Рішення № 120033791, 27.06.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року Чернігів Справа № 620/6646/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та стягнення державної соціальної допомоги, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та стягнення державної соціальної допомоги, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:.

-визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо не нараховування та не виплати з 01.04.2015 ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як матері дитини з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік»;

-стягнути з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 невиплачену за період з квітня 2015 року по квітень 2024 року державну соціальну допомогу, як матері дитини з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік» в розмірі 90027,30 грн;

-зобов`язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради нараховувати та виплачувати з 01.05.2024 ОСОБА_1 державну соціальну допомогу, як матері дитини з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік».

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 14.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачам для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано до суду відзив на позов, в якому останній не визнає позовних вимог і просить відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що розміри державної соціальної допомоги визначені статтею 2 Закону, яка не була визнана неконституційною чи нечинною. Згідно з частиною 1 статті 2 Закону державна соціальна допомога на дітей з інвалідністю віком до 18 років призначається у розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розміри надбавки на догляд визначені статтею 3 Закону, яка також не була визнана неконституційною чи нечинною. ОСОБА_1 як законному представнику дитини з інвалідністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була призначена (нарахована) та виплачена державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю на дитину ОСОБА_2 , в тому числі надбавка на догляд, за період з 10 березня 2015 року до 30 квітня 2024 року у розмірі відповідно до Закону та Порядку № 79, загальна сума державної соціальної допомоги за вказаний період становить 424371,83 грн, у тому числі надбавка на догляд - 301628,59 грн, що підтверджується довідкою Управління адресних соціальних допомог Департаменту від 30 травня 2024 року № 405/22-21, копія якої додається. Помісячний розмір призначеної (нарахованої) та виплаченої ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю на дитину ОСОБА_2 , в тому числі надбавки на догляд, підтверджується також вказаною довідкою. Також звертають увагу суду, що позовна заява позивача з вимогами щодо стягнення недоплаченої, на думку позивачки, державної соціальної допомоги за період, з 01 квітня 2015 року до 31 жовтня 2023 року, подана тільки 08 травня 2024 року, тобто, з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Позивачка подала відповідь на відзив на позов, в якому вказала, що аргументи відповідача, викладені у відзиві на позов, є необґрунтованими та не спростовують обставини, викладені у позові.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є матір`ю дитини з інвалідністю підгрупи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 09.10.2014 серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Департаменті соціальної політики Чернігівської міської ради та отримує з 10.03.2015 такі державні соціальні допомоги: державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років в розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А віком від 6 до 18 років в розмірі 200 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років

З матеріалів справи слідує, що державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років призначено, зокрема:

- з квітня 2015 року в розмірі 664,30 грн;

- з вересня 2015 року в розмірі 751,80 грн;

- з травня 2016 року в розмірі 791,00 грн;

- з грудня 2016 року в розмірі 872,90 грн;

- з травня 2017 року в розмірі 918,40 грн;

- з грудня 2017 року в розмірі 961,10 грн;

- з липня 2018 року в розмірі 1004,50 грн;

- з грудня 2018 року в розмірі 1047,90 грн;

- з липня 2019 року в розмірі 1094,80 грн;

- з грудня 2019 року в розмірі 1146,60 грн;

- з липня 2020 року в розмірі 1198,40 грн;

- з грудня 2020 року в розмірі 1238,30 грн;

- з липня 2021 року в розмірі 1297,80 грн;

- з грудня 2021 року в розмірі 1353,00 грн;

- з липня 2022 року в розмірі 1418,90 грн;

- з грудня 2022 року в розмірі 1465,10 грн;

- з січня 2024 року в розмірі 1652,70 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо нарахування та виплати позивачці державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років у вищевказаних розмірах остання звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо розміру державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років, яка виплачується, на думку позивачки, в неналежному розмірі, а саме - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого законом про державний бюджет України на відповідний рік.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частина 1 статті 1 Закону України від 15.07.1999 №966-XIV "Про прожитковий мінімум" (далі - Закон №966-XIV) визначає прожитковий мінімум як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

За правилами частини 2 статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Частиною 1 статті 2 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум застосовується для: загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров`я, освіти, соціального обслуговування та інших (абзаци 1-4).

За змістом частин 1, 3 статті 4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Своєю чергою, відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України від 17.01.2019 №2671-VIII "Про соціальні послуги" (далі - Закон №2671-VIII) соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 13 Закон №2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є дітьми з інвалідністю.

Закон №2109-ІІІ, відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Закон України від 16.11.2000 №2109-ІІІ «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (далі - Закон №2109-ІІІ) відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Статтею 1 Закону №2109-ІІІ визначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно з цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 2 Закону №2109-ІІІ державна соціальна допомога призначається у таких розмірах: особам з інвалідністю з дитинства I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства II групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства III групи - 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із статтею 4 Закону №2109-ІІІ, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. На дітей з інвалідністю державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, але не більш як по місяць досягнення дитиною з інвалідністю 18-річного віку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» було установлено у 2015 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2015 року - 1032 гривень, з 1 вересня - 1167 гривень; для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» було установлено у 2016 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2016 року - 1167 гривень, з 1 травня - 1228 гривень, з 1 грудня - 1355 гривень; для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» було установлено у 2017 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2017 року - 1355 гривень, з 1 травня - 1426 гривень, з 1 грудня - 1492 гривні; для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» було установлено у 2018 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1492 гривні, з 1 липня - 1559 гривень, з 1 грудня - 1626 гривень; для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено у 2019 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень; для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» було установлено у 2020 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень; для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» було установлено у 2021 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» було установлено у 2022 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні; для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було установлено у 2023 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; для осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» було встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; для осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2109-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №79 «Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» затверджений Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю дитинства та дітям з інвалідністю (далі - Порядок №79).

Пунктом 1 Порядку №79 визначено, що цей Порядок відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" визначає умови призначення і виплати, перелік документів, необхідних для призначення: державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства або дітям з інвалідністю віком до 18 років (далі - державна соціальна допомога); надбавок на догляд за особами з інвалідністю з дитинства або дітьми з інвалідністю віком до 18 років (далі - надбавка на догляд).

Пунктом 5 Порядку №79, передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років. До державної соціальної допомоги призначається також надбавка на догляд за дітьми з інвалідністю віком до 18 років. Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновлювачів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (крім заочної форми здобуття освіти), не проходять військову службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років.

Пунктом 9 Порядку №79 встановлено, що державна соціальна допомога (в тому числі надбавка на догляд) призначається з дня звернення за їх призначенням, якщо протягом трьох місяців подано всі необхідні документи. Якщо до заяви подано документи не в повному обсязі, орган соціального захисту населення повідомляє заявнику про прийняття відповідних документів із зазначенням дати їх прийняття, а також про документи, які у тримісячний строк необхідно подати (повідомлення видається/надсилається йому у паперовій або електронній формі (за наявності електронної адреси). Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) вважається день прийняття заяви з документами. Якщо заява з документами надсилається засобами поштового зв`язку, то днем звернення за державною соціальною допомогою (у тому числі надбавкою на догляд) вважається дата, зазначена на відбитку календарного штемпеля. Заява розглядається не пізніше ніж через 10 днів після її надходження з документами.

Відповідно до пункту 10 Порядку №79 розмір державної соціальної допомоги призначається відповідно до прожиткового мінімуму, що визначається згідно із законом. Державна соціальна допомога на дітей з інвалідністю віком до 18 років, призначається в розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір надбавки на догляд на іншу дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років, призначається в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму перерахунок державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) проводиться органами соціального захисту населення без подання заяви особою з інвалідністю з дитинства чи законним представником особи з інвалідністю з дитинства, визнаної недієздатною, та дитини з інвалідністю віком до 18 років, яка отримує державну соціальну допомогу (далі - отримувач). Державна соціальна допомога та надбавка на догляд призначаються в новому розмірі з дня набрання чинності законом про збільшення розміру прожиткового мінімуму. Якщо щомісячний розмір державної соціальної допомоги не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам призначається щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру. У разі коли щомісячний розмір державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд особам з інвалідністю з дитинства I групи, віднесених до підгрупи А, не досягає розміру державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд, що виплачується на дітей з інвалідністю підгрупи А віком від 6 до 18 років, призначається щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Як з`ясовано судом у цій справі, позивачка доглядає за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та з 10.03.2015 отримує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років в розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у відповідності до вимог Закону №2109-ІІІ та Порядку №79 у таких розмірах, зокрема:

- з квітня 2015 року в розмірі 664,30 грн;

- з вересня 2015 року в розмірі 751,80 грн;

- з травня 2016 року в розмірі 791,00 грн;

- з грудня 2016 року в розмірі 872,90 грн;

- з травня 2017 року в розмірі 918,40 грн;

- з грудня 2017 року в розмірі 961,10 грн;

- з липня 2018 року в розмірі 1004,50 грн;

- з грудня 2018 року в розмірі 1047,90 грн;

- з липня 2019 року в розмірі 1094,80 грн;

- з грудня 2019 року в розмірі 1146,60 грн;

- з липня 2020 року в розмірі 1198,40 грн;

- з грудня 2020 року в розмірі 1238,30 грн;

- з липня 2021 року в розмірі 1297,80 грн;

- з грудня 2021 року в розмірі 1353,00 грн;

- з липня 2022 року в розмірі 1418,90 грн;

- з грудня 2022 року в розмірі 1465,10 грн;

- з січня 2024 року в розмірі 1652,70 грн.

У пункті 2.3 Рішення Конституційного Суду України №76-VIII від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено: "Конституційний Суд України виходить з того, що статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, включаючи право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); визначено джерела і механізми соціального забезпечення громадян (частина друга); та встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя). У державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини.

Згідно зі статтею 46 Основного Закону України соціальний захист пов`язується, зокрема, "з неможливістю мати заробіток (трудовий дохід), його втратою чи недостатнім рівнем життєвого забезпечення громадянина і непрацездатних членів його сім`ї" (абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28.04.2009 №9-рп/2009).

Наведений зміст права, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48).

Конституційний Суд України вважає, що зазначені положення Основного Закону України зобов`язують державу створити ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей шляхом надання відповідного соціального забезпечення. Заходи соціального захисту мають втілювати ідеї соціальної солідарності та справедливості, бути спрямовані на охорону і захист особи при настанні можливих соціальних ризиків.

На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю".

Приймаючи до уваги наведені вище правові норми, юридичні позиції та обставини справи, зокрема, що позивач інших доходів, окрім зазначених вище соціальних виплат не отримує, суд погоджується з доводами позивача, оскільки відповідач в цьому випадку не застосував закон, який підлягав застосуванню.

За приписами статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Судом встановлено, що позивачка та її дитина з інвалідністю з дитинства підпадають під всі умови, визначені зазначеною конституційною нормою, для того, щоб її рівень життя та рівень життя дитини з інвалідністю був забезпечений не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Конституція України має найвищу юридичну силу (частина 2 статті 8 Конституції України).

Аналіз зазначених норм дає підстави суду зробити висновок, що для вирішення цього спору, необхідно застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії, які мають найвищу юридичну силу, в тому числі й над законами України та постановами Кабінету Міністрів України.

За такого правового врегулювання, суд має повноваження у порядку адміністративного судочинства застосувати положення статті 46 Конституції України під час надання оцінки правомірності здійснення відповідачем нарахування та виплати позивачці соціальних виплат.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі №562/2658/15-а.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачка має право на розмір соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого законом про державний бюджет України на відповідний рік. Зазначена виплата не може розглядатися у сукупності з надбавкою за доглядом за дитиною з інвалідністю, оскільки виплати стосуються двох осіб (дитини та її матері), а не однієї особи. У даному випадку, як зазначалось раніше, позивачка не отримувала інших виплат, окрім надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю.

Суд зауважує, що вказані соціальні виплати пов`язані між собою, і надбавка на догляд за дитиною встановлюється у випадках, коли дитина потребує постійного догляду. Але зазначені соціальні виплати не можна рахувати сукупно, оскільки допомога на дитину сплачується на утримання дитини з інвалідністю і не може бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, а надбавка на догляд за дитиною, сплачується безпосередньо на утримання особи, яка здійснює такий догляд і не має інших видів доходів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.04.2024 у справі №500/429/23.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачка має право на розмір соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у розмірі не нижче не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого законом про державний бюджет України на відповідний рік.

Суд вважає, для ефективного захисту прав позивачки та її дитини, порушених відповідачем, та враховуючи, що державна соціальна допомога на дитину з інвалідністю до 18 років є однією із основних державних гарантій, яка визначена Конституцією України, судом має бути вирішено питання визначення конкретної суми державної соціальної допомоги, належної до виплати, та така сума має бути стягнена з відповідача, оскільки такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи.

Позивачем в адміністративному позові наведений розрахунок невиплаченої державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років та розмір невиплаченої відповідачем державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років з квітня 2015 року по квітень 2024 року складає 90027,30 грн:

Місяць та рік випл/доп нал. розм. допом. різниця

квітень 2015 664,30 1032,00 367,70

травень 2015 664,30 1032,00 367,70

червень 2015 664,30 1032,00 367,70

липень 2015 664,30 1032,00 367,70

серпень 2015 664,30 1032,00 367,70

вересень 2015 751,80 1167,00 415,20

жовтень 2015 751,80 1167,00 415,20

листопад 2015 751,80 1167,00 415,20

грудень 2015 751,80 1167,00 415,20

січень 2016 751,80 1167,00 415,20

лютий 2016 751,80 1167,00 415,20

березень 2016 751,80 1167,00 415,20

квітень 2016 751,80 1167,00 415,20

травень 2016 791,00 1228,00 437,00

червень 2016 791,00 1228,00 437,00

липень 2016 791,00 1228,00 437,00

серпень 2016 791,00 1228,00 437,00

вересень 2016 791,00 1228,00 437,00

жовтень 2016 791,00 1228,00 437,00

листопад 2016 791,00 1228,00 437,00

грудень 2016 872,90 1355,00 482,10

січень 2017 872,90 1355,00 482,10

лютий 2017 872,90 1355,00 482,10

березень 2017 872,90 1355,00 482,10

квітень 2017 872,90 1355,00 482,10

травень 2017 918,40 1426,00 507,60

червень 2017 918,40 1426,00 507,60

липень 2017 918,40 1426,00 507,60

серпень 2017 918,40 1426,00 507,60

вересень 2017 918,40 1426,00 507,60

жовтень 2017 918,40 1426,00 507,60

листопад 2017 918,40 1426,00 507,60

грудень 2017 961,10 1492,00 530,90

січень 2018 961,10 1492,00 530,90

лютий 2018 961,10 1492,00 530,90

березень 2018 961,10 1492,00 530,90

квітень 2018 961,10 1492,00 530,90

травень 2018 961,10 1492,00 530,90

червень 2018 961,10 1492,00 530,90

липень 2018 1004,50 1559,00 554,50

серпень 2018 1004,50 1559,00 554,50

вересень 2018 1004,50 1559,00 554,50

жовтень 2018 1004,50 1559,00 554,50

листопад 2018 1004,50 1559,00 554,50

грудень 2018 1047,90 1626,00 578,10

січень 2019 1047,90 1626,00 578,10

лютий 2019 1047,90 1626,00 578,10

березень 2019 1047,90 1626,00 578,10

квітень 2019 1047,90 1626,00 578,10

травень 2019 1047,90 1626,00 578,10

червень 2019 1047,90 1626,00 578,10

липень 2019 1094,80 1699,00 604,20

серпень 2019 1094,80 1699,00 604,20

вересень 2019 1094,80 1699,00 604,20

жовтень 2019 1094,80 1699,00 604,20

листопад 2019 1094,80 1699,00 604,20

грудень 2019 1146,60 1779,00 632,40

січень 2020 1146,60 1779,00 632,40

лютий 2020 1146,60 1779,00 632,40

березень 2020 1146,60 1779,00 632,40

квітень 2020 1146,60 1779,00 632,40

травень 2020 1146,60 1779,00 632,40

червень 2020 1146,60 1779,00 632,40

липень 2020 1198,40 1859,00 660,60

серпень 2020 1198,40 1859,00 660,60

до 27 вересня 2020 1078,56 1673,10 594,54

з 28 вересня 2020 119,84 231,80 111,96

жовтень 2020 1198,40 2318,00 1119,60

листопад 2020 1198,40 2318,00 1119,60

грудень 2020 1238,30 2395,00 1156,70

січень 2021 1238,30 2395,00 1156,70

лютий 2021 1238,30 2395,00 1156,70

березень 2021 1238,30 2395,00 1156,70

квітень 2021 1238,30 2395,00 1156,70

травень 2021 1238,30 2395,00 1156,70

червень 2021 1238,30 2395,00 1156,70

липень 2021 1297,80 2510,00 1212,20

серпень 2021 1297,80 2510,00 1212,20

вересень 2021 1297,80 2510,00 1212,20

жовтень 2021 1297,80 2510,00 1212,20

листопад 2021 1297,80 2510,00 1212,20

грудень 2021 1353,00 2618,00 1265,00

січень 2022 1353,00 2618,00 1265,00

лютий 2022 1353,00 2618,00 1265,00

березень 2022 1353,00 2618,00 1265,00

квітень 2022 1353,00 2618,00 1265,00

травень 2022 1353,00 2618,00 1265,00

червень 2022 1353,00 2618,00 1265,00

липень 2022 1418,90 2744,00 1325,10

серпень 2022 1418,90 2744,00 1325,10

вересень 2022 1418,90 2744,00 1325,10

жовтень 2022 1418,90 2744,00 1325,10

листопад 2022 1418,90 2744,00 1325,10

грудень 2022 1465,10 2833,00 1367,90

січень 2023 1465,10 2833,00 1367,90

лютий 2023 1465,10 2833,00 1367,90

березень 2023 1465,10 2833,00 1367,90

квітень 2023 1465,10 2833,00 1367,90

травень 2023 1465,10 2833,00 1367,90

червень 2023 1465,10 2833,00 1367,90

липень 2023 1465,10 2833,00 1367,90

серпень 2023 1465,10 2833,00 1367,90

вересень 2023 1465,10 2833,00 1367,90

жовтень 2023 1465,10 2833,00 1367,90

листопад 2023 1465,10 2833,00 1367,90

грудень 2023 1465,10 2833,00 1367,90

січень 2024 1652,70 3196,00 1543,30

лютий 2024 1652,70 3196,00 1543,30

березень 2024 1652,70 3196,00 1543,30

квітень 2024 1652,70 3196,00 1543,30

Всього 121623,60 211650,90 90027,30

Матеріалами справи підтверджується розмір виплаченої позивачці державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років за спірний період у сумі 121623,60 грн та не заперечується відповідачем у відзиві на позов.

Суд перевірив даний розрахунок та погоджується з ним.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправними дій Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо не нараховування та не виплати з 01.04.2015 ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як матері дитини з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік» та стягнення з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 невиплачену за період, з квітня 2015 року по квітень 2024 року, державну соціальну допомогу, як матері дитини з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік» в розмірі 90027 (дев`яносто тисяч двадцять сім) грн 30 грн підлягають задоволенню за обґрунтованістю.

Позовна вимога про зобов`язання Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради нараховувати та виплачувати з 01.05.2024 ОСОБА_1 державну соціальну допомогу, як матері дитини з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік» також підлягає задоволенню, оскільки є належним способом ефективного способу захисту прав позивачки та її дитини на належний на достатній життєвий рівень для них.

Щодо зазначення відповідачем у відзиві на позов стосовно порушення позивачкою строку звернення до суду, то суд зауважує, що статтею 12 Закону № 2109-III суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Суд вважає. що протиправна поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до дитини з інвалідністю не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях Європейського суду з прав людини.

Враховуючи те, що нарахування державної соціальної допомоги дитині з інвалідністю у вірному розмірі покладається на відповідний орган соціального захисту, свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивача на отримання соціальної виплати у розмірі, визначеному Конституцією України.

Отже за наведених обставин обмеження права дитини з інвалідністю на отримання належної їй державної соціальної допомоги йому пенсії строками суд вважає неприпустимим, а відновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження її виплати жодними строками.

Отже виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позиваки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин і не довів правомірності своїх дій.

Розподіл судових витрат здійснюється згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 227,241-243,246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо не нараховування та не виплати з 01.04.2015 ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як матері дитини з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік».

Стягнути з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 невиплачену за період, з квітня 2015 року по квітень 2024 року, державну соціальну допомогу, як матері дитини з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік» в розмірі 90027 (дев`яносто тисяч двадцять сім) грн 30 грн.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради нараховувати та виплачувати з 01.05.2024 ОСОБА_1 державну соціальну допомогу, як матері дитини з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік».

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради (вул. Івана Мазепи, буд. 19, м. Чернігів, Чернігівська область, 14017, код ЄДРПОУ - 43649464).

Суддя В.В. Падій