Рішення № 120037946, 27.06.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/3711/24

Категорія 38

2/295/1388/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін цивільну справу

за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 01.04.2013 у розмірі 34783,17 грн.

Обґрунтовано позов тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву №б/н від 01.04.2013 та приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. Клієнт не міг приєднатися до іншої редакції і саме ця редакція надається до позовної заяви, оскільки це умови публічного договору. На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 27000,00 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та випискою по рахунку. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримала, згідно з довідкою про видані картки, кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії - 07/16, тип Картка "Універсальна". Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалась карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. Активація нею картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що підтверджуються, зокрема, розрахунком заборгованості, випискою по рахункам відповідача. Після спливу строку дії першої картки відповідач для можливості користування рахунком, додатково отримала наступі картки: кредитна картка № НОМЕР_2 , строк дії - 04/20, тип Картка "Універсальна". В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки до 42% річних. Також у процесі користування рахунком 04.09.2020 відповідач підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримала додаткову кредитну картку № НОМЕР_3 , строк дії - 05/24, тип Картка "Універсальна", а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідач підписала власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 №151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». Відповідач була належним чином повідомлена про умови кредитування, зокрема щодо сплати відсотків. Починаючи з 04.09.2020 відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 42,00 %. При цьому за погодженою ставкою банком нараховано відсотків у розмірі 6 896,56 грн. Таким чином, банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідач, отримуючи кредитні картки, фактично отримувала електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мала безперервний доступ до самого рахунку. Відповідач зобов`язалась повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 27.02.2024 має заборгованість 34783,17 грн, яка складається з наступного: 27886,61 грн заборгованість за тілом кредиту, 6896,56 грн заборгованість за простроченими відсотками. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 02.04.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з матеріалами позовної заяви вручені відповідачу 17.04.2024, що підтверджується змістом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заяв по суті справи до суду не надійшло.

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно з ч.5 ст.279ЦПКУкраїни суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частинах 1, 3 ст.509ЦКУкраїни вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.1046-1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦПК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.04.2013 ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с. 46).

04.09.2020 ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка містить істотні умови договору (інформацію про кредитодавця, основні умови кредитування - тип кредиту, строк кредиту, мета отримання, спосіб та строк надання кредиту, інформацію щодо реальної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, відповідальність за неналежне виконання зобов`язання), істотні та інші умови договору «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», та інші умови (а.с. 35-42).

Також 04.09.2020 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, за умовами якого сторонами погоджено строк кредитування, процентну ставку, порядок погашення кредиту та порядок застосування та розмір пені (а.с. 31-32).

З довідки АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що відповідачу надавались у користування ряд кредитних карток, востаннє 04.09.2020 № НОМЕР_3 зі строком дії до травня 2024 року (а.с. 34).

Також у матеріалах справи міститься довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , у якій відображено зміну кредитного ліміту у період із 01.04.2013 по 03.10.2023. Так, 01.04.2013 кредитний ліміт був установлений у розмірі 1400,00 грн, 15.06.2021 кредитний ліміт збільшений до 27000,00 грн, а 03.10.2023 кредитний ліміт зменшений до 0 грн (а.с. 33).

З банківської виписки за договором вбачається, що відповідач регулярно використовувала кредитну карту для зняття готівки, оплати товарів та послуг, переказу коштів (а.с. 22-30).

Згідно з позовною заявою, до стягнення з відповідача у справі позивачем заявлено заборгованість за вищевказаним договором станом на 27.02.2024 у сумі 34783,17 грн, яка складається з наступного: 27886,61 грн заборгованість за тілом кредиту, 6896,56 грн заборгованість за простроченими відсотками.

При цьому, матеріали справи не містять доказів збільшення кредитного ліміту до 27886,61 грн, обов`язок доказування відповідно до ст. 12, 13, 83 ЦПК України покладено на позивача, а відтак суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими частково, а саме на суму 27000,00 грн, оскільки існування такої суми заборгованості підтверджено належними доказами.

Щодо вимог позову про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд звертає увагу на таке.

Позивач, обґрунтовуючи права вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01.04.2013, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (01.04.2013) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (12.03.2024), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі висновки відповідають також й правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Встановлено, що у анкеті-заяві №б/н від 01.04.2013 процентна ставка не зазначена.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, заявив клопотання про дослідження доказів, у якому просив дослідити заяву про приєднання до умов та правил надання послуг від 04.09.2020, що містить розмір відсоткової ставки 42% річних.

Суд дослідив заяву про приєднання до умов та правил надання послуг від 04.09.2020, яка підписана відповідачем, та зазначає, що за змістом ця заява не має жодного посилання на те, що така заява є складовою анкети-заяви б/н від 01.04.2013 і має до неї будь-яке відношення. При цьому за вимогами позову, позивач просить стягнути заборгованість саме за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 01.04.2013, у якій відсутні підтвердження узгодження нарахування процентів.

Таким чином, заява про приєднання до умов та Правил надання послуг від 04.09.2022 (а.с.35-42) містить загальну інформацію, а не відсоткову ставку за користування кредитними коштами, наданими на підставі анкети-заяви від 01.04.2013.

Матеріали справи не містять доказів погодження між сторонами розміру та порядку нарахування процентів за користування конкретним кредитом за договором від 01.04.2013.

З виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що банком з кредитного рахунку відповідача здійснювалося списання кредитних коштів на погашення відсотків, сплата яких у саме цих розмірах та за рахунок тіла кредиту не передбачена договором від 01.04.2013, підписаним відповідачем. З виписки вбачається, що після списання відсотків за використання кредитного ліміту відповідно збільшувався розмір заборгованості на суму такого списання, тим самим збільшувалась заборгованість відповідача за тілом кредиту.

Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, однак така вимога не може бути задоволена, оскільки умови щодо нарахування вказаної заборгованості не визначені в анкеті-заяві від 01.04.2013. Відповідний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 по справі №313/181/21.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При цьому, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд керується наданими до справи доказами, які підтверджують, що відповідач в добровільному порядку не повернула фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти, отже зобов`язання належним чином не виконала, що свідчить про порушення прав позивача, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в сумі 27000,00 грн, відтак, позов підлягає частковому задоволенню. У решті позову суд відмовляє у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 289, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 01.04.2013 станом на 27.02.2024 в сумі 27000,00 грн.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1879,78 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»; адреса реєстрації 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса листування 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Т.А.Воробйова