Постанова № 120013682, 25.06.2024, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1509/24

Провадження № 3/545/594/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2024 суддя Полтавського районного суду Полтавської області Путря О.Г., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №2 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , інші дані суду не відомо,

за ч. 5 ст. 126, ч.2 ст. 130, ст. 124 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ :

28.03.2024 о 17-10 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ-2107, д.н.з. НОМЕР_2 , в с.Мачухи Полтавського району по вул.Польова, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу, у результаті чого допустив наїзд на паркан приватного будинку№23 по вул.Польова с.Мачухи Полтавського району. Внаслідок пригоди автомобіль отримав механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1, 13.1 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Окрім того, 28.03.2024 о 17-10 год. в с.Мачухи по вул.Польовій, 23, Полтавського району, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився,правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.

Також, 28.03.2024 о 17-10 год. ОСОБА_1 , керував автомобілем ВАЗ-2107, д.н.з. НОМЕР_2 , в с.Мачухи Полтавського району по вул.Польова, будучи позбавленим права керування транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, 24.08.2023 постановою серії ЕАТ 7593595 ОСОБА_1 був притягнений до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.1а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126КУпАП.

Постановою судді від 25.06.2024 адміністративний матеріал № 545/1386/24 (провадження №3/545/561/24) відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, адміністративний матеріал № 545/1510/24 (провадження №3/545/595/24) відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП та адміністративний матеріал № 545/1509/24 (провадження №3/545/594/24) за ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження та присвоєно загальний судовий номер справи № 545/1509/24 (провадження №3/545/594/24).

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки про викликана адресу проживання, яку повідомив працівникам поліції при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, та оголошенням на веб-порталі «Судова влада України», причину неявки суду не повідомив, не з`явився в судове засідання без поважних причин.

В судове засідання не з`являвся, будь-яких заяв та клопотань не надавав, до суду за інформацією щодо стану розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не звертався.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці ,зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналіз викладених вище обставин, неявки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в судові засідання, про що його було повідомлено про розгляд відносно нього даної справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимоги ст. 268 КУпАП, зважаючи на те, що судом вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення притягуваного про дату, час і місце розгляду справи, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки притягуваного у судові засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, що відповідає приписам ст. 245 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідно дост. 19 Закону України «;Про міжнародні договори України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Диспозиція ч. 2 ст.130КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, що полягає у повторному протягом року керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В п.2.5 Правил дорожнього руху України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зі змісту п. 2 Розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, вбачається, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

За змістом п. 6 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (даліспеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаряфельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Статтею 266 КУпАП встановлено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

За змістом зазначених положень особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема

Частини друга-четверта 126 КУпАП передбачають відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Тобто, для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП необхідна наявність будь-якого з порушень, передбачених ч.ч.2-4 цієї статті та кваліфікуючої ознаки повторності його вчинення протягом року.

Порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п.п. 1.1, 1.9 Правил дорожнього руху).

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Відповідно до ст. 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 750109 від 28.03.2024;

- відеозаписом подій, оглянутим судом, згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано в установленому законодавством порядку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на якому зафіксований факт його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичній установі, а також те, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.03.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду;

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 28.03.2024, в яких вказано, що вийшовши з будинку, побачили два ряди забору лежать на землі і стоїть автомобіль ВАЗ білого кольору, з якого вийшов ОСОБА_1 , якому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, проте ОСОБА_1 відмовився (а.с. 5,6).

Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться відомості щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 12.09.2023 у справі № 545/3222/23.

Отже, дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 130 КУпАП, як повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 ст.130КУпАП , а саме відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу, у результаті чого допустив наїзд на паркан приватного будинку№23 по вул.Польова с.Мачухи Полтавського району. Внаслідок пригоди автомобіль отримав механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди. Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 654516 від 28.03.2023, схемою місця ДТП від 28.03.2024, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 28.03.2024.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив п.12.1, 13.1ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП,а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Окрім того, судом встановлено, що будучи особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 12.09.2023 року, ОСОБА_1 притягався згідно постанови серії ЕАТ 7593595 від 24.08.2023 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП.

Таким чином, дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 5ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортним засобом.

Крім того, адміністративні протоколи, складені відносно ОСОБА_1 , відповідають вимогамст.256 КУпАП, оформлені компетентним органом в межах повноважень наданих особі, які його склали, в яких, зазначено дата і місце їх складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, та інші відомості, необхідні для вирішення справи та який повністю узгоджується з іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 130 КУпАП, порушив п.2.1а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП, порушив п.2.9.в ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, яким в даному випадку є ч. 5 ст. 126 КУпАП по відношенню до ч. 2 ст. 130, ст. 124 КУпАП.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення та особу ОСОБА_1 , обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, необхідно визнати його винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч.2 ст. 130, ст. 124КУпАП та із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу, враховуючи положення ст.36 КУпАП.

Відповідно до даних, які містяться у протоколах про адміністративне правопорушення від 28.03.2024, власником транспортного засобу вказано ОСОБА_4 . У зв`язку з чим, суд не застосовує до правопорушника додаткове покарання вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ст.40-1КУпАП правопорушник зобов`язаний сплатити судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 126, 130, ч.1 213, 221, 283-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 126, ч.2 ст. 130, ст. 124КУпАП і застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 років.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн. (одержувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача : Казначейство України ( ЕАП ), рахунок отримувача : UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Відповідно до ч. 1ст. 307 КУпАПштраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями300-1,300-2цьогоКодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Копія платіжного документу подається до суду.

Відповідно дост.308КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповіднійстатті цього Кодексута зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: О. Г. Путря