Рішення № 120032664, 27.06.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року Справа № 480/13725/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Бондаря С.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/13725/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.07.2016 по 28.11.2023;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.07.2016 по 28.11.2023 у сумі 308407,56 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 №100.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом від 22.07.2016 №165 був виключений зі списків особового складу військової частини. На момент звільнення позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення та компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Остаточний розрахунок з позивачем військовою частиною проведено лише на виконання судових рішень 29.11.2023. Позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову та зазначає, що згідно з частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону України "Про внесення змін в законодавчі акти України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Тому, позивач може мати право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні не більш як за шість місяців. Також відповідач зазначає, що норма статті 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2016 № 165 позивача з 22.07.2016 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 у справі № 480/4513/21 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 у справі № 480/4513/21, відповідач 23.12.2021 виплатив на користь позивача 2062,07 грн, що підтверджується витягом з карткового рахунку позивача та не заперечується відповідачем у відзиві на позову заяву.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 у справі № 480/4514/21 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 22.07.2016.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду 29.07.2021 у справі № 480/4514/21, відповідач 03.05.2022 виплатив на користь позивача 123,91 грн, що підтверджується витягом з карткового рахунку позивача.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі № 480/4514/21 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 22.07.2016 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі № 480/4514/21 відповідач 29.11.2023 виплатив на користь позивача 16303,99 грн, що підтверджується витягом з карткового рахунку позивача.

Таким чином позивач просить суд зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.07.2016 по 28.11.2023 включно.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Водночас питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців із військової служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

В силу вимог статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"; далі - "Закон №2352-ІХ") у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.

Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

У свою чергу період з 23 липня 2016 року до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців.

Оскільки на дату звернення позивача (28 грудня 2023 року) до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діяла в редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ, тому підлягає застосуванню.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

З матеріалів справи вбачається, що позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 22.07.2016, а виплата спірних сум здійснювалася відповідачем на виконання судових рішень, а саме: 23.12.2021 в розмірі 2062,07 грн, 03.05.2022 в розмірі 123,91 грн та 29.11.2023 в розмірі 16303,99 грн.

Оскільки повний розрахунок з позивачем було проведено 29.11.2023, а не у день його звільнення з військової служби 22.07.2016, ОСОБА_1 має право на виплату середнього заробітку за період затримки повного розрахунку з 23.07.2016 по 19.01.2023 (з урахуванням обмеження виплати шістьма місяцями з 19.07.2022 по 19.01.2023).

Згідно з довідкою відповідача від 30.03.2021 №67/Ф розмір середньомісячного грошового забезпечення позивача за травень 2016 року та в червень 2016 року складав 7110,40 грн. Середньоденне грошове забезпечення позивача становить 233,13 грн (14220,8 грн / на 61 календарний день.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 552984,36 грн (233,13 грн. х 2372 дні затримки).

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Крім того у вищевказаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас, виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1. розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

2. період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3. ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

4. інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Під час розгляду даної справи, суд враховує ту обставину, що на момент звільнення позивачу була виплачена вся безспірна сума у розмірі 19039,51 грн.

Затримка виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в сумі 2062,07 грн пов`язана з розглядом справи № 480/4513/21, виплати індексації грошового забезпечення в сумі 123,91 грн з розглядом справи № 480/4514/21, а індексації грошового забезпечення в сумі 16303,99 з розглядом справи №480/6250/22.

Разом з тим, позивач вважаючи порушеним його право щодо ненарахування та невиплати такої компенсації звернувся до суду 28.05.2021 (справа № 480/4513/21), а щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення звернувся до суду 28.05.2021 (справа № 480/4514/21) та 26.09.2022 (справа №480/6250/22).

Тобто, для вирішення спору щодо виплати відповідачем компенсації та індексації грошового забезпечення позивач звернувся до суду більше ніж через чотири роки з дня його звільнення зі служби.

Таким чином у суду наявні правові підстави для зменшення розміру суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Враховуючи принцип співмірності, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 23.07.2016 по 28.11.2023, у сумі 7110,40 грн, що відповідає середньомісячному розміру заробітної плати позивача за останні 2 календарні місяці служби, які передують звільненню.

В іншій частині вимог небхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.07.2016 по 19.01.2023.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 23.07.2016 по 28.11.2023, у сумі 7110,40 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар