Рішення № 120031972, 27.06.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 р. № 400/4371/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , , АДРЕСА_1

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, , пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122

провизнання протиправним та скасування рішення від 29.04.2024 №143150018904, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.04.2024 №143150018904 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності, у зв`язку з відсутністю страхового стажу, необхідного для призначення пенсії; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплачувати пенсію по інвалідності III групи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період роботи з 14.11.1994 по 16.12.1996 р. на "Муніципальному Братському теплоенергетичному підприємстві" з 12.04.2024 р.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки неправомірно не зарахував до страхового стажу період роботи у російській федерації.

Відповідачі надали відзиви на позов, просили відмовити у задоволенні позову, оскільки страховий стаж позивача становить 11 років 01 місяць 3 дні, що недостатньо для призначення пенсії по інвалідності (необхідно 12 років). Підстави для зарахування до страхового стажу період роботи з 14.11.1994 по 16.12.1996 в росії на Муніципальному Братському теплоенергетичному підприємстві, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 22.10.1991, оскільки починаючи з 01 січня 2023 року російська федерація та з 19.06.2023 року Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

ОСОБА_1 відповідно до довідки до акта огляду МСЕКа серії 12 ААГ № 516900 встановлено ІІІ групу інвалідності до 01.04.2025 року.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.04.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області про призначення пенсії по інвадіності відповідно до ст. 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області.

29.04.2024 ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення № 143150018904, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 12 років.

У рішенні зазначено, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж на дату звернення становить 11 років 01 місяць 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

До страхового не зараховано період роботи в росії згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.10.1991 року з 14.11.1994 по 16.12.1996, оскільки починаючи з 01 січня 2023 року російська федерація та з 19.06.2023 року Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 1058, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Ст. 32 Закону України № 1058 встановлено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону № 1058).

Згідно ч. 2, 4 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень частини першої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 , яка була чинною до 19.06.2023, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Постановою КМУ від 29.11.2022 № 1328 " Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" Україна вийшла з Угоди, укладеної 13.03.1992.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України " Про міжнародні договори в Україні" припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Отже, при призначенні пенсії відповідач застосовує законодавство чинне на момент її призначення, тому для врахування стажу позивача за періоди роботи у рф немає правових підстав та позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Додатково суд зазначає, що Законом України від 25.04.2024 № 3674-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" (який набрав чинності з 23.06.2024) внесено зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України.

Так, доповнено Закон № 1058 статтею 24-1:

"Стаття 24-1. Періоди трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу

1. Періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

3. Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, добровільно займала посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора".

Проте, вказані зміни не регулюють спірні правовідносини у даній справі.

Також Законом України від 25.04.2024 № 3674-ІХ внесено зміни у розділі XV "Прикінцеві положення":

доповнити пунктами 5-1 і 5-2 такого змісту:

5-1. Періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

5-2.Пенсії, призначені в Україні з урахуванням положень Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року до дати припинення її дії для України, продовжують виплачуватися з урахуванням положень цієї Угоди";

Тому відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача в росії на Муніципальному Братському теплоенергетичному підприємстві з 14.11.1994 по 16.12.1996.

За таких обставин, рішення відповідача є правомірним.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3, м. Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122, ідентифікаційний код 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення від 29.04.2024 №143150018904, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

СуддяТ.О. Гордієнко