУ 40108777.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова