Рішення № 120030579, 27.06.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
27.06.2024
Номер справи
280/4667/24
Номер документу
120030579
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року Справа № 280/4667/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,

Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач 2), у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 № 084450008304 від 29.01.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу;

2) зобов`язати відповідача 1 зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.10.1978, включаючи період роботи з 01.09.1978 по19.02.1979, та період догляду за інвалідом І групи з 17.02.2011 по 17.01.2012 згідно довідки № 04.09-06/34 від 10.01.2024, та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 22.01.2024.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Мазурик З.Я., яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН № 1289442 від 09.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.01.2024 позивач звернулася до територіального органу ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком, проте рішенням ГУ ПФУ в Одеській області було відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому відповідачем не зараховано періоди роботи відповідно до записів трудової книжки, а також період догляду за інвалідом І групи. З прийнятим відповідачем рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним, просить позов задовольнити у повному обсязі.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи та документів, що надійшли до суду.

05.06.2024 надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вх.№26340), у якому представник відповідача 2 зазначає, що управлінням прийнято рішення № 084450008304 від 29.01.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 21 рік. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.10.1978 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки дописана дата народження та наявне необумовлене виправлення в даті заповнення. При цьому необхідно надати уточнюючу довідку за період роботи з 01.09.1978 по 19.02.1979, оскільки в сканкопії трудової книжки нечитабельна дата наказу про звільнення з роботи. Також не зараховано період догляду за інвалідом І групи 17.02.2011 по 17.01.2012 оскільки в Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутнє нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду. З огляду на вищезазначене дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є правомірними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства України.

10.06.2024 судом отримано відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вх.№26929), у якому зазначає про правомірність незарахування періодів роботи згідно із записами трудової книжки, з огляду на наявні у ній недоліки. Оскільки стаж обчислюється на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу, які надаються відділом персоніфікованого обліку Пенсійного фонду, за відсутності нарахування та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за час догляду за особою з інвалідністю І групи виключає можливість зарахування періоду догляду за ним до стажу роботи. Зауважує, що функції по призначенню, перерахунку і виплаті пенсій покладені саме на Пенсійний фонд України, який здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

10.06.2024 до суду також надійшла копія пенсійної справи позивача (вх.№27139).

17.06.2024 судом отримано відповідь на відзив (вх.№28550), у якій представник позивача вказує, що відмова у зарахуванні частини страхового стажу обмежує конституційне право позивача на соціальний захист. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Уточнюючі довідки повинен збирати сам пенсійний орган, а не перекладати цей тягар доказування стажу на пенсіонера. Звертає увагу, що відповідачами не було здійснено жодних дій, спрямованих на отримання додаткових документів, на підставі яких можна було б підтвердити страховий стаж позивача. Крім того, зазначає, що не може перекладатись відповідальність на особу, за неналежне виконання страхувальником обов`язку щодо сплати страхових внесків в тих випадках, коли такий обов`язок покладається на роботодавця-страхувальника.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 07.05.2024 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області; витребував від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 та інші докази, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 22.01.2024 звернулася до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.01.2024 № 084450008304. Відповідно до наданих заявником документів: пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 59 років 6 місяців; вік заявника 63 роки. Необхідний страховий стаж статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 27 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить від 21 до 31 року. Страховий стаж особи становить 16 років 5 місяців 22 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.10.1978 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки дописана дата народження та наявне необумовлене виправлення в даті заповнення, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 № 162. Додатково повідомлено, що згідно записам про роботу в трудовій книжці НОМЕР_1 від 02.10.1978 року необхідно надати уточнюючу довідку за період роботи з 01.09.1978 по 19.02.1979, оскільки в сканкопії трудової книжки нечитабельна дата наказу про звільнення з роботи; період догляду за інвалідом І групи з 17.02.2011 по 17.01.2012 згідно наданої довідки від 10.01.2024 № 04.09-06/34, оскільки в Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутнє нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду. Враховуючи зазначене, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 21 рік.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 (дата заповнення 02.10.1978) наявні наступні записи:

До вступу до організації, яка виписує трудову книжку, стаж склав один місяць (довідка від 30.08.78).

01.09.1978 прийнята фасувальником у магазин № 24 «Гастроном» (наказ № 62 §2 від 11.09.78);

19.02.1979 звільнена за власним бажанням у зв`язку зі зміною міста проживання (наказ № 5 §2 від 20.02.79);

23.03.1978 прийнята оператором в цех інкубації Оренбурзького тресту «Птицепром» (наказ №17к від 23.03.79);

07.05.1979 звільнена за власним бажанням по ст.31 КЗпП РРФСР (наказ № 26к від 07.05.79);

01.06.1979 прийнята підсобним кухонного робочого їдальні Радгоспу «Чапаєвський» (наказ № 58 від 26.05.1979);

01.07.1979 звільнена за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП УРСР (наказ № 76 від 30.06.1979);

01.09.1979 зарахована учнем товарознавчого відділення Запорізького кооперативного технікуму (наказ № 19 від 23.08.1979);

01.08.1981 відрахована з числа учнів у зв`язку із закінченням навчання з урахуванням місячної відпустки (наказ № 153 від 03.07.1981);

10.08.1981 прийнята на посаду рахівника-касира пересувної механізованої колони (наказ № 95 від 10.08.1981);

27.10.1983 звільнена за власним бажанням (наказ № 154 від 27.10.1983);

31.01.1984 прийнята контролером Дніпропетровського загону воєнізованої охорони (наказ № 11 від 02.02.1984);

03.05.1990 звільнена за власним бажанням (наказ № 45 від 05.05.1990);

15.05.1990 прийнята на посаду завідувачем магазину № 86 до Вільнянського районного споживчого товариства (розп.№34 від 05.05.90);

14.03.1991 звільнена за власним бажанням (розп.№47 від 14.03.91);

14.05.2002 розпочато виплату допомоги по безробіттю (нак.№346 від 13.02.02);

04.11.2002 закінчено виплату допомоги по безробіттю (нак.№2984 від 04.11.02);

06.11.2002 прийнята завідувачем магазином № 85 по контракту (розп.№38 від 04.11.02);

12.02.2003 звільнена у зв`язку із закінченням строку контракту (розп.№6 від 12.02.03);

27.02.2003 розпочато виплату допомоги по безробіттю (н.№633 від 27.02.03);

01.06.2003 закінчено виплату допомоги по безробіттю (н.№2013 від 19.06.03);

15.07.2003 розпочато виплату матеріальної допомоги по безробіттю (н.№3010 від 15.07.03);

10.01.2004 закінчено виплату матеріальної допомоги по безробіттю (н. від 10.02.04);

17.01.2004 прийнята збиральницею приміщень ВАТ «Запоріждорстрой» (наказ №5 від 16.01.2004);

25.06.2006 звільнена за власним бажанням (наказ № 21 від 25.06.2006);

14.11.2014 розпочато виплату допомогу по безробіттю (наказ від 14.11.2014);

08.11.2015 припинено виплату допомоги по безробіттю (наказ від 09.11.2015).

За змістом довідки Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 10.01.2024 № 04.09-06/34 ОСОБА_1 перебувала на обліку та отримувала в Департаменті компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (особа з інвалідністю 1 групи), з 17.02.2011-15.05.2012.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Підставою для відмови відповідачем у призначенні позивачу пенсії за віком була відсутність необхідного страхового стажу. Так, пенсійним органом не зараховано:

періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.10.1978 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки дописана дата народження та наявне необумовлене виправлення в даті заповнення, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 № 162. Додатково повідомлено, що згідно записам про роботу в трудовій книжці НОМЕР_1 від 02.10.1978 року необхідно надати уточнюючу довідку за період роботи з 01.09.1978 по 19.02.1979, оскільки в сканкопії трудової книжки нечитабельна дата наказу про звільнення з роботи;

період догляду за інвалідом І групи з 17.02.2011 по 17.01.2012 згідно наданої довідки від 10.01.2024 № 04.09-06/34, оскільки в Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутнє нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 постановою Кабінету Міністрів України № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктами 1 та 3 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що на момент внесення записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252, зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412 (далі - Інструкція № 162), та Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція № 58), які містять аналогічні положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція №162.

За пунктами 2.11-2.13 Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів),на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18).

У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.

Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення її трудової книжки.

Суд звертає увагу, що відповідач не зарахував період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 02.10.1978, оскільки на титульній сторінці трудової книжки дописана дата народження та наявне необумовлене виправлення в даті заповнення, що суперечить Інструкції № 162.

Дослідивши наявну у матеріалах пенсійної справи копію трудової книжки НОМЕР_1 від 02.10.1978, суд вважає за необхідне зазначити, що на титульній сторінці нечітко зазначена дата народження ОСОБА_1 (20.01.1961), а також міститься виправлення в даті заповнення (02.10.1978). Однак, позивач не може і не повинен нести відповідальність за заповнення трудової книжки, оскільки відповідні записи у трудову книжку вносилися відповідальним працівником підприємства, де працювала позивач (фасувальником у магазині № 24 «Гастроном»). Суд зауважує, що зазначені записи виконані неохайно, однак достатньою мірою розбірливо для однозначного розуміння змісту написаного та виключення інших варіантів розуміння.

Разом з тим, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть мати підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу.

Суд акцентує увагу, що право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від дотримання відповідальною особою Інструкції про порядок ведення трудових книжок та належне зберігання архівної документації, оскільки трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто, у розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 28.08.2018 у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 27.02.2019 у справі № 423/3544/16-а та від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі № 127/16245/17.

Суд зауважує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Щодо зауважень відповідача про необхідність надати уточнюючу довідку за період роботи з 01.09.1978 по 19.02.1979, оскільки в сканкопії трудової книжки нечитабельна дата наказу про звільнення з роботи, суд зазначає наступне.

Судом досліджено записи трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 та встановлено, що вона: 01.09.1978 прийнята фасувальником у магазин № 24 «Гастроном»; 19.02.1979 звільнена за власним бажанням у зв`язку зі зміною міста проживання. При цьому суд зазначає, що підстави внесення таких записів виконані розбірливо, за відсутності виправлень і дописок. Так, підставою внесення запису про звільнення позивача з роботи зазначено наказ № 5 §-2 від 20.02.79. При цьому дата наказу співпадає з днем внесення запису про звільнення.

Отже, судом при перевірці зазначеного документа не встановлено виправлень, які б потребували уточнюючих документів, як і не виявлено інших недоліків записів про роботу, які б були перешкодою для встановлення дійсного змісту внесених до трудової книжки записів. Відтак, незарахування вказаного стажу роботи позивача до страхового стажу із посиланням на те, що дата наказу про звільнення з роботи нечитабельна, є протиправним.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як «існуюче майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п.74 рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року «MALTZAN and Others v. Germany»). ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом», вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону.

Відтак статтю 1 зазначеного Протоколу №1 слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.

Тобто, в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, «правомірні (законні) очікування» - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, хто є носіями відповідного права.

Таким чином, будучи офіційно працевлаштованим у відповідні періоди, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 02.10.1978, позивач мала правомірні очікування, що набувши достатнього пенсійного віку та необхідного страхового стажу, їй буде призначено пенсію за віком.

Суд констатує, що згідно із частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тобто, пенсійний орган, у випадку виявлення помилок, або неточностей у заповненні трудової книжки, має право звернутись до підприємств, організацій і окремих осіб, на яких працювала особа, що звернулась із заявою про призначення пенсії, із запитом про витребування відповідних документів, необхідних для визначення права на пенсію.

Згідно із частиною першою статті 64 Закону № 1058-ІV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема:

- отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;

- проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати;

- вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання;

- порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- у разі виявлення порушень порядку, використання коштів Пенсійного фонду звертатися в установленому законом порядку до контролюючих та правоохоронних органів.

Отже, якщо поданих позивачем документів для зарахування до страхового стажу спірних періодів було недостатньо, орган Пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, натомість за обставинами справи відповідачем 2 жодних дій вчинено не було, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.

На переконання суду, недоліки оформлення трудової книжки відповідачем виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірного періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

Таким чином, відповідач 2 протиправно не зарахував позивачу до її страхового стажу періоди роботи, записи про які містяться у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 02.10.1978, а тому оскаржуване рішення суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо незарахування до стажу позивача періоду догляду за інвалідом І групи з 17.02.2011 по 17.01.2012 згідно наданої довідки від 10.01.2024 № 04.09-06/34, оскільки в Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутнє нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що за змістом довідки Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 10.01.2024 № 04.09-06/34 ОСОБА_1 перебувала на обліку та отримувала в Департаменті компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (особа з інвалідністю 1 групи), з 17.02.2011-15.05.2012.

Як вже зазначалось судом, частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено зарахування до страхового стажу періодів догляду за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, а також періодів догляду за дитиною з інвалідністю чи за тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність.

Період догляду зараховується до страхового стажу, якщо людина, яка здійснювала догляд: є працездатною (не досягла пенсійного віку та не є особою з інвалідністю); не працювала в такий період; отримувала в органах соціального захисту населення допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

При дотриманні таких умов період догляду враховується до страхового стажу людини, оскільки згідно статті 11 Закону № 1058-IV у цей період вона є застрахованою особою. Страхувальником для неї є відповідний орган соціального захисту населення, що виплачує їй допомогу, надбавку або компенсацію.

За змістом вищезазначених норм суд дійшов висновку, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Тому відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію.

Оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначені пенсії періоду роботи позивача.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.09.2018 у справі № 482/434/17.

На підставі викладеного суд вважає, що рішення відповідача в частині незарахування до страхового стажу періоду догляду з 17.02.2011 по 17.01.2012 за особою з інвалідністю I групи ОСОБА_2 відповідно до довідки від 10.01.2024 № 04.09-06/34, виданої Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради, яка підтверджує факт здійснення позивачем догляду за особою з інвалідністю I групи за наявності умов передбачених чинним законодавством є протиправним, оскільки суперечить наявним вимогам пенсійного законодавства, у зв`язку з чим наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу зазначеного періоду з 17.02.2011 по 17.01.2012.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що повноваження щодо призначення пільгової пенсії особі із попереднім зарахуванням до страхового та пільгового стажу відповідних періодів відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження.

Аналіз положень Порядку №22-1 свідчить про те, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території. Після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про переведення (перерахунок) пенсії та прийняв рішення про відмову, відтак у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області слід відмовити.

У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.

Тобто, у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим обраний позивачем спосіб захисту, вважає його таким, що відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов`язання відповідача 2 зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно записів у трудовій книжці та період догляду за особою з інвалідністю І групи, та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 22.01.2024.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Квитанцією від 15.05.2024 № 4558-9180-8264-4178 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1 211,20 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, як суб`єкта владних повноважень, яким прийнято оскаржуване рішення.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.01.2024 № 084450008304 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди її роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.10.1978 та період догляду за особою з інвалідністю І групи з 17.02.2011 по 17.01.2012 відповідно до довідки Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 10.01.2024 № 04.09-06/34, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.

Відповідач 2 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107; код ЄДРПОУ 20987385.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.06.2024.

Суддя К.В.Мінаєва

Часті запитання

Який тип судового документу № 120030579 ?

Документ № 120030579 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 120030579 ?

Дата ухвалення - 27.06.2024

Яка форма судочинства по судовому документу № 120030579 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 120030579 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 120030579, Запорізький окружний адміністративний суд

Судове рішення № 120030579, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 27.06.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 120030579 відноситься до справи № 280/4667/24

Це рішення відноситься до справи № 280/4667/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 120030578
Наступний документ : 120030580