Рішення № 120006777, 26.06.2024, Новоодеський районний суд Миколаївської області

26.06.2024

Справа № 482/1746/23

Номер провадження 2/482/130/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

26 червня 2024 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Баранкевич В.О., секретар судового засідання Тищенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування в особі Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

встановив:

Орган опіки та піклування в особі Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачі є батьками неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 2015 року по теперішній час навчається у КЗ «Первомайська спеціальна школа» Миколаївської обласної ради.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сомоусунулися від виконання своїх батьківських обов`язків щодо їхнього сина ОСОБА_1 , а саме не відвідують сина, не спілкуються з педагогами, не забезпечують свою дитину одягом та канцтоварами, не забирають його на вихідні та канікули, не піклуються про фізичний та духовний розвиток ОСОБА_1 .

Тому, посилаючись на викладене Орган опіки та піклування просить суд про позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх сина ОСОБА_1 , а також про стягнення з них аліментів.

Представниця позивача у судове засідання не з`явилася, але надала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила про їх задоволення. Справу просила слухати за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, але надала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі, справу просила розглядати за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, але надав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі, справу просив розглядати за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Щодо позбавлення батьківських прав.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 08.05.2008 року Виконкомом Семенівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, актовий запис № 4.

Відповідно до довідок № 227, 228 від 06.07.2023 року, виданої Комунальним закладом «Первомайська спеціальна школа» Миколаївської обласної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається і виховується в 9 класі. Дитина перебуває на повному державному утриманні.

За час навчання батько ОСОБА_3 жодного разу не відвідав хлопчика, не підтримував зв`язки із педагогами, не забезпечував сина одягом, взуттям та шкільним приладдям.

Мати ОСОБА_2 часто змінювала місце проживання, на вихідні та канікули сина не забирала. Одягом, взуттям та шкільним приладдям не забезпечувала.

Висновком служби у справах дітей Новоодеської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Новоодеської міської ради від 12.07.2023 року № 147, визнано за доцільне, виходячи з інтересів дитини, позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_1 .

Крім того, зі змісту вказаного Висновку, встановлено, що рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11.01.2008 року по справі № 2-62/2008, ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав відносно старшого сина ОСОБА_4 , 1994 року народження, а рішенням суду від 18.04.2002 року по справі № 2-325 ОСОБА_3 було позбавлено батьківських праві відносно її дітей ОСОБА_4 , 1994 року народження та ОСОБА_5 , 1992 року народження.

В силу статті 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948\06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).

Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до частини 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п.п. 15, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2017 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в статті 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

За вищевказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачі, свідомо, без будь-яких поважних причин ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклуються про фізичний і духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя свого сина ОСОБА_1 , не проявляють інтересу до його внутрішнього світу, в наслідок чого останній був позбавлений батьківської уваги і піклування, порушено його права на належне батьківське виховання, спілкування, життя і розвиток в сім`ї, внаслідок чого відповідачами завдано шкоди правам та інтересам дитини, які захищаються Декларацією прав дитини, Конвенцією про права та чинним законодавством України, зокрема ст.ст. 150, 152-153, 155 СК України.

Зважаючи на вищевикладене, виражаючи турботу про долю дитини, керуючись п. 2. ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, суд вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 батьківський прав відносно неповнолітнього ОСОБА_1 .

Щодо стягнення аліментів.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК країни, аліменти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення в Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого та рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Беручи до уваги необхідність врегулювання виниклих між сторонами аліментних правовідносин, на принципах справедливості, сумлінності й розумності, рівності батьків щодо обов`язку по утриманню дітей, враховуючи вимоги ст. ст. 182, 184 СК України, суд вважає правильним задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів аліментів на утримання дитини, з кожного з відповідачів, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу).

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 та п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Тому, виходячи з викладено з відповідачів на користь Держави слід стягнути судовий збір у сумі 2684,00 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5 Закону України «Про судовий збір», суд,-

ухвалив:

Позов - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно її сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав відносно його сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області (ЄДРПОУ 35433613), як органу опіки та піклування, аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.08.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області (ЄДРПОУ 35433613), як органу опіки та піклування, аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.08.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Держави 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) грн. судового збору, який сплатити на рахунок UA908 9999 8031 3111 2560 0002 6001 , отримувач ГУК у м. Києві, ЄДРПОУ 37993783, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Держави 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) грн. судового збору, який сплатити на рахунок UA908 9999 8031 3111 2560 0002 6001 , отримувач ГУК у м. Києві, ЄДРПОУ 37993783, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць, починаючи з 03.08.2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: В.О. Баранкевич