Рішення № 120032473, 27.06.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/16912/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року позовну заяву повернуто позивачеві.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду 19 березня 2024 року у справі №440/16912/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 по справі № 440/16912/23 скасовано. Справу №440/16912/23 направлено для продовження розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

23 травня 2024 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви /а.с. 69/, до якої додано позовну заяву (уточнену) з додатками, а також копію цієї позовної заяви з додатками для іншого учасника справи.

В уточненій позовній заяві /а.с. 70-74/ позивач просить: визнати протиправними та скасувати рішення 916320150579 від 23 листопада 2022 року Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про обмеження виплати пенсії максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів з 01 грудня 2022 року та рішення 916320150579 від 26 лютого 2023 року Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про обмеження виплати пенсії максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів з 01 березня 2023 року ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2022 року та з 01 березня 2023 року та здійснити виплату різниці між нарахованим та виплаченим розміром пенсії без її обмеження максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та з 1995 року отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказує, що відповідачем з 01 грудня 2022 року рішенням №916320150579 проведено перерахунок пенсії у зв`язку з індексацією, внаслідок чого підсумок пенсії (з надбавками) склав 53650,94 грн., водночас виплату пенсії обмежено максимальним розміром 20930 грн., а рішенням №916320150579 проведено перерахунок пенсії з 01 березня 2023 року, внаслідок чого підсумок пенсії (з надбавками) склав 55150,94 грн., водночас виплату пенсії обмежено максимальним розміром 20930 грн. На звернення позивача відповідач повідомив, що пенсія відповідно до закону обмежується максимальним розміром у десяти прожиткових мінімумів, для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає, що оскільки пенсія призначена у 1995 році, а пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668 передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а він має право, починаючи з 01 грудня 2022 року на нарахування та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/16912/23, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17 червня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 90-94/, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказує, що статтею 67 цього Закону передбачено, що розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, з 01 грудня 2022 року та з 01 березня 2023 року ОСОБА_1 виплачується пенсія у максимальному розмірі 20930 грн. Пояснює, що з 01 березня 2024 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні відповідно до постанови №185 від 23.02.2024 та після такого перерахунку максимальний розмір пенсії позивача становить 23610 грн. Вважає, що розрахунок здійснений відповідно до норм чинного законодавства та відсутні підстави при перерахунку пенсії без застосування пункту 3 статті 67 Закону України №796-XII та статті 2 Закону України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Посилається на висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №580/492/19.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області /а.с. 80, 81/.

Рішенням Миргородського об`єднаного управління ПФУ ГУ ПФУ в Полтавській області №916320150579 від 23.11.2022 /а.с. 80/ проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 (вид перерахунку: індивідуально (масовий) (Індексація пенсій особам з інвалідністю із числа учасників ЛНА на ЧАЕС), та обчислено пенсію з надбавками:

- з 01.12.2022 по 28.02.2023 в розмірі 53650,94 грн., а з урахуванням максимального розміру пенсії - 20930 грн.;

- з 01.03.2023 по 19.07.2023 в розмірі 53650,94 грн., а з урахуванням максимального розміру пенсії - 20930 грн.;

- з 20.07.2023 - довічно в розмірі 53650,94 грн., а з урахуванням максимального розміру пенсії 20930 грн.

Рішенням Миргородського об`єднаного управління ПФУ ГУ ПФУ в Полтавській області №916320150579 від 26.02.2023 /а.с. 81/ проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 (вид перерахунку: Індексація заробітку (масовий) та обчислено пенсію з надбавками:

- з 01.03.2023 по 19.07.2023 в розмірі 55150,94 грн., а з урахуванням максимального розміру пенсії - 20930 грн.

- з 20.07.2023 - довічно в розмірі 55150,94 грн., а з урахуванням максимального розміру пенсії - 20930 грн.

На звернення позивача вх. №19168/К-1600-23 від 22.08.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом від 29.08.2023 №18853-19168/К-02/8-1600/23 повідомило ОСОБА_1 , що з 01.12.2022 проведено перерахунок пенсії в зв`язку з індексацією, після якого розмір пенсії з надбавками склав 53650,94 грн. Враховуючи законодавчо встановлене обмеження пенсії максимальним розміром, розмір пенсії позивача до виплати з 01.12.2022 становить 20930 грн. (прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, 2093 грн.*10). Із 01.03.2023 пенсію перераховано та розмір пенсії з надбавками склав 55150,94 грн., до виплати розмір пенсії залишився на рівні 20930 грн. Вважає, що порядок нарахування та виплати пенсії відповідає вимогам чинного законодавства /а.с. 79/.

Позивач не погодився з рішеннями ГУ ПФУ в Полтавській області №916320150579 від 23 листопада 2022 року та № 916320150579 від 26 лютого 2023 року в частині обмеженням виплати його пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.12.2022 та починаючи з 01.03.2023, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ /надалі - Закон №796-ХІІ/.

Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Закону №796-XII Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

За приписами частини 3 статті 67 Закону №796-XII (у редакції згідно із Законом України від 05 жовтня 2006 року № 231-V) у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Положеннями підпункту 17 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI частину третю статті 67 Закону №796-XII викладено в такій редакції:

"Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення пункту 28 розділу II визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно із статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (надалі Закон № 3668-VI, чинний з 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до статті 67 Закону № 796-XII, внаслідок чого частину третю цієї статті викладено в такій редакції:

"Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до

пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

Згідно з частиною 3 статті 67 Закону №796-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII та у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Разом з тим, 20 березня 2024 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 2-р(II)/2024 у справі №3-123/2023(229/23), яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.

Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(II)/2024 у справі №3-123/2023(229/23), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з 20 березня 2024 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024 втратили чинність припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII.

Тому саме з 20 березня 2024 року ані стаття 67 Закону №796-XII не обмежує пенсію десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, ані припис статті 2 Закону №3668-VI не поширює свою дію на Закон №796-XII.

Статтею 91 Конституції України встановлено, що Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

Відповідно до частини 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 9.02.99 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Отже, саме з 20 березня 2024 року орган Пенсійного фонду України втратив правові підстави для обмеження пенсії позивача максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.

З урахуванням наведеного вище суд зазначає, що станом на 01 грудня 2022 року (дата з якої обмежено розмір пенсії позивача до виплати) та по 19 березня 2024 року включно припис статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов`язковому застосуванню органом Пенсійного фонду України.

Тож відповідач у згаданий період правомірно керувався положеннями вказаних законів, обмежуючи розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Аналізуючи доводи позивача про неправильне застосування пенсійним органом пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI з посиланням на те, що пенсія позивачу виплачується до набрання чинності Законом № 3668-VI, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23 (адміністративне провадження № К/990/19348/23) у подібних правовідносинах викладено такі висновки щодо застосування норм права:

"... згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

41. При цьому абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

42. Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).

43. На цій підставі, колегія суддів зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли бути звужені. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI, застосовуються у системному зв`язку між собою.

44. Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

45. Колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №589/3997/16-а та вказав, що пункт 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14 жовтня 2014 року - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.

46. Подібні висновки висловлені також Верховним Судом у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 380/10419/21.

47. Таким чином, текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.

48. Аналогічного висновку щодо застосування пункту 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 22 грудня 2022 року у справі №440/4371/18, від 25 січня 2023 року у справі № 380/12268/20.

49. Разом з тим, тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

50. Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

51. Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 6 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

52. При цьому, колегія суддів, враховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 380/12268/20, зазначає, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

53. Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).

54. Норми статті 2 Закону №3668-VI також кореспондуються з положеннями частини третьої статті 67 Закону № 796-XII.

55. Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.".

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, висновки щодо застосування норм права, що викладені в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23, є обов`язковими для врахування судом першої інстанції.

З матеріалів справи встановлено, що внаслідок перерахунку пенсії позивача з 01.12.2022 її розмір перевищив максимальний та становив 53650,94 грн.

Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону №3668-VI та частини третьої статті 67 Закону № 796-XII до 20.03.2024 були чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Зважаючи на викладене вище, рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №916320150579 від 23 листопада 2022 року та рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №916320150579 від 26 лютого 2023 року в частині обмеження розміру пенсії максимальним розміром ґрунтуються на вимогах законодавства України, підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Водночас із 20.03.2024 відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.

Відтак, із 20.03.2024 позивач має право на отримання пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Згідно з частинами першою, другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачу, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього).

Поряд з цим, правила адміністративного судочинства допускають випадки, коли суд може вийти за межі вимог позову, зокрема, у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім або неправильно ним обраним для повного та ефективного захисту його прав, свобод та інтересів.

Так, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зауважує, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, що пов`язано з публічно-правовим характером спірних відносин та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може і зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів, порушення яких встановлено судом.

За наведених обставин суд констатує відсутність підстав для задоволення позову в обраний позивачем спосіб, оскільки станом на 01.12.2022 та 01.03.2023 відповідач правомірно застосовував чинні положення статті 2 Закону №3668-VI та частини третьої статті 67 Закону №796-XII, якими було передбачено обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Водночас з метою поновлення права позивача на отримання пенсії по інвалідності без обмеження її максимального розміру внаслідок визнання неконституційними приписів статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження з 20 березня 2024 року пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 20 березня 2024 року без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням проведених виплат.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 242, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження з 20 березня 2024 року пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 20 березня 2024 року без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич