Рішення № 120013241, 26.06.2024, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/745/24

провадження 2-а/527/19/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Свістєльнік Ю.М., секретаря судового засідання Бородіної Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , який подано представником позивача адвокатом Губиною Анною Юріївною до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб`єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії БАБ №700607 від 03.03.2024 року, посилаючись на те, що її було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч.1 ст.121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 гривень, за те що вона керувала транспортним засобом з порушенням ПДР України. З даною постановою позивач не погоджується та вважає її незаконною виходячи з наступного.

Вказала, що 03.03.2024 року о 15:50 год. в с.Степове по вул.Вишневій,55 Кременчуцького району вона керувала ТЗ ВМW 520 д.н.з. НОМЕР_1 та була зупинена працівником поліції капралом ОСОБА_2 , який повідомив, що в авто не працює задній стоп ліхтар. Перевіривши своє авто, вона побачила, що дійсно не працював ліхтар заднього стоп сигналу, вона спробувала його постукати, але це результату не дало. Вказала, що працівник поліції наполягав відремонтувати негайно цю несправність, інакше він випише штраф, однак вона не знала як це зробити і повідомила, що живе поруч в десяти метрах і доїхавши додому покаже цю несправність чоловіку. Проте працівник поліції не зважав на її пояснення і і наполягав на усуненні несправності тут і зараз. В подальшому працівник поліції склав постанову, зміст якої вона детально почитала лише вдома, і зрозуміла, що обставин викладених в ній взагалі не існувало, про несправний габарит, як це зазначено в постанові, мова взагалі не йшла, так, як на дворі був день і гарна погода, то габаритні вогні на автомобілі були взагалі вимкнені.

А тому, вважає, що в її діях відсутній склад правопорушення, за яке її притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки вона не порушувала жодного пункту ПДР.

Відповідач - представник Головного управління Національної поліції в Полтавській області надав до суду відзив на позовну заяву, де прохав відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки пояснення позивача викладені в позовній заяві щодо обставин, які мали місце в дату та час, вказані в оскаржуваній постанові, не заслуговують на увагу, не відповідають дійсним обставинам та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Разом з цим, надав суду диск з відеофіксацією доказу вини позивача.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, у наданій суду заяві прохали розглядати справи у їх відсутності.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив.

Відповідно до ч.1ст.205 КАС Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що всі учасники справи повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд ухвалив розглянути справу за відсутності сторін.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до таких висновків.

У відповідності до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Як встановлено дослідженими по справі доказами, постановою серії БАБ №700607 від 03.03.2024 року позивача ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень.

Згідно постанови, позивач ОСОБА_1 03.03.2024 року о 15:50 год. в с.Степове по вул.Вишневій,55 Кременчуцького району керувала ТЗ ВМW 520 д.н.з. НОМЕР_1 з непрацюючим габаритом, чим порушила п.31.4.3 (а) ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.

Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, суд виходить з такого.

Згідно вимог ч.1 ст.121КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Перевіряючи юридичну та фактичну підстави, які покладені відповідачем як суб`єктом владних повноважень в основу спірного рішення постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАБ №700607 від 03.03.2024 року, на відповідність вимогам частини 2статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначено відповідними статтями КУпАП, а процедура оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 31.1 ПДР передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п.31.4, 31.4.3 (а) ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зокрема, якщо кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Нормами ст.280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Змістом вказаної статті визначено, які відомості мають міститися у постанові.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 1 ст.247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як вбачається із наданого представником відповідача та дослідженого судом відеозапису з місця події щодо адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , не вбачається, що позивач, керувала транспортним засобом з непрацюючим габаритом, на відео чітко видно, що позивач керувала авто у світлу пору доби. Окрім того, суд звертає увагу, що наданий відеозапис - цифровий доказ не скріплений ЕЦП, джерело його походження не встановлено, ким він сформований не вказано.

Враховуючи факт неподання відповідачем належних і допустимих доказів на підтвердження факту вчинення проступку позивачем, суд дійшов до висновку, що позивач безпідставно притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, з зв`язку з чим постанова серії БАБ №700607 від 03.03.2024 року є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Крім іншого позивач при зверненні до суду просила стягнути з відповідача понесені по справі судові витрати.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1ст.143 КАС Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" в розмірі 605,60 грн.

За таких обставин понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 605,60 грн. підлягають стягненню на її користь.

Згідност. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 9ст. 139 КАС України, привирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає,щост. 134 КАС Українине виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5ст. 134 КАС Українищодоспівмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа N 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа N 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість,за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільногопозивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першоїстатті 1 Закону N 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону N 5076-VI).

Статтею 19 Закону N 5076-VIвизначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно дост. 30 Закону N 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховним Судом, зокрема у своїх постановах від 27.06.2018 у справі №826/1216/16; від 17.09.2019 у справі №810/3806/18; від 31.03.2020 у справі №726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткоюбанку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи подано: копію договору про надання правничої допомоги №04 від 04.03.2024, копію акта виконаних робіт за договором від 13.03.2024 року; копію квитанції про оплату гонорару від 13.03.2024 року на суму 3000 грн.; ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Щодо заявлених до відшкодування витрат понесених позивачем на надання правової (правничої) допомоги, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, була розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження, є стала практика Верховного Суду у даній категорії справ, зважаючи на позицію сторони захисту, її значення для вирішення справи, з урахуванням положень ч. 2 ст. 77 КАС України, згідно якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, заявлені витрати на правничу допомогу адвоката не є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) під час розгляду даної справи в суді.

Відтак, враховуючи достатність та допустимість усіх наданих доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до переконання про наявність підстав для задоволення вимог про часткове стягнення витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 2000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Полтавській області на користь позивача.

Керуючись ст.9, 77,90,139,243-246,255,286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , який подано представником позивача адвокатом Губиною Анною Юріївною до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб`єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Скасувати постанову серії БАБ №700607 від 03.03.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.121 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 340 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути зарахунок бюджетнихасигнувань зГоловного управлінняНаціональної поліціїв Полтавськійобласті накористь ОСОБА_1 сплачений судовийзбір урозмірі 605,60грн. тавитрати напрофесійну правничудопомогу врозмірі 2000грн.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4ст.286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю. М. Свістєльнік