Рішення № 120026903, 27.06.2024, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа №308/995/24

Провадження по справі 2/305/369/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

27.06.2024. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Вербещука В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідльністю"ФінансоваКомпанія "ФінтрастУкраїна"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Україна" звернулося доУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті зпозовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивують тим,що ТОВ «АвентусУкраїна» єфінансовою установою,про щобуло отриманоСвідоцтво прореєстрацію фінансовоїустанови НОМЕР_1 від 28.02.2017,видане Національнимбанком України.Також ТОВ«Авентус Україна»має ліцензіюна наданнякоштів упозику,в томучислі іна умовахфінансового кредиту,яка булавидана розпорядженняНаціональної комісії,що здійснюєдержавне регулюванняу сферіринків фінансовихпослуг від28.03.2017№756.27.08.2021між ТОВ«Авентус Україна»та ОСОБА_1 ,за допомогоюІнформаційно-телекомунікаційноїсистеми ТОВ«Авентус Україна»було укладеноелектронний договір№4681453про наданняспоживчого кредиту(Кредитнийдоговір).Зазначений кредитнийдоговір булоукладено відповіднодо Правилнадання коштіву позику,в томучислі іна умовахфінансового кредитуТОВ «АвентусУкраїна» затвердженихнаказом №53-ОДвід 16січня 2020року тарозміщених насайтіhttps://creditplus.ua/ru/documents. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 10650 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. 30.10.2021 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 3600 гривень, в зв`язку з чим у відповідності до п.1.4 та п.4.2 Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів до 29.11.2021 з стандартною процентною ставкою 1,90% в день. 29.11.2021, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав. 24.12.2021 відповідач здійснив частково оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50 гривень. Надалі, відповідач оплати за кредитним договором не здійснював. 25 травня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК "Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №25-05/2022, за яким ТОВ «Авентус Україна» відступило права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ ТОВ «ФК "Фінтраст Україна». Станом дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору не сплачена і складає: 10650 гривень - тіло кредиту та 20632 гривень - нараховані проценти, на загальну суму 31282 гривень, інфляційні втрати в сумі 817,8 гривень та 3% річних, які позивач просить стягнути з відповідача на його користь, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 січня 2024 року цивільну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідльністю"ФінансоваКомпанія "ФінтрастУкраїна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано на розгляд до Рахівського районного суду Закарпатської області, для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, ОСОБА_2 від 06.03.2024, прийнято до свого провадження цивільну справу за №308/995/24,провадження посправі №2/305/369/24за позовом Товариства зобмеженою відповідльністю"ФінансоваКомпанія "ФінтрастУкраїна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Надановідповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.

Сторони в судове засідання не викликались, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України.

Відповідач, ОСОБА_1 ,бувналежним чином повідомлений про наявність ухвали про відкриття провадження по справі від 06.03.2024, що стверджується роздруківкою з трекінгу відправлень Укрпошти. Відзив на позов не подавав.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк відзив не подано, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд, прийшов до наступного висновку.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Із положень частини першої статті 626 ЦК України слідує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 27 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», яке є фінансовою установою, та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №4681453 про надання споживчого кредиту.

Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті:https://creditplus.ua.

Згідно п.п.1.3 Договору №4681453 про надання споживчого кредиту сума кредиту (загальний розмір) складає 10650,00 гривень, строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту - 26.09.2021, тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п. 1.5.1. Договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 Договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору.

Згідно з п.1.5.2. Договору знижена процентна ставка 1,425 % в день та застосовується, якщо споживач у межах строку визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк.

Відповідно до п.2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з п.3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10650 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 .

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

У відповідності до п.4.3. Кредитного договору: 4.3.1 Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. 4.3.2. Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2.Договору.

Оскільки, відповідач 30.10.2021, відповідач здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 3600 грн., у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 29.11.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

29.11.2021 Відповідач свої зобов`язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль.

24.12.2021 Відповідач здійснив частково оплату процентів на рахунок Кредитора в розмірі 50 грн. 00 коп.

Надалі Відповідач оплати за Кредитним договором не здійснював.

Згідно ст.534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

У відповідності до ст.19 ЗУ "Про споживче кредитування", у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Аналізуючи вище наведені норми законодавства, суд вважає, що під час вирішення спірних правовідносин, слід застосовувати норми спеціального законодавства (в даному випадку ст.19 ЗУ "Про споживче кредитування" лише у випадку, якщо інше не встановлене договором.

Натомість, пунктом 6.1 кредитного договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку, визначеного в пункті 6.1.1 договору.

Відповідно до пункту 6.1.1 кредитного договору у разі направлення споживачем коштів з метою повернення в повному обсязі або частково заборгованості за кредитом, у тому числі але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти за фактичний термін користування кредитом повинні бути сплачені до моменту такого повернення. При цьому, якщо коштів що направляються на повернення кредиту не достатньо для повної сплати процентів за його користування, то вважається, що строк сплати таких процентів настав і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості передбаченої пунктом 6.3. цього Договору.

За змістом пункту 6.3 споживач здійснює платежі за договором у такій черговості:

6.3.1. у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом. Якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості передбаченої даною чергою, недостатньо для її повного погашення, погашення повинно здійснюватися у такій черговості:

- прострочені зобов`язання по процентам;

- прострочені зобов`язання по кредиту;

6.3.2. у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом. Якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості передбаченої даною чергою, недостатньо для її повного погашення, погашення повинно здійснюватися у такій черговості:

- строкові зобов`язання по процентам;

- строкові зобов`язання по кредиту;

6.3.3 у третю чергу здійснюється сплата інших платежів за Договором.

Як ужезазначалося вище,в рахунокповернення кредитута сплатипроцентів ОСОБА_3 сплатив набанківський рахунокТОВ «АвентусУкраїна» загальну суму 3650 гривень, а саме здійснив два платежі: 30.10.2021 на суму 3600 гривень; 24.12.2021 на суму 50 гривень, що стверджується карткою обліку Договору №4681453 від 27.08.2021 (Розрахунку заборгованості).

Оскільки,коштів щосплачувалися Відповідачембуло недостатньо для повної сплати процентів за його користування, кошти ТОВ "Авентус Україна" в першу чергу направлялися на повернення цих процентів, з урахуванням черговості передбаченої пунктом 6.3. цього Договору.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору Договору №4681453 від 27.08.2021 за останнім утворилась заборгованість в сумі 31282 гривні, яка складається з 10650 гривень - тіла кредиту, 20632 гривні - процентів за користування кредитом.

За змістом частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

25травня 2022року міжТОВ «АВЕНТУСУКРАЇНА» таТовариством зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Фінтраст Україна»укладено Договірфакторингу №25-05/2022,за умовамиякого ТОВ«Авентус Україна»за платувідступило позивачевісвоє правогрошової вимогидо боржниківза цілимрядом договорів,у томучислі правовимоги до ОСОБА_1 закредитним договором №4681453 від 27.08.2021.

Щодо стягненн 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Відповідно до вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За умовами договору про надання споживчого кредиту №4681453 від 27.08.2021, у зв`язку з пролонгацією та автопролонгацією останнім днем строку погашення кредиту для відповідача було 26.12.2021.

З урахуванням викладено, суд вважає, що в ТОВ "Авентус Україна", як первинного кредитора виникло право на застосування наслідків порушення зобов`язання відповідно до положень статті 625 ЦК України, а саме 3% річних та інфляційних втрат за період з 26.12.2021 по 23.02.2022, а саме проміжок часу, який неохоплений воєнним станом.

Проте з матеріалів справи, вбачається, що первинним кредитором ТОВ "Авентус Україна" не застосовувалось у відношенні до ОСОБА_1 наслідки порушення зобов`язання відповідно до положень статті 625 ЦК України за період з 26.12.2021 по 23.02.2022.

Згідно реєстру боржників (додаток №1 до договору факторингу) станом на 25 травня 2022 року (на день переходу права вимоги до нового кредитора) заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором склала 31282 грн, із яких 10650 грн. - основний борг, 20632 грн. - нараховані проценти.

У зв`язку з наведеним, судом встановлено, що після укладення договору факторингу позивачем ТзОВ "ФК Фінтраст Україна" неправомірно нараховано ОСОБА_1 за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року інфляційні втрати за на загальну суму 817,80 гривень та в період з 26.12.2021 по 23.02.2022 - 3% річних в сумі 151,7 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд, враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

У відповідності до положень ст.263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання, як на підставу вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин,суд приходитьдо висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми основного боргу у розмірі 10650 гривень та процентів за користування кредитом в сумі 20632 гривень.

У стягненні інфляційних втрат у сумі 817,80 гривень та 3% річних в сумі 151,7 гривень, слід відмовити, оскільки право на застосування наслідків порушення зобов`язання відповідно до положень статті 625 ЦК України у позивача ТзОВ "ФК Фінтраст Україна" виникло 25.05.2022 тобто під час дії воєнного стану, під час якого позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що за звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. відповідно до квитанції від 05.01.2024.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Так позовні вимоги задовольняються судом на загальну суму 31282 гривень, що становить 96,99 %.

Відтак з відповідача на користь позивача пілягає стягненню судовий збір у розмірі 2349,49 грн. (2422,40 грн. х 96,99%).

Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» - адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем надано: договір про надання правової допомоги №10/07-2023 від 10.07.2023, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ОСОБА_5 , звіт про надання правової допомоги згідно Договору №10/07-2023 від 10.07.2023, відповідно до якого було надано правову допомогу клієнту на суму 10000 грн, рахунок на оплату по замовленню №1011/06/09 від 06.09.2023; платіжну інструкцію №773 від 11.09.2023 на суму 10000 гривень; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги, укладеного між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Суд беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом позивачу послуг, дійшов висновку про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" суму заборгованості за кредитним договором №4681453 від 27.08.2021 в розмірі 31282 (тридцять одна тисяча двісті вісімдесят дві) гривні з яких:

- 10650 (десять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень - тіло кредиту;

- 20632 (двадцять тисяч шістсот тридцять дві) гривні - сума процентів за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2349 (дві тисячі триста сорок дев`ять) гривень 49 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, Товариство зобмеженою відповідльністю"ФінансоваКомпанія "ФінтрастУкраїна",адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд.15, офіс118/2, код ЄДРПОУ: 44559822.

Відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті, чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Головуюча: М.О. Марусяк