Рішення № 120031605, 26.06.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 рокусправа № 380/2156/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не здійснення перерахунку розміру її пенсії та не виплати компенсації втрати частини доходу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати розмір її пенсії з 01.12.2012 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити їй компенсацію втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що на виконання постанови Личаківського районного суду м. Львова від 21.06.2016 року у справі №463/1658/16-а та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року по справі № 380/19112/22 відповідачем з 01.12.2012 поновлено виплату пенсії позивачу. З 01.11.2023 виплата пенсії позивачу здійснюється через банківську установу. Із наданої відповідачем довідки про розмір нарахованої та виплаченої позивачу пенсії за період з 01.12.2012 по 31.12.2023 встановлено, що розмір пенсії позивача з 01.12.2012 року складає 988,60 грн. та в подальшому не змінюється. Представник неодноразово звертався до відповідача із заявами про виконання рішень суду, перерахунку пенсії позивача та виплати компенсації втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії. Проте, відповідач не здійснив перерахунок пенсії позивача та не виплатив компенсацію втрати частини доходу, чим допустив протиправну бездіяльність.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що на виконання рішень суду Головним управлінням поновлено виплату пенсії позивачу з 01.12.2012, про що свідчить розпорядження від № 128372 від 23.12.2016. Відповідно до статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Зауважує, що в переліку наявних чинних двосторонніх договорів відсутній договір (не укладений) про соціальне (пенсійне) забезпечення між Україною та Ізраїлем. Заперечує щодо вимоги про виплату компенсації втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії, оскільки основною умовою для виплати громадянам передбаченої статтею 46 Закону № 1058, статтею 2 Закону № 2050 та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати № 159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Позивач є громадянкою України, пенсіонеркою, яка виїхала з України на постійне місце проживання в АДРЕСА_1 .

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 21.06.2016 у справі №463/1658/16-а зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2012 на підставі заяви її представника від 01.12.2015 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №380/19112/22 зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області виплатити ОСОБА_1 пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий в АТ «ОТП Банк».

23.10.2023 представник позивача звернувся до відповідача із заявою, у якій, зокрема, просив повідомити про стан виконання рішень суду у справі №463/1658/16-а та №380/19112/22; виплатити компенсацію втрати частини доходу; надіслати довідку про розмір нарахованої та виплаченої позивачу пенсії за віком за період з 01.12.2012 по червень 2023.

Листом від 06.11.2023 відповідач повідомив представника позивача про те, що на виконання рішень суду Головним управлінням поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2012. Розмір пенсії з 01.12.2012 становить 988,60 грн., доплата за період з 01.12.2012 по 31.10.2023 в сумі 129506,60 грн. буде проведена відомостями листопада 2023 року. З 01.11.2023 виплата пенсії ОСОБА_1 проводитиметься з урахуванням судових рішень через банківську установу АТ «ОТП Банк», дата виплати 19 число.

07.11.2023 представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якій просив повідомити підстави нездійснення перерахунку розміру пенсії позивача; перерахувати розмір пенсії; виплатити компенсацію втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії.

Листом від 21.11.2023 відповідач повідомив представника позивача про те, що відповідь на зазначенні у зверненні питання надано листом від 06.11.2023, до якого долучено рішення про перерахунок пенсії від 28.09.2023 із зазначенням дати виконання рішення суду 01.12.2012. Зазначив, що у постанові Личаківського районного суду м. Львова від 21 червня 2016 року по справі № 463/1658/16-а не зазначено проводити нарахування та виплату компенсації частини втрати доходу за весь період невиплати пенсії, та перерахунок пенсійної виплати відповідно до змін чинного пенсійного законодавства.

22.11.2023 представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якій просив повідомити стан виконання додаткової постанови Личаківського районного суду м. Львова від 21.02.2017 у справі № 463/1658/16-а та надіслати довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за період з 01.12.2012 року по грудень 2023 року.

Листом від 07.12.2023 відповідач повідомив представника позивача про те, що постановою Личаківського районного суду м. Львова від 21.02.2017 у справі №с 463/1658/16-а постановлено по справі додаткову постанову, якою зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова перерахувати виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2012 у розмірі відповідно до чинного законодавства. Додатковою постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 у справі № 463/1658/16-а (876/4279/17) апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова задоволено. Скасовано додаткову постанову Личаківського районного суду м. Львова від 21.02.2017 у справі №с 463/1658/16-а та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії відмовлено. На виконання постанови Личаківського районного суду м. Львова від 21.06.2016 у справі № 463/1658/16-а та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 380/19112/22 ОСОБА_1 нараховано доплату за період з 01.12.2012 по 31.10.2023 в сумі 129506,60 гривень, виплату якої здійснено в листопаді 2023 року. З листопада 2023 року виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться з урахуванням вищевказаних судових рішень. Відповідачем надано довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії (помісячно) ОСОБА_1 за період з 01.12.2012 по 31.12.2023.

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.11.2023 про розмір нарахованої та фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 , за період з 01.12.2012 по 31.12.2023 позивачу щомісячно нараховується пенсія у розмірі 988,60 грн. У листопаді 2023 року позивачу виплачена доплата за період з 01.12.2012 по 31.10.2023 в сумі 129506,60 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії та не виплати компенсації втрати частини доходу, позивач через свого представника звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV) встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною другою статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

За приписами частини третьої статті 42 Закону № 1058-IV тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії встановлено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 (далі Порядок №124).

Пунктом 2 Порядку №124 встановлено, що перерахунку підлягають пенсії, обчислені: відповідно до Закону; відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків; з урахуванням заробітку (грошового забезпечення), який визначено відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З матеріалів справи суд встановив, що після відновлення виплати позивачу пенсії з 01.12.2012 року на виконання постанови Личаківського районного суду м. Львова від 21.06.2016 року у справі №463/1658/16-а, представник позивача неодноразово звертався до відповідача із заявами щодо, зокрема, перерахунку пенсії позивача. Проте, відповідач не вживав заходів щодо перерахунку пенсії позивача у відповідності до вимог ст. 42 Закону № 1058-IV.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не здійснення перерахунку пенсії позивача, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є підставними та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача перерахувати розмір пенсії позивача, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів прийняття відповідачем рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії.

Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даному випадку питання перерахунку пенсії врегульовано нормами Закону № 1058-IV.

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій.

У спірному випадку відповідач не здійснював перерахунок пенсії позивача, що призвело до того, що рішення по суті звернень представника позивача про перерахунок пенсії позивача не прийнято.

Враховуючи викладене, суд робить висновок про необхідність зобов`язати відповідача розглянути питання про перерахунок пенсії позивача відповідно до вимог Закону № 1058-IV у урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів з 01.12.2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» 19.10.2000 року № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Стаття 2 вказаного закону передбачає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року справи №815/1228/18 дійшла висновку про поновлення та виплати пенсії позивачу за віком з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону № 1058-IV, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів.

У даному випадку Личаківський районний суд м. Львова у постанові від 21 червня 2016 року у справі №463/1658/16-а зробив висновок про те, що Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі міста Львова протиправно припинило виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із її виїздом за кордон.

Суд встановив, що представник позивача неодноразово звертався до відповідача щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії. Проте, відповідач не здійснив виплату позивачу компенсації втрати частини доходу, мотивуючи тим, що у постанові Личаківського районного суду м. Львова від 21 червня 2016 року по справі №463/1658/16-а не зазначено проводити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії.

За наведених обставин суд робить висновок про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії.

Як наслідок, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову частково.

Що стосується судового збору суд зазначає, що ухвалою від 02.02.2024 позивача звільнено від сплати судового збору, внаслідок чого відсутні підстави для вирішення питання розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) розглянути питання про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

4. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 26.06.2024 року..

СуддяКостецький Назар Володимирович